Весільний щоденник: «Просили мама-тато»

Коли ми з подругою готували запрошення на її весілля, то мені хотілося втілити всі цікаві ідеї, які могли прийти на думку. Весільні запрошення асоціюються мені з тоненькими стрічечками, ніжними елементами декору і напівпрозорими аплікаціями. Процес виготовлення запрошень теж не розчарував: так приємно було спостерігати, як втілюється твій задум, а зі звичайного набору звичайних речей виходить щось зовсім оригінальне :). І вже навіть не сміла я собі уявляти, як буде приємно робити запрошення на своє весілля :).

Пошук в Інтернеті тільки ускладнив задачу, адже стільки гарних та надихаючих ідей, а весілля лише одне !!! :)


Задумок було дуже багато, хотілося туди помістити все-все, хоча розуміла, що потрібно вибрати щось одне. Може розмістити нашу спільну фотографію? Може не фотографію, а лище обриси облич? А може зображення долонь, що тримаються одна за одну? А ще хотілося використати папір з якоюсь приємною текстурою.....А ще обов’язково мають бути напівпрозорі стрічечки. Але ще не уявляю, як. І головне – щоб запрошення вписувалося у мою колірну гаму: червоне, біле та срібне. Воно буде простим, але нашим власним, ніжним і таким, яке хочеться зберегти на згадку :). ...Думаю, у нас все вийшло :).


Головне - відчуття задоволення від того, що дійсно щось "забацав" отими самими своїми власними руцями ;)

Весільний щоденник: вступ

Подивилась щойно на "архів" мого блогу :)))) ....мдя....негусто....Зате все, що є - мені дуже подобалось викладати сюди. Зараз є велике бажання поділитись своїми емоціями, пов'язаними із однією з найважливіших подій у моєму житті - весіллям :)
І це навіть не якась розповідь, а швидше мазочки :): декілька слів про передвесільні клопоти та справи, які хвилювали останні..., мабуть, півроку. Як починаю згадувати усі деталі нашого ВАЖЛИВОГО ДНЯ, то розумію, що кожна має свою особливу історію, можливо, банальну, але для мене дуже особливу. Хочеться десь кожну із цих історій собі зафіксувати, щоб потім перечитати і пригадати ті відчуття.....суперські відчуття, як сказала би моя сестричка :) (зауважу, що із цим погодяться швидше дівчата-наречені, аніж усі минулі і майбутні женихи ...гігі). Назвала оцю свою весільну серію міні-історій щоденником, але хронології тут шукати не варто - як воно мені пригадується, так і буду викладати:) от так!