Весільний щоденник: "БРАМА"

Якось проходила через ринок і цікавість завела мене на ряди, де торгують всякою весільною всячиною: весільними і випускними сукнями, бантиками, стрічечками..... Йдеш тими рядами, ніби потрапивши у будиночок Барбі, прикращений купою квіточок і фатіну. Увійшовши у такий біло-рожевий ряд, мені чомусь перехотілось іти далі. Все, що здалеку так приваблювало око, зблизька виявлялось якимось гротескно штучним і ляльковим. Крім усього, там продавались різні атрибути на браму: прикраси і плакати з словами «А за нашу молоду....». При цьому я собі знов згадала весілля подруги, як ми сиділи і своїми руками їй майстрували номери на машини і оформляли плакат. А вийшов він дуже симпатичним :). На жаль – настільки симпатичним, що його після весільного торгу....викрали...

"Молодому на замітку:
наречена в нас, як квітка!
Як “капусти” вистачає -
хай до нас він підїжджає.
За чарівну молоду
просим ящик коньяку,
Бочка пива й дві вина
пасуватимуть сповна -
і майбутню хай дружину
садить у нову машину."

Залишились фотографії, приємні спогади, як ми дружно над ним працювали у день перед весіллям :).

Моя "брама" буде особлива також :) - ніяких банальних і незграбно вирізаних у Фотошопі козаків з бочкою і т.д. Нехай це не наййважливіша у житті річ, але мені хочеться, щоб кожна деталь ВАЖЛИВОГО ДНЯ була власне моєю, такою, куди я доклала свою руку і фантазію.

П.С.Тим паче, що все це не вимірюється великим грошима - плакат А2 обійшовся у ...18 гривень (у поліграфічному центрі "Фенікс", що на вулиці Горбачевського у Львові - на правах реклами :)), при чому це друк не на папері, а на так званому банері - типу грубої клейонки.

Щодо самого весільного торгу....тепер вже важко робити усе "як слід", це в розумінні справжніх традицій. Нині часто усе зводиться до банальності: погорлати під під"їздом, випити 100 грам і розійтись за пару купюр "$".
На мою ж думку, найважливішим моментом має завжди бути перфоменс :) - гарна забава, веселий настрій, бажано, щоб якісь цікавинки... Чогось аж надто оригінального навряд чи вигадаєш - як відомо, усе нове - це призабуте старе -але постаратись можна :)

Наречений ніяк не визнавав думки, що він має грати роль "купця" та ще й якось оцінювати своє "придбання" :) ... тому вирішили весільні торги провести у жартівливому ключі. Першою ідеєю було надрукувати власні особливі гроші під назвою "макси" (величаючи за іменем молодого - Максима). :) Дуже сподіваюсь, що це не протизаконно! :)

Далі ряд таких дрібних задумок як, наприклад, запас "різнокаліберних" пляшок з горілкою -0.25, 0.5, 0.7, які з'являлись на столі кожна в свою чергу :)

Безумовно, "перлиною" весільного торгу стала підставна молода - не просто БОМБЕЗНА, а просто супер-БОМБА-Олександра!!! Під час її одягання основний акцент був зроблений на бюсті :) (за задумом самої Олександри). Все під колір - червоногарячі коралі дуже пасували до помади, ну і, як кожній дівчині, до лиця була білосніжна фата :))))

Конкурси на "браму":

1) Завдання для дружбів - із зав"язаними очима написати імена наречених

2) Завдання для дружбів - випити за здоров'я молодих, але не з келішка, а вееликого кухля!

3) Завдання для молодого - відгадати загадки, написані на пелюстках квітки.

Але найголовніше у всій цій справі - щоб у всіх був гарний настрій і бажання побавитись :)))

>:-E Ну і не відступати від сценарію!!! (ЖАРТ :))

Сигналять здалеку гудки,
аж чути на усі кутки.
Виглядують з вікон сусіди,
Бо молодий до брами їде!
А з ним завзятих дружбів пара,
В багажнику дзеленька тара,
Валюта й гривні у кишені,
Надії у серцях приємні.
Заходьте: вип’ємо й закусим,
та попередити вас мусим,
що за чарівну молоду
ми браму виставим «круту».
Попросимо, щоб шелестіло,
Лилося і злегка дзвеніло.
Для старту – грошей дипломат
І коньячок щоб «Арарат»!
Сто грам налити, погукати
І серенаду поспівати!

Весільний щоденник: «Біла Волга»

А тут буде писатись про обдумування-обвидумування, як же організувати наш весільний кортеж :)))) Себто...довезти безцінних молодих до місця Х, тобто до церкви :)

Ідея була первинно дуже простою: хотілось, щоб виглядало гарно, а коштувало доступно! :). Перебираючи в голові знайомих, що мають «колеса», я виявила, що їх не надто багато. Більше того, якщо скласти докупи увесь той транспорт, то виходить дуже різнокольорова композиція: синє, жовте, сіре... :). Найбільш офіціний вигляд мала чорна волга, яку можна було "запозичити" з роботи, проте до неї вже не докладалося (себто не пасувало) нічого із решти доступного. Найкраще в моїй уяві до нашоїЧОРНОЇ волги докладалась така самісінька, але БІЛА волга. На жаль я не мала уявлення, де вони, тобто білі волги, водяться і як їх звідтам поцупити :)

Думка перша – винайняти машину – пропала достатньо скоро, після перегляду львівських веб-сайтів, що пропонували послуги весільних кортежів: це було просто «небо». Далі на черзі були веб-сайти фірм, що пропонують авто напрокат, проте і там були свої нюанси, а ще потрібно було десь знайти водія на той транспорт....І що найголовніше – у жодному місці не згадувалась не те, що біла, а жодна з волг. Думка третя – зателефонувати до пари таксі-агенцій та спитати, чи є в арсеналі такий раритет :). Ця думка не встигла відпасти, бо мені було дуже ліньки починати отакі пошуки, а ще коло роботи я побачила припарковану білу волгу з шашечками. :) Здавалося б - супер, усе як хотіла....Проте волга-роботяга виглядала якось дуже змучено, навіть частково депресивно, наскільки це можливо у контексті машини :). Все! Думки вичерпано! :(

А тепер ще одна історія про те, що можна знайти п"ять копійок, коли їх бракує до маршрутки:)

Одного ранку, коли ми всі вивалковувались на роботу, а внизу у подвір’ї мала нас чекати наша ЧОРНА волга, я раптом через вікно побачила ЇЇ. Спочатку я подумала, що через нав’язливу ідею я росто переплутала марку машини. Проте через декілька хвилин, коли поруч неї проїхало наше авто, я порівняла і вже точно знала – ЦЕ ВОНА :).

Треба було виходити з хати, і я метушливо знайшла клаптик паперу, на якому написала записку до водія волги. Там просила передзвонити за "оцим" номером і напсиала, що ситуація а-ля "життя-або-смерть!" :). Далі вклала папірець у прозорий файлик, бо за вікном валив мокрий сніг - і все це залишила на лобовому склі білої волги.

Через години три мені люб"язно передзвонив пан Богдан, який виявився нашим сусідом по подвір’ю (!!!), і який не мав нічого проти, щоб допомогти нам сформувати гламурний весільний кортеж :). В І В А Т!

А далі вже справа налагодилась - червоно-біла ідея втілилась у два наряди для наших автівок, які виглядали як біле на чорному і червоне на білому :). Мені сподобалось :)

Весільний щоденник: одруження по-українськи

З самого початку визначитись було дуже важко: класичне весілля, ніжне та урочисте, або ж тепле і рідне свято у веселих вишиванках? Зрештою, стало дуже шкода, що весілля всього одне – стільки задумок та ідей хочеться втілити…

Відмовлятись від заповітної мрії стати на щирий український рушник у національному строї дуже не хотілось. І не буду! Зрештою, нинішня мода розписуватись десь раніше перед самим весіллям стала дуже доречною не лише з практичних міркувань: у день весілля завжди бракує часу, – але й врятувала від важких сумнівів. :) Так вишиванці! І так білій сукні принцеси!

Тепер проблема вибору змістилась у площину створення образу двох українців, що поєднують свої життєві доріжки в одну :). Вирішили, що дідова сорочка для молодого стане своєрідним родинним благословенням і щемливим символом "продовження". Тому під раритетну вишиванку з оригінальними зеленими та червоними кольорами довелось підібрати відповідну жіночу блузку. З нею також пов’язана ціла історія, яка розпочалась із її випадкового придбання під час прогулянки містом із подругою з Харкова, коли погляд впав на привезені старовинні вишиванки, що намокли під дощем і сохнули на сонечку :).

Відразу сподобалась сорочка з шикарною вишивкою та підходяшими барвами, проте величезного розміру і з глибоченним декольте!!! :)

Від своїх маленьких забаганок я так просто не відмовляюсь: цілих три місяці намагань проконтролювати процес облагородження вишиванки в ательє оправдались результатом.

Залишилось підібрати під пару сорочок крайки, що виявилось дуже непросто: сучасні яскраві крайки не надто підходять під старовинні сторочки, а поєднання потрібних кольорів чомусь не зустрічається…. Врятував знову випадок: на Вернісажі погляд впав намаленьку сиву бабусю, що продавала крайки. Було помітно, що саме оці її крайки дбайливо виплетені чиїмись руками: кожна ниточка легко лягає на сусідню, кожен орнамент має свої особливі риси, а також – свої неповторні кольори. Познайомившись із пані Оксаною, я зрозуміла, що у мене буде найгарніший весільний наряд, виплетений уважними руками людини, яка зі всім теплом та увагою відноситься до своєї місії вносити наше рідне «традиційне» у багатоликість сьогодення :).

В результаті ми мали не лише чудові крайки, в яких кожна ниточка підбиралась спецілаьно до сорочок, але я мала гарну запаску і головний убір з кутасиками :))

Не можу втриматись, щоб не зробити невеличку рекламу - дійсно є місця, де можна за доступною ціною купити безцінні і дуже гарні речі, які будуть спогадом і гарним символом на все життя:)

P.S. Якщо комусь є потреба звернутись до пані Оксани, можу поділитись координатами!:)

Весільний щоденник: «Просили мама-тато»

Коли ми з подругою готували запрошення на її весілля, то мені хотілося втілити всі цікаві ідеї, які могли прийти на думку. Весільні запрошення асоціюються мені з тоненькими стрічечками, ніжними елементами декору і напівпрозорими аплікаціями. Процес виготовлення запрошень теж не розчарував: так приємно було спостерігати, як втілюється твій задум, а зі звичайного набору звичайних речей виходить щось зовсім оригінальне :). І вже навіть не сміла я собі уявляти, як буде приємно робити запрошення на своє весілля :).

Пошук в Інтернеті тільки ускладнив задачу, адже стільки гарних та надихаючих ідей, а весілля лише одне !!! :)


Задумок було дуже багато, хотілося туди помістити все-все, хоча розуміла, що потрібно вибрати щось одне. Може розмістити нашу спільну фотографію? Може не фотографію, а лище обриси облич? А може зображення долонь, що тримаються одна за одну? А ще хотілося використати папір з якоюсь приємною текстурою.....А ще обов’язково мають бути напівпрозорі стрічечки. Але ще не уявляю, як. І головне – щоб запрошення вписувалося у мою колірну гаму: червоне, біле та срібне. Воно буде простим, але нашим власним, ніжним і таким, яке хочеться зберегти на згадку :). ...Думаю, у нас все вийшло :).


Головне - відчуття задоволення від того, що дійсно щось "забацав" отими самими своїми власними руцями ;)

Весільний щоденник: вступ

Подивилась щойно на "архів" мого блогу :)))) ....мдя....негусто....Зате все, що є - мені дуже подобалось викладати сюди. Зараз є велике бажання поділитись своїми емоціями, пов'язаними із однією з найважливіших подій у моєму житті - весіллям :)
І це навіть не якась розповідь, а швидше мазочки :): декілька слів про передвесільні клопоти та справи, які хвилювали останні..., мабуть, півроку. Як починаю згадувати усі деталі нашого ВАЖЛИВОГО ДНЯ, то розумію, що кожна має свою особливу історію, можливо, банальну, але для мене дуже особливу. Хочеться десь кожну із цих історій собі зафіксувати, щоб потім перечитати і пригадати ті відчуття.....суперські відчуття, як сказала би моя сестричка :) (зауважу, що із цим погодяться швидше дівчата-наречені, аніж усі минулі і майбутні женихи ...гігі). Назвала оцю свою весільну серію міні-історій щоденником, але хронології тут шукати не варто - як воно мені пригадується, так і буду викладати:) от так!

Як студенти Маланкували

Народилась якось маленька ідейка, яка виросла у набагато більший гарний спогад :)... Захотілося щось утнути....при чому діло було на зимові свята, а саме за тиждень до Старого Нового року, 13 січня. Студенти спочатку вагались щодо моєї пропозиції поставити вертеп :), але потім молода енергія, зацікавлення і бажання подуріти взяло верх.

Найцікавіше - що мову вели не про вертеп у звичному розумінні, а швидше гуляння на Маланки. Єдина проблемка - ніхто з нас досі не бачив такого на власні очі та не чув на власні вуха....На допомогу, як завжди, прийшов могутній і незамінний ІНТЕРНЕТ :)

Недавній аспірантський досвід спонукав спочатку зробити невеликий "огляд тематики" - і дійсно, корисно щось було дізнатись, що означали оті всі "Маланки", "Василі", "Кози" та інша живність.

На Україні здавна існував звичай водити Маланку ввечері 13 січня. Назва походить від іменин святої Маланії, які припадають на 13 січня (за старим календаем це якраз було 31-им грудня - отак!) та іменин святого Василя 14 січня. В цей вечір по селах ходили ватаги молодих хлопців та дівчат (так звані "парубочі" та "дівочі" Маланки), переодягнутих в різні костюми та саморобні маски. Вони колядували, бавились і ходили від хати до хати. Вірили, що в цю ніч звірі розуміють людську мову, тому домашній худобі по-всякому старалися догодити: "щоб не скаржилась Богу" :) В ніч на Маланки і Василя особливу пошану віддавали символу Місяця та його "женихуванню" :). Серед ряжених колядників зустрічались різні образи, найчастіше такі:
МАЛАНКА - "Маланкою був парубок в латаній спідниці, старій хустці, брови і очі підведені сажею, обличчя вибілене крейдою, щічки та вуста фарбовані червоним буряком або калиною. ... Вона дуже полюбляла цілуватись зі всіма, хто підвернеться, при цьому обмурзувала їх своєю "косметикою". ... У деяких селах замість хлопця на роль Маланки вибирали гарну огрядну жінку, яка мала дітей і була щасливою в шлюбі." У дівочому гурті роль Маланки виконують дівчата, її одягають у фату, прикрашають квітами, як молоду.
ВАСИЛЬ - "Друга з дівчат убирається за Молодого, що зветься Василем — жупан, шапка, шаравари, чоботи... "
КОЗА - "Козою був парубок у вивернутому вовною догори кожусі, роги робили з рогатини... і пасмо прядива (бороду). ... Між рогами чіпляли дзвоника, ззаду – хвіст з віника. " Коза була символом родючості ниви.

----------------------------------------------------------------------------------------------
Щодо подальшого дійства - можна познаходити багато всяких фрагментів:
----------------------------------------------------------------------------------------------
Маланка має одружитись із Василем - це ніби стає символічним початком нового року, союзом Богині плодючості та Бога рослинності, які можуть зустрітись тільки в цю ніч, бо на ранок він (Василь) стає квіткою-васильком.
----------------------------------------------------------------------------------------------
Маланку Василь виводить з темного царства, по дорозі вони пересікають річку, а щоб не виказати справжню причину мокрого одягу, у щедрівках вигадують всякі прични: "Маланка ноги мила, ...ложки мила..." Більше того, ватаги щедрувальників к ожному селі - це спецільаний трюк, щоб обманути переслідувачів з темного царства (От як загнули! :) ) Тому часто сіпвають і про Маланку-обманницю.
----------------------------------------------------------------------------------------------
Козу вбивають стрільці, що знаменує собою ніби смерть зимової ниви. Але потім Козу оживляють, намагаючись розсмішити :) Оживання кози - це прихід весни.
----------------------------------------------------------------------------------------------

Зрештою...вдалося знайти якийсь сценарій Маланкування для учнів школи. Отак, скомбінувавши і по-своєму перетасувавши все, було забацано наш власний сценарій :) Може, трохи всупереч традиціям, але по-нашому, весело і всією командою: хлопці + дівчата... ще й які хлопці ідівчата :)

НАШ СЦЕНАРІЙ МАЛАНКИ

Озвучується вступний коментар:
Напередодні старого Нового року, 13 січня в народі відмічали свято Маланки. Вірили, що у Новорічну ніч рослини розуміють людську мову, а тварини самі розмовлють по-людському. Що в цю ніч тварини можуть поскаржитись Богу на своїх господарів, якщо із ними погано поводились. Тому худобу намагались ретельно доглянути та нагодувати. З настанням сутінок по селу ходити ватаги щедрувальників з музиками.

Під обрусом сіно, на обрусі свічка,
На всю хату пахне свіжа паляничка.
На радість дорослим на втіху малечі
Йде до нас у гості Щедрий Добрий вечір!
Стукіт у двері.
Хлопці-щедрівники з-за дверей (хором):
Ми щедруєм і співаєм під вікном.
Щастя, долі вам бажаєм всім гуртом.
Хай квітують ваші ниви золоті,
Щоб життя було щасливе в майбутті.
Дівчата з-за дверей (хором):
Щедрівонька щедрувала,
під віконце підбігала,
Що ти, тітко, напекла,
Винось нам до вікна.
Мати казала, щоб дали сала,
Батько сварився, щоб не барився.

1-й щедрівник
- Господаре, господарочку, пусти до хати Маланочку!
2-й щедрівник
- Пустіть до хати погріти п’яти!

3-й щедрівник
- Пустіть до груби погріти зуби!

4-й щедрівник
- Пустіть до печі зігріти плечі!
Відповідь з залу:
- Ну заходьте!

1-й щедрівник (стрілець з пістолем, вусатий):
Щедрівочка щедрувала
З Новим Роком вас вітала,
Щоб і кіт у хаті нявкав
І собака в дворі гавкав,
Щоби дім фінанси мав,
Щоб веселий сміх лунав.
2-й щедрівник (дід з білою бородою, в шапці):
Щоб студенти були чемні,
Вихідні були приємні,
Щоб на картці – добрі гроші,
а начальники – хороші!!
3-й щедрівник (циганка 1):
Щоби були щедрі бали,
Щоби «енки» всі пропали,
Щоби модулі і тести
Не могли би сум принести!
4-й щедрівник (циганка 2):
Щоб в гаражі стояв Феррарі,
В сараї-Лексус ще у парі,
У хаті-з мрамору камін,
Та і бассейн, хоча б один.
Щоб гідромассажер з Джакузі,
Щоб Хенессі бовталось в пузі.

Звучить щедрівка «Добрий вечір тобі, пане господарю!»

1-й щедрівник (стрілець):
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Та й почала щебетати,
Господаря викликати.
2-й щедрівник (дід):
- Вийди, вийди, ґаздо, з хати,
Маєш радість коло хати.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Вже приходить Меланочка.
3-й щедрівник (циганка 1):
Меланочка з Коломиї
сходи, припіч миє,
їсти зварить, ще й накриє.
4-й щедрівник (циганка 2):
Зварить їсти та нап’ється,
Та до міста поведеться.
5-й щедрівник (медсестра):
Меланочка в місті пила,
Сухий фартух замочила.
Повій, вітре, туди-сюди,
Висуши фартух – піде між люди!
1-й щедрівник (стрілець) :
Ой, господар, господарочку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.

Заходить Маланка з мітлою. Вона починає бігати, все перевертати. цілувати присутніх, вимазуючи помадою, на столі склянки вверх дном ставить мітлою мете туди і сюди – бардак.

Одночасно з цим включається пісня про Маланку– 002.мр3 "Маланка подністрянка" (Можна взяти пісню "Маланка" групи "Гайдамаки" в чистому вигляді).

1-й щедрівник (стрілець):
Наша Маланка – обманниця,
На споді – штани, зверху – спідниця
2-й щедрівник (дід):
Наша Маланка не дівоча,
На ній сорочка парубоча
3-й щедрівник (циганка 1):
Наша Маланка – «господиня» (показати ніби в лапках)
Усе у неї верхом на долину
4-й щедрівник (циганка 2):
Стоять миски під лавкою
Поросли муравкою

Тут на вході починає щось тупати.

Питання з залу:
- А що то так тупає там?
2-й щедрівник (дід):
Та це наша коза – пустіть її погрітись, а то в неї вже і копита, і роги змерзли!
Відповідь з залу:
- Та вона нам всю підлогу попсує! Вазони погризе! Не можемо вас пустити!
3-й щедрівник:
- Та вона у нас така гарна, така розумна, така весела!
4-й щедрівник (циганка 2):
Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває, там вилягає;
Де коза туп-туп,
Там життя сім куп,
5-й щедрівник (медсестра):
Де коза рогом,
Там жито стогом,
Де коза хвостом,
Там жито кустом!

Відповідь з залу:
- Ну то заводьте!
1-й щедрівник (стрілець):
Ой слухай, козо,
Де труби гудуть,
Там млинці печуть,
То і нам дадуть!

Заходить коза, починає вискакувати, витанцьовувати, тупотіти, мекати.

Включається веселий мотив «Коляд-коляд-колядниця» –003. мр3.

3-й щедрівник (циганка 1):
- А продайте мені козу!
2-й щедрівник (дід):
Ну купуй, якщо є гроші!
4-й щедрівник (циганка 2):
- А вона молода?
2-й щедрівник (дід):
- Ну майже молода! Дає відро молока в день!
3-й щедрівник (циганка 1):
- Ага..ага..відро....Ну дай я її роздивлюсь.

Цигани починають приставати до кози, а вона верещить і втікає.

2-й щедрівник (дід):
- Ей ей! Перше ніж нашу козу зачіпати – покажи гроші!
4-й щедрівник (циганка 2):
- Гроші....А вам у гривнях чи в доларах? Чи євро?.... Десь були...Певно нам в маршрутці витягнули ... Ну нічо. Може нам тут допоможуть з грошима, якщо ми станцюємо.

Цигани починають танцювати під музику. Всі плескають, кидають в капелюх гроші.

1-й щедрівник (стрілець):
А в тому сільці,
Де взялись стрільці,
Встрелили Козюшку
У правеє вушко!
Брик – Коза впала
І хвіст задрала.

Стріляє - Бахххх!!

2-й щедрівник (дід):
- Майже молоду козу вбили!
3-й щедрівник (циганка 1):
- Майже нашу майже молоду козу вбили! До діда – От дурень! Що тепер робити? Тепер хіба що шкуру обдерти!
2-й щедрівник (дід):
- Та де ж майже живої і майже молодої кози шкуру дерти! Ліякаря покличте! Хто тут лікар? 5-й щедрівник (медсестра):
- Я медсестра! З команди самого доктора Хауса! Хто тут хворий?

Медсестра починає міряти пульс комусь, комусь прикладає руку до чола. Її ведуть до кози.

5-й щедрівник (медсестра):
- Я вчилась у лякарів старої науки, всі болячки лякую! Починає оглядати козу. Ой а ця хвороба мені незнайома! Ну що попробуємо дати укола!

Витягає величезного укола і робить козі. Коза починає кричати, а тоді знов падає замертво.

Заходить в зал чорт, підходить до кози.

Чорт:
- О! Коза! Клас! Але і стара! Фу – аж порох з неї сиплеться! Нічого з неї і не візьмеш! Хіба що....ну можна душу (потирає руки). Привіт, коза!
Коза:
- Чого тобі треба?
Чорт:
- В тебе є щось таке, що я би купив!
Коза:
- В мене багато чого є – краса, талант, молодість (Чорт при тому регоче). Що тобі треба?
Чорт:
- Ну мене цікавить твоя душа!
Коза:
- Та в тебе стільки грошей нема!
Чорт:
- А скільки треба!
Коза:
- Всі гроші!
Чорт:
- Ну всі – так всі!

Чорт витягує пачку грошей величезного розміру. Коза бачить і намагається вирвати з рук гроші.

Коза:
- Покажи!
Чорт:
- Дивись яка хитра – перше товар покажи. .....(Далі тихенько) – ну нічого, то і так фальшиві!

Коза вириває гроші, а тоді звідкись виносить чорний дипломат, на якому наклеєний напис – «душа». Жестами показує, як вона звідти витягує пакунок з душею, ховає його за пазуху, а натомість щось туди закидає інше, або закриває пустого. Дає дипломат Чорту. Той радісний, забирає, відкриває і бачить, що там не душа!

Чорт:
- От Коза! От цапова душа – обманула мене! Ну нічого, наступного разу я тебе точно дістану!
Чорт йде геть. А Коза знов лягає, притворяючись мертвою.

5-й щедрівник (медсестра):
- Що ж робити? І коза майже молода була.....Цікаво а може перевірити...

Медсестра заглядає Козі в рот, починає рахувати зуби, кричати їй у вуха. А треба козу насмішити, наприклад, полоскотати. Коза, зрештою, підривається і втікає.

Всі охкають: куди ж коза побігла!?? Аж тут заходить Василь, ведучи Козу на поводі – всі тішаться і вигукують: "Василь! Коза знайшлась!".

Василь:
Щедрик, щедрик, щедрівочко,
Йди з хати до хати
Добрих друзів добрим словом —
Серцем привітати.
Пироги, вилазьте з печі,
Наливайтесь, вина.
Добрий вечір, щедрий вечір,
Мати Україна.

Тут Маланка пбачить Василя і кидається до нього в обійми з вигуками: "Василько...коханий!". Василь обнімає Маланку, включається заключна щедрівка. Маланка бере на руки нареченого і виносить під марш Мендельсона :) Всі кланяються і виходять.

----------------------------------------------------------------------------------------------

----------------------------------------------------------------------------------------------

:)

Думки в якості інтро

Можливо, це приходить з віком: назбируються минулі дні у скарбничку життя, а іноді хочеться їх порозкладатиі ще раз ретельно перебрати пальцями. Ця думка прийшла мені після того, як я якось перечитувала записи в онлайн-щоденнику своєї сестрички...Так :) Іноді аж смішно, яким парадоксальним буває наше "сьогодні" :).... Пізнаю краще свою рідну сестричку після 21 року спільного життя в одній квартирі....після того, як спали багато років на одному дивані, після того, як один в одного позичали речі і потім за них же сварились......і мирились :) І взагалі - якщо ще хтось не вірить чи не в курсі - мати сестру - це так КЛАСНО :) а якщо мати ще й дві - класно в квадраті.

Але саме тому я боюсь починати щось писати - бо пишу так само, як їжджу на ровері - не по прямій..а величезними зигзагами і часом - з кувирками :)

Так от...моя сестричка, сама того не підозрюючи, зарядила оптимізмом..але змішаним з легкою філософською ноткою. Читаючи її щоденні спогади, мені почали випливати мої власні :) Я розглядала фотографії і мені було по-доброму заздрісно - яке в неї кольорове життя!

А потім я почала пригадувати свої минулі декілька тижнів....І що ж - виявилось, щоя була несправедливою до свого життя :) Воно мені дарує такі гарні миті...а я іноді так швидко їх переживаю, що не встигаю і розсмакувати:) І наразі це не означає, що я вирішила вести щоденник - я і далі погано їжджу на велосипеді :)))
Але я вирішила поділитись чимось таким, що мене недавно гарно потішило :) Це одна з таких приємних "швидких" подій, якою варто поділитись..та ще й комусь може виявитись корисним :).

Це було те саме "інтро"..Далі вже тільки по суті!