Багатовекторність

Перед тим, як написати перше речення, я під номером "нуль" викладу таке невеличке філософське міркування: наш світ щораз стає "тіснішим".

Думка не нова, але я її щойно обдумувала по-новому... Світ стає тіснішим не тільки просторово, не тільки стає концентрованішим у часі

...бо ж як можливо стільки ВСЬОГО вмістити в свій день!?...

але й часом тіснішає духовно - маємо нині унікальну можливість ділитись найпотаєнішими чи буденними думками, або ж просто "зайвими", які хочеться комусь передати, щоб позбутись такого собі дзижчання в голові :).

Ідея такої духовної близькості виникла після того, як на блозі сестрички прочитала її роздуми про минулий рік.

До слова, сподіваюсь, така дещо синтетична близькість ніколи не витіснить реальну, ту... з обіймами, чаюванням, з очима...

Яким був цей рік для мене? Сказати, що якоюсь ... емоційною безоднею...нічого не сказати. Але розвивати далі цю думку не буду. Хочеться все ж поділитись іншим. А саме - ще одним спостереженням

...Обережно! Немодерованість блогу спричиняє часом трошки безпідставне відчуття власної вседозволеності :)...

- мені так видається, що наші світлі смуги життя діють як розслаблююче СПА - хочеться поринути у мить, нічого не змінювати і просто ...гм...кайфувати!? Натомість темні смуги, які повлягалися бар"єрами нам на шляху - вони тонізують, вони часом творять дива. Бо як інакше можна назвати тотальні зміни в собі? А таки хочеться щось змінити! Найголовніші зміни невидимі сторонньому оку. Можна заплутатись, бо часом як дуже прагнеш тих змін, вже себе практично переконуєш, що так і сталось - що ти інша, що ти десь трохи залізна, що самодостатність - твоє друге "я". Але ж ось....раптом....якась дурничка.... - і все випливає назовні - і безпорадність, і якась душевна втома, і бажання покластись на когось, заритись обличчям у рідні обійми... І тоді розумієш, як сильно ж можна себе обманювати.

Отака філософія. Читати багато, а думати - ще більше.

Але я повернусь до теми, яку написала вгорі і міняти не хочу :). Мої власні темні смуги, які цього року переплелися в товстенного шарфа і часом стягували горло - вони мене штвохали до пошуку чогось нового.

Є стільки гарних речей, щоб забутись і трохи "подитиніти" :). А я і не знала. Добре, що є можливість підглянути чиєсь щастя - і тоді з"являються ідеї.

Цього року спробувала дещо нове -і все різне :). Нижче - фрагмент моєї цьогорічної багатовекторності у картинках:

Листівочка для брата - на ній почесне місце займає прототип його омріяного ноутбука :):

Фоторамочка для маленького сонечка :), зроблена із фетру - кольорова і м'якенька:
Про буси із валяної вовни я вже писала, але "з пісні слів не викинеш" :):

Ще була листівка-гербарій :) для маміка - виключно із добра, назбираного власноруч в Карпатах:
Невеличкий "прибамбасик"-міні-листівочка до подарунку хресній:
Кулінарні спроби: кексики, які тепер модно називати "мафіни" - пробувала апельсинові і бананові (рецепт - тиць і тиць)....Такі смашшшні вийшли :) - нескромне "ммм". Є фотки лише апельсинових (бананових не стало ще швидше!):
Фотогалерейку мав би завершити десерт Тірамісу, але фото також немає :( - робила вперше. Виявилось, що це зовсмі нескладно, якщо мати всякі італійські смакоти за переписом. Результат також сподобався! :)

Отакий вийшов допис. Якщо комусь мої підглянуті "вектори" вселять якусь гарну ідею - буду рада :)