Дитяче світо на мотив "Гаррі Поттер у Гоґвортсі"

Тему про школу магії дітям обрали ще минулого року, але все висить за мною "боржок" то едсь підсумувати. На жаль, спогади вже трохи затерлись і деякі деталі позабувались, але коротко опишу те, чим розважала дітлахів. Звісно, не все якась суто моя вигадка, а результат серфінгування і запозичання :), хоча парочку ідей вигадала і сама :).

Гості на свято запрошувалися, звичайно ж, листами з Гоґвортсу за підписом професорки Макгонегел :) - їм пропонувалося пройти курс магії.

На самому святі починаємо із того, що пропонуємо усім абітурієнтам школи магії спершу завітати на алею Діагон, аби придбати чарівні палички та форму. Вхід на алею - крізь цегляну стіну. 

Цегляна стіна, яка відкривається: фіранка з намальованою цеглою, коли проходять діти, ми піднімаємо її серединку за допомогою спеціально приладнаного шнурочка (два шматки шнурочка: кожен прикріплений посередині фіранки внизу, тоді підчеплений так, що йде догори, а тоді один вліво, інший вправо; коли тягнути за кінці по боках, фіранка стягувалась і піднімала догори серединку). 

Пройшовши через цю цегляну стіну, діти бачать вказівники, герб школи магії, розклад магічних занять та іншу атрибутику. Роздаємо їм палички, але так, щоб паличка обрала чарівника: кожна прив"язана до шнуочка, діти беруться за кінчики шнурочків і притягують до себе паличку.

Палички: палички для суші, на одному кінці нанесений об'ємний візерунок гарячим клеєм і пофарбовано акриловою фарбою.

Була ідея також роздати картонні краватки факультетів, але я не роздавала, бов решті вирішила, що всі захочуть і Ґрифіндор і можуть посваритись :). А план був використати "розподільний капелюх", роздати їм картонні заготовки і олівці чи фломастери, щоб вони самі потім малювали смужки на краватках.

Згідно з розкладом занять, по черзі проходять уроки:

1. Урок чарів

Є заготовлено аркуш із заклинаннями - ми вголос хором чітко їз проказуємо і щось робиться...Перед цим вивчаємо дуже важливі два заклинання: Інкантатум - зупинка попереднього закляття, і Сіленціа - тиша.

Просимо батьків дітей помагати свторювати ефекти:

Бомбардіа - вмикається шум з колонки

Співокіус - батьки починають співати всі Ла-ла-ла-ла

Бульбардіус - батьки пускають бульбашки

Рідікулюс - батьки кривляються

Феріатум - кидаємо повітряні кульки

Редуціо - всі присідають

Дульчіо - лизаки летять

Тенебріс - вимикається світло 

Лумус Максіма - вмикається світло 

Мелодіаніс - грає музика з Гаррі Поттера

Піксіс інкурсіо - вилітають феї - видруки із зображенням фей

2. Урок зіллєваріння

Розстеляємо церату, сідаємо колом. Видаємо кожному учню великий шприц без голки (на 20 мл) або велику піпетку та прозору шклянку. Посередині ємності із різними соками (жовтий апельсиновий, прозорий яблучний, червоний вишневий), пакетики з харчовими барвниками, харчовими присипками кондитерськими, маленькими зефірками... - все, що їстівне.  Пропонуємо дітям зготувтаи собі суміш з чого хочуть - її потім можна випити. Як правило
, виходило щось дивно-синє або зелене :)

3. Урок захисту від темних мистецтв

Спершу вчимо викликати патронуса: Експекто Патронус, після чого видаємо кожному захисний браслет - такі галогенні палички, що світяться.

Далі треба знайти і зловити гірського троля, а тоді його знерухомити. Одному з татів наклеюємо на одяг паперове зображення Гірського троля. Діьям видаємо кілька рулонів туалетного паперу і скотч. Мають замотати троля :)

4. Урок історії магії

Сідаємо переглядати спеціальний філіьм - насправді відеоряд про іменинниць, але там іноді виникає зображення меча Грифідора. Завдання - коли на екрані з'являється меч, голосно хором гукнути "Слава Магії!".

5. Квідич

Видаємо дітям спеціальні окуляри для польотів на мітлі: два круглі бублики, зв"язані між собою тонкою гумкою і прив"язані до довшої, щою можна убло одягнути на очі як окуляри.

Батьки тримають біле полотно із різного розміру отворами. Завдання дітей - по черзі сівши на мітлу з наліпкою "Німбус-2000" і пробігши кліька кіл, закинути в отвори м"ячі для пінг-понгу. Хто вже позакидав - має пошукати золотого снича. Але не відкривати їх, бо потрібно залишити на сам кінець.

Сничі:

пластикові вкладки з-під кіндерів фарбуємо золотою акриловою фарбою, всередині подаруночок: мініатюрні закорковані плячешки, всередині яких золоті блискітки, і прив"язані до золотої нитки - наче підвіска на шию. Легенда - що це "Фелікс феліція" на всяк удачу. На снич наклеєна смужка: "Я відкриваюся в самому кінці"

6. Урок догляду за магічними істотами

Спеціально підготовлена Книга монстрів - коробка, обклеїна папером, з очима і "шерстю" - ми обговорюємо, як відкрити її. Врешті вирішуємо чарівним словом попросити "будь ласка" = тоді тягнемо за прихований шнурок, який прориває паперову смужку, що тримає кришки коробки - вона відкивається і випадають цукерки та ключі. Ключі були такі: заготовки з фанери, пофарбовані золотою і срібною акриловими фарбами, і замість зубців слово "LOVE" - бо любов - ключ до всього :). Щоб пам"ятати цю істину, проовнуємо діткам забрати по ключику - насправді це прикрала на ялинку.

 7. Урок трансфігурації

Вчимося робити песиків із довгих кульок, які надуваємо насосиком - можна купити такі готові набори.

Звичайно, всі уроки завершуються частуванням і задування свічок на тематичному іменинному торті. 

Святкуємо з Анною та Ельзою. Холодне серце - 3 :)

Цікаво, це для всіх дітей їхнє "свято" таке очікуване? Аж настільки, що про листопадове розпитувати починають у червні? :D. Бо в нас саме так. І жоден карантин не віднімає і не применшує тієї дитячої нетерплячості. Я сама вже не пригадую, коли перестала любити свій день народження - це щось таке, напевно, теж типове. Доросле. Але локдаун не має права забрати ані частки дитячого дива! Тому роздуми роздумами.... а хоч у якомусь форматі свято мало бути. Тим паче, це ж напівювілей, як виявилось (якось я цього не усвідомлювала аж до отримання "вітальних адрес"  :) ). Солодкі п'ять моїх солодких двох.

Оскільки минулого року в нас було Свято киць, а киці - це любофф Ксені, то цього року Яся вимагала права вибирати тему. "Може, це буде свято леопардів?". Гм....ну можнааааа...... "Ні, давай єдинорогів!". Гаразд....."Ні, свято Анни і Ельзи!!!". І ось так ми втрапили у мейнстрім :D.

 

Майже впритик до "дати ікс" я планувала камерне домашнє свято у родинному колі: звісно, із тортом-свічками та рештою обов'язкових атрибутів (ага...пригадую, як колись сказала малятам, що на роботі "дядя святкує день народження", а вони мене змусили купити кульку - бо без кульки не буває свята! А дяді, на хвилиночку, 80 тоді виповнилось :)). Але за 4 дні ДО мама якось зовсім експромтом вирішила, що таки зберемо дітлашню на свято у парку. Експромт був каталізований іншими знайомими мамусями, за що їм "дякую" :).

У момент цейтноту було прийнято вольове рішення залучити зовнішнього експерта - аніматора. Але не кожен нам підходив! І мова не про теплий костюм "із начосом" (а тоді вже було мінус 2) - просто я страшенно не люблю типових сценаріїв, коли феї-посіпаки-єдинороги виконують ті самі завдання.... Забави то, звісно, безпрограшні, і діти тішаться, це так. Але бракує "індивідуального підходу". Тому вибір впав на аніматора, який професійно є таки актором і погодився внести корективи та "підіграти" несамовитій мамочці :D.

Королівство Ерендел оформляли у найближчому парку. Так сталось, що там зараз пустує покинута дерев'яна сцена, колись кимось вибудувана так...ггг... доречно. Прикуплені на стоку штори "ельзівського кольору" мені видавалися дуже романтичним атрибутом оформлення, хоча потім виявилось, що сильний вітер ту всю романтику швиденько роздмухує :), забавляючись відриванням декоративних сніжинок (останні я повирізала із такого білого пакувального матеріалу, яким були перекладені наші нові меблі). 

Тим не менше, у цьому холодному царстві ми з кумою таки примостили імпровізований столик із печенюшками та глінтвейном у термосах для мамів. А ще в куточку ховався розкішний торт, вичаклуваний подругою (за сумісництвом сусідкою). Все було готово, аби принятий гамірливий гурт червононосиків. Ще за задумом мав бути пінопластовий Олаф, але ми пошкодували нашого тендітного друга, залишивши для домашніх фотосесій. До слова, наприкінці ще похвалюсь тим, як просто виявилось його змайструвати.

Отже, гостей за задумом зустрічала сестриця-сніговиця (у моїй власній персоні: той же пакувальний матеріал з-під меблів, кілька кутасиків і клейовий пістолет - набір джентельмена сніговиці для створення костюма за 5 хвилин). 

Дорогою із зупинки в парк ми з дітками пригадували, як називається чарівна країна сестер Фроузен, провели перекличку тих, хто не менше 10 разів дивився обидві частини мультика...словом, мило поспілкувалися, намагаючись іти швидко та не змерзнути ще до початку :D. Сніговиця згадала діткам, як Ельза начаровувала магічні кристали, і запропонувала наліпити собі схожі на ручки або на чоло (стікера наліпок вистачило).

На підході до  Еренделу усі мають пройти "смугу випробувань" - крейдою на бруківці доріжки ми намалювали:

• де-не-де букви перших імен основних героїв мультика - треба було перед кожною буквою зупинитись, голосно ї прочитати та згадати, чиє ім'я на неї починається. Були А (Анна), Е (Ельза), С (Свен), К (Крістоф) та наприкінці - О (Олаф наприкінці, бо саме він чекав на дітей далі :)).
• Різні типи "кристалів" - кольорових ромбиків, по яких треба було ступати вперед, не заходячи за контур. Для різних кольорів (були послідовності з синіми, рожевими, зеленими та білими) - різні додаткові завдання: не просто ступати, а ще й підстрибнути, обернутись наколо себе, присісти або ж плеснути у долоні. 
• намальована "драбинка" - крейдяна "зебра" імітувала сходи до льодового палацу
• а по фігурних кривульках треба йти дуже обрежено, не оступаючись

Коли стежка із завданнями привела усіх до входу в Ерендел - там вже чекав помічник Сніговиці - веселий...хто? Оооолаф!!! :)

З цього моменту я вже перейшла на бекстейдж, а запалював Олаф (він навіть умудрився нашого тата залучити! :)).

Звісно, деякі завдання ми з "помічником" обговорили наперед. Скажімо, вхід у альтанку перегороджували натягнуті нитки із прив"язаними дзвониками, крізь які треба було пройти якомога тихіше. Хоча ця магічна завіса - лише одна із багатьох на шляху відважних сестер Ерендельських :D. 

Незважаючи на доволі таки сумовиті барви пізньо осіннього парку, нашому Олафу вдалось влаштувати дітям справжню феєрію свята: кульки, лови, перетягування каната і бульбашкове шоу на морозі! Це таки не булька з носа (ой :)).

Попри заготовок із арсеналу самого аніматора, були ідеї адаптації відомих ігор на тему морозу. Скажімо, "море хвилюється раз......і...два...і....три - у вигляді сніжинки замри" - дуже навіть заморозюча забава. Або традиційні лови: той, кого зловили, має вчепитися паровозиком позаду ловця, поки не наморозиться ціла льодова гусінь :). 

Ще була така гра: дітки - витривалі здобувачі криги, які під музику (чи вигуки) мають вибігати зі безпечних домівок (на початку дітки всі завмерли, а ми обмалювати їх ніжки крейдою) та рушати на промисел. Завданням було підбігти до мішечка із кубиками пінопласту, набрати якомога більше "криги" та поки не стихла музика (або ж вигуки) - повернутись додому. Проте поки вони бігають, ми закреслюємо один із будиночків - тому одному здобувачу криги нема куди вертатись і він вибуває, обмінявши назбирану кригу на цукерки :). Гра продовжується доти, доки не залишиться лише один переможець - він теж отримує такі ж цукерки плюс всеерендельське визнання за спритність :D.

Після цих та багатьох інших ігор,  дітям винесли головний "приз" - торт. Ні...., треба з великої букви: Торт! :) 

Цьогоріч ми вирішили не дути свічки (бо на вітрі це може не вдатись), а запалювати маленькі бенгальські вогники (такі продаються свічечки-феєрверки). Проблема у тому, що запалити вогники може лише дух вогню.....який десь подівся. Дітям даємо завдання (показуємо малюнок) розшукати малого спритника - фіолетову ящірку із зачіскою а-ля "вогняний ірокез" :). 

Останнього теж можна виготовити з підручних матеріалів. Мене знову-таки виручив благословенний пінопласт (як же вчасно іноді приїжджають меблі :D) - тож цілком схожий на мультяшного прототипа фіолетовий малюк ховався за найближчим деревом. І хоча діти у запалі пошуку трохи пошкодили крихкого духа вогню, він із поставленою задачею справився на відмінно :).

Кульмінація свята, звісно, - запалення вогників на торті і хорове виконання "З днем народження Вас!"

 

З огляду на карантин і гулянку під відкритим небом, ми торта вирішили їсти вже вдома - тож розрізали і роздали у пакетиках. Невеличке кафе у парку погодилось здати в оренду кілька столиків надворі та з"їсти там по шматочку піци :). Все разом тривало не довго - годинки півтори, проте цього виявилось достатньо, щоб добряче вже захотіти додому, щоб там погрітись та, якщо пощастить, попити.....саме так - гарячого шоколаду :).

Д.С. Маючи під рукою не дуже товсті плитки пінопласту, з нього можна легко зробити майже все, що завгодно, головне - добре заточений ніж. Задумуєш, накидаєш контур і ріжеш! А зрізаний край потім можна трошки "припаяти" запальничкою - щоб не кришився надто. Олафа ми з малятами робили із різних кусочків, а з"єднували - вставляючи в обидва шматки дерев"яні шпажки. Руки - дротики, на які "одягнений" фетр. Очка пощастило мати готові, проте можна їх запросто намалювати. Волосся- теж дротики. Добре клеїться пінопласт клейовим пістолетом. Трошки часу + прості матеріали = милий герой, якого можна обійняти - але не дуже сильно, бо сніжок розсиплеться :D.

    

  

Дякую за допомогу моїй кумасі Лілі, сусідоньці Вірі, сестричці-фотографу Насті, всім гостям великим та маленьким, веселому та фаховому "Олафу" (ТУТ КООРДИНАТИ, ЯКШОШО ;)) - за те, що подарували нам свято :)

Ялинкові кульки: костюм своїми руками

Вже не перше свято у садочку: були малята білочками хвостатими, були краплинками, айстрами... Черговий виклик - ялинкові кульки. "Ну все (подумала мама) припливли!". Шити кулеподібні костюми видавалося починанням зовсім нереальним. Тим паче, жоден зі знайдених у просторах інтернету не тішив - кульки виглядали дійсно кульками, якщо роблені були фабрично, на каркасі із якогось поролону :(.

Тому я вирішила "виїхати" на акцентах. Скажімо, намалювати гарні великі кульки на картоні і просто повісити спереду та ззаду. Пішла у рукодільний магазин подивитись за матеріалами для цієї задумки...і тут в очі кинулись "сезонні" цікавинки, серед яких -  різні пінопластові кульки..... Гмммм. Так захотілося використати їх, але як? І тут подумалось: ну не мусять мої некруглі акценти бути зовсім пласкими.... Словом, досить вступів: ділюся задумкою, на оригінальність якої претендую тому, що пошук мені не дав нічого подібного і придумала це сама. Хоча кажуть люди, що нічого нового під сонцем немає, бо все давно вигадали греки :D.

Однією з особливостей ( і великим плюсом) моєї ідеї було те, що я все припасувала до вже наявної "бази" - були у нас подаровані костюмчики єдинорога та феї. Кольори не надто новорічні, але платтячка кольорові, з фатіном і блискітками. Тому я вирішила замаскувати квіточки та інші весняності, та причепити на них найважливіші акценти - такі величенькі ялинкові кульки.

Перерахую всі матеріали, які знадобилися на 1 костюм:
Пінопластові кулі (одна велика, діаметром десь 15 см, мабуть, і ще одна маленька)
Акрилові фарби
Фоміаран (на самоклеючій основі, для декору,  та простий "срібний") 
Клейовий пістолет
Кілька гудзиків
Зелений ялинковий дощик
Дріт
Защіпки 

"Кулька" на платтячку насправді реалізована у формі півкулі - для цього велику пінопластову кульку я просто розрізала...ножем для хліба :) - справа ще та, прибирати пінопластовий пил довелось довгенько. Отриману півкульку я розмалювала перламутровими акриловими фарбами під колір кожного конкретного платтячка - благо, що ялинкові кулі можуть бути ну абсолютно які завгодно (тому ідея придатна до геть зовсім різних базових платтячок чи костюмчиків). Поверх кольорового візерунка наклеїла блискучі елементи з самоклеючого фоміарану.

 

 

Петелька кульки - яка робить її пізнаваною - зроблена зі "срібного" фоміарану. Сама "коронка" і, власне, петелька - все легко кріпиться клейовим пістолетом.

Платтячко додатково задекорувала зеленим дощиком - імітація ялинкових гілочок.

Моє ноу-хай - спосіб кріплення кульки на платтячку так, щоб потім можна було просто зрізати, не пошкодивши тканину. Пришила три гудзики по периметру майбутньої кульки, а тоді вже на них накладала клей і до них клеїла кульку.

Ще зробила аксесуари на голову: гілочки із меншими кульками, але такого ж дизайну. Для цього зелений дощик шільно обмотала навколо жорсткого дротика - основа гілочки. Маленькі дротики теж із дощиком - відгалуження. Вигинаємо гілочку так, як це подобається, а внизу клейовим пістолетом приклеюємо до защіпки-крокодильчика, щоб можна було вчепити на голову, як защіпку.

 

Накраще така гілочка тримається, коли кріпиться коло високого хвостика або дульки. На кінчик гілочки вішаємо на ниточку маленький аналог більшої кульки - розфарбований та задекорований аналогічно, із такою ж "коронкою" з петелькою. Ця кулька - вже чітко кругла - мило хитається на голівці, як справжінісінька! :)

   

Ще немає якісних фото із виступу, але мої пташки наче задоволені (незважаючи на невеличку журбинку Ясика на фото - там справа зовсым не у костюмі :D) - а я тим більше :). З Новим Роком! :)

Хвостаті білочки: костюм своїми руками

Надумала запостити чергову потенційну корисність - ану ж бо ще комусь в передсвятковій метушні раптом треба організувати малючий прикид на свято зими :). Ми отак очікували чогось на зразок "сніжинок"....вже й біленькі платтячка підібрали, а тут бац - білочки! З одного боку хотілося якогось легкого рішення на зразок взяти напрокат. З іншого боку....точніше з інших боків: і на тих прокатах не знайдеш так, щоб і подобались до кінця (а треба ще й два!), та й платтячка вже в шафі висять. Білі. Вирішила додати трохи помаранчевого і переробити в білочок.

Тоді як вушка-лапки - то насправді зовсім не проблема, головна окраса та й головна ознака білоччиного наряду - хвостик - виявився справою не зовсім тривіальною. Мабуть, мав би бути об'ємним. А ще й загнутим догори,  а не звисати донизу. А ще й якось до тих білих екс-сніжинок це все припасувати. Словом, пішла знов гуглити. Варіанти з туго набитими плюшевими хвостами відпали самі собою - радили для них шити цілі лямки, як у рюкзаків, щоб ту всю конструкцію втримати. Ні, такі білочки - то скоріше на зразок англійських вгодованих білок, а наші вивірки мали б вирізнятися чимось більш легким :).

Так я визначилась із матеріалом - фатін. Звісно, у мережі надибались зразу кілька майстер класів із виготовлення фатінових хвостиків. (Я й не знала, що існують цілі "хвостаті" стартапи - за певну ціну шиють їх окремо на замовлення. А там вже дочіпай-дошивай, як вийде.) Я обрала такий, який виглядав на фото найбільш пухнастим, бо за складністю усі більш-менш схожі.

Так ось, переможець....... бумбум..... ось за цим посиланням: клац. І хоча цікавості дублювати немає, я все ж перекажу тут коротенько суть справи, адже були кілька моментів удосконалення. Плюс завжди корисно мати "дзеркало", та ще й україномовне ;).

Так от, на два костюми (тобто на хвости, двошарові не надто пишні спіднички поверх платтячок та трохи зовсім маленьких обрізків на вушка-лапки) я замовила 3х3 метри оранжевого фатіну. Тобто на "ніс" ...чи то пак на "носик", відповідно, вистачить вдвічі менше.

Крок 1: нарізати смужки такою товщиною, яким би мав вийти за діаметром майбутній хвостик. Я брала десь 20 см. Довжину смужки можна підібрати "на око" - спершу визначитись із кінцевою довжиною хвоста (в мене були десь 60 см для діток 95 см зросту), спробувати зібрати одну смужку до потрібної кількості сантиметрів, слідкуючи, щоб вона була така злегка призбирана. Відріжете довший шматок фатіну - відповідно, пишнішою вийде кожна окрема призбирана смужка і, гіпотетично, загалом їх треба буде взяти менше для кінцевого виробу. Суть у тому, щоб набрати "пухнастість" хвоста, нашиваючи одину попри одну отакі призбирані смужки.

Таким чином, крок 2 - це зігнути смужку наполовину вздовж (тобто згинати не довжину, а ширину) та пропустити нитку через середину смужки. Я робила це вручну, у МК вказується, що можна використати машинку із дуже великим стібками.

Крок 3 - стягнути нитку так, щоб отримати потрібну довжину хвоста, зафіксувати з обох боків.

Крок 4 - підготувати "основу хвоста" - вузьку (десь 5 см) смужку тканини. У МК виглядає, що це якась біла тонка тканина, але мій фатін виявився досить прозорим, тож така основа просвітлювалась (треба було нашивати тоді дуже багато шарів, щоб її замаскувати). Тоді (удосконалення 1) я взяла за основу смужку такого ж фатіну, складеного вдвоє - і це спрацювало. Фактично невидима основа, яка не просвітлюється крісь товщу "пухнастого" фатіну, що формує хвостик.

Крок 5 - нашити кожну зі смужок на основу.  Прострочуємо посередині смужки, а тоді загортаємо її кудись на один бік і відразу коло неї пришиваємо наступну. Як вже було сказано, фатін виявився досить прозорим, тому мені виглядав недостатньо переконливо оранжевим :) - тому було застосоване удосконалення 2: попри фатін я ще вставила зо три смужки оранжевого фетру. Вони самі по собі були вужчими майже вдвічі і одинарними -тобто я не згинала і не шила посередині, а просто прошивала по самому краєчку. Інший бік порозрізала, зробивши "торочками". Цей оранжевий фетр додав кольору і візуальної "ваги", а також підкреслив ще більше пухнастість.

Крок 6 - коли вже набрано достатньої пухнастості та оранжевості хвоста, смужку-основу треба зшити в трубку - так, щоб всі пристрочені смужки наче "виростали" зовні по колу...чи по циліндру.

Крок 7 - причепити хвости. Тут треба дивитись, що є основою. Я пришила низ до плаття, а верх причепила до бігунка блискавки, що защіпалась вгорі від пояса до вирізу на шийці. Вийшли задерті догори хвостики.

 

Коли була подолана основна складність проекту, то справа лишилася за малим - пошиті з фетру і набиті синетпухом "вушка" (китички з обрізків зібраного фатіну) та "лапки". Вушка нашила на гумки для волосся, які потім вчепила на "дульки"/хвостики. Лапки - просто вирізані заокруглені "латочки", як, згідно плану, мали лягати на зовнішню частину долоні, а кріпились на свого роду "мітенці" із фатіну (він трошки тягнувся, тому легко припасовувався та одягався на ручки) - "трубка" з діркою для великого пальця.

   

 

Із  аксесуарів особливими були оранжеві кутасики, нашиті для святковості та два види горішків. По два фетрові фундуки нашила на фатінові спіднички.

 

 

 

В руках же (тобто лапках) мої білочи тримали такі собі горіхо-дзвіночки, зроблені зі справжніх горішків. То був окремий виклик, тому знову опишу коротко, але покроково:

Крок 1 - в місце, де колись горіх (справжній, тепер помитий і висушений) кріпився до гілочки, "забила" маленьким молоточком такі наче цвяшки, що використовуються для створення біжутерії - вони тонкі та гнучкі. Іноді ці "цвяшки" проходили надто легко - тоді вартувало взяти іншого горішка. Вкінці той шматочок, що стричав назовні, я загнула круглогубцями. Вийшли горішки із металевими петельками.

  

Крок 2 - пофарбувала горішки акриловими фарбами - бронзовою та такою бронзово-червонястою.

Крок 3 - прив"язала горішки на стрічку, нашила маленькі дзвіночки, а потім місце стику горішка із "цвяшком" та стрічкою ще закріпила клеєвим пістолетом, щоб не повилітали горішки під час танцю (ними малята активно дзеленькали :)).

 

Звичайно, для кожної мами її білочки, мишки чи зайчики наймиліші. Тому зайве казати, як я пишалася своїми красунями :). Але особливої приємності додавала думка про те, що їхній образ доповнений моєю працею і любов'ю  :)

 

Немовляче "придане"

Колись мені здавалось, що час вагітності - це вагон часу на все, чим заманеться займатись або що відкладається в довгий ящик.  Пам'ятаю, як планувала, що підтягну свої знання з географії чи історії, почитуючи відповідну літературу у цей благодатний період :D... Насправді може і є такі трафунки, але мій" вагон часу" відбув від перону дуже швидко, при чому розумова діяльність була зведена до необхідного життєвого мінімуму - в голові творилося щось хаотичне, раціо уступало місце емоціям, і взагалі відбулося певне розм'якшення сірої речовини :D. І насправді це чудово і дуже природно - адже навряд чи то є час штудіювати науки чи вивчати нову мову програмування (хехе, і це ми пробували). В цей період усе має готувати майбутню маму до зустрічі із малюком...саме тому варто про-переживати, про-відчувати і про-левітувати в морі вільного часу і спокою. А ще самі собою накочуються "правильні" бажання - як от погніздуватися, почитати про малят, а ще виринають якісь (мабуть, підсвідомі) інстинктивні  бажання типу спробувати щось сплести-вишити-пошити-... 

Пам'ятаю, як після своїх заручин я взялася вишивати весільного рушника - вперше в житті, якщо не рахувати уроків трудового навчання і видатну серветку з качечкою, яку ми колись вишили разом з ... татом :). Ні разу після весілля я більше не бралась за вишивальну голку, але тоді задумане було здійснене. Так само і цього разу почали проскакувати наполеонівські плани, які впиралися у мою абсолютну необізнаність у техніці, проте підігрівалися вагітним запалом :). В результаті кілька "прожектів" я таки закінчила... насправді досить-таки простеньких, вибраних серед багатьох у просторах мережі. Тому, не претендуючи на авторство, викладу тут те, що пригодилося і що (на мою скромну думку) вдалося хоча б частково. Може, ще комусь пузатенькому пригодиться :).

Отже, моя маленька підбірка мамських виробів, виготовлення яких допомагало наблизитись подумки до малят і трошки акумулювати для них позитивної енергетики :) (якщо читатимуть фізики - то це так фігурально :D).

♥ 

Плетений теплий пледик

Серед купи просунутих схем знайшла одну простеньку ідею ось тут. Найпростіша в'язка одним видом петель (виворітні) і "родзинка" полягає лише у підборі ниток. Крім простоти, цей "рецепт" підкупив мене такою грубенькою в'язкою, що гарно пасує до вовняних речей. 

Плелося швидко і затримка була лише за придбанням ниток (я не вміла оцінити, скільки їх треба, тому докуповувала по одному моточку :)). Допоміг і наш тато -  заявивши що, повний фен-шуй буде тоді, коли ми докладемось обоє, він гордо виплів ен рядків :). 

В результаті вийшло два ось такі невеличкі пледики (однакові, лише по-різному чергуються кольори, а розміри - близько 90 на 60 см ) для наших двох пташок:

 

  

♥ 

Трикотажні шапочки

Виявляється, що "няшну" трикотажну шапочку із задерикуватим вузликом або двома можна з легкістю пошити своїми руками, використавши навіть тканину із футболки чи майки. Викрійку не обов'язково навіть шукати, а просто намалювати обриси шапочки з хвостиком (двома) із двох частинок, які потім треба зшити. Приблизно ось так:

Новачкам типу мене можна скористатись підказками щодо того, як не обробити краї тощо. Найважчим виявилось рівно прострочити трикотаж - треба вміти підібрати шов та натяг нитки... інакше може "зажовувати тканину". У мене вийшло геть нерівно ... ну зате з душею :)

До комплекту ще спробувала пошити нецарапки і пінеточки ... але вийшло менш вдало. А потім виявилось, що якщо до шапочок нам після народження рости ще місяці з три, то до решти - вдвічі довше, мабуть :).

♥ 

Слинявчики-бандани

"Виявляється, буває мода і на слинявчики" :), прочитала я отут. Знову-таки, такі штучки цілком реально можна зробити власними руками - це ж прості трикутнички, складені вдвоє :).Люблю так речі - робити швиденько і відразу видно результат....хоча насправді я дуууже довго шукала час, аби поставити із ними крапку і дошити липучки, бо наші малятка поспішили з'явитися до цього :).

Ще скажу, що нам такий аксесуар виявився не зовсім практичним, бо пташенята ну дуже вже багато плюються. Хоча так, виглядають вони класно :D.

♥ 

Плетені ельфійські шапочки

Мені здавалося, що виплести щось на кшталт шапки - це вже вищий пілотаж, ну але за наявності вільного часу (ееееех як же то було кльово! :)) вирішила спробувати... Перелопатила хмару відео на Ютуб із тим, аби знайти щось посильне, але не зовсім банальне. Не дуже мені подобалися класичні кругленькі "чепчики", тож зупинилась на таких ельфіських головних уборах :D:

 

На жаль, оскільки уялення про розміри голівок в мене були абсолютно туманні, вийшли шапочки досить таки величенькими - і це при тому, що  на власний розсуд не додала внизу частини рядочків. Чоловік розкритикував мої витвори, сказавши, що малята будуть як ку-клус-клан, але як на першу спробу ...може бути :).

Зав'язочки зробила із атласних стрічок з яких ще й присобачила збоку по маленькому бантичку....ми ж бо не просто ельфи...ми ельфійки! :). Правда, при виписці довелось одягати під низ ще одні шапочки, щоб маленькі голівоньки не загубилися :).

♥ 

Хрестильні сорочечки

Ну і нарешті - моя гордість :). Я неодноразово планувала розпочати вишивальний процес, аби до хрестин підготувати дівчаткам наряди. Проте хоча сама вишивка мене не лякала, вишивання власне сорочечки видавалось суперзавданням ...тому постійно відкладала реалізацію задуму. Врешті прийшло генаіальне рішення - пошити сорочечку і прикрасити її мереживом :), що буде і на вишиваночку схоже, і не зовсім типово, і простіше. Знайшла саме те, що шукала, ось тут.

 

 

Отаке вийшло мамське немовляче "придане" :). Тепер шкода, що маючи купу часу, не реалізувала купу всього іншого.... Але то не біда - все ще зробимо :), вже з доцями.