Невеличкий вийшов вінегрет: Ліна, Лариса і Олеся

Як любить казати мій шеф, "якщо я дізнався із семінару хоч щось нове - цей семінар був недаремний  і я задоволений". Мабуть, десь так можна сказати і про будь-який інший досвід: цінність його така суб'єктивна і вимірюється виключно тим, чи став конкретно ти на якусь краплю багатшим чи щасливішим. І якщо взагалі глобально думати - то в принципі все, що ми зустрічаємо чи маємо у житті вимірюється геть таким самим мірилом. І після цього речення треба дуже постаратись, щоб зараз мене не занесло в якісь рефлексування надто глибоко :). Бо ж останнім часом погода, необхідність "намотувати кола" надворі (бо тільки так погоджуються поспати мої дітки), музика, об яку я десь "зашпортувалась" у власній стрічці соцмереж ну і просто осіння класично самозанурна пора..... - все це кличе пофілософствувати і покопирсатись в своїй голові. І взагалі, скажу я вам, треба визнати, що особа я таки часто меланхолійна і занудна. А недавно ще й виявила, що скучила за смутком :). Занадто багато щастя теж недобре. Та й щастя - така досить таки банальна штука у сенсі, як от хтось десь сказав: щасливі всі однаково, а нещасливі кожен- по-своєму. Якась профілактична крапля смутку потрібна для зустрічі із глибинним собою....Ну от - власне класично я знов згубила свою нитку допису :).

А хотіла я написати про те, що вчора таки стала на дещицю багатшою. Ну насамперед це був рідкісний випадок, коли мене відпустили в вільне плавання - без особливої практичної потреби, просто відпочити :)....ну я сильно просилася. А побували ми на вечорі поезії Ліни Костенко, присвяченому її 86 дню народження. І зайве говорити про те, що то моя улюблена поетеса. І власне я про інше: відкрила для себе абсолютно новий жанр співаної поезії. Тобто і раніше чула пісня на відомі слова віршів, але якось специфіка жанру пропливала повз мене. Вчора фактично більшість часу кілька виконавців "співали Ліну Костенко" і я ловила себе на думці, що одні і ті ж слова звучать геть по-різному у різній інтерпретації та й взагалі покладені на музику.  Факт перший - виявилось, що музика може спотворити навіть геніальні рядки О_О. Факт другий - виявилось, що навіть геніальні рядки стають ще геніальнішими в симбіозі з музикою :).

Моє особисте маленьке відкриття - Лариса Бережан.Довгокоса доцент Чернівецького університету і здається навіть голова чогось пафосного типу Союзу українок... вона почала виступ без надриву і претензії на сакральність, а просто вдарила по клавішах фортепіано і заспівала чистим, таким дзвінко-молодим голосом. Як гарно підмітила моя мама - це звучало, наче маленькі бісеринки відскакують від поверхні. А вірші....вони просто наповнювали повітря у залі :).

Вкінці виступу я виявила, що крім регалій не запам"ятала точно імені виконавиці....але його величність гугл допоміг. Молодець Лариса Бережан :). І я знайшла кілька мр3 ;).

Я дуже тяжко Вами відболіла