Лимонна панна котта?

Поділюся рецептом - роблю це нечасто, оскільки нечасто і експериментую на кухні. Але цього року під новий рік вирішила таки спробувати одну штуку, яку смакувала в гостях цього року - щось на зразок лимонного суфле чи крему. Перепис я отримала автентичний і цінний сам по собі - написаний рукою мами мого друга :). Проте в процесі виявилося, що деякі речі пропущені - певне, тому, що оті "деякі" речі господині мали-сь-би знати за замовчуванням :). Я не знала. Тому в результаті працювала із своєрідним міксом переписів - оригінального та інтернет-підказаних.

Записую наразі по кількостях так, як використовувала, але ділюсь і спостереженнями.
Отже, потрібно:

4 яйця
15 г желатину
1 лимон
100 г цукру

* Обтираємо цедру лимона на дрібній терці та витискаємо окремо сік. Соком заливаємо пачку (15 г) желатину, щоб набух.

Відразу нотатка: ще Остапова мама попереджала, що варто взяти трошки менше, щоб не вийшов десерт надто тягучим. Я би, може, пробувала таки пачку, але з більшою кількіст рідини - додала б трошки води. Ще й би вийшло трошки більше!

* Розділяємо жовтки та білки. Білки в холодильник, а жовтки збиваємо із цукром та цедрою, але робимо це на водяній бані - я збивала в металевому великому горняті, яке, в свою чергу, стояло в баняку з водою, а все це на ввімкненій камфорці.

* Поки збиваємо жовтки, желатин загусає. Його треба розтопити назад до рідкого стану, підігрівши на невеликому вогні. Додаємо до жовтків. Все збити разом.

* Окремо збито піну додаємо до суміші, ретельно перемішуючи ложкою.

* Викласти у форму, обсипану цукровою пудрою. Поставити в холодильник.

Після того, як десерт загусне, його можна перевернути на щось - буде гарно стояти "гіркою". Щоб вийняти із глибшої миски, можна дно трошки нагріти - скажімо, облити миску зовні окропом.

Мені смакувало! Люблю поєднання сильно-кислого із сильно-солодким :).

Смачні "вдалості"

Останнім часом маю кілька приводів почувати себе страшенно гордою. Ще б пак - я ж тепер не просто Олеся, чи не просто навіть молода дружина...я мама! А мама має вміти все :). Ну це так хотілося б, щоб виглядало моїм малятам - всезнаюча, мудра, вміюча.... Буду прагнути до того ідеалу :). А наразі прозвітую про дві "вдалості", яким я страшенно тішуся і які виявилися геть не страшними і не складними.

Перший витвір - мафіни із ягодами за супер-пупер-простим рецептом, запозиченим ось тут. Вперше спробувавши спекти їх, я була вражена тим, наскільки швидко і "безболісно" це робиться. І найголовніше - що інгредієнти геть "базові", які фактично завжди є під рукою в домі. Тепер коли гості вже десь під під"їздом, я починаю братися за мафіни :). Продублюю тут рецепт із своїми уточненнями (трохи менше цукру, бо було дуже засолодко).

Мафіни з ягодами:

Інгредієнти:
250 г пшеничного борошна (це ~390 мл)
150 г цукру (~150 мл)
2 ч.л. розпушувача
0.5 ч.л. солі
1/4 ч.л. меленого мускатного горіха
ванілін

100 г рослинної рафінованої олії (дещо менше 6 ст.л.)
180 мл молока

1 склянка ягід
===============================================
Можна використовувати свіжі ягоди в сезон, можна використовувати заморожені. Вишні без кісточок, чорниці, малина, смородина, ожина. Можна нарізати кубиками яблука, можна додати родзинки чи/та горішки. Можна поєднувати. Я пробувала робити з яблуками та родзинками, тому в тісто додавала ще й корицю :).

Вмикаємо духовку на 205*С.

В одній ємності змішуємо сухі інгредієнти:
просіяне борошно, цукор, мускатний горіх, розпушувач, ваніль, сіль. Вінчиком або ложкою добре перемішуємо сухі інгредієнти протягом 30-40 секунд, щоб все рівномірно змішалось з борошном

В іншій ємності змішуємо рідкі інгредієнти - молоко та олію.

Коли духовка нагрілась, готуємо форму для випічки. Це може бути форма для маленьких порційних мафінів, а може бути велика форма для випічки. Велику форму викласти пергаментним папером, торці змастити олією. Якщо це маленькі формочки - вкласти паперові формочки. Я свої силіконові змазала олією за допомогою силіконової щіточки.

Тепер вливаємо рідку частину в ємність з сухими інгредієнтами і ложкою (не вінчиком, не міксером) перемішуємо - десь 10-15 рухами. В результаті борошно має бути зволоженим, але тісто не має бути однорідним, будуть грудочки і це добре! Всипаємо ягоди (1 склянку) і ще буквально кількома рухами вмішуємо в тісто.

Ложкою викладаємо тісто в формочки (багато, майже до верху). В велику форму просто викладати все тісто і розрівняти ложкою, силіконовою лопаткою чи зволоженою рукою. Відразу ставимо в духовку.

Порційні невеликі мафіни будуть готові за 15-18 хвилин. Великий мафін з великої форми печеться 20 хвилин при температурі 205*С, а потім при меншій температурі (60-150*С) ще хвилин 20, щоб добре пропеклось в середині. Можна перевірити готовність дерев'яною паличкою - встромити паличку в мафін, якщо паличка виходить суха - мафін готовий.

Вийняти з духовки, дати постояти кілька хвилин у формі. Тоді вийняти і викласти на решітку вистигати.



Ось які у мене вийшли красунчики :):

  

 

Ну і реалізація другого рецепта - то взагалі просто мега-гордість :). Завжди думала, що випікати сирник можуть лише геть просунуті господині 80-го левела :). Або насправжді не так все страшно, або мої левели явно зросли ;). Вийшло не ідеально (основа трохи підкачала...але можна пекти взагалі без неї! :Р ), але дуууже смачно. Рецепт запозичений ось звідси.

Знову ж таки продублюю рецепт. Єдина моя "зміна" - це рекомендація приготувати більше глазурі, бо у вказаній пропорції (по півтори столових ложки складників) мені вийшло геть замало. Треба або по 1.5 або й по 2 - глазурі забагато не буває!!! :D

Галицький сирник

Інгредієнти на основу:
1 склянка борошна
80 грамів маргарину, масла чи рослинно-вершкової суміші
1 жовток
Трохи більше, ніж половина склянки цукру
1-2 столові ложки сухого маку або ж 2 столові ложка з «чубчиком» макової маси (запарений перетертий мак з цукром)
1/3 чайної ложки розпушувача до печива

Інгредієнти на сирник:
0,5-0,7 кг жирного домашнього сиру
5 жовтків+2 білки
1 склянка цукру
Цедра з 1 апельсини та з 1 лимона
100 грамів масла (або ж маргарину чи вершково-рослинної суміші типу "Тульчинка")
1 ст. л. манки
Півсклянки родзинок
Ванільний цукор чи ванілін

Інгредієнти на глазур:
В однакових пропорціях змішати молоко, масло, цукор та какао. Для такої порції знадобиться по півтори столові ложки інгредієнтів. (див вище)

Готуємо основу. Борошно пересіяти з  розпушувачем на дошку гіркою, додати маргарин/суміш/масло і сікти великим ножем. Коли утвориться однорідна маргариново-борошняна крихта додати мак і продовжити сікти.Далі додати перетертий з цукром жовток і далі сікти, поки маса не стане однорідно-липкою. Деко, де випікатиметься сирник, застелити пергаментом для випікання, змастити маслом та посипати меленими сухарями (або борошном). За допомогою ложки викласти макову масу, розрівняти мокрими руками. Випікати при 160 градусах протягом 8-10 хвилин. Дістати з духовки, викласти поверх сирну масу. 

Для сирної маси домашній сир перетерти блендером до однорідної маси, додаючи масло/суміш/маргарин і трохи цукру та окремо збиті з цукром жовтки. Додати ванілін, цедру, манку. Додати окремо збиті в тугу піну білки, вимішати обережно ложкою. Родзинки обсипати невеликою кількістю борошна і додати до сирної маси. Готову сирну масу викласти на макову та випікати при 160 градусах протягом 45-50 хвилин.

Сирник дещо підросте, але коли буде вистигати - впаде, поверхня стане рівною. Глазур краще поливати, коли сирник вже вистигне і осяде.
 
Для глазурі з’єднати всі інгредієнти та варити на малому вогні поки суміш не стане однорідною. Полити готовою глазуркою готовий сирник і поставити на ніч в холодильник.


Мій сирник вийшов не дуже привабливим на перший погляд, але після ночі в холодильнику суперово різався і смакував ще краще. Основа хоч не дуже вдалась, але була настільки тоненькою, що то не зіпсувало нічого.

 

 

Смачного :).

"Гарбузята"

Ділюся рецептом, бо робила не вперше, а експеримент виявився повторюваним.

У нас із поїданням гарбуза є невелика проблема - чоловік фактично ні у якому вигляді його їсти не погоджується. Єдиний вихід - робити його якомога менше схожим саме на гарбуза :). От із такими "чорними помислами" я наштовхнулася на дівочому форумі на рецепт від однієї форумлянки... І фактично мали б вийти палюшки - але корисніші і веселіші на колір :). Тепер от не знаю, чи то дійсно рецепт такий файний, чи чоловік мене таки дуже любить (аж до готовності їсти гарбуз), чи зорі зійшлися :).

Перепощую рецепт майже без змін, так що копірайт не мій!

"Гарбузята"
500гр м’якоті гарбуза
3 великі картоплини
1,5 склянки муки
1ст.ложка крохмалю
3 ст.л тертого твердого сиру (якщо є змога – пармезан)
1 яйце
1ст.л солі
¼ ч.л чорного перцю.
На кінці ножа гострого червоного перцю.

Гарбуз ріжемо на величенькі кубики, і відварюємо у підсоленій водідо готовності. Картоплю відварити в мундирі, і дати повністю вистигнути. Холодний!!!! гарбуз і очищену картоплю пропустити через м’ясорубку (я мну "м'ячкою" для картопляного пюре :D), додати муку, сир, яйце, крохмаль, сіль, перець. Замісити тісто. Воно має бути досить липке, якщо дати більше муки то палюшки не буду такі ніжні і м’якенькі.

На газ ставимо каструлю з водою, доводимо до кипіння, а тоді температуру зменшуємо, щоб вода поволі булькала (без бурхливого кипіння). В воду даємо ложку олії і щіпку солі.

Далі в тарілку насипаємо досить муки, чайною ложкою ( я її час від часу вмокаю у підготовану воду - тоді тісто краще відлипає) набираємо тісто, кидаємо в тарілку з мукою, швидко обкачуємо аже руками, формуючи палюшки, і викладаємо на присипану мукою поверхню. Бажано робити маленькі порці і варити по черзі - бо вони м'якнуть і розтікаються.

Сформовану порцію палюшок акуратно опускаємо у воду, один раз виделкою або ручкою від дерев’яної ложки перемішуємо, щоб не злиплися, і за той час займаємося наступними. Як тільки палюшки спливуть - відразу виймаємо шумівкою. Дуже смачно додати підсмаженої на олії цибульки.


Їсти можна із шкварками, з сметаною або як гарнір :).

Смачного!

Смашні вітамінки

Цьогорічна осінь особливо активно "зваблювала" всілякими сезонними смаколиками. І тоді як, скажімо, груші, не набридали і після п'ятого кг, то гарбузи вже зустріли прихований, але відчутний опір мого дорогого "саботажника овочів" (це я про чоловіка :)). Тому після того, як чергову порцію вітамінів 50% нашої сімейки зустріли не надто радісно, я вже добряче сумнівалася щодо цілої купи шпинату у холодильнику....Довелось провести огляд "шпинатної літератури" :), перш ніж взятися до справи.

Ділюся такою простою, але смашшшною знахідкою (саме для нелюбителів зелених корисностей): шпинатні налисники!


Насправді нема що і розписувати - тісто робиться класично, як на будь-які інші млинці. Отже:

півлітри води та півлітри молока, 3 яєчка, трошечки цукру і солі, мука до потрібної консистенції....  Свіже листя шпинату гарно миємо, позбавляємо товстих стебел і подрібнюємо в комбайні чи у м'ясорубці, а тоді ще можна в блендері для кращого результату (в процесі додаємо трошки олії). Подріблений шпинат додаємо в тісто і смажимо млинчики.

В якості начинки я зварила і перемолола декілька курячих філе (розсіл, в якому варилось м'яско, можна не зливати повністю або ж додати пізніше - так маса буде м'якою), а тоді розмішала із смаженою цибулькою.

Ось так просто!Шпинат істотно не змінює смак млинців, надаючи їм веселого зеленого кольору + вітаміни :).

Смашшшшшного!

"Печу-печу паску!"

Так приємно усвідомлювати, що є ще таки багато речей, про які можна написати "вперше", хоча часом здається, що вже нічого мене не здивує "щоб аж так". А життя тішить часом простими речима, в яких можна відшукати шматочок щастя.

Цьогоріч я вирішила вперше спробувати себе у "паскопечінні". Завдання ускладнювалось тим, що боячись ганебного провалу, я соромилась розпитувати про деталі процесу у когось із рідних. Як завжди, виручив дівчачий форум :).  Ціла тема з рецептами та всеможливими хитрощами знайшлася на улюблених "дівочих посиденьках"! Присвятивши два вечори дослідженню питання, я трохи підбадьорилась: виявилось, що не я одна така смілива - нас назбиралась ціла команда новачків для цього непростого завдання. Підсміхало те, як дівчатка із різних куточків Львова/Украни/світу питаються про ті самі речі і діляться зовсім однаковими переживаннями.... Відразу зазначу, що обраний рецепт - фаворит "паскової" теми - я тут наводжу практично без змін, лише з поправками чи коментарями, які з'явилися у процесі роботи. А так як із дріжджовим тістом я добряче на "ви", то коментарів і зауважень назбиралося чимало. Зрештою, знайдений рецепт особисто мене підкупив саме детальністю опису, завдяки якому майже не залишилось "підводних каменів" і вдалося відтворити всі кроки. Надіюсь, комусь допоможе і мій перепост :).

Цього разу інтригу не тримаю, а відразу похвалюся: пасочка у мене вийшла таки дуже добра :). Отак не зловживаю скромністю лише через те, що моєї заслуги тут зовсім не багато - я лише по-ламерськи йшла крок за кроком. Вдалий рецепт плюс дрібка удачі дорівнює пахучій і жовтенькій смакоті, яка ще й досить довго не черствіє (хоча хто ж перевіряв!? :)) начебто завдяки доданому коньячку. Отже....ділюся:



Продукти: готовність номер один!

• Борошно варто вибирати якнайкраще, з високим вмістом клейковини. Найкраще брати вже перевірену марку. При виборі можна перевірити склад: білків повинно бути не менше  10.3. Борошно із малим вмістом клейковини "пливе" (рідне), тому в крайньому випадку можна клейковину (ґлютен) докупити окремо і додати в тісто, замінивши столову ложку борошна. Інша хитрість - дрібно помолоти склянку манної крупи на кавомолці і додати замість склянки борошна. Борошно обов’язково напередодні залишити в кухні (щоб нагрілося до кімнатної температури) і просіяти!
• Масло найкраще брати домашнє, але можна обійтися магазинним доброї якості (ні в якому разі не спред!). Його можна розтопити або просто зранку вийняти з холодильника, щоб добре зм’якло (я трішки стопила на плиті).
• Яйця на паску - виключно домашні (вийняти ввечері з холодильника, щоб не були холодними). Кожне яйце потрібно розділити над окремою чашкою (щоб не попалося зіпсуте), відділивши білки від жовтків. Білки у цьому рецепті не знадобляться, а до жовтків треба додати солі на кінчику ножа та перемішати ложкою, а тоді залишити на 30 хв постояти (колір стане більш насичений).
• Дріжджі - мало не найважливіший складник. Можна взяти дві упаковки по 100 гр (традиційні, "мокрі") в різних продавців. Другу пачку - на випадок, якщо дріжджі не почнуть бродити (невикористані дріжджі чудово переносять заморозку). 
• Родзинки без кісточок (не дуже великі) добре промити (я ще заливала кип’ятком), викласти на рушник, дати підсохнути та добре посипати борошном. 
• Лимон краще брати з грубою шкіркою (більше цедри і не дуже багато соку) - а можна і два!

Пропорції: "сім раз відміряй - один раз відріж"!

* 1,5 кг борошна (може піти більше або менше, як "візьме тісто")
* 2 скл. (по 250 мл) теплого молока (або 50/50вершки і молоко)
* 15 жовтків
* 100 гр дріжджів
* 200 гр масла
* 2,5 скл. цукру
* 1-2 ст.л олії
* 1 ч.л солі
* по 100 гр світлих і темних родзинок
* 1 ст.л коньяку чи горілки (спирту)
* 1,5 пакетика ванільного цукру
* 1 лимон, (стерти цедру і вичавити сік)


Процес: з добрими думками і без перетягів :)
 
Спочатку треба підготувати усі продукти і викласти на стіл.

• борошно просіяне
• жовтки вимішані з сіллю
• масло м'якне
• родзинки промиті, запарені - сушаться (чекають на борошно)
• цедра стерта

Дріжджі розминаємо в руці і заливаємо теплим молоком (щоб не пекло в пальчик) + 1 ст.л. цукру + 2 ст.л. борошна. Розмішуємо до однорідності і ставимо на 15-20 хв в тепле місце, щоб підійшли. Якщо за цей час дріжджі не почнуть реагувати - без жалю виливати і брати іншу пачку!

"Тепле місце" - одна із запорук успіху. Потрібно уникати всіх перетягів, гуркотів і неспокою. Краще перед випіканням пасок добре нагріти кухню (щось зготувати :)). Має бути тепло і сухо. Якщо такі умови важко забезпечити, то можна схитрувати і використати духовку: нагріти її до 50 градусів протягом 20 хвилин, тоді вимкнути і через ще 10 хв ставити опару або тісто. Я ще в процесі вмикала на трошки конвекцію градусів на 30-35.


Через 20 хв дріжджі повинні мати вигляд пухкої маси, з багатьма бульками, щось подібне на не дуже круто збиті яєчні білки. Опара не мусить триматися: нормально, що вона може "впасти". До слова, хороші дріжджі є дуже активними: краще робити опару у великій посудині, бо доведеться її "ловити" :)!

2/3 частини від усього борошна (я починала з трошки менше, ніж 1 кг) всипаємо в мидницю або велику миску, в якій буде зручно місити, а місити доведеться довго!

До жовтків + цукор і збиваємо міксером до повного розчинення цукру, а це не менше 10 хв.

В борошно виливаємо розчинені дріжджі і збиті з цукром жовтки.

Починаємо місити, додаючи при потребі потрошку борошна, якщо виходить занадто вже рідке. Не спішити давати усю муку відразу! Якщо тісто здається зарідким, можна влити трошки олії - місити стане легше і тоді стане зрозуміло, чи дійсно не вистачає муки. Якщо таки затуге тісто - додати теплого молока.

Вигляд/структура тіста: воно не має ліпитися в колобка, а має бути м"яким, з бульбашками (які тріскаються з характерним звуком), жирненьким і відставати за рахунок жирності і повітря. Тісто на паску має бути вільним, на дотик - як мочка вуха. Воно не мусить ЗОВСІМ відставати від пальців, але коли на нього натиснути долонею - легко відставати від луки. Якщо руку з тістом тягнемо догори і бачимо пухирці. що тріскають - все добре вимішано. Якщо тісто легко відстає від силіконової лопатки - воно готове! 


Місити треба довго, до появи пухирців і характерного звуку їх тріскання. (я десь 1 год. вимішувала). Тоді + розтоплене масло, сіль, олію, горілку чи коньяк, ванільний цукор, цедру і сік з лимону, і знову добре вимішуємо (ще десь 1 год.).
Далі + родзинки, перемішуємо, накриваємо чистим рушником і залишаємо, щоб підійшло.

Тісто має підходити в теплому сухому місці без перетягів і гупоту (див. "тепле місце" вище).

Тісто викисати має довго - щоб добре попрацювали дріжджі. В результаті воно мало б збільшитись в 3 рази, але не дуже скоро.Тобто має бути об'єм + час. Якщо за 1 годину тісто дуже підійшло - зім'яти його назад у миску, можна так навіть двічі. Підходить тісто від 2.5 до 5 годин. Готове тісто має приємний кисленько-солодкий запах.

Форми готуємо наперед. Якщо металеві - вирізати з пергаменту кружечки на дно (трошки ширші, щоб по краях ще виступало), які просочити олією + намазати стінки. Тісто брати рукою і такий "колобок" класти у форми, розгладивши зверху змащеними в олії руками - десь на 1/3 від об"єму форми! Для блиску обмазати жовтком із цукром.

Лишаємо тісто підходити вже у формах. Воно мало б підрости хоча б вдвічі. Не спішити класти у духовку - має вирости до краю своїх можливостей, щоб не потріскали паски. Мінімум 30 хв., а може й 1.5 год. "Переборщити" тут важко - краще хай трошки довше постоїть.

Духовка має бути не дуже гарячою (бо потріскають паски). Я вмикала свою електричну духовку (низ+ верх без конвекції) на 180 градусів, а вкінці знизила трошечки до 165-160 градусів. При першій (трошки вищій температурі) печеться 15-20 хв, а потім ще десь 30 хв при нижчій. Ні в якому разі не відкривати духовку хоч перші 30 хвилин - паски попадають! Якщо припеклися надто голівки - вирізати круги з пергаменту, можна зволожити, і покласти зверху. Готовність паски перевіряти тонкою дерев'яною паличкою: якщо вона суха, то паска готова!

Виймаємо з духовки, даємо хвилин 10-15 відійти і виймаємо з форми: тонким довгим ножем проводимо між краєм паски і стінкою форми по кругу, і форму з паскою тримаємо горизонтально в одній руці, а іншою постукуємо по дну форми і перевертаємо. Буває, що паска така пухка, що відривається вершечок від низу - в такому разі просто покласти на деякий час паски у формах горизонтально на якусь поверхню (коли вони трошки охолонуть, то будуть міцнішими).

Вийняті з форми паски можна змастити поцукрованою водою і за бажанням посипати кольоровою посипкою.


Білкова глазур:останні штрихи
* ~200-250 г цукрової пудри
* 2-3 білки (холодні)
* 2 ст.л. лимонного соку

Збити дуже добре самі білки, а тоді потрошки додавати пудру. Вкінці + лимонний сік. Глазур має вийти дуже густа, щоб застигала. Щоб глазур не стікала з пасок - треба дати їй постояти хвилин 5-10.

Пасочкам треба дати трохи охолонути, а тоді їх опускати верхівкою в глазур і трохи підкручувати. Зверху посипати кольоровою посипкою, або намалювати щось спеціальними кулінарними олівцями. Можна на деякий час поставити в холодильник (я не ставила).



"Зозульки": на щастя і на долю!

Трошки тіста з паски + домісити ще трошки борошна, щоб вийшло тугеньке. Сформувати товстий шнурочок та зав'язати вузол: один кінець - голова пташки, з другого сформувати хвостик. Пекти ~10 хв.

Розпочала я цей допис із декількох речень про щастя. Так от, процес приніс мені таку хмару задоволення і ще потім довго тішив приємними спогадами, що інакше, ніж чистими і простими моментами щастя я це назвати не можу :).

СМАЧНОГО!! Христос Воскрес!

Вихвалялка!

Мушу ще й тут похвалитись...

Я є великою любителькою всяких затій, які можна швиденько довести до кінця та отримати мега-добрий результат :).

Нещодавно на форумі вичитала рецепт домашнього майонезу....Обіцяно було смачнющий продукт без Е-шок :). А виявилось, що ще й простий у приготуванні.
Отже, цитую авторку рецепта:
" Отже, маємо:
три яйця
пів чайної ложки солі
2 ч.л. цукру (можна менше)
2,5 - 3 ч.л. оцту
перець
часник до смаку

1 ст.л. сметани
1 ч.л. гірчичного порошку (сметану і порошок можна не давати)

олія (нам пішла вся, що на фото) Збиваємо в блендері все, крім олії. Вливаємо олію: ллємо як заманеться, блендер і так не впустить більше, ніж треба. Тонкою цівкою ніколи не лили :). В якийсь момент ножі в блендері починають "пробуксовувати", всередині утворюється булька з повітря, в якій крутяться ножі, і майонез більше не збивається. Це означає, що вже досить. Але, якщо у вас ще є нерозмішана олія, - її можна розкалатати ложкою і запустити блендер ще на кілька секунд, а потім повторити. Виходить півлітри майонезу і ще трошки - дуже масткий, двома-трьома ложками можна розмастити повну велику салатницю. Згадала: майонез зберігається досить довго, одного разу ми поїхали на море на два тижні, а банку з майонезом залишили на балконі. Був ще добрий, ніц йому не бракувало. "

В мене вийшов густенький і запашний (трошки з часничком) соус - тепер тішусь і жую хлібчик з майонезиком :).


Смачного!