Моє подвійне щастя

Маючи непросту історію планувань, я якось маю страх перед фіксацією отих особливих думок, коли наступає "той" період. Я і сама собі боюся признаватия у власних відчуттях... а ще більш моторошно їх випускати назовні. Боязнь того, що написане зараз доведеться витирати потім, що я перестану заходити у блог через небажання бачити ці дописи чи фото... На жаль, такий ПТС - посттравматичний синдром - я собі вже давно діагностувала.

...ПРОТЕ...

Сьогодні сталося щось таке, що сколихнло мене повністю...мене, яка вже вроді собі виробила мозоля на всі випадки життя і на всі категорії новин. Досі пам'ятаю першу свою думку після слів лікаря....подумалось, щодивні у нього жарти. Я це й озвучила :). Проте він якрах не жартував: зосереджено водячи датчиком, він твердо повторив - маєте двох діток.

- Як це так?
- Так може бути?
- Макс, ти чув?
....

мовчання....

Потім думка, що то зовсім не пасує отак мовчати на огляді :), нічого не питатись і взагалі "прикидатись мертвою" :). Але, знаєте, я і після 12 годин перебуваю у стані легкого оніміння. Ця фаза чергується якимось нестримним безпричинним сміхом і незмогою приховати посмішку.

У нас буде двоє діток :)....Ні не так..у нас отак в одну мить з'явилось аж двійко зозульчиків :). Вони мають носики і кругленькі, ніби вже "наїджені" животики, голівоньки і дрібні кулачки із крапочками-пальчиками! На одній знимці вдалось вловити дві голівки одночасно :).

Сумбурний допис...сумбурний стан. Важко описати мої думки і намагання абстрагуватись (хоча від чого!? ....сама не знаю, як так вийшло, що доводилось абстрагуватись від найчарівнішого стану у житті...ну або знаю). А ще були дивакуваті намагання уявити, що "там" живе хлоп'я - це чомусь викликало у мене міні-паніку. Натомість коли ми вийшли за двері кабінету, я з легкістю дозволила собі мріяти про двох хлопчисьок :) або ж двох красунечок :) - без страху, без паніки, а лише із глибоким почуттям вдячності за такий подвійний шанс на щастя :).

Д.С. Створюю нову, "вагітну" мітку - майже свято :). Але публікувати таки не буду....надто все це поки що тільки наше :).