Весільний щоденник: «Просили мама-тато»

Коли ми з подругою готували запрошення на її весілля, то мені хотілося втілити всі цікаві ідеї, які могли прийти на думку. Весільні запрошення асоціюються мені з тоненькими стрічечками, ніжними елементами декору і напівпрозорими аплікаціями. Процес виготовлення запрошень теж не розчарував: так приємно було спостерігати, як втілюється твій задум, а зі звичайного набору звичайних речей виходить щось зовсім оригінальне :). І вже навіть не сміла я собі уявляти, як буде приємно робити запрошення на своє весілля :).

Пошук в Інтернеті тільки ускладнив задачу, адже стільки гарних та надихаючих ідей, а весілля лише одне !!! :)


Задумок було дуже багато, хотілося туди помістити все-все, хоча розуміла, що потрібно вибрати щось одне. Може розмістити нашу спільну фотографію? Може не фотографію, а лище обриси облич? А може зображення долонь, що тримаються одна за одну? А ще хотілося використати папір з якоюсь приємною текстурою.....А ще обов’язково мають бути напівпрозорі стрічечки. Але ще не уявляю, як. І головне – щоб запрошення вписувалося у мою колірну гаму: червоне, біле та срібне. Воно буде простим, але нашим власним, ніжним і таким, яке хочеться зберегти на згадку :). ...Думаю, у нас все вийшло :).


Головне - відчуття задоволення від того, що дійсно щось "забацав" отими самими своїми власними руцями ;)