Десь коли перевалило за наші півтора, відбулася чергова рокіровка: плаксиво-нестерпний період Ясика пішов на завершення, і помалу почало "накривати" Ксеню. Таки моя теорія про "зубне" походження цих гострих моментів не позбавлена сенсу. І виглядає, що у час криз на поверхню проступають особливості характерів. Ясик стає дещо агресивним, особливо коли чогось дуже хоче. Тактика проста: підійти і не спішачи, хоча й без вагань видерти з рук конкурентки іграшку, пляшечку чи "льову", себто ложечку. У момент роздратування вона може перевернути тарілку з кашею. Все на поверхні і все негайно демонструється. Добре, що кусатися, вроді, перестала :). З Ксеньчиком інша пісня: вона теж вимагає уваги, але це більше схоже на жіночі капризи з легкою ноткою хитринки. І от з таким вихідним набором потроху починаємо колекціонувати ситуації :) - не завжди смішні, але завжди дуже показові. Як правило, все крутиться навколо суперечок за щось жадане: єдину на бабусиній-дідусевій дачі гойдалку, машинку чи слоника (а потім навпаки), чужий толокар чи велобіг (бажано всього і відразу). Ну і ще можна завжди ефективно посваритись за місце на маминих колінах. Останнє навіть при тому, що вона - мама - готова тримати обох одночасно :).
Цікаво, що саме у Ясі проявляється типова, як стверджують всякі статті, риса старшої дитини: певна організованість і деяка таки повага до правил. Хоч і робить часом щось заборонене, але при цьому голосно повторює "но-но-но" :). А вже варто молодшій Ксені переступити десь букву батьківського "закону" - негайно сигналізує. Смішно було якось спостерігати, як наш добровільний контролер сидів на годувальному кріселку (чисто тобі рятівник на пляжі Малібу :D), з висоти спостерігав, як Ксеня бігає по кімнаті і голосно викрикує..., а тоді суворим тоном проголосив "мама но-но-но!" (в перекладі на українську це означає "не можна кричати, бо мама буде сваритися") :D. Та однісінька хвилина, що розділила їх народження, все ж виявилась сакраментальною.
Загалом бажання вийти за окреслені рамки живе в усіх дітлахах. Тому іноді треба вміти елегантно вийти із ситуації, коли і хочеться, і колеться. Ось до прикладу, якось попросила Ясюня мої сережки, показавши на них із явним замилуванням (на-на-нааааа!). Все б добре, але тут же намалювався Ксеньчик із правомірною вимогою своєї половини трофея.... Вічно одна і та ж мамина помилка :). Довелося впрошувати свою "старшеньку", щоб поділилась із сестричкою. З нульовим ефектом. Тоді мама вирішила вдатися до хитрощів і приманити Ясю поближче: "покажи, які в тебе гарні на-на-нааа". Доцік усміхнувся, взяв обидві сережки пальчками і на витягнутій руці, здалеку - з іншого кінця кімнати - вигойдував ними, протягуючи також "на-на-наааа". Завіса :).
А ось ще одна комбінація з виманюванням. Ксеня випорпала з шухляд надувного маленького басейника і бавилась ним. Яся ну дуже хотіла теж, навіть викликала на підмогу важку артилерію - маму з татом. На жаль, "артилеристи" відмовилися забирати бажане силою, пояснюючи, що то недобре. Добровільно ж розлучитись із надувним чудом Ксеня відмовлялась. Щоб якось підбадьорити Ясю, їй виділили одну солену соломку і дали водички запити. Не минуло і хвилини, як ситуація змінилася: Ксеня щасливо жувала соломку, запиваючи водою, а Яся гордо бавилася басейном. І неможливе відбулось! Всі щасливі :).
Дивуєшся часом тому, наскільки непросто функціонують ті малі кучеряві голівки :). Я не втомлююсь енний раз розповідати, як птахи мене здивували недавно на відпочинку. Вони там регулярно випрошували сусідського велобіга... І це незмінно все супроводжувалось чубленням. Якось дідусь запропонував здавалось би ідеальну схему: їздити по черзі, роблячи коло навколо клумби і міняючись коло лавочки. Все би добре, але за кілька кіл Ксеня вирішила хитрити. Якщо Ясюньчик чемно робив заповітне коло і майже що приречено злазив з сідла, то її сестричка постійно норовила обійти домовленість: то коло запетляє кудись вбік, то набере швидкість, намагаючись проскочити піт-стоп, то демонстративно проведе велобіг за кермо, всім виглядом показуючи, що ще одне коло - вже в сідлі - все одно ще за нею :).
А якось Ксеня ще спозаранку, без дозволу, сама витягнула транспорт з сусідської половини будинку. Тоді я, ще не до кінця розбуджена, вирішила вдати, що нічого не бачу і не чую. Щоб уникнути сварок, взяла Ясю до себе на кухню і розклала перед нею жменю кукурудзяних пластівців. Здавалось би, ситуація ідеально вирішена: одна там незаконно розважається, зате інша під наглядом має справу і, головне, ніхто не викрикає. Аж ні! Це ж яка радість їзди без глядачів. Обертаюся -а моя зозуля К. з посмішкою на всі свої 12 затягує велобіг до нас на кухню, вже подолавши сходи!!!
Так що тепер тільки тримай щоденника ну чи блог постійно відкритими :). А скільки є нових слів! Якщо не рахувати інопланетну балаканину Ксеня типу "паня-баня-каля-багіня...", а якось і "капець" :), то все одно вистачить на півсторінки :)...ну нехай шрифтом 20. "Дяба" (банан) трохи трансформувався і став мужнім "дябаном". У Ясика він звучить подібно до "бамбам", що, в свою чергу, майже омонім до "пампам" і означає лампу. Ключ у Ясі "чіка" (бо відкриває двері "чік-чік"). Ксеньчик дуже чітко вже каже "пить" - себто "спить". Обоє коментують, коли щось падає: "пав". І просять пити вже по-іншому, ніж класичне "ням-ням" - тепер це ближче до "пиць". Загалом не так дивує обсяг словничка, як його вправне використання. Все підмічають і запам"ятовують. Як сказав дідусь, що маленький отвір у паркані - то двері для киці, то щоразу минаючи його, малята згадують ту саму "(к)ціцю", при цьому зазначаючи, що в даний момент її насправді нема ("ма!"). А мої улюблені, як я називаю, богемні розмови "ні а чьом"!! Це ж клас :).
Каже доцік: "дядя!", я питаю "де дядя?", отримуючи очевидну відповідь "ма!". Так само ми робимо перекличку по тьотях, песиках, лялях і так далі. "Де баба?" "Ма!". :)
Цього року на відпочинку ми знову дивували всю чесну компанію своїм здоровим ( .... здоровенним? :)) апетитом, викликаючи заздрість інших батьків. Дідусь стверджував, що він таої порції каші і сам не втрафить :). А вони удвох - легко, ще й доправляли з тарілки мами і тата. Потрійний сніданок, полуденний сирок з ягідками ("ява"), дорослий обід і вечеря разом з усіма - як тут не наїсти стрибок росту? :) Ну наразі на це сподіваємось, бо куди ж інакше пішли ті всі "ням-ням"?
Особлива у нас сезонна любов - до ягідок різного виду і калібру. Як почалися перші полунички, так ми тримаємо марафон крізь сунички, чорниці, смородину всіх кольорів, малину, навіть лохину.....і чекаємо ось на ожину ще. Їмо на підлозі, в самих підгузках, щоб мінімізувати пост-ягідні наслідки. Беремо дрібними пальчиками і з насолодою, заразно вміємо плямкати. Наразі з куща їли, правда, лише червоні порічки і малинку. Зате самі зривали! Часом доводилось з боєм відбирати зелепухи, але яке ж то було для малят задоволення - самому дістати, самому стоптати! :)
Одним словом, і тішимося, і поплакуємо. У нас, мабуть, почався етап руйнувань.... за зубними неспаннями Ксеня роздушила мамі екран ноута (цей пост пишу, змасштабувавши браузер до розміру третини екрану свого манюньчика лептопа :(), вранці в прямому сенсі з'їли такого типу поролонового нового м'яча (ну ок, понадкушували - тепер він у ямочку). Що далі? Мама поки взяла міні-реванш, наступивши на пластмасового самоскида. При цьому ще й чуть собі шию не звернувши. Краще і не тягатись :).
Вже як кілька разів згадала про відпочинок в Шацьку, то треба зафіксувати, що нам сподобалось :). Всупереч побоюванням мами - діти ж бо навіть у великій ванні не миються - вода нам виявилась ок :). На глибину себе більше дозволяла затягнути Ясюня, але обидві із неприхованим задоволенням бацькались в пісочку на березі озера, сиділи дупцями на теплій мілині, і дуже швидко засвоїли, куди ми йдемо через ворота - до води!
На пляжі вони відточували вміння випрошувати чужі іграшки, а одного разу навіть зловили у прибережних водах цілого крокодила. Точніше, крокодильчика. Гумового :). І довелось його потім повернути майже-заплаканому господареві. Але ж треба було бачити очі Ясі, коли вона засікла дві лапи, що пливли над водою :D. Стиль крокодила нам також гарно вдавався - трошки сьорбаючи срібновмісну ащ-два-о, з бульканням і сміхом вони у ній рачкували. Видно було лише голівки по лінію носа і слідом за ними по парі круглих булочок :D.
Ще ми добряче освоїли ігри за сценарієм: вже лялі-заї-ведмедики їдять кашку з ложечок і тарілочок, вміють сідати на горщики і робити туди каку, танцюють, читають книжечки і потім лягають спатки :). Щоправда, ці дівочі забави наразі все ще "в одні ворота" програють іграм з "бу". В сукенках і на машинках - сучасні дівчата :).
