Весільний щоденник: «Біла Волга»

А тут буде писатись про обдумування-обвидумування, як же організувати наш весільний кортеж :)))) Себто...довезти безцінних молодих до місця Х, тобто до церкви :)

Ідея була первинно дуже простою: хотілось, щоб виглядало гарно, а коштувало доступно! :). Перебираючи в голові знайомих, що мають «колеса», я виявила, що їх не надто багато. Більше того, якщо скласти докупи увесь той транспорт, то виходить дуже різнокольорова композиція: синє, жовте, сіре... :). Найбільш офіціний вигляд мала чорна волга, яку можна було "запозичити" з роботи, проте до неї вже не докладалося (себто не пасувало) нічого із решти доступного. Найкраще в моїй уяві до нашоїЧОРНОЇ волги докладалась така самісінька, але БІЛА волга. На жаль я не мала уявлення, де вони, тобто білі волги, водяться і як їх звідтам поцупити :)

Думка перша – винайняти машину – пропала достатньо скоро, після перегляду львівських веб-сайтів, що пропонували послуги весільних кортежів: це було просто «небо». Далі на черзі були веб-сайти фірм, що пропонують авто напрокат, проте і там були свої нюанси, а ще потрібно було десь знайти водія на той транспорт....І що найголовніше – у жодному місці не згадувалась не те, що біла, а жодна з волг. Думка третя – зателефонувати до пари таксі-агенцій та спитати, чи є в арсеналі такий раритет :). Ця думка не встигла відпасти, бо мені було дуже ліньки починати отакі пошуки, а ще коло роботи я побачила припарковану білу волгу з шашечками. :) Здавалося б - супер, усе як хотіла....Проте волга-роботяга виглядала якось дуже змучено, навіть частково депресивно, наскільки це можливо у контексті машини :). Все! Думки вичерпано! :(

А тепер ще одна історія про те, що можна знайти п"ять копійок, коли їх бракує до маршрутки:)

Одного ранку, коли ми всі вивалковувались на роботу, а внизу у подвір’ї мала нас чекати наша ЧОРНА волга, я раптом через вікно побачила ЇЇ. Спочатку я подумала, що через нав’язливу ідею я росто переплутала марку машини. Проте через декілька хвилин, коли поруч неї проїхало наше авто, я порівняла і вже точно знала – ЦЕ ВОНА :).

Треба було виходити з хати, і я метушливо знайшла клаптик паперу, на якому написала записку до водія волги. Там просила передзвонити за "оцим" номером і напсиала, що ситуація а-ля "життя-або-смерть!" :). Далі вклала папірець у прозорий файлик, бо за вікном валив мокрий сніг - і все це залишила на лобовому склі білої волги.

Через години три мені люб"язно передзвонив пан Богдан, який виявився нашим сусідом по подвір’ю (!!!), і який не мав нічого проти, щоб допомогти нам сформувати гламурний весільний кортеж :). В І В А Т!

А далі вже справа налагодилась - червоно-біла ідея втілилась у два наряди для наших автівок, які виглядали як біле на чорному і червоне на білому :). Мені сподобалось :)

Весільний щоденник: одруження по-українськи

З самого початку визначитись було дуже важко: класичне весілля, ніжне та урочисте, або ж тепле і рідне свято у веселих вишиванках? Зрештою, стало дуже шкода, що весілля всього одне – стільки задумок та ідей хочеться втілити…

Відмовлятись від заповітної мрії стати на щирий український рушник у національному строї дуже не хотілось. І не буду! Зрештою, нинішня мода розписуватись десь раніше перед самим весіллям стала дуже доречною не лише з практичних міркувань: у день весілля завжди бракує часу, – але й врятувала від важких сумнівів. :) Так вишиванці! І так білій сукні принцеси!

Тепер проблема вибору змістилась у площину створення образу двох українців, що поєднують свої життєві доріжки в одну :). Вирішили, що дідова сорочка для молодого стане своєрідним родинним благословенням і щемливим символом "продовження". Тому під раритетну вишиванку з оригінальними зеленими та червоними кольорами довелось підібрати відповідну жіночу блузку. З нею також пов’язана ціла історія, яка розпочалась із її випадкового придбання під час прогулянки містом із подругою з Харкова, коли погляд впав на привезені старовинні вишиванки, що намокли під дощем і сохнули на сонечку :).

Відразу сподобалась сорочка з шикарною вишивкою та підходяшими барвами, проте величезного розміру і з глибоченним декольте!!! :)

Від своїх маленьких забаганок я так просто не відмовляюсь: цілих три місяці намагань проконтролювати процес облагородження вишиванки в ательє оправдались результатом.

Залишилось підібрати під пару сорочок крайки, що виявилось дуже непросто: сучасні яскраві крайки не надто підходять під старовинні сторочки, а поєднання потрібних кольорів чомусь не зустрічається…. Врятував знову випадок: на Вернісажі погляд впав намаленьку сиву бабусю, що продавала крайки. Було помітно, що саме оці її крайки дбайливо виплетені чиїмись руками: кожна ниточка легко лягає на сусідню, кожен орнамент має свої особливі риси, а також – свої неповторні кольори. Познайомившись із пані Оксаною, я зрозуміла, що у мене буде найгарніший весільний наряд, виплетений уважними руками людини, яка зі всім теплом та увагою відноситься до своєї місії вносити наше рідне «традиційне» у багатоликість сьогодення :).

В результаті ми мали не лише чудові крайки, в яких кожна ниточка підбиралась спецілаьно до сорочок, але я мала гарну запаску і головний убір з кутасиками :))

Не можу втриматись, щоб не зробити невеличку рекламу - дійсно є місця, де можна за доступною ціною купити безцінні і дуже гарні речі, які будуть спогадом і гарним символом на все життя:)

P.S. Якщо комусь є потреба звернутись до пані Оксани, можу поділитись координатами!:)