Дитяче свято КИЦЬ

Моїм кошенятам нещодавно стукнуло цілих 4 :). Вони ще з літа почали випитувати мене, коли ж буде у них свято....тож місяці два до дати мама вже потрохи починала готуватись. То як марафон - спершу, на відстані часу, лякає (ггг), а потім звикаєш, а потім пробігаєш. Я коли уявляла собі весь спектр завдань, тим паче за умови татового бойкоту (він бо не дуже любить всякі шумні міроприємства, тому самоусунувся :)), то єдиним бажанням було все відкласти "на потім". Але "потім" підключився додатковий фактор-мотиватор - сусідка, а за сумісництвом мама нашої садочкової подруги, у якої день народження місяць після нашого -  десь так із  середини вересня почала ставити "навідні" запитання :D. Я спершу думала "ЩО? ВЖЕ? ПОРА?", а потім настрашилась і таки замовила дитячу кімнату :D. Словом, всесвіт вимагав, діти просили, мама стала на стежку війни  підготовки :).

На питання "а яке б ви хотіли свято?" діти генерували різномінітність відповідей. Ні, різноманітність була прерогативою Ясюні, бо Ксеня однозначно казала, що це має бути свято Киць !!!! Яся ж метушливо починала пригадувати всі можливі приємності, які їй асоціювалися із святкуванням: морозиво, лизаки, кульки.... Тому якось само собою все звелося таки до константи. СВЯТО КИЦЬ. І ось вже тепер, по свіжих слідах, навіть відпочивши кілька тижнів, я розповім про всі ідеї, які вдалося або ж майже вдалося реалізувати :). Єдина журбинка цього року - настільки було багато заплановано, що більше емоцій, ніж нормальних фото  :) (і.....нема фото тортааааааа :( ). Ну але всі гості тепер зі смартфонами, щось та й придумаю хоча б для звітика ;).

Отже, наше свято розпочалося задовго до нього самого. Потрошки - іноді разом з малЮчками - ми готували реквізити і декорації. Зробили гірлянди із паперовими котячими голівками на шнурочку. Останній просто мушу прорекламувати - бо цей такий "нудний"шнурок для прошивання взуття із магазину "все по 2 грн" виявився таким веселим і взагалі....декоративним! Я надибала і червоний, і салатовий, і фіолетовий - накупила по мотку всяких :). Чудова річ, аж хочеться щось пообмотувати :).

Ще один вид гірлянд - кольорові трикутнички донизу, на декотрих - наклеєні котячі "сліди". Ще мама натхненно розмалювала гуашшю кілька  плакатиків: "Свято Киць", "Рибка" та "НяВ!". Дешево, сердито і .... захопливо, як виявилось :).

А ще довелось подбати за два десятка котячих вушок - для цього я взяла кольоровий фетр і нитко-гумку тонесеньку (як маски дитячі чіпляють). Кожне вушко - трикутничок, з одного боку я обкидним швом приметала гумку. Щоб вушко вийшло об'ємнішим, то ту сторону, якою приметувала до гумки, посередині на 1.5 см розрізала і зшивала "виточкою". Два такі трикутнички можна рухати по гумці, робити більш або менш опуклими - словом, ONE SIZE та ще й на всяк смак. Були класичні сіренькі, елегантні чорні, білі, а ще - рожеві (куди ж без рожевогоооо), жовті (це спеціально для племіннички :)), оранжеві і одні навіть сині - для єдиного маленького котика серед наших дівчатульок-гостей.

Ще я поробила паперові малюнки-"бейджики" для гостьових ролей, попросила подругу друканути дитячі малюночки для топерів, підготувала реквізити для ігор на зразок намальованої форним фломастером киці на ватмані, тощо ..... але то вже дрібниці, буде зрозуміло по ходу :).

Накінець - про останню домашню заготовку, яка створювалась довгенько. Задумка була зробити щось на зразок піньяти, але щоб без бит та бійок! І придумалась така собі кулька - клубочок для киці, всередині якої могли б бути різні солодощі. Взявши круглу миску, я разом з моїми помічницями потихеньку почала робити перше у житті папьє-маше. Нижче "інструкція":

То трохи нудний процес, але нічого складного: потрібні газети, вода, клей ПВА, пензлик та форма-основа. Спершу форму основу змазуємо чимось жирним (я взяла просто крем для рук :)). Далі рвемо газету на малі шматочки (ну десь 3х3, як вийде) - їх кидаємо у воду. Обкладаємо одним шаром мокрих газетних пелюсток форму, а зверху пензликом замальовуємо все (без пропусків) клеєм ПВА. Так три рази. Тоді лишити на добу чи й дві. Повторити десь три рази - самі будете бачити, чи досить ;).

Ми ж усе разом повторили ще два рази, бо потрібні були дві півкульки. Потім треба уважно склеїти півкулі у один "клубок" - але не просто, а так, щоб і не розпадалось, але й легко розірвалось. І не забути покласти всередину цукерки !!!!!! Для цього я взяла шнурочок (той самий, модний із магазину "все по 2"), проклала його між стуленими докупи половинками і зверху приклеїла смужку гофропаперу, вивіши кінчик назовні. Потім всю кульку обклеїла кольоровими смужками із такого ж гофро-паперу, а кінець від заліпленого між половинками шнурочка зверху намотала - щоб вийшов клубочок. 

Ну все, із заготовками, здається, все.

Свято починається із того, що гості приходять і можуть вибрати собі котячі вушка до вподоби. Також поруч лежать олівці до личка - можна відразу додати носик, вуса....що завгодно.

     

     

 

Коли всі готові - заходить мама киця і починає розповідати про себе, про своїх кошенят. Щоб усіх познайомити, пропонуємо "пустити по колу" клубочок - одну із улюблених котячих іграшок. Кожен береться за нитку і каже своє ім"я і хто він є. Коли всі тримаються за нитку, то вмикається музика і завданням є починати танцювати: перший з краю нитки веде, а всі за ним. Можна бавитись так, щоб не перетинати попередню лінію (нитку), а можна переступати і "заплутуватись". Ведучий може стати по центру, а іншим треба сказати "намотуватись" на цей стовпчик, а тоді розмотуватись. Вкінці таки доведеться розмотатися ;). 

 

Тоді дітки стають в коло - і їм даємо нашу клубкову "піньяту" із пропозицією розмотати ще й і цей клубок. Вони тягнуть доти, доки з маленьким зусиллям не проривають нитку, що з"єднує  половинки. Висипаються солодощі, всі кишенята жують :).

  

Далі питаємося у дітей - а що ще люблять  робити киці? Наприклад, бігати за мишками. Видаємо надуті кульки і фломастери і пропнуємо намалювати мишок - очка, вушка...... Один дорослий тато-кіт стає, широко розставивши ноги. Дітям вручається "котяча лапка" - малюнок лапки, приклеєний до бадмінтонної ракетки. Завдання є загнати мишку до нірки лапкою.

     

       

Тоді мама-киця ділиться тим, як сильно кошенята чекали свого свята. Але щоб організувати справжнє свято, треба обов'язково покликати на допомогу котячу фею - вона заходить, вітається і відкриває великий секрет: "найкращим і справжнім свято вийде тоді, коли пригадати найкращі спогади за весь рік" і пропонує переглянути відео. Але "УВАГА" - коли почуємо котяче нявкання чи побачимо сліди котячих лапток, то треба негайно і дуже голосно кричати "НЯВ!"

Вмикається відео (змонтовані домашні ролики під музику тривалістю ~9 хв, у 4 місцях вставлене нявчання та зображення лапок). Під час цього можна трошки перекусити (діти можуть попити "молочка" - я  купила йогурти із намальованим котиком, з трубочкою).

Перше "НЯВ" чуємо, коли  у відео ще пробігають спогади із минулої осені. Зупиняємо відео, тому що заходить киця-Осінь (з причепленим бейджиком-листочком). 

Вона пропонує діткам згадати, що веселого можна робити восени, пригадує деякі спогади із життя іменинниць-киць. Зокрема, розповідає, що вони тоді вперше побували у дельфінарії. А що ми знаємо про дельфінів.......те і те...і їдять вони що? Рибку! Як і котики! (взагалі кажучи, до "рибок" можна підвести будь-якою іншою історією ;)). 

Киця-осінь веде малюків на килимок, садить у коло і пропонує зробити рибок-орігамі за простою схемою (див. https://youtu.be/ipsFC_GM9oc). Потім всі рибкам можна доліпити самоклеючі очка. Діти із захопленням творять, а мами-киці - помагають :).

 

       

 

У винагороду за старання дітки отримують оранжеву "лапку" (намальовану на картонному кружечку). Після цього повертаємось до відео. Чергове "НЯВ" - і з'являється киця-Зима зі сніжинкою. Вона також розмовляє по зиму та зимові розваги, Різдво та Миколая..... 

А ще про те, як зимовими вечорами кошенятка любили слухати казки про котиків. І показує книжечку про кольорових котів: "Біла, Синя та інші", Щербаченко Тетяни (ВСЛ)

 

Зокрема, у цій книжечці є історія про кицю Білу, яка вперше бачить сніг і розуміє, що її на ньому зовсім не видно. Але не біда, бо її подруга, Чорна киця, сплітає для неї кольоровго шалика, щоб вже ніколи Біла киця не загубилася на снігу.  

Історію можна розповідати будь-яку, та й продовження (малюнок) підібрати відповідне. Я ж витягла білий ватман і контурами білої киці зі словами, що ось яке фото білої киці - вона зовсім непомітна взимку. А дітки могли б допомогти, розмалювавши різними кольорами їй шалик, рукавички, шкарпетки - все, що вийде! Малят годі було відтягти від великої розмальовки - мабуть, особливо весело робити світ кольоровішим всім натовпом :D. Синя "лапка" теж забезпечена!

  

     

 

Ще кусочок відео, де котячі сліди з'являються в кадрі, де мої зозулі бавляться у дідуся на дачі. "Підводка" киці-Весни (з квіточкою) така, що на дачу часто в гості приходять кошенята. А ходять вони, як відомо, тихо-тихо....щоб мишка не почула, але й песик не помітив ;). Пропонуємо діткам продемонструвати, наскільки тихенько вміють ходити киці. Кожній дитині на ручку одягаємо "браслетик" - тоненьку гумку із дзвоником. А ще у нас буде песик - "лова" із зав"язаними очима. Завдання - спробувати зловити цих маленьких кошенят!!!

  

 

Отримавши рожеву "лапку", можна перевести дух і нарешті, після останнього шматочка із відео-спогадами, ми зустрічаємо кицю-Літо. Кожному приємно разом з нею пригадати свої літні пригоди. 

А наші кошенята цього літа вперше побували на морі! І добирались вони туди...літаком - теж вперше :). І смішно згадати, що найбільше з літака обом запам"яталися....лизаки, якими мама їх вгощала (така хитрість, щоб вушка не позакладало). Киця-Літо пропонує самим поліпити кольорові лизаки із "Ліпак", сівши в коло на підстеленій цераті. Головне - зліпити цукерки так, щоб киці найбільше сподобались....тобто можна зробити смачненьку мишку або ж рибку :). За колекцію смакот - ще одна, зелена, "лапка". 

      

        

      

Коли всі чотири "лапки" зібрано, котяча фея оголошує, що час свята настав! Виносимо святкового торта, декорованого котикамиі  кульками. А ще на ньому рівно стільки лизачків, скільки є діток ;) - гарна нагода спробувати обміняти виліплений на справжній!

 

Завершальним акордом після тортика мав стати танець під запальну пісню про Котобенд! Тут мені погодилася допомогти моя сестричка-креативниця....вона вже і масочки наготувала. Була ідея танцювати. повторюючи певні рухи по черзі за чотирьома "героями пісні" (могли б бути батьки або ж дітки) - сірим, чорно-білим, рудим та чорним котиками.....Цього разу не встигли, ну але потанцювати завжди нагода є, тож реквізити тримаю напоготові ;)

Білий-білий котик
Містом раз собі гуляв,
Так собі гуляв!
І на флейті гарну
Пісню вечорову грав,
Гарну пісню грав!
Містом вечірнім добре гуляти,
М'яв, м'яв, м'яв, м'яв, м'яв!
І на флейті грати,
Грати-вигравати:
Ф'ю, ф'ю, ф'ю, ф'ю, ф'яв.
Ту-ру-ру, ру-ру-ру!          |
Ф'ю-ф'ю-ф'ю-ф'ю!             |
Ф'ю-ф'ю-ф'ю-ф'ю-ф'ю!         | (2)

Рудь, руденький котик,
Містом теж собі гуляв,
Теж собі гуляв!
І на барабані жваво ритми
Відбивав, ритми відбивав!
Містом вечірнім Добре гуляти,
Пум, пум-пум, пум-пум!
І на барабані ритми відбивати!
Бум, бум-бум, бум-бум!
Бум-бум-бум, бум-бум-бум!    |
Та-та-ра-та, та-та-ра-та-та! | (2)

Чорно-білий котик
Містом теж собі гуляв,
Теж собі гуляв,
І на бас-гітарі кігтем
Щось там бренькотав,
Щось там бренькотав!
Містом вечірнім добре гуляти,
Ген, ген-ген, ген-ген,
І на бас-гітарі грати-вигравати
Брень, брень-брень, брень-брень!
Брень-брень-брень,           |
Брень-брень-брень!           |
Дринь-дінь-дінь-дінь!        |
Дринь-дінь-дінь-дінь-дінь!   | (2)

Сіро-бурий котик теж собі гуляв
Якраз, теж гуляв якраз,
Маракаси два у лапках ніс
І жваво тряс, ніс і жваво тряс!
Містом вечірнім добре гуляти,
Мур, мур-мур, мур-мур
І на маракасах калатати-грати,
Шур, шур-шур, шур–шур!
Ших-ших-ших, ших-ших-ших,    |
Шу-шу-шу-шу, шу-шу-шу-шу-шу! | (2)

Під ліхтар на площі котики усі
Зійшлись, котики зійшлись.
Грали й танцювали!
З ними, друже, веселись!
Гей-но, веселись!
Містом вечірнім добре гуляти,
Мур, мур-мур! А-га,
Кото-пісню грати,
Танці танцювати,
Трам, пам-пам, пам-па!
Тру-ру-ру, ру-ру-ру!
Ф'ю-ф'ю-ф'ю-ф'ю!
Там-та-ра-та-там!
Бум-бум-бум, бум-бум-бум!
Бринь-бринь-бринь-бринь!
Шу-шу-шу! М'яв-м'яв!
М'яв-м'яв!

М'яв-м'яв! :)

 

Мені видається, свято вдалося на славу. Звичайно, були накладки, щось не встиглося, і торт з'їли ще до того, як встигли зазнимкувати.... але настрій гарний! А коли залучити таких чудових співвиконавців - мам киць, то будь-яка задумка просто приречена на успіх :). Дякую!

Замальовки із Ларнаки

 

Отже, Кіпр. На момент кнопання абзацу ми тут п'ятий день. Перша асоціація? Спека!! :). Серпнева спека і тепле МОРЕ – воно дійсно іноді таке, що шкіра майже відмовляється реєструвати різницю температур. А ще воно чисте, як на мене (не бог-зна-якого знавця морів). Ну, пластикових пляшок не прибиває, нашестя гидких медуз поки не спостерігали .. попри берег де-не-де збираються такі чорні чорні лусочки, на вигляд як кора – вони не слизькі  і не "бє"(термін моїх дітей) якшошо :). 

Словом, все ок. Дуже зручно, що пляж цивілізований, обладнаний необхідними «кімнатками» та краниками для змивання піску з в’єтнамок – особливо це цінується з дітьми. Бачили тут навіть якісь гойдалки....І це мова про «казенний», тобто міський ПЛЯЖ. Називається він Фунікудес – назва дослівно перекладається, як алея фінікових пальм. Гарно, що паралельно до самого піщаного пляжу пролягає головна набережна – місце променадів, готелів, кафе і пальм (фото із ларнацьким левом, до речі, робила моя Ксеня!). А вночі тут починається рух – запалюються вогники, оживає сцена, сповзається публіка.... Щоправда, наше нічне життя поки не включає у себе прогулянки містом – сподіваюся, ми це виправимо. Поки що діти просто відрубуються після дня плавання і вражень :).

Є ще пляж Макензі – він начебто нагороджений більшою кількістю голубих прапорців якості, хоча ми поки що за один раз суттєвої переваги не відчули. Більше тут драйву :), ну або так просто відчувається, бо кафешки підступають ближче до лінії моря. Зате саме Макензі здобув наш персональний значно важливіший "прапорець" - став місцем першого стрибаня на хвильках! Бо саме коли ми туди добралися, то піднявся сильний вітер :). А ще "балів" додала атракція споглядати літаки, що наближаються до аеропорта (який прямо за пальмами) або ж з ревом злітають. "Літацьок!!!" - кричали ми і проводили кожен поглядом, а літали вони з завидною регулярністю і десь так щоп'ять хвилин :D, при чому іноді так низько, що здавалося, сядуть прямо у воду...ну або посеред пляжу. Добре видно не лише написи: я б не дуже здивувалася, якби вдалось розгледіти пасажирів у ілюмінаторах :). Словом, літакотема розкрита була досить детально: і де вони ночують, і чому одні туди. а інші назад, і т.д.

Оскільки наш тато норовить весь час проводити серед хвиль, то мамі часом доводиться трошки бунтуватись, аби побачити хоч ще щось навколо :).  Тим не менш, за кілька днів у нас уже встановився своєрідний розпорядок дня: ми намагаємось вставати раненько, нашвидкуруч збираємось, хапаємо речі і біжимо на зупинку автобуса. Далі дві зупинки - і виходимо серед пляжу. Тоді довго плаваємо-о-о-о..... Для діток тут просто рай, бо глибина далеко, так просто вітром в море не віднесе. Так враження, що цей пляж був сконструйований природою для батьків із дрібними купальщиками, бо мілина доходить до дещо глибшої ямки, тоді знов "курці по коліно" ....і аж далі - "доросле море". 

Ота улоговинка посередині - можливість мамам і татам хоч трошки зануритися і поімітувати плавання :), при цьому дітки поруч. Отож мокнемо довго і нудно...в сенсі поки не стане нудно, бо синіх губ тут не спостерігається взагалі :). Нас же на берег жене бажання щось врешті погризти - розкладаємо тент і снідаємо. А десь години від 10 сонце починає немилосердно шкварити. Взагалі, за моїми мірками, вже в дев'ятій запросто можна пакувати торби на сієсту :D. 

Отож перше враження про наш Кіпр - це обов'язково море. А що ж на березі? Це, зокрема, (в порядку виринання у голові): дзижчання у деревах, коти, флегматичні дворики і блакитні віконниці. Ну, може, ще такий специфічний тутешній пил – по суті, дрібний і всюдисущий морський пісок: він вкриває машини, столики на терасах, мокрі плавки. Єдиний раз вдалося побачити нереально фантастичні навколишні кольори  під час короткої зливи - ото був кайф! Мені здавалося, що з першими краплями ми почуємо "пссссс" від розпеченого міста :). А тоді - такий по-літньому крутий запах озону, теплий дощ і помите різнолистя навколо: пальми з оранжевими китичками, гіганські сукуленти, якісь такі класнючі кущі із блискучими листочками і яскравими квітами...., а ще фікуси (!), гіганські кузени тих, що ростуть в моїх вазонах у Львові :).

Повертаючись до асоціативного ряду ...:).... Серед дня посеред вулиць кидається в очі у вуха голосне цвірчання. Ми спершу подумали, що то зграйка пташок серед пальм. Водночас, звук дуже регулярний, голосний, і трохи нагадує сигнал якогось пристрою. Довге прислуховування і придивляння до крони одного із дерев не дало результату – звук точно йшов звідти, але жодної пташки ми не зауважили. Версія мого Макса, що у Ларнаці в принципі мало пташок тому, що немає комах :). Ага, комарів тут нема! Хоча, якщо чесно, мух вистачає, а ще трапляються такі дивакуваті руді ....жуки, схожі на маленькі гелікоптери. Більше того, ми дійшли до думки, що звуки у деревах видають саме комахи – уявляється такий собі рій-чик місцевих цвіркунів.

 

КОТИ – то тема, знана ще з моменту серфінгу у мережі. Тому сильно не здивувало те, скільки їх зустрічаєш по вуличках. Гріються на кришках сміттєвих баків, вальяжно порозлягались на невисоких мурах коло будинків, стурбовано визирають зі схованок. Мої діти зауважили, що  навіть тутешні урни для сміття мають котячий вигляд :D. Рудо-котячий, бо вони оранжеві, і з «вушками». Кіпріотські коти - мотив для численних сувенірів, починаючи від коробочок для мила і завершуючи сумками. 

 

Тутешні дворики у мене чомусь викликали асоціацію з англійськими. Ні, вони геть не схожі, але є щось таке ....наче однакове бажання облаштувати свій простір затишно. Зрештою, і частиною Британської імперії Кіпр побув. Тут багато терас і величезні вікна, але обов'язково - за віконницями (у сучасній версії - ролети, а от автентичні симпатезні медові або ж білі будиночки - то обов'язково із блакитними віконницями). Думалось мені, що тут не відчувається бажання відгородитись від усіх навколо: немає двометрових мурів, де навіть у воротах жодної шпарки. Натомість символічні низькі перегородки та буйство рослин із чудовими квітами.... Столики і крісла часто виглядають такими ....раритетними (думаю, тут усе втрачає вигляд дуже швидко через спеку і пісок), але всі приманюють сісти, відкинутись і посієстувати :). З іншого боку, багато будинків пустують без господарів. Таке собі поєднання протилежностей - до деталей облаштовані котеджі та новенькі готелі сусідять із покинутими будинками, яким залишилось лише ховатися між високих кущів. Вони виглядають досі такими симпатичними, хоча сумними.  

А тим часом нас у Ларнаці наздовгнав Спас :). Шкода, що не вийшло з дітками понести кошички з фруктами до церкви - вони так чекали. Натомість тут скуштували фруктових новинок. Саме тоді я вирішила знайти одну із місцевих "ФРУТТЕРІЙ" - фруктово-овочевих супермаркетів. Всюди писало, що саме там має бути найбільше різноманіття вітамінів :). Мені довелось трохи зблудити (привіт, сонце!), але таки так: опцій до кольору, до вибору. Скажімо, на замовлення дітлашні, я шукала сливи, то надибала варіантів так з шість чи сім. До речі, не варто відразу нагортати перші-ліпші, бо в іншому ряду можуть бути ще кращі ;). В першу чергу, цікаво було спробувати місцевих - їх легко розрізнити, бо всюди на цінниках пише, звідки привезений товар. Так, кіпріотські груші виявилися вдвічі дешевшими, як і ті самі сливки.


Якогось дядечка я запитала, що ж ото таке незрозуміле лежить у одному із ящиків, і як то їсти. Він такий каже - "ну це....just ЗУКА" О_О. Мол, чого питати - бери і пробуй :D. До речі, він тут же з готовністю вийняв одну штуку, розколупав пальцями і з прицмакуванням з'їв :D. А ще повідомив, що в іншому ряді є втричі дорожчі і великі, але ці теж дуже смачні.

 

А вже оскільки дядечко так завзято взявся мене просвіщати, то я принагідно тицьнула пальцями ще й у ті колючі кактусо-груші, колючки яких я щойно закінчила по одній виймати з долоні :). Доброзичливий кіпріот почав щось бурхливо розповідати, вийняв малюсінького складаного ножичка і при мені препарував один із кактусо-фруктів. Каже - треба пробувати! Я ж настрашилась. Думаю, що я робитиму із колючками в язику :D. Але він показав приклад, тож я взяла грамульку. "Ні, бери все!!!". І ось я стою в супермаркеті, тримаючи у жмені соковите щось, сік стікає по пальцях, дядько погнав кудись викидати шкірки. Думаю, щоб мене тутай не висварили, треба знищити всі докази  - і запихаю червону кульку (розміром як півтора яйця) в рот. Ммммм, не надто солодке, багато кісточок. Смакує кавуном :). До речі, одну колючку я собі таки загнала - але я відчувала її так далеко в горлі, що витягнути б не вдалось ніяк. Відразу скажу, що потім вона сама кудись щезла, все ок. Насправді брати та їсти ці плоди кактуса треба дуже обережно, не торкаючись шкірки руками - маленькі колючі ворсинки дійсно можуть стати неприємністю :). "Грушки" треба обережно брати за "полюси", бажано не голою рукою, ножем робити надріз вздовж і ніби вивертати назовні, "роздягаючи" з колючої шкірки.

 

Словом, у нашому символічному кошику знашлися і місцеві малесенькі апельсинки, грушки, сливки, яблука....,  і навіть - одна колючка на пробу :). Загадкові ж "зука" виявилися свіжим інжиром, який росте на деревах навіть у міських парках і таки дійсно смачний та солодкий. До речі, листочки на цьому кущику - то ті самі "фігові листки" :D.

Можливо, наступного разу треба будеспробувати ще ларнацьких гранатів - їх ми теж із здивуванням помітили на дереві неподалік від дитячого майданчика.

Ризикуючи перетворити допис у ботанічний, поділюсь ще одним здивуванням :). Не знаю, як Ви, але я ніколи не думала, що фікуси ...цвітуть чи то плодоносять гронами подовгастих "каштанчиків" (так назвала їх Ксеня) - ото б виросло таке у вазоні! :D

 

Завершуючи цей невпорядкований потік асоціацій, скажу, що принаймні кілька місць, що є у туристичних довідниках, ми вже таки відвідали :). На того ж Спаса, символічно, подалися з малятами до церкви, де начебто похований той самий Лазар, якого воскресив колись Ісус. Для мене церква виявилась досить незвичною, адже до певної однотипності європейсьеких костелів таки трошки звикаєш. А тут цікавим є поєднання кам'яних необроблених стін із вражаючою пишністю іконостасу та позолоченим церковним убранством.

 

 

Інші церква - святої Панагії Феромені - на жаль, була зачинена. Зате саме коло неї був гарний дитячий майданчик і щось на зразок місцевого скверику (саме там росли гранати та інжир :)).

Ну і наш коротенький "must see" перелік наразі завершується Larnaca Marina. "Місце, де сплять кораблики" виявилось невеличкою пристанню. По обидва боки від дерев'яного пірса туляться невеликі кораблі та човни (величезного військового француза ми бачили кілька днів із нашого балкону, це трошки далі :)). На одному навіть виднівся синьо-жовтий прапор :).

 

Хотілося б ще мати час і добру погоду (як от була після зливи), щоб неспішно прогулятися вуличками старої частини міста. І ще  завітати у мечеті.... Що ж,  поживемо-побачимо :).

 

Наостанок похвалюся своїм новим капелюшком, спрезентованим чоловіком. Отак, сонце, тепер один-нуль на користь Олесі :).