ВЕСІЛЬНИЙ ЩОДЕННИК......затягнувся :)

"Це вже зовсім не смішно"...написала я і сиджу, посміхаюсь. Скоро буде 3 місяці нашої сімейки! А я все не можу завершити свої записи у весільною щоденнику. Наша мама сказала б (цитуючи невідомого мені персонажа): "это дело надо прекращать" :).

Але коли я вирішила закрити цю невеличку рубрику (яка одночасно є найдовшою і ..єдиною.. рубрикою мого блогу), то стало так жаль... Ну знаєте про валізу без ручки, хоча аналогія може не зовсім і влучна :). Але цілий рік приготувань, купа проблем з такою ж купою їх вирішень :)...ех. Зрештою я вирішила використати ідею моєї сестрички, яка веде просто СУПЕРСЬКИЙ блог (всім раджу відвідати! http://yellowglasses.com.ua/), а саме - зробити фотозвіт і розбавити короткими коментами :). Чудове прощання із "роком нареченої", чи не так? ;)

.... оці багатокрапки і все, що нижче - дописується знову ж таки набагато пізніше .... отак воно й лежало в "чернетках". Зате!! Зате мені прийшла гарна ідея - задуманий фотозвіт зробити не звичайним - гламурненьким і таким перфектним....а просто перфектним :) Зараз поясню: насправді усі гламурні фотки, зроблені професіоналом, я вже виклала на Пікасу [тут: http://picasaweb.google.com/olesya.m/OcGMXD#]....Але ж скільки ще фоток, зібраних по "мильничках" сусідів-родичів-друзів. При чому ці фотки мають свою особливу роль - не вражаючи якістю, вони передають емоції :) І я це зараз доведу нижче, викладаючи "кадри поза кадром":)

ось звідки береться весільна "брама" :) :

обмита дощиком зелень потрапляє до рук невловимих "брамопостачальників"! :):

не кажіть....то є тяжка справа - організовувати у родині весілє :):

вранішня дівчача суєта :):

навести красу - це справа свята!:

споконвічна проблема для жінки - ЩО МЕНІ ОДЯГНУТИ!? :):

....і де він цьому навчився? Та ще й так спритно! :):

біла "волга" - сама як наречена - стільки коло неї крутиться "стилістів"!:

а оцей "за-кадр" розглядаємо уважніше - бачите які номери?? Це ж джек-пот! Мій джек-пот у чорній автівці :):

і звідки у дівчат така пристрсть постійно збиватись групками?:):

мої друженьки-черешеньки :):

ті, що в силу своєї роботи завжди "за кадром", потрапили у кадр! :):

ілюстрація під назвою "голова у хмарах" :):

камера - своєрідний "акумулятор посмішок" :):

а це - супермістичний кадр (подивіться, "якими" очима нас проводжають гості !! :)), на ньому видно, що насправді церемонія вінчання включає дуже багато учасників :):

підготовка до традиційної спільної знимки, де завжди присутні всі, але будь-кого важко знайти :):

поки наречені слухали благословення батьків, дружби бавились у "паровозика" :):

перший раз нагодувати чоловіка - це відповідальна місія :):

такими нас бачили наші гості - щасливими і в оточенні квітів :):

кожна дівчинка мріє побувати нареченою :):

усі бавляться :):

перший танець під акомпонемент саксофону :):

було стііііільки гостей...що усіх навіть так зразу не пригадаєш ;):

три кумасі:

"запалюєм" з кумом :):

"сєкір-башка" нашому весільному короваю :):

....на наступний день:

давно у хаті не було стільки гостей - на диванах, на підлозі і за столом :) і всім приємно зібратись, та ще й за такої нагоди!:

і нам теж весело, особливо ділитисяь всякими смішинками учорашнього дня :) :

приємно змучені гості :):

Отакий вийшов фотозвіт....фуф :) Думала, що ніколи не завершу цю рубрику на блозі :))) Бо у житті вже три і трошки місяці, як почалась нова незвідана і дуже приємна рубрика - спільне життя зі своєю половинкою. Щоденні виклики, задачі, приємності і смішинки....все це ми тепер колекціонуємо РАЗОМ :)

Весільний щоденник: "БРАМА"

Якось проходила через ринок і цікавість завела мене на ряди, де торгують всякою весільною всячиною: весільними і випускними сукнями, бантиками, стрічечками..... Йдеш тими рядами, ніби потрапивши у будиночок Барбі, прикращений купою квіточок і фатіну. Увійшовши у такий біло-рожевий ряд, мені чомусь перехотілось іти далі. Все, що здалеку так приваблювало око, зблизька виявлялось якимось гротескно штучним і ляльковим. Крім усього, там продавались різні атрибути на браму: прикраси і плакати з словами «А за нашу молоду....». При цьому я собі знов згадала весілля подруги, як ми сиділи і своїми руками їй майстрували номери на машини і оформляли плакат. А вийшов він дуже симпатичним :). На жаль – настільки симпатичним, що його після весільного торгу....викрали...

"Молодому на замітку:
наречена в нас, як квітка!
Як “капусти” вистачає -
хай до нас він підїжджає.
За чарівну молоду
просим ящик коньяку,
Бочка пива й дві вина
пасуватимуть сповна -
і майбутню хай дружину
садить у нову машину."

Залишились фотографії, приємні спогади, як ми дружно над ним працювали у день перед весіллям :).

Моя "брама" буде особлива також :) - ніяких банальних і незграбно вирізаних у Фотошопі козаків з бочкою і т.д. Нехай це не наййважливіша у житті річ, але мені хочеться, щоб кожна деталь ВАЖЛИВОГО ДНЯ була власне моєю, такою, куди я доклала свою руку і фантазію.

П.С.Тим паче, що все це не вимірюється великим грошима - плакат А2 обійшовся у ...18 гривень (у поліграфічному центрі "Фенікс", що на вулиці Горбачевського у Львові - на правах реклами :)), при чому це друк не на папері, а на так званому банері - типу грубої клейонки.

Щодо самого весільного торгу....тепер вже важко робити усе "як слід", це в розумінні справжніх традицій. Нині часто усе зводиться до банальності: погорлати під під"їздом, випити 100 грам і розійтись за пару купюр "$".
На мою ж думку, найважливішим моментом має завжди бути перфоменс :) - гарна забава, веселий настрій, бажано, щоб якісь цікавинки... Чогось аж надто оригінального навряд чи вигадаєш - як відомо, усе нове - це призабуте старе -але постаратись можна :)

Наречений ніяк не визнавав думки, що він має грати роль "купця" та ще й якось оцінювати своє "придбання" :) ... тому вирішили весільні торги провести у жартівливому ключі. Першою ідеєю було надрукувати власні особливі гроші під назвою "макси" (величаючи за іменем молодого - Максима). :) Дуже сподіваюсь, що це не протизаконно! :)

Далі ряд таких дрібних задумок як, наприклад, запас "різнокаліберних" пляшок з горілкою -0.25, 0.5, 0.7, які з'являлись на столі кожна в свою чергу :)

Безумовно, "перлиною" весільного торгу стала підставна молода - не просто БОМБЕЗНА, а просто супер-БОМБА-Олександра!!! Під час її одягання основний акцент був зроблений на бюсті :) (за задумом самої Олександри). Все під колір - червоногарячі коралі дуже пасували до помади, ну і, як кожній дівчині, до лиця була білосніжна фата :))))

Конкурси на "браму":

1) Завдання для дружбів - із зав"язаними очима написати імена наречених

2) Завдання для дружбів - випити за здоров'я молодих, але не з келішка, а вееликого кухля!

3) Завдання для молодого - відгадати загадки, написані на пелюстках квітки.

Але найголовніше у всій цій справі - щоб у всіх був гарний настрій і бажання побавитись :)))

>:-E Ну і не відступати від сценарію!!! (ЖАРТ :))

Сигналять здалеку гудки,
аж чути на усі кутки.
Виглядують з вікон сусіди,
Бо молодий до брами їде!
А з ним завзятих дружбів пара,
В багажнику дзеленька тара,
Валюта й гривні у кишені,
Надії у серцях приємні.
Заходьте: вип’ємо й закусим,
та попередити вас мусим,
що за чарівну молоду
ми браму виставим «круту».
Попросимо, щоб шелестіло,
Лилося і злегка дзвеніло.
Для старту – грошей дипломат
І коньячок щоб «Арарат»!
Сто грам налити, погукати
І серенаду поспівати!

Весільний щоденник: «Біла Волга»

А тут буде писатись про обдумування-обвидумування, як же організувати наш весільний кортеж :)))) Себто...довезти безцінних молодих до місця Х, тобто до церкви :)

Ідея була первинно дуже простою: хотілось, щоб виглядало гарно, а коштувало доступно! :). Перебираючи в голові знайомих, що мають «колеса», я виявила, що їх не надто багато. Більше того, якщо скласти докупи увесь той транспорт, то виходить дуже різнокольорова композиція: синє, жовте, сіре... :). Найбільш офіціний вигляд мала чорна волга, яку можна було "запозичити" з роботи, проте до неї вже не докладалося (себто не пасувало) нічого із решти доступного. Найкраще в моїй уяві до нашоїЧОРНОЇ волги докладалась така самісінька, але БІЛА волга. На жаль я не мала уявлення, де вони, тобто білі волги, водяться і як їх звідтам поцупити :)

Думка перша – винайняти машину – пропала достатньо скоро, після перегляду львівських веб-сайтів, що пропонували послуги весільних кортежів: це було просто «небо». Далі на черзі були веб-сайти фірм, що пропонують авто напрокат, проте і там були свої нюанси, а ще потрібно було десь знайти водія на той транспорт....І що найголовніше – у жодному місці не згадувалась не те, що біла, а жодна з волг. Думка третя – зателефонувати до пари таксі-агенцій та спитати, чи є в арсеналі такий раритет :). Ця думка не встигла відпасти, бо мені було дуже ліньки починати отакі пошуки, а ще коло роботи я побачила припарковану білу волгу з шашечками. :) Здавалося б - супер, усе як хотіла....Проте волга-роботяга виглядала якось дуже змучено, навіть частково депресивно, наскільки це можливо у контексті машини :). Все! Думки вичерпано! :(

А тепер ще одна історія про те, що можна знайти п"ять копійок, коли їх бракує до маршрутки:)

Одного ранку, коли ми всі вивалковувались на роботу, а внизу у подвір’ї мала нас чекати наша ЧОРНА волга, я раптом через вікно побачила ЇЇ. Спочатку я подумала, що через нав’язливу ідею я росто переплутала марку машини. Проте через декілька хвилин, коли поруч неї проїхало наше авто, я порівняла і вже точно знала – ЦЕ ВОНА :).

Треба було виходити з хати, і я метушливо знайшла клаптик паперу, на якому написала записку до водія волги. Там просила передзвонити за "оцим" номером і напсиала, що ситуація а-ля "життя-або-смерть!" :). Далі вклала папірець у прозорий файлик, бо за вікном валив мокрий сніг - і все це залишила на лобовому склі білої волги.

Через години три мені люб"язно передзвонив пан Богдан, який виявився нашим сусідом по подвір’ю (!!!), і який не мав нічого проти, щоб допомогти нам сформувати гламурний весільний кортеж :). В І В А Т!

А далі вже справа налагодилась - червоно-біла ідея втілилась у два наряди для наших автівок, які виглядали як біле на чорному і червоне на білому :). Мені сподобалось :)

Весільний щоденник: одруження по-українськи

З самого початку визначитись було дуже важко: класичне весілля, ніжне та урочисте, або ж тепле і рідне свято у веселих вишиванках? Зрештою, стало дуже шкода, що весілля всього одне – стільки задумок та ідей хочеться втілити…

Відмовлятись від заповітної мрії стати на щирий український рушник у національному строї дуже не хотілось. І не буду! Зрештою, нинішня мода розписуватись десь раніше перед самим весіллям стала дуже доречною не лише з практичних міркувань: у день весілля завжди бракує часу, – але й врятувала від важких сумнівів. :) Так вишиванці! І так білій сукні принцеси!

Тепер проблема вибору змістилась у площину створення образу двох українців, що поєднують свої життєві доріжки в одну :). Вирішили, що дідова сорочка для молодого стане своєрідним родинним благословенням і щемливим символом "продовження". Тому під раритетну вишиванку з оригінальними зеленими та червоними кольорами довелось підібрати відповідну жіночу блузку. З нею також пов’язана ціла історія, яка розпочалась із її випадкового придбання під час прогулянки містом із подругою з Харкова, коли погляд впав на привезені старовинні вишиванки, що намокли під дощем і сохнули на сонечку :).

Відразу сподобалась сорочка з шикарною вишивкою та підходяшими барвами, проте величезного розміру і з глибоченним декольте!!! :)

Від своїх маленьких забаганок я так просто не відмовляюсь: цілих три місяці намагань проконтролювати процес облагородження вишиванки в ательє оправдались результатом.

Залишилось підібрати під пару сорочок крайки, що виявилось дуже непросто: сучасні яскраві крайки не надто підходять під старовинні сторочки, а поєднання потрібних кольорів чомусь не зустрічається…. Врятував знову випадок: на Вернісажі погляд впав намаленьку сиву бабусю, що продавала крайки. Було помітно, що саме оці її крайки дбайливо виплетені чиїмись руками: кожна ниточка легко лягає на сусідню, кожен орнамент має свої особливі риси, а також – свої неповторні кольори. Познайомившись із пані Оксаною, я зрозуміла, що у мене буде найгарніший весільний наряд, виплетений уважними руками людини, яка зі всім теплом та увагою відноситься до своєї місії вносити наше рідне «традиційне» у багатоликість сьогодення :).

В результаті ми мали не лише чудові крайки, в яких кожна ниточка підбиралась спецілаьно до сорочок, але я мала гарну запаску і головний убір з кутасиками :))

Не можу втриматись, щоб не зробити невеличку рекламу - дійсно є місця, де можна за доступною ціною купити безцінні і дуже гарні речі, які будуть спогадом і гарним символом на все життя:)

P.S. Якщо комусь є потреба звернутись до пані Оксани, можу поділитись координатами!:)

Весільний щоденник: «Просили мама-тато»

Коли ми з подругою готували запрошення на її весілля, то мені хотілося втілити всі цікаві ідеї, які могли прийти на думку. Весільні запрошення асоціюються мені з тоненькими стрічечками, ніжними елементами декору і напівпрозорими аплікаціями. Процес виготовлення запрошень теж не розчарував: так приємно було спостерігати, як втілюється твій задум, а зі звичайного набору звичайних речей виходить щось зовсім оригінальне :). І вже навіть не сміла я собі уявляти, як буде приємно робити запрошення на своє весілля :).

Пошук в Інтернеті тільки ускладнив задачу, адже стільки гарних та надихаючих ідей, а весілля лише одне !!! :)


Задумок було дуже багато, хотілося туди помістити все-все, хоча розуміла, що потрібно вибрати щось одне. Може розмістити нашу спільну фотографію? Може не фотографію, а лище обриси облич? А може зображення долонь, що тримаються одна за одну? А ще хотілося використати папір з якоюсь приємною текстурою.....А ще обов’язково мають бути напівпрозорі стрічечки. Але ще не уявляю, як. І головне – щоб запрошення вписувалося у мою колірну гаму: червоне, біле та срібне. Воно буде простим, але нашим власним, ніжним і таким, яке хочеться зберегти на згадку :). ...Думаю, у нас все вийшло :).


Головне - відчуття задоволення від того, що дійсно щось "забацав" отими самими своїми власними руцями ;)

Весільний щоденник: вступ

Подивилась щойно на "архів" мого блогу :)))) ....мдя....негусто....Зате все, що є - мені дуже подобалось викладати сюди. Зараз є велике бажання поділитись своїми емоціями, пов'язаними із однією з найважливіших подій у моєму житті - весіллям :)
І це навіть не якась розповідь, а швидше мазочки :): декілька слів про передвесільні клопоти та справи, які хвилювали останні..., мабуть, півроку. Як починаю згадувати усі деталі нашого ВАЖЛИВОГО ДНЯ, то розумію, що кожна має свою особливу історію, можливо, банальну, але для мене дуже особливу. Хочеться десь кожну із цих історій собі зафіксувати, щоб потім перечитати і пригадати ті відчуття.....суперські відчуття, як сказала би моя сестричка :) (зауважу, що із цим погодяться швидше дівчата-наречені, аніж усі минулі і майбутні женихи ...гігі). Назвала оцю свою весільну серію міні-історій щоденником, але хронології тут шукати не варто - як воно мені пригадується, так і буду викладати:) от так!