Не вийшло написати скоріше, бо наш черговий "місячник" припав на відпочинок поза Львовом, поза звичними декораціями і поза Інтернетом :). А по приїзді виявилось, що хтось підмінив моїх чемних діток на дуже схожих, але таких, що геть не пам'ятають нашого домашнього розпорядку...і на яких не діють мої хвалені у попередньому дописі мамські лайфхаки....Тут бракує крейзі-смайла, що вириває на собі волосся....бо вже два дні не знаю, що робити із цими малюками. Але все по порядку....
Добре, що є звична шпаргалочка, адже все так швидко змінюється, що мені вже і самій не віриться, що не півроку тому, а лише кілька тижнів тому я там записала: "перші МА-МА-МА-БА-БА". Знаменний момент, коли я вперше почула таке солодке майже-МАМА здається таким далеким, бо вже потім ми активно і ДЯ-ДЯ-ли і БА-БА-ли і все на купу :). Але факт залишається фактом - рівно у 7 місяців, 19 червня, будучи на руках в дідуся Ігора, ми покликали ...чи то пак поплакали :)...маму (певно, то вийшло випадково, але хтозна! :) ). Символічно, що в той же день ввечері, коли ми побажали одне одному надобраніч і вимкнули світло, почулося чітке одноразове "ТАТО" (ще з таким милим "О" вкінці!) :). Я подумала, що здалось, але за кілька секунд Макс схвильовано перепитав: "ти це чула?" :). Ось так кльово почався для нас балакальний етап. після перших МАМ-ТАТ дітки частіше таки БАБА-ли і ДЯДЯ-ли (наразі лише дідусь в нас непокликаним залишився...але ж цілком ймовірно, що "дядя" чи просто "баб" власне для того і призначені :)). От наш татко якийсь час з радістю озивався на БАМА :D, а особисто я б і МАБОю була б рада називатись, тільки б лопотіли побільше наші балакунчики.
Разом із червневою та липневою спекою, яка у львівському варіанті є чимось липким і втомливим, я відчула себе "в туфлях" наших мамів, що вибавили без памперсів і часом ще й пральних машин. Щоб дрібні дупці не посклеювались начисто у парких підгузках, ми часто голопопили...а, відповідно, робили всі дитячі справи на пелюшки. Мама намотала не одну стометрівку, відносячи одні сушити на балкон, і приносячи інші на заміну. Що сказати....треба було, певно, відчути смак справжнього пелюшкового батьківства, щоб сказати ще раз "дякую" своїй мамі :).
Побічним приємним ефектом спеки стало ближче знайомство птахів із душем - не встигаючи інсталювати повноцінну ванночку, ми тепер їх миємо зразу під струменем води у піддоні душової кабінки. Скільки то радості, коли маленькі рученята намагаються вхопити водяні нитки! При чому нема жодного страху перед водою: як десь бризне на личко, то завмирають і відразу такими великим оченятами дивляться вгору (мама використовує цей трюк для того, щоб добратись до важкодоступним складочок на шиї :D), а при тому широко посміхаються.
Дорослі малюки вже сплять цілу ніч - від нашої кризово-істеричної 21-ї години (це у всіх такий жах в цей час? :)) і до 7-8 ранку. Правда, в другій половині ночі доводиться постійно накривати лапки, трошки приШШШШШкувати, коли стає неспокійним сон (я так думаю, саме тому птахи так тріпотять крилами під ранок), але загалом геть незле фактично добре висипатись :). А вранці ми вимагаємо їсти (!!!!) :).
До слова, про їжу.... Кажуть бути обережними зі своїми бажаннями :) :)... Тепер харчовий інтерес викликати не треба - він сам викличе кого завгодно. Як бачимо тарілку, то починаємо нетерпеливо гмикати і всіляко сигналізувати про готовність гаму-гаму. Пробуємо купу нових страв у мікродозах з маминої тарілки, а паралельно просто-таки наминаємо великі порції овочів. Любимо морквочку з бурячком, кабачок із цвітною капустою, трохи менше - картоплю поміж тим... А взагалі пробували вже багато всякого. Хресний Ростик нам дуже вчасно подарував цілий набір кольорових ложечок (аж 6 штук!) - то тепер тато і мама при можливості годують зозульчиків одночасно. А то коли однією ложечкою і в два ротики, то шум стоїть огого! :) Мама не встигає на два дзьобки достатньо швидко, чим викликає незадоволені гмикання.
Беручи приклад із своєї двоюрідної сестрички Настки, яка вже освоїла швидкісне повзання, ми намагаємось сунутись по підлозі...правда для цього мають бути всі сприятливі обставини - вбраний (слизький) животик, голі ніжки, відповідний настрій і заманушки, розкладені навкруги. Тоді мама часом знаходить своїх малюків то під візком, то під столиком. Як справжні діти тата-рака, доціки пересуваються, відпихаючись руками і ковзаючи назад :D.
Попри визначні досягнення, маємо і купу всяких дурничок, які треба б зафіксувати у пам'яті :). Бо ж коли, як не зараз можна посміятись із того, як малюки вже починають цілеспрямовано боротись за іграшки і коли вперше вдається викрасти цілу сестрину пляшечку! А ще ми тішимось від того, як смішно виглядає Ясик із висуненим кінчиком язичка (вона тоді виглядає таким підсміхайиком солодким!) та ще й із довгеньким чубчиком :). Ксеня теж запухнастилась сильніше, хоча чубчик не виділяється так, як у сестрички-чубарика. Так виглядає, що маємо двох блондиночок - на сонці пушинки золотяться і переливаються, а ще вони так пахнуууууть. Справжнє золоте багатство :). Дамусіки вміють смішно надувати пузики після їжі, чим стають схожими на маленьких Вінні-Пухів. Пузики, рученята і ноженята у складочках тепер медового присмаглого кольору, бо до відпочинку в Шацьку ми активно готувались, голопоплячи на балконі при вранішньому сонці.
У наші 7 місяців ми вперше привітали татка із його тепер вже "професійним" святом - днем батька, а пізніше - ще й із круглим ювілеєм. Поки що малюки цього не знають, але їхні імена вже зафіксовані на крислатому родинному дереві, яке відтепер буде висіти у нас на стіні. Маленькі ніжні пагінці, що зробили мене і Макса мамою і татом....справжньою сім'єю :).
А взагалі....щастя, як виявляється. так легко отримати і подарувати :). Ще один раз зустрітись поглядом, обняти і поцьомати в шийку.... Хочеться думати, що при цьому мої маленькі донечки так само відчувають хвилю тепла і всеохоплення, як я :). Вони такі ніжні, люблячі і потребуючі любові :). Наш дідусь Ігор аж часом стібеться: "целуйте меня с разбегу", коли доціки наставляють щічки і закидають голівки, щоб отримати порцію "бузяків". Солодкі-солодкі бузяки, ніжні-ніжні донечки :).
Немає коментарів:
Дописати коментар