Останніми роками я часто повретаюсь до питання про те, що означає ЩАСТЯ. Що воно є для когось? Можна розпитати, спробувати зрозуміти головою.... але що воно є для мене? Проекзаменувавши себе у проекті "100 днів щастя", я помітила, що наповненність кожним днем і його кольоровість залежить не від того, що сталось назовні мене - ці почуття йдуть зсередини. Мабуть, у намаганні "побачити" щось у своєму будні, я наближалась до того, що дає медитація. Насолода від споглядання, але найголовніше - ЛЮБОВ.
Не можна насолоджуватись квіткою чи тішитись смаколиком без почуття любові. І не треба думати, що оця "маленька" любов до банальних речей є гіршою, мізернішою чи примітивнішою за любов, оспівану у поезіях. Треба, мабуть, бути дійсно наповненою і самодостатньою людиною, що почувати любов до маленьких речей - а з цих любовей складається наще щастя.
Якось зрозумілася оце мені одна штука.... Справжня любов - то та, яка настає від внутрішнього наповнення і переповнення. коли всередині вже так багато її, що вона виливається назовні, розходиться навколо тебе, як кола по воді (такий приклад знайшла у Ошо)... Наповненість любов'ю - це коли ти покриваєш цим почуттям усе навколо. Тоді ця любов безкорисна, не жадібна, не спрагла і самодостатня.
Але як часто буває, що ми намагаємось заповнити порожнечу в душі, самотність чи якусь незаповненість - і тоді в кожному зустрічному чи в кожній події шукаємо відпочинку від цього стану. Ми спрагло хапаємо задоволення і емоції в надії наповнити себе любов'ю. Часто саме із такою спраглістю ми шукаємо собі коханих. Принаймні, я точно можу пригадати оцю внутрішню настороженість.... коли ШУКАЄШ ...ніжності, повності, любові. Що може вирости із такого почуття? Любов ненаситна, любов сумуюча і затягуюча. Та чорна діра всередині нікуди не дівається, вона вимагає все більше "вливань", більше слів, подарункі, вчинків, емоцій...Більше більше, більше... Жадібна любов. Вона теж приносить відчуття щастя - але лише на мить, коли втішається черговим задоволенням.
Цікаво, яким чином можна здійснити чудове перетворення і перейти до тієї вищої форми любові до життя? Як позбутися ненаситності? Не вірю, що шляху немає. Дуже хочеться вміти розібратись із своїми чорними дірами і нарешті наповнитись.
