Задум цього допису - "щось корисне"+"трохи самопсихотерапії" :). Бачите - навіть жовтенькі смайлики з"являються по дорозі :). Чому "навіть"? І до чого тут Бірмінгем? ...довга історія :)..
Значить так - почнемо з корисності. Є таке правило у Великобританії - реєструвати у себе (в поліційному відділку!) всіх іноземців, які приїхали тутай повчитись чи попрацювати. Виявилось, що ця процедура стосується і мене :(. Здається: ну процедура та й процедура....але ж ні - по-перше, її можна пройти не у всіх відділеннях міліції. Наприклад, мені із Ковентрі (Coventry) треба було з"їздити у Бірмінгем (тт-а-да! От і з"явився в полі зору той самий Бірмінгем :)).
Каюсь: я не дуже уважно поставилась до цієї процедури, тому...... ні...все по порядку.
Мій колега зателефонував у Бірмінгем, щоб дізнатись деталі. Було сказано, що я маю мати із собою офіційного листа від університету, де гостюю, та дві фотографії.
Так от, перший мій візит у Бірмінгем провалився, бо я "totaly forgot" ("чисто вилетіло з голови" :)) про листа.
Другий візит у Бірмінгем був невдалий, бо виявилось, що потрібно ще договір про оренду житла на час гостювання! >:-E!!!! ...Мусила вертатись поїздом до Ковентрі :(.
Третього разу мене відправили подалі, бо мої фотографії були неоднакові! А ніхто ж не казав про однакові - я і втішилась, бо якраз мала два фото, що залишились після Шенгенських віз. ...Мусила швиденько шукати автомат, жеби сфоткатись за цілих 5 фунтів (!) - а на тому фото виглядаю як "Труп нареченої " :) - змучена, зла і мокра!
Одним словом - треба читати МАТЧАСТЬ!!! :). А я поплатилась.....і дорогою все мені крутилось в голові- як же то буде англійською приказка: "за дурною головою нема ногам спокою!?" :).
Значить так: для реєстрації себе коханого/ної у Великобританії, треба
- заповнити бланк (дають на місці)
- мати 2 ОДНАКОВІ фотографії (типу як на візу)
- мати офіційного листа з місця навчання/роботи
- мати документ-угоду про оренду житла
- мати чітко без здачі 34 фунти.
У Бірмінгемі відділення для здійснення вище описаної реєстрації працює з понеділка по четвер у години: 9:00-12:30 та 13:30-15:30.
Ось і "корисність" :). Надіюсь, ніхто не буде більше так проклинати той Бірмінгем, як я :). Щасливо усім нещасним! :).
А тепер трохи самотерапії.....Зараз я сиджу вже в своїй кімнаті, після душу та вечері, тому можна відзначити і "плюси" моїх побирань.
По-перше, мені пощастило знайти квиток на поїзд якраз "Ковентрі-Бірмінгем" - вже економія!
Такс...маленький відступ про квитки. Я вже набула деякого досвіду у спілкуванні з машинеріями під кодовими назвами типу "Self-ticket" чи "Fast-ticket". Спершу треба замовити квиток онлайн (наприклад, на поїзди Virgin Trains) та десь собі занотувати "Reference code" - код замовлення, який буде у підтвердженні. Далі треба мати при собі ту ж картку, якою здійснювалась оплата - і просто вставити її у щілину. Не забути перевірити лоток внизу!!!! Саме там мають бути надруковані квитки!!!! Знаки оклику якраз дуже доречні :) - я ж знайшла зайвого квитка саме у такому лотку (хтось забув :().
Одна смішинка: у Бірмінгемі є кілька вокзалів, тому при замовленні квитка я вибирала найближчий до відділення міліції (...відчуваю себе кримінальним елементом :)...). А тепер демонструю дані із мого квитка :): автоматично мені вставило пересадку (!) на "власні ноги" :). Тобто мені було запропоновано перейти пішки від трошки дальшого вокзалу до вибраного, ще й порахувало ЧАС цієї подорожі! Модна пересадка га? :)...правда без можливості зарезервувати "посадочні" місця :)
Тепер по-друге... Я після трьох поїздок поїздом (Ковентрі-Бірмінгем-Ковентрі) і страхомудією з фото зробила собі приємність - купила найбільшу каву (так і замовляла! :)) з молоком і шматочок моркв"яного торту - гіперсмачного!
А далі, прийшовши до тями, я мала змогу трошки погуляти Бірмінгемом і "перепроситись" із ним :). Погода була мокра, сіра і прохолодна ... як в Англії, мабуть. Через невелике бажання гуляти серед мряки та втому я обійшла ближні "цікаві місця", позначені на купленій міні-карті рожевим :). Благо, що фактично усі "цікаві місця" Бірмінгема є неподалік центру (в основному, пішохідного). Отже звітую нижче...
Практично на кожній вулиці було...."щось новеньке, щось стареньке" і щось....Шекспірівське :)
Щодо "старого і нового" - мабуть, сучасні міста приречені еклектично поєднувати сліди різних епох:
Як палка шанувальниця готичного стилю, я не дуже оцінила красу Бермінгемської катедри (Birmingham Cathedral) у дусі англійського бароко, що в центрі міста:
Гучне ім"я "Луї Вітон" на вивісці магазину із сумочками навпроти катедри :) мене також не звабило...
А такі старовинні вказівники сподобались :)
Взагалі Бірмінгем справив враження досить таки сучасного міста - високі будинки, деяка зверхність численних скляних вікон, багато дорожніх розв"язок... А ось подивіться на "химерний будинок" із кривих дзеркал, який звідкись взявся на моїй знимці (у відображенні вікон на будинку зліва):
Смачна вулиця :) ("cherry" - вишня):
Кожного разу, коли на вулиці бачу тутешніх квіткарів - чомусь згадую гру "Сімс" (ну точно такі самі букетики :)):
А один із сфінксів перед ратушею (площа Вікторії, Viktoria square) - стилізований під....Влада Яму! :):)
"Ідуть люди та й сміються: що за пані купаються!" :)....насправді цей витвір митця зі складним іменем (Dhruva Mistry) на площі перед ратушею називається "The river" (річка), а місцеві кличуть панянку просто: "Флузі у джакузі" ("The Floozie in the Jacuzzi") :)
Відчувається вже різдв"яний настрій - починає пахнути ялинами :), і адміністративну будівлю он (Counsil house) теж прикрасили....Щодо маків - окрема історія, якої я ще не знаю :) - щось у них тут "макове" відбувається, бо маки бачу скрізь -у петличках, на плакатах, коло пам"ятників.....якась poppy-манія, як би це весело не звучало
:)
Отакі-от маки просто всюди:
Ураааа- я маю фото знаменитих червоних телефонних будок! Але фото трохи розмите - на мене дивились із здивуванням, коли я фоткала такі "витвори архітектури", тож я клацнула "нє глядя" :)
Так...це все ще Бірмінгем...."Панове, ратуша!" :):
Дві Пізансько-Бірмінгемські вежі :) (як не прилаштовувалась - одна нахилена в один бік, а інша- їй назустріч!) - площа Чамберлейн і однойменна вежа посередині, а на задньому фоні - вежа адміністративного будинку:
Одного із колишніх англійських політиків чи то економістів (Thomas Attwood) зобразили зовсім по-студентськи: на сходинках із конспектом :):
Церкву святого Мартіна (St. Martin Church) не вдалось вигідно зазнимкувати - навколо проводились ремонтні роботи (напасть якась із ними - просто всюди все ремонтують!!). Ця церковця мені дуууже сподобалась- я обійшла її ззовні та побувала всередині...взяла листівку із зображенням - на пам"ять :):
От і все. Я вклалась у годину - дощову, сіру, але вже зовсім радісну годину в Бірмінгемі :)....надіюсь знову побачимось із ним не надто скоро! :)
середа, 9 листопада 2011 р.
Божевільний день або "я мало не зненавиділа Бірмінгем" :)
понеділок, 7 листопада 2011 р.
Свято "лисиць" :)
Розповім про одну Аглійську традицію, яка зовсім не пов"язана зі лисицями :). Святкування в ніч Гая Фокса....
Згідно із Вікі, Гай Фокс (Guy Fawkes) був одним із спільників так званої "Порохової змови" з боку англійських католиків з метою підірвати будівлю парламенту у Лондоні (1605 рік) в знак протесту проти короля Якова І, який симпатизував протестантам. Замах провалився, а Гая Фокса, який власноруч мав підпалити гнота, було страчено.
Ось такі факти повідає енциклопедія...А мої знайомі британці допомогли зрозуміти деяку двозначність свята: з одного боку, Гай Фокс був свого роду терористом, з іншого боку - він уособлює нелюбов до влади і нині може також асоціюватись із ненавистю до корупції, продажності та дволикості усіх форм влади (з цієї точки зору він постає ніби "Робін Гудом").
А ще є такий факт як популяризація :). Святкують нині ніч Гая Фокса із різнобарвними феєрверками та величезними вогнищами...пивом і веселощами. І вже ніхто, мабуть, до ладу не пояснить, що святкується і чому звучить ім"я Гая Фокса :): хтось запевняє, що його спалили на вогнищі, тому часом підпалюють опудало... "У Вогонь Гая Фокса!".
Коли знайомі запросили на святкування, то я, що наразі з англійською все ще трохи на "ВИ", спочатку не дуже зрозуміла, про що йдеться: якісь лисиці та й годі :). Потім пояснили, що і до чого...трохи поГуглила :)....і після заходу сонця подалась з усіма на свято.
Чекала, мабуть, чогось трохи грандіознішого (згадати хоча б наші ігри та забави на Івана Купала ;)), хоча була приємна атмосфера, гарні феєрверки та обіцяне вогнище. Один із знайомих вбрався у чорного капелюха та сховав лице під маску Гая Фокса - діти одностайно намагались то штовхнути його, то копнути, голосно викрикуючи погрози :). Було так цікаво поспостерігати, щось із опери: "таке мале, а вже німець" :).
А, зрештою, було пиво, та ще й не просто пиво - а Ель та Гіннес :).... і традиційну (мабуть у всьому світі) "козу" теж поводили.
пʼятниця, 4 листопада 2011 р.
Стара добра Англія
Ну от я і в країні Гарі Поттера....Їхала-летіла довго, тому, коли опинилась у Лондоні, то діяла трохи на автоматі, навіть не вірячи, що я навіть не на материку. Перше, що допомогло опам"ятатись - напис на асфальті при сходженні із тротуару: "Подивись НАПРАВО!" :)....А я вже встигла й забути...Таке класне було відчуття: ніби ти щойно прокинувся, але ніби трішки на іншій планеті :).
А потім я зустрілась із Ковентрі (Coventry), містом у самому серці Англії (цитуючи мого друга). Саме тут мені мимоволі згадався Гаррі Поттер :) - варто було лише ковзнути поглядом по лінійці подібних одне на одного маленьких особнячків, що стоять пліч-о-пліч вздовж вулиці. Я вже колись милувалась затишком таких маленьких будиночків у Австрії, в Лінці, але тут вони якісь інші, такі дуже.....англійські чи що :).
Саме на такій вуличці я мала поселитись на цей місяць...
До речі, ще варто згадати по місцеві таксівки - машини на зразок класичних авто із фільмів про мафіозі в смугастих штанях :). Вони схожі формою на жуків, чорних і блискучих, що так діловито прилаштовуються в чергу одне за одним. Таксі не візьме пасажира, якщо воно не є першим у черзі, - водій чемно запросить використати іншу машину. І ось коли перший рушає - всі помаленьку підсуваються вперед :).
Через Інтернет я домовилась про оренду кімнати у будинку однієї пані із донькою. Саме у такому місці варто поселитись, щоб відчути місцеву атмосферу :). Моя кімнатка мені зразу дуже сподобалась: не схожа на безликий номер у готелі, "дихає" історією будинку і його жителів...
Загалом це типовий будинок - невеличкий, на два поверхи. Все дуже компактно: мініатюрна кухонька із виходом на задній дворик, малесенький передпокій перед вхідними дверима, в якому впритик можна розминутись, крихітна ванна із туалетом. Кімнатки також невеликі, але головне - всюди панує художній безлад :). Всі приміщення наповненні купою речей - старі книги, дзеркала у важких рамах, лампи із кольоровими тканинними абажурами, мохнаті килими, численні коробочки-скриньки-кошички - все це створює дивовижну декорацію, наповнює будинок загадкою і кличе пофантазувати....
Підсумовуючи, можу сказати, що перші дні мене не розчарували :) - я вже смакую усі майбутні враження і постійно маю в кишені фотоапарат - щоб зберегти для себе такі симпатичні картинки, як оця маленька (дуже зворушлива) цирульня:
Далі ставлю три крапки, бо впевнена - ще багато чим захочеться поділитись :)...
Д.С. Вирішила все ж дописати ще одне спостереження, яке додає штрих до загальної картини. Я помітила, що тут усі дуже люб"язні, починаючи від таксиста і закінчуючи перехожими: розминаєшся з кимось у дверях - почуєш "sorry", притримаєш двері - "thanks", а продавці звертаються "sweetheart" чи "darling" ("серденько", "дорогенька"). Дуже приємно, хоча, мабуть, то переважно звичка :)
середа, 2 листопада 2011 р.
Тим, хто почав літати :)
Вихвалялка номер один - вчора я вперше подорожувала літаком :).... Комусь мій ентузіазм буде смішний, але то дійсно вражень купа. А коли робиш щось уперше, то для когось очевидні речі можуть бути даааалеко неочевидними :/!
Отже, неочевидні очевидності:
1) Я мала часу - цілу валізу і ще трохи....Була опція залишити речі в камері схову (за 15 грн) і піти у місто. Але раз я не хотіла залишати ноутбук, то довелось би все одно тягати наплечника із ним.....То найкращий варіант для мене був - знайти тиху місцину із кавусею і залізти в Інтернет.
Отже - із "головного" боку залізничного вокзалу у Києві шукаємо, де є вказівники на заклад швидкого харчування "Шаро-вара" (це як прийти від колій має бути справа). Як на такий овсім не ресторанний заклад, то кава там дорога, але зате безкоштовний WiFi і є розетки. Вони на касі дають папірчики із паролем....на вчора це, здається, було слово "sharovarainternet". Можна сидіти до "посиніння"...ніхто не виганяє, бо місця катма.
2) Летіли ми із Жулян, в Києві. Так от - добиратись із головного залізничного вокзалу туди можна на маршрутці! Чому знак оклику? Бо перш, ніж я взагалі дійшла до зупинки, мене мало не за рукав тягнули в таксі. Звісно, таксі - це супер, але я мала невелику валізку і купу купезну часу.....то питається: "чого напружувати людину!?".
Так от - цілком реально за 20 хв доїхати до Жулян на маршрутці №169 (станом на вчора, 1 листопада 2011). То тра вийти з "південного" боку вокзалу і від виходу йти трошки направо, а там не чекати з моря погоди :), а махнути потрібній маршрутці, яка буде їхати. І все :)
3) Як виявилось. вже всі давно знають, що валізи треба уважно запаковувати у плівки-скотчі-і-т-д....Я ніжно обмотала свою двічі харчовою плівкою :) гггг.....- то не допомогло б. В аеропорту є сервіс - пакування валіз. Коштувало то наразі 35 грн, але давало якусь гарантію, що валізі сильно не натруть боки та й не залізуть всередину... Хоча більшість пасажирів послугою не скористались...
4) Після реєстрації та всіх контролів у Жулянах є зал очікування на посадку. Так от....ближче до години посадки народ починає посилено рухатись і займати чергу до одних із двох дверей.... Але у черзі не варто стояти! Насправді під двері під"їжджає автобус, а за ним - ще один...поки не помістяться ВСІ. Навіть після цього перепитують, чи нема бажаючих ще долучитись. Автобуси чекають одне одного, тому першість-другість тут не грає ролі. Один автобус під"їхав був до одних дверей, а другий - до інших, тому переваги не мав ніхто. Більше того, хто стояв у черзі та витиснувся з приміщення першим - той сидів, а не стояв у автобусі.....а тому не мав змоги вийти із автобуса першим....а тому в сам літак потрапив далеко не першим :)
Тому - треба робити все дуже спокійно - повний релакс! Варто собі сидіти, їсти канапку і спостерігати за броунівським рухом зденервованих пасажирів :).
....отакі підказки, кому знадобиться....(хоча, не гарантія, що завжди все однаково!)...
А поза тим після польоту варто сказати велике ВАУ :) краєвидам "в ілюмінаторі" - Київ у вогнях навіть нічим не поступався Лондону!! :) :) :) Картина заворожуюча....хоча тяжко усвідомити, як ти є високо у такий момент. А ще тоді, коли картинка за вікном раптом втікає кудись і ти всім нутром чуєш, як літак починає робити спіралевидні маневри - ох, а це вже навіть може бути лячно (ну але не мені ж!:))
Отакі найсвіжіші враження. А ще - чистота Лондонського аеропорту.....можливість використати купу селф-сервісів (як, наприклад, роздрукувати собі такий файнезний квиток, який забронював через мережу...)..... і та знаменита "starbucks coffee" (яка...вже була зачинена :Р )....
Все починається гарно.
пʼятниця, 16 вересня 2011 р.
Як у Відні відпочивалось попри роботу
Я собі обіцяла, що буду сюди викладати нотатки, які могли б стати у пригоді та бути корисними для когось. Проте іноді доводиться піти на компроміс, коли хочеться щось зафіксувати у пам'яті: нині найкраща для цього можливість - створити допис у блозі :).
Отже.....я знову у Відні :). Прямо в цю секунду, набираючи перші стрічки, я сиджу на одному із фінальних засідань конференції. Це трохи самокомпроментуюча заявка, але впродовж конференційного тижня я так переповнилась інформацією, що більше у мене "просто не влазить". ЦЕ можна порівняти із ситуацією, коли перед тобою лежить спокусливий шматок десерту, а ти просто не можеш його скуштувати, бо "не лізе" :).
Далі копіпастну шматки думок, які я старалась скласти у Ворд-івський документ один чи два вечори, щоб не забути чогось важливого. При цьому важливими я вважаю враження-штришки. Наприклад, я декілька разів на вулиці зустрічала молодого чорношкірого хлопця - худого і в такому розчулюючому береті із великим бомбоном! :)
.........
Цього разу подорож до Відня розтягнулась значно на довше – чому я щиро тішуся, хоча вільного, тобто «гулянкового» часу практично є небагато. Адже у будні дні треба щось трохи працювати в Інституті, куди ми приїхали по проекту, а наступний тиждень – конференційний, при чому навіть СУПЕРконференційний. Чому «СУПЕР»? Тому що це супер-конференція за моїми мірками (ну, наразі :)) – між 6 і 7 сотнями учасників! Програма насичена до краю, при чому є купа накладок, що заважають почути все цікаве – треба вибирати.....Чисто як у житті :) – попою на двох стільцях посидіти важко. Тож програма насичена та ще й довгий робочий тиждень – не звичні 3-4, а 5 повних днів. Я не скаржусь – це зразу хочу відмітити, проте треба вміти «лавірувати».
Ми (я і мій шеф) собі посиділи на сходах Бург-театру (як мені сказав один колега з Німеччини, у цьому театрі є честю зіграти будь-якому німецькомовному артисту!)... Отак сидячи, спробували щось спланувати, заглянули в карту:
Додам трішки "корисності": виявляється, у Відні діє міська мережа оренди велосипедів [http://www.citybikewien.at/]: реєструєшся за допомогою своєї кредитки, яка діє, по суті, як ідентифікатор особи. Далі можна брати ровери і повертати їх на спеціальних стоянках:
І це все діло коштує 1 євро реєстрації та далі безкоштовне, якщо кожного разу орендувати велосипед не довше, ніж на 1 годину. Дуже зручно...якщо вміти кататись :). Я наразі просто позувала для фото :):
До речі, економія значна. Плюс - перед виходом можна в мережі перевірити стан стоянок та подивитись їх розміщення на карті міста!
.......Далі про прекрасне.... Деяким гарним місцям "пощастило" траплятись мені частіше :) - прекрасні нео-готичні башти Вотів-кірхе (Votivkirche) (завдяки своєму шефу, знаю, що це церква, яка була збудована виключно за кошти пожертв віденців у подяку за невдалу спробу нападу на малого імператора Франца-Йозефа) доводилось проминати майже щодня. Саме коло цієї церкви, серед невеличкого парку, однієї суботи я побачила групку людей, які релаксували в повному значенні цього слова - виставляли боки до сонця, лежачи у шезлонгах. Ці шезлонги можна було собі вибрати коло огорожі :).
Новими "цілями", які я собі вибрала на цю подорож до Відня, став Шонбрунський замок та Бельведер.
Що ж...обидва місця надзвичайні – дуже гарні самі будівлі замків та гарнота навколо. Відразу зазначу, що купити квитки можна запросто через Інтернет, чого я, правда, не зробила - може, дарма, адже в Шонбруні за он-лайн квитками була "швидка черга" в покої замку :).
Шонбрунський замок і прилеглі до нього території – то взагалі така площа, що можна гуляти за принципом self-avoiding-walk дуже довго :). Я собі відвела цілу суботу на 
Шобрун, але в результаті встигла тільки доволі в швидкому темпі передивитись всі «платні» місця – ті, що були зазначені у квитку. А можна ж там просто гуляти, насолоджуватись парком і простором...квітами і зеленню.
Я собі так реально уявляла, як по гравію ступають ніжки в обтягнутих шовком черевичках :) і на якусь частку секунди бачила себе на місці тих принцес чи імператриць, які жили в Шонбрунському замку – невже декілька людей могли мати таку житлову площу!? :).
Піднялась я і на оглядову терасу «Глоріетту». Набираючи швидкість, обійшла лабіринти: чесно кажучи, я думала, що це буде менш цікаво. Виявилось, що там можна дійсно блудити :). Навіть знаючи правило «правої руки», я часом вже починала дратуватись :) – особливо це бувало у такому низенькому лабіринті (висота десь нижче пояса) – я могла бачити людей, що досягали площадок із «сюрпризами», прямо коло себе, але ніяк не могла до них дійти! Говорячи про сюрпризи, маю на увазі мелодійні пластинки, на які треба наступати ногою, головоломки чи просто лавочку у затишному куточку.
Під кінець я почала жалкувати, що взяла повний комбінований квиток – адже все одно не встигну все оглянути....Мені залишався приватний садок принца Рудольфа. І зрештою я була....дуже задоволена, що потрапила туди :) Дуже затишне і доглянуте місце, а ближче до замку – ростуть фруктові цитрусові деревця у великих вазонах! :) Я зробила self-foto із цитринами :).
Однією із «радостей» завдяки моєму квитку виявилось апфель-штрудель-шоу. Не скажу що це щось зовсім несподіване, швидше навпаки – я й сподівалась на приємну атмосферу напівпідвальному приміщенні замкової пекарні та відчуттям присутності на священнодійстві. А як та дівчина справлялась із тістом на штрудель! Було таке враження, що невеликий шматочок вона розтягнула до розмірів добрячого простирадла. Як виявилось, одним із способів перевірки «справжності» тіста на штрудель є можливість прочитати щось крізь нього! Отже, все виявилось дуже і дуже доречним до місця і цікавим, особливо зі грос-браун-кафе і шматочком штруделя :).
На Бельведер – що поділяється на дві частини (верхній і нижній) і презентує як експонати колишньої імператорської колекції, так і твори сучасного мистецтва – я виділила половину неділі. Виявилось, що цього також замало. Самі замки Бельведер також дуже гарні, а територія навколо також вражає своєю площею і манить різнобарв'ям квітів.
Я з самого початку обмежила свою екскурсію саме верхім Бельведером, бо найбільше хотіла побачити оригінали Клімта :). Виявилось, я вчинила дуже мудро, бо і верхній музей я ледве обійшла – вже і втомилась, і спішила на конференційну реєстрацію...Пошкодувавши грошей на аудіогід, я також втратила можливість дотримуватись якоїсь системності у перегляді колекції. Звісно, на стінах всюди є цитати, написи і коментарі, та броунівська хаотичність мого руху саму ж мене сильно втомлювала.
Зрештою я насолодилась не лише Клімтом («Поцілунок» вразив мене неочікувано великим розміром! :)), але й творами імпресіоністів. Дуже сподобалась картина Моне із садом та фіолетовими квітами обабіч стежки (Claude Oscar Monet - Garden in Giverny) – я аж купила собі магнітик із її зображенням, хоча чомусь не дуже люблю полювати за ними.Поставила собі в умі «галочку» підчитати про течії в мистецтві і вміти розрізняти імпесіоністів та експресіоністів :).
Ще трошки деталей-кнопочок, якими я постараюсь зафіксувати собі одержані враження: мене чомусь постійно смішать австрійські дорожні вказівники та світлофори – там так детально зображено фігурки перехожих! :) На знаку, що попереджує про пішохідний перехід, можна розгледіти навіть каблуки черевиків «головного персонажа» та спосіб загинання полів його капелюха – перед розпрямлений, а ззаду загнуто доверху !!:) На світлофорах фігурки виразно вказують на чоловічу стать – такі зворушливо широкі плечі у цих чоловічків :). І ще є світлофори спеціально для велосипедистів, при чому декількох видів.
До речі, ще про світлофори – їх дуууже багато. Це і добре, і не дуже – якщо бути чемним пішоходом і чекати на зелений, то заки перемкнеться на зелений, можна повторити табличку множення, а вже коли він загорівся – треба реально бігти, бо вже на середині дороги світелко починає підступно миготіти і швиденько перемикається назад.
Ще одна смішинка – попередження про штраф у випадку вигулювання песика. Табличка зображує симпатичного цуцика з такими класично по-різному опущеними вухами і написом в зубах. Дослівно там йдеться про те, що ваші (ну точніше, вашого песика) «ковбаски» (так і пише – «щось-там…wurst») будуть вам дорого коштувати :). ГГггг.
Накінець: фото під назвою "зустріч минулого і майбутнього - це "сьогодні" :)".
понеділок, 29 серпня 2011 р.
Спроба "першовереснева"
...ще похвалюсь :). На хвилі азарту до скрапбукінгу я вирішила запакувати і прикрасити невеличкі подарунки (книжечки на згадку) похресницям на їх перше 1-ше вересня.
В "Арт-крамничці" можна купити досить дешево кольоровий папір, який гарно підходить для пакування подарунків - просто однотонний, ідеальний в якості фону. То я теж спробувала.
До слова, я тут поставила мітку "квілінг", але не знаю, чи це зовсім правильно - я використовую всі елементи, які приходять на думку - дещо може називається по-іншому....Але я вигадую собі сама, то з термінами звиняйте :).
Перший пакунок оформила квіточками (всі зроблені по-різному).
Квітка-мачок:
смужку червоного паперу (він такий дивний, трошки схожий на тканину - купила в Центрі паперу) позбирала складочками і переселила червоною ниткою, зробивши коло. По центру приклеїла вирізану з темного паперу серединку - у формі якоїсь типу "амеби" :) - і додала пару камінчиків для об'єму.
Квітка-незабудка:
тут чисто квілінг - серединка як ромбик (спіральку затискаємо з чотирьох кутиків пальцями), кілька пелюстків у формі крапельки (затискаємо спіральку з одного боку), а кілька - у формі листочка (затискаємо спіральку з двох протилежних боків).
Квітка-ромашка (правда рожева :)):
це видивилась в якомусь ролику з інтернету - перше робиться спіралька для серединки, а тоді беремо смужечку не звичайну тонку, а трошки ширшу, якій з одного боку робимо ножицями "бахрому"; далі цю бахромисту смужку кріпимо до серединки і накручуємо поверх - вкінці пальцями притискаємо "бахрому" в різні боки = виходить пухнаста квітка.
Також використала всякі детальки - камінчики, ...таку червону штуку, назви якої я не знаю, але яку можна впізнати на знимці :) , вирізала з золотистого паперу листочки.
Одним словом, отаке вийшло:
Другий пакунок - з метеликом. Тут взагалі "політ фантазії" :). Виявила, що можна робити просто хвилясті смужечки фігурними ножицями - коли спершу відрізати раз, а потім попри старий зріз паралельно ще раз. Результат:
Так що піду вітати моїх дівчаток не з порожніми руками - раз плюс, а другий плюс знову у гарному настрої :)
Спробуємо..
Я хоч і дуже лінивий - зовсім навіть не справжній - блогер, але приємно, що десь в Інтернет-івському морі є мій острівець, куди я докладаю по камінчику, просто коли того захочу.
Так сталось, що останнім часом (тижнем, місяцем...вже більше, ніж півроку) мені важко хоч наскількись окреслено відповісти собі на питання про доцільність мого життя....Звучить депресивно, але розвивати ту тему я не хочу. Я буду зара писати про щось хороше :).
Часом застрягаю надовго у форумах, зокрема - у наших Посиденьках - читаєш ото "всяку всячину" - і менше в голову паскудства лізуть. Правду сказати, серед тої "всячини" можна знайти купу всього цікавого. От, наприклад, потрапила я там на гілку, присвячену скрапбукінгу (себто робленню листівок). Перше просто дивувалась, які гарні речі роблять ручки форумлянок (то правда :)!)....А тоді виявила, що маю декілька наступаючих днів народжень чи свят, до яких ще не укомлектовані дарунки. Ну і вирішила спробувати :).
Отже - перший досвід :).
Крок нуль - лазання по НЕТу за пошуком інформації :) То стандартний крок, але в цьому випадку він був дуже коротким- мені не терпілось самій взяти в руки ножиці :).
Крок один - похід по крамничках (наслідок нульового кроку, де я ще раз переконалась - у Львові за тим перше треба йти до "Центру паперу", а звідти треба бігти на Братів Рогатинців 23 у "Арт-крамничку").
Скажу, що в тому Центрі паперу мене завжди охоплювало двояке відчуття - хотілось щось і самій робити з тих всіх красивих паперів, отими всякими різачками і т.д. - а, з іншого боку, я тут почувалась недолугою, бо не могла придумати. що ж я маю все-таки робити. То є відчуття - "забагато повітря" :) - дихай-не-хочу. Тут купила декілька аркушів різного паперу, безколірний супер-моцний клей і набір фігурних ножиців (8 штук за 55 грн.)!!!! :):):) - була довольна, як слон!
Тепер скажу, що в "Арт-крамничці" - то був взагалі аут :). Стільки всього! Я тут прикупила ще кілька смужок паперу - на них пише- "Акція, 10 коп" :). і набір стразів для декорування...ну і клей ПВА ще. Хотіла було запастись набором для квілінгу (далі розкажу))...але передумала :).
Ще по дорозі зайшла на Франка у магазини з фурнітурою, але там не витратила багато грошей :).
Крок три - дуже важливий - треба ПРИДУМАТИ - що ж врешті-решт хочеться зробити? :) Я вирішила почати із листівки, присвяченої 30-річчю з одруження батьків - ця дата виявилась найближчою у календарику. Більше того, із тих же Посиденьок я перейшла на дуже гарний сайт....
- "Штампувальня". Тут я дізналась, що є такі корисні девайси як штампики :) - для створення фонів, рамочок і узорів...Правда не накупиш того цілий міх, то краще мати декілька універсальних. Але особливо мене надихнула можливість замовлення штампу за власним ескізом. Я вирішила замовити для батьків щось типу невеличного лого, яке могло б служити, для прикладу, екслібрисом (тобто авторський знак для книг домашньої бібліотеки). Також можна було б використовувати цей штамп, наприклад, як підпис у листівках :).
Так народилась відразу вся ідея - замовити штамп і зробити під нього листівку, до якої його причепити.
Минулого року я підготувала татові в подарунок на ювілей родинне генеалогічне дерево:
Використала векторний рисунок з мережі, який перетворила трішки і додала написи і дати.... Отже тепер я вирішила взяти за основу це ж дерево - вже як щось пізнаване :):
Крок чотири - реалізація задуму!
Отже штамп я замовила у "Штампувальні". Дерево на листівці вирішила робити методом квілінгу - створення узорів із вузеньких смужок паперу, скручених спіральками.
Для квілінгу є спеціальні інструменти, спеціальний папір і т.д. Скажу так - обійшлась зубочисткою і просто офісним кольоровим папером (кольори, ясно не супер - далі треба купити інший). Задум був такий- білі гілочки дерева на темному фоні. Фон вибрала темно-коричнево-медовий (гмм...є такий колір?). А саме дерево ...подумала і взяла звичайний папір для принтера - 80 г/м2.
На папері попередньо надрукувала смужки шириною 4 мм (робила корелі):
Далі ножицями розрізала смужки і накручувала на зубочистку - виходило супер :)
Далі треба зняти спіральку акуратно, щоб вийшло таке кружальце:
Кінчик можна прихопити крапелькою клею. Я пробувала перше той супер-моцний - але він і пальці клеїв до столу також :), тому ПВА підійшов краще.
Про різні форми елементів для узору методом квілінгу, які робляться на основі отаких спіральок, можна купу всього знайти в мережі. Можна робити кружечки, ромбики, крапельки, і т.д.
Я найбільше переживала, як то все приклеїти потім до фону - виявилось все гарно чіпається завдяки крапельці ПВА із заднього боку і секунду притримати.
Фон я вирізала фігурними ножицями, а ще понаклеювала стрази і перлинки. Написи роздрукувала на принтері, надавши ледь сіренький фон з узорів (зовсім ледь-ледь) та позакручувала на тій же зубочистці. Цифру "30" я прикріпила на такі собі "стовпчики" з паперу, щоб вона була над поверхнею.
Прошу строго не судити, бо то першісінький раз (найслабше місце - ота цифра "30", бо вирізала манікюрними ножичками, не маючи спецілаьного ножа), але вийшло отаке:
Листівка має "підставку" - тобто аркуш є зігнений внизу. Ззаду планую причепимти штампик і додати спеціальну фарбу, яку нині докупила в "Арт-краничці". Коштує небагато -12,50. Виглядає файно :) - така подушечка, просякнута чорнилом шоколадного кольору - нею треба "обтуцькати" всю поверхню штампу і тоді робити відбитки:
Задоволення отримала купу, мій чоловік сказав що я в нього "аутстендінг" (я завстидався...) - спала тої ночі як задоволена дитина :)
Д.С. Я ще не подарувала листівки, тому до 5 вересня прошу мене не видавати :) !
....
Прийшов поштою штамп - і ось що вийшло:
Мені сподобалось! Єдине - я б на другий раз все ж робила штамп з меншою кількістю дрібних деталей (треба гарно постаратись, щоб все чітко відбилось). Зрештою - в такому не абсолютно ідеальному відбитку є свій шарм, виходить щось таке вінтажне :). Якби ж зображення було супер-ідеальне, то виглядало б як роздрук. Отак. :)