Цікаво, це для всіх дітей їхнє "свято" таке очікуване? Аж настільки, що про листопадове розпитувати починають у червні? :D. Бо в нас саме так. І жоден карантин не віднімає і не применшує тієї дитячої нетерплячості. Я сама вже не пригадую, коли перестала любити свій день народження - це щось таке, напевно, теж типове. Доросле. Але локдаун не має права забрати ані частки дитячого дива! Тому роздуми роздумами.... а хоч у якомусь форматі свято мало бути. Тим паче, це ж напівювілей, як виявилось (якось я цього не усвідомлювала аж до отримання "вітальних адрес" :) ). Солодкі п'ять моїх солодких двох.
Оскільки минулого року в нас було Свято киць,
а киці - це любофф Ксені, то цього року Яся вимагала права вибирати
тему. "Може, це буде свято леопардів?". Гм....ну можнааааа...... "Ні,
давай єдинорогів!". Гаразд....."Ні, свято Анни і Ельзи!!!". І ось так ми
втрапили у мейнстрім :D.
Майже впритик до "дати ікс" я планувала камерне домашнє свято у родинному колі: звісно, із тортом-свічками та рештою обов'язкових атрибутів (ага...пригадую, як колись сказала малятам, що на роботі "дядя святкує день народження", а вони мене змусили купити кульку - бо без кульки не буває свята! А дяді, на хвилиночку, 80 тоді виповнилось :)). Але за 4 дні ДО мама якось зовсім експромтом вирішила, що таки зберемо дітлашню на свято у парку. Експромт був каталізований іншими знайомими мамусями, за що їм "дякую" :).
У момент цейтноту було прийнято вольове рішення залучити зовнішнього експерта - аніматора. Але не кожен нам підходив! І мова не про теплий костюм "із начосом" (а тоді вже було мінус 2) - просто я страшенно не люблю типових сценаріїв, коли феї-посіпаки-єдинороги виконують ті самі завдання.... Забави то, звісно, безпрограшні, і діти тішаться, це так. Але бракує "індивідуального підходу". Тому вибір впав на аніматора, який професійно є таки актором і погодився внести корективи та "підіграти" несамовитій мамочці :D.
Королівство Ерендел оформляли у найближчому парку. Так сталось, що там зараз пустує покинута дерев'яна сцена, колись кимось вибудувана так...ггг... доречно. Прикуплені на стоку штори "ельзівського кольору" мені видавалися дуже романтичним атрибутом оформлення, хоча потім виявилось, що сильний вітер ту всю романтику швиденько роздмухує :), забавляючись відриванням декоративних сніжинок (останні я повирізала із такого білого пакувального матеріалу, яким були перекладені наші нові меблі).
Тим не менше, у цьому холодному царстві ми з кумою таки примостили імпровізований столик із печенюшками та глінтвейном у термосах для мамів. А ще в куточку ховався розкішний торт, вичаклуваний подругою (за сумісництвом сусідкою). Все було готово, аби принятий гамірливий гурт червононосиків. Ще за задумом мав бути пінопластовий Олаф, але ми пошкодували нашого тендітного друга, залишивши для домашніх фотосесій. До слова, наприкінці ще похвалюсь тим, як просто виявилось його змайструвати.
Отже, гостей за задумом зустрічала сестриця-сніговиця (у моїй власній персоні: той же пакувальний матеріал з-під меблів, кілька кутасиків і клейовий пістолет - набір джентельмена сніговиці для створення костюма за 5 хвилин).
Дорогою із зупинки в парк ми з дітками пригадували, як називається чарівна країна сестер Фроузен, провели перекличку тих, хто не менше 10 разів дивився обидві частини мультика...словом, мило поспілкувалися, намагаючись іти швидко та не змерзнути ще до початку
:D. Сніговиця згадала діткам, як Ельза начаровувала магічні кристали, і запропонувала наліпити собі схожі на ручки або на чоло (стікера наліпок вистачило).
На підході до Еренделу усі мають пройти "смугу випробувань" - крейдою на бруківці доріжки ми намалювали:
- де-не-де букви перших імен основних героїв мультика - треба було перед кожною буквою зупинитись, голосно ї прочитати та згадати, чиє ім'я на неї починається. Були А (Анна), Е (Ельза), С (Свен), К (Крістоф) та наприкінці - О (Олаф наприкінці, бо саме він чекав на дітей далі :)).
- Різні типи "кристалів" - кольорових ромбиків, по яких треба було ступати вперед, не заходячи за контур. Для різних кольорів (були послідовності з синіми, рожевими, зеленими та білими) - різні додаткові завдання: не просто ступати, а ще й підстрибнути, обернутись наколо себе, присісти або ж плеснути у долоні.
- намальована "драбинка" - крейдяна "зебра" імітувала сходи до льодового палацу
- а по фігурних кривульках треба йти дуже обрежено, не оступаючись
Коли стежка із завданнями привела усіх до входу в Ерендел - там вже чекав помічник Сніговиці - веселий...хто? Оооолаф!!! :)
З цього моменту я вже перейшла на бекстейдж, а запалював Олаф (він навіть умудрився нашого тата залучити! :)).
Звісно, деякі завдання ми з "помічником" обговорили наперед. Скажімо, вхід у альтанку перегороджували натягнуті нитки із прив"язаними дзвониками, крізь які треба було пройти якомога тихіше. Хоча ця магічна завіса - лише одна із багатьох на шляху відважних сестер Ерендельських :D.
Незважаючи на доволі таки сумовиті барви пізньо осіннього парку, нашому Олафу вдалось влаштувати дітям справжню феєрію свята: кульки, лови, перетягування каната і бульбашкове шоу на морозі! Це таки не булька з носа (ой :)).
Попри заготовок із арсеналу самого аніматора, були ідеї адаптації відомих ігор на тему морозу. Скажімо, "море хвилюється раз......і...два...і....три - у вигляді сніжинки замри" - дуже навіть заморозюча забава. Або традиційні лови: той, кого зловили, має вчепитися паровозиком позаду ловця, поки не наморозиться ціла льодова гусінь :).
Ще була така гра: дітки - витривалі здобувачі криги, які під музику (чи вигуки) мають вибігати зі безпечних домівок (на початку дітки всі завмерли, а ми обмалювати їх ніжки крейдою) та рушати на промисел. Завданням було підбігти до мішечка із кубиками пінопласту, набрати якомога більше "криги" та поки не стихла музика (або ж вигуки) - повернутись додому. Проте поки вони бігають, ми закреслюємо один із будиночків - тому одному здобувачу криги нема куди вертатись і він вибуває, обмінявши назбирану кригу на цукерки :). Гра продовжується доти, доки не залишиться лише один переможець - він теж отримує такі ж цукерки плюс всеерендельське визнання за спритність :D.
Після цих та багатьох інших ігор, дітям винесли головний "приз" - торт. Ні...., треба з великої букви: Торт! :)
Цьогоріч ми вирішили не дути свічки (бо на вітрі це може не вдатись), а запалювати маленькі бенгальські вогники (такі продаються свічечки-феєрверки). Проблема у тому, що запалити вогники може лише дух вогню.....який десь подівся. Дітям даємо завдання (показуємо малюнок) розшукати малого спритника - фіолетову ящірку із зачіскою а-ля "вогняний ірокез" :).
Останнього теж можна виготовити з підручних матеріалів. Мене знову-таки виручив благословенний пінопласт (як же вчасно іноді приїжджають меблі :D) - тож цілком схожий на мультяшного прототипа фіолетовий малюк ховався за найближчим деревом. І хоча діти у запалі пошуку трохи пошкодили крихкого духа вогню, він із поставленою задачею справився на відмінно :).
Кульмінація свята, звісно, - запалення вогників на торті і хорове виконання "З днем народження Вас!"
З огляду на карантин і гулянку під відкритим небом, ми торта вирішили їсти вже вдома - тож розрізали і роздали у пакетиках. Невеличке кафе у парку погодилось здати в оренду кілька столиків надворі та з"їсти там по шматочку піци :). Все разом тривало не довго - годинки півтори, проте цього виявилось достатньо, щоб добряче вже захотіти додому, щоб там погрітись та, якщо пощастить, попити.....саме так - гарячого шоколаду :).
Д.С. Маючи під рукою не дуже товсті плитки пінопласту, з нього можна легко зробити майже все, що завгодно, головне - добре заточений ніж. Задумуєш, накидаєш контур і ріжеш! А зрізаний край потім можна трошки "припаяти" запальничкою - щоб не кришився надто. Олафа ми з малятами робили із різних кусочків, а з"єднували - вставляючи в обидва шматки дерев"яні шпажки. Руки - дротики, на які "одягнений" фетр. Очка пощастило мати готові, проте можна їх запросто намалювати. Волосся- теж дротики. Добре клеїться пінопласт клейовим пістолетом. Трошки часу + прості матеріали = милий герой, якого можна обійняти - але не дуже сильно, бо сніжок розсиплеться :D.
Дякую за допомогу моїй кумасі Лілі, сусідоньці Вірі, сестричці-фотографу Насті, всім гостям великим та маленьким, веселому та фаховому "Олафу" (
ТУТ КООРДИНАТИ, ЯКШОШО
;)) - за те, що подарували нам свято
:)
