ВЕСІЛЬНИЙ ЩОДЕННИК......затягнувся :)

"Це вже зовсім не смішно"...написала я і сиджу, посміхаюсь. Скоро буде 3 місяці нашої сімейки! А я все не можу завершити свої записи у весільною щоденнику. Наша мама сказала б (цитуючи невідомого мені персонажа): "это дело надо прекращать" :).

Але коли я вирішила закрити цю невеличку рубрику (яка одночасно є найдовшою і ..єдиною.. рубрикою мого блогу), то стало так жаль... Ну знаєте про валізу без ручки, хоча аналогія може не зовсім і влучна :). Але цілий рік приготувань, купа проблем з такою ж купою їх вирішень :)...ех. Зрештою я вирішила використати ідею моєї сестрички, яка веде просто СУПЕРСЬКИЙ блог (всім раджу відвідати! http://yellowglasses.com.ua/), а саме - зробити фотозвіт і розбавити короткими коментами :). Чудове прощання із "роком нареченої", чи не так? ;)

.... оці багатокрапки і все, що нижче - дописується знову ж таки набагато пізніше .... отак воно й лежало в "чернетках". Зате!! Зате мені прийшла гарна ідея - задуманий фотозвіт зробити не звичайним - гламурненьким і таким перфектним....а просто перфектним :) Зараз поясню: насправді усі гламурні фотки, зроблені професіоналом, я вже виклала на Пікасу [тут: http://picasaweb.google.com/olesya.m/OcGMXD#]....Але ж скільки ще фоток, зібраних по "мильничках" сусідів-родичів-друзів. При чому ці фотки мають свою особливу роль - не вражаючи якістю, вони передають емоції :) І я це зараз доведу нижче, викладаючи "кадри поза кадром":)

ось звідки береться весільна "брама" :) :

обмита дощиком зелень потрапляє до рук невловимих "брамопостачальників"! :):

не кажіть....то є тяжка справа - організовувати у родині весілє :):

вранішня дівчача суєта :):

навести красу - це справа свята!:

споконвічна проблема для жінки - ЩО МЕНІ ОДЯГНУТИ!? :):

....і де він цьому навчився? Та ще й так спритно! :):

біла "волга" - сама як наречена - стільки коло неї крутиться "стилістів"!:

а оцей "за-кадр" розглядаємо уважніше - бачите які номери?? Це ж джек-пот! Мій джек-пот у чорній автівці :):

і звідки у дівчат така пристрсть постійно збиватись групками?:):

мої друженьки-черешеньки :):

ті, що в силу своєї роботи завжди "за кадром", потрапили у кадр! :):

ілюстрація під назвою "голова у хмарах" :):

камера - своєрідний "акумулятор посмішок" :):

а це - супермістичний кадр (подивіться, "якими" очима нас проводжають гості !! :)), на ньому видно, що насправді церемонія вінчання включає дуже багато учасників :):

підготовка до традиційної спільної знимки, де завжди присутні всі, але будь-кого важко знайти :):

поки наречені слухали благословення батьків, дружби бавились у "паровозика" :):

перший раз нагодувати чоловіка - це відповідальна місія :):

такими нас бачили наші гості - щасливими і в оточенні квітів :):

кожна дівчинка мріє побувати нареченою :):

усі бавляться :):

перший танець під акомпонемент саксофону :):

було стііііільки гостей...що усіх навіть так зразу не пригадаєш ;):

три кумасі:

"запалюєм" з кумом :):

"сєкір-башка" нашому весільному короваю :):

....на наступний день:

давно у хаті не було стільки гостей - на диванах, на підлозі і за столом :) і всім приємно зібратись, та ще й за такої нагоди!:

і нам теж весело, особливо ділитисяь всякими смішинками учорашнього дня :) :

приємно змучені гості :):

Отакий вийшов фотозвіт....фуф :) Думала, що ніколи не завершу цю рубрику на блозі :))) Бо у житті вже три і трошки місяці, як почалась нова незвідана і дуже приємна рубрика - спільне життя зі своєю половинкою. Щоденні виклики, задачі, приємності і смішинки....все це ми тепер колекціонуємо РАЗОМ :)

Весільний щоденник: "БРАМА"

Якось проходила через ринок і цікавість завела мене на ряди, де торгують всякою весільною всячиною: весільними і випускними сукнями, бантиками, стрічечками..... Йдеш тими рядами, ніби потрапивши у будиночок Барбі, прикращений купою квіточок і фатіну. Увійшовши у такий біло-рожевий ряд, мені чомусь перехотілось іти далі. Все, що здалеку так приваблювало око, зблизька виявлялось якимось гротескно штучним і ляльковим. Крім усього, там продавались різні атрибути на браму: прикраси і плакати з словами «А за нашу молоду....». При цьому я собі знов згадала весілля подруги, як ми сиділи і своїми руками їй майстрували номери на машини і оформляли плакат. А вийшов він дуже симпатичним :). На жаль – настільки симпатичним, що його після весільного торгу....викрали...

"Молодому на замітку:
наречена в нас, як квітка!
Як “капусти” вистачає -
хай до нас він підїжджає.
За чарівну молоду
просим ящик коньяку,
Бочка пива й дві вина
пасуватимуть сповна -
і майбутню хай дружину
садить у нову машину."

Залишились фотографії, приємні спогади, як ми дружно над ним працювали у день перед весіллям :).

Моя "брама" буде особлива також :) - ніяких банальних і незграбно вирізаних у Фотошопі козаків з бочкою і т.д. Нехай це не наййважливіша у житті річ, але мені хочеться, щоб кожна деталь ВАЖЛИВОГО ДНЯ була власне моєю, такою, куди я доклала свою руку і фантазію.

П.С.Тим паче, що все це не вимірюється великим грошима - плакат А2 обійшовся у ...18 гривень (у поліграфічному центрі "Фенікс", що на вулиці Горбачевського у Львові - на правах реклами :)), при чому це друк не на папері, а на так званому банері - типу грубої клейонки.

Щодо самого весільного торгу....тепер вже важко робити усе "як слід", це в розумінні справжніх традицій. Нині часто усе зводиться до банальності: погорлати під під"їздом, випити 100 грам і розійтись за пару купюр "$".
На мою ж думку, найважливішим моментом має завжди бути перфоменс :) - гарна забава, веселий настрій, бажано, щоб якісь цікавинки... Чогось аж надто оригінального навряд чи вигадаєш - як відомо, усе нове - це призабуте старе -але постаратись можна :)

Наречений ніяк не визнавав думки, що він має грати роль "купця" та ще й якось оцінювати своє "придбання" :) ... тому вирішили весільні торги провести у жартівливому ключі. Першою ідеєю було надрукувати власні особливі гроші під назвою "макси" (величаючи за іменем молодого - Максима). :) Дуже сподіваюсь, що це не протизаконно! :)

Далі ряд таких дрібних задумок як, наприклад, запас "різнокаліберних" пляшок з горілкою -0.25, 0.5, 0.7, які з'являлись на столі кожна в свою чергу :)

Безумовно, "перлиною" весільного торгу стала підставна молода - не просто БОМБЕЗНА, а просто супер-БОМБА-Олександра!!! Під час її одягання основний акцент був зроблений на бюсті :) (за задумом самої Олександри). Все під колір - червоногарячі коралі дуже пасували до помади, ну і, як кожній дівчині, до лиця була білосніжна фата :))))

Конкурси на "браму":

1) Завдання для дружбів - із зав"язаними очима написати імена наречених

2) Завдання для дружбів - випити за здоров'я молодих, але не з келішка, а вееликого кухля!

3) Завдання для молодого - відгадати загадки, написані на пелюстках квітки.

Але найголовніше у всій цій справі - щоб у всіх був гарний настрій і бажання побавитись :)))

>:-E Ну і не відступати від сценарію!!! (ЖАРТ :))

Сигналять здалеку гудки,
аж чути на усі кутки.
Виглядують з вікон сусіди,
Бо молодий до брами їде!
А з ним завзятих дружбів пара,
В багажнику дзеленька тара,
Валюта й гривні у кишені,
Надії у серцях приємні.
Заходьте: вип’ємо й закусим,
та попередити вас мусим,
що за чарівну молоду
ми браму виставим «круту».
Попросимо, щоб шелестіло,
Лилося і злегка дзвеніло.
Для старту – грошей дипломат
І коньячок щоб «Арарат»!
Сто грам налити, погукати
І серенаду поспівати!

Весільний щоденник: «Біла Волга»

А тут буде писатись про обдумування-обвидумування, як же організувати наш весільний кортеж :)))) Себто...довезти безцінних молодих до місця Х, тобто до церкви :)

Ідея була первинно дуже простою: хотілось, щоб виглядало гарно, а коштувало доступно! :). Перебираючи в голові знайомих, що мають «колеса», я виявила, що їх не надто багато. Більше того, якщо скласти докупи увесь той транспорт, то виходить дуже різнокольорова композиція: синє, жовте, сіре... :). Найбільш офіціний вигляд мала чорна волга, яку можна було "запозичити" з роботи, проте до неї вже не докладалося (себто не пасувало) нічого із решти доступного. Найкраще в моїй уяві до нашоїЧОРНОЇ волги докладалась така самісінька, але БІЛА волга. На жаль я не мала уявлення, де вони, тобто білі волги, водяться і як їх звідтам поцупити :)

Думка перша – винайняти машину – пропала достатньо скоро, після перегляду львівських веб-сайтів, що пропонували послуги весільних кортежів: це було просто «небо». Далі на черзі були веб-сайти фірм, що пропонують авто напрокат, проте і там були свої нюанси, а ще потрібно було десь знайти водія на той транспорт....І що найголовніше – у жодному місці не згадувалась не те, що біла, а жодна з волг. Думка третя – зателефонувати до пари таксі-агенцій та спитати, чи є в арсеналі такий раритет :). Ця думка не встигла відпасти, бо мені було дуже ліньки починати отакі пошуки, а ще коло роботи я побачила припарковану білу волгу з шашечками. :) Здавалося б - супер, усе як хотіла....Проте волга-роботяга виглядала якось дуже змучено, навіть частково депресивно, наскільки це можливо у контексті машини :). Все! Думки вичерпано! :(

А тепер ще одна історія про те, що можна знайти п"ять копійок, коли їх бракує до маршрутки:)

Одного ранку, коли ми всі вивалковувались на роботу, а внизу у подвір’ї мала нас чекати наша ЧОРНА волга, я раптом через вікно побачила ЇЇ. Спочатку я подумала, що через нав’язливу ідею я росто переплутала марку машини. Проте через декілька хвилин, коли поруч неї проїхало наше авто, я порівняла і вже точно знала – ЦЕ ВОНА :).

Треба було виходити з хати, і я метушливо знайшла клаптик паперу, на якому написала записку до водія волги. Там просила передзвонити за "оцим" номером і напсиала, що ситуація а-ля "життя-або-смерть!" :). Далі вклала папірець у прозорий файлик, бо за вікном валив мокрий сніг - і все це залишила на лобовому склі білої волги.

Через години три мені люб"язно передзвонив пан Богдан, який виявився нашим сусідом по подвір’ю (!!!), і який не мав нічого проти, щоб допомогти нам сформувати гламурний весільний кортеж :). В І В А Т!

А далі вже справа налагодилась - червоно-біла ідея втілилась у два наряди для наших автівок, які виглядали як біле на чорному і червоне на білому :). Мені сподобалось :)

Весільний щоденник: одруження по-українськи

З самого початку визначитись було дуже важко: класичне весілля, ніжне та урочисте, або ж тепле і рідне свято у веселих вишиванках? Зрештою, стало дуже шкода, що весілля всього одне – стільки задумок та ідей хочеться втілити…

Відмовлятись від заповітної мрії стати на щирий український рушник у національному строї дуже не хотілось. І не буду! Зрештою, нинішня мода розписуватись десь раніше перед самим весіллям стала дуже доречною не лише з практичних міркувань: у день весілля завжди бракує часу, – але й врятувала від важких сумнівів. :) Так вишиванці! І так білій сукні принцеси!

Тепер проблема вибору змістилась у площину створення образу двох українців, що поєднують свої життєві доріжки в одну :). Вирішили, що дідова сорочка для молодого стане своєрідним родинним благословенням і щемливим символом "продовження". Тому під раритетну вишиванку з оригінальними зеленими та червоними кольорами довелось підібрати відповідну жіночу блузку. З нею також пов’язана ціла історія, яка розпочалась із її випадкового придбання під час прогулянки містом із подругою з Харкова, коли погляд впав на привезені старовинні вишиванки, що намокли під дощем і сохнули на сонечку :).

Відразу сподобалась сорочка з шикарною вишивкою та підходяшими барвами, проте величезного розміру і з глибоченним декольте!!! :)

Від своїх маленьких забаганок я так просто не відмовляюсь: цілих три місяці намагань проконтролювати процес облагородження вишиванки в ательє оправдались результатом.

Залишилось підібрати під пару сорочок крайки, що виявилось дуже непросто: сучасні яскраві крайки не надто підходять під старовинні сторочки, а поєднання потрібних кольорів чомусь не зустрічається…. Врятував знову випадок: на Вернісажі погляд впав намаленьку сиву бабусю, що продавала крайки. Було помітно, що саме оці її крайки дбайливо виплетені чиїмись руками: кожна ниточка легко лягає на сусідню, кожен орнамент має свої особливі риси, а також – свої неповторні кольори. Познайомившись із пані Оксаною, я зрозуміла, що у мене буде найгарніший весільний наряд, виплетений уважними руками людини, яка зі всім теплом та увагою відноситься до своєї місії вносити наше рідне «традиційне» у багатоликість сьогодення :).

В результаті ми мали не лише чудові крайки, в яких кожна ниточка підбиралась спецілаьно до сорочок, але я мала гарну запаску і головний убір з кутасиками :))

Не можу втриматись, щоб не зробити невеличку рекламу - дійсно є місця, де можна за доступною ціною купити безцінні і дуже гарні речі, які будуть спогадом і гарним символом на все життя:)

P.S. Якщо комусь є потреба звернутись до пані Оксани, можу поділитись координатами!:)