Атмосферна міні-забавка для дорослих :)

Якось непомітно нові (і так сподіваюсь, що таки тимчасові) правила сьогодення влізають під шкіру, у записники та щоденники, в голову.... Періоди відчайдушного самообмеження межують із "все набридло, хочу пообніматись". І це таки непросто....гм..недаремно, багацько наукових препринтів саме у галузі психології поповнили онлайн резервуари у 2020. І наразі дієвими пігулками від цього мракобісся стають хоча б рідкісні, але зустрічі-віддушинки. Такою стала і наша традиційна передноворічна "вечірка" у лабораторії. Вже кілька років підряд ми збираємось у невеличкій кімнатці, де колядуємо "Святу ніч" різними мовами, часом навіть під акомпонемент давньої арфи або не такої давньої гітари...Традиційний глінтвейн, зварений прямо на підлозі кабінету на "джмелику" (тссссс, про це нікому - плюс ми пильно його пантруємо!)....фотки за рік і "секретний Миколайко".... А от цього року все довелось переграти. Вирішили здибатися під відкритим небом і зробити коло Кайзервальдом. Це вже теж потроху стає традицією - почати від Баба Род, а тоді, із підзарядкою енергетики давнього капища - обійти вервечкою всі вершини. Не без пітстопів ;). 

Отож, зібралися ми на наше "корпоративне" кулко Знесінням. Холод - бррррр, такий очікуваний сніжок саме нині почав сіятись крупкою. Але це не зупиняло, а навпаки- додавало містики :). Але цей допис взагалі то задумувався геть не про наші святкування і не про Кайзервальд, і навіть не про холод. А про міні-забавочку, щоб трохи розважити товариство "на ходу". А надихнула мене, як то нерідко траплялось вже, сестричка-"ідей-бричка" хіх :) - вона класно описала взагалі віддалену забавку для колег по роботі.

Значить, у нас ідея була така: загадати усіх присутніх, та по черзі їх відгадувати. Кожен відгаданий - урочисто тягне печивко із віщуваннями. Отако просто. 

 

Але ділюсь скоріше ідеями загадок, які тут можна використати:

• анаграми: букви імені та прізвища перемішані так, що виходить щось геть інше - класно б використати ці та лише ці букви
• ребуси: є купа правил відгадування ребусів, але можна використати базові: назви того, що на малюнку, читаються або повністю, або частково (апострофи спереду та ззаду означають, що відповідну кількість букв спереду чи ззаду, відповідно, не треба читати вголос). У нас "особливим" елементом було завдання порахувати другу похідну від особи (відгадкою було ім'я внучки :))
  
• віршовані загадочки: тут головне не поетичний талант, а щоб віршик був про того, кого загадали ;)
• кросворд: питання, які легко вирішуються у компанії, що знає одне одного, ведуть до зашифрованого слова-відгадки
• гра зі словами чи числами: якусь характерну назву (в нашому випадку це був заголовок майбутньої кандидатської дисертації ;)), дату (як от дату народження) чи інше "впізнаване" число можна закамуфлювати по-різному: забрати пробіли чи крапочки, чи позбутися всіх голосних, або ж якось системно зробити заміну ну чи написати задом наперед....
• "цифровий код": геть позичена звідси ідея про те. щоб букви закодувати цифрами та кудись їх підставляти: у нашому випадку спершу треба було навести на тему, що стосується загаданої абревіатури, тоді вставити у рівняння відповідні цифри, порахувати - а кінцеве число я просто використала у невеличкій "показусі", яка пізнавана чисто в нашій компанії.
  

***********************************************************************************

А на кінець цього мікро-посту - вигляд вечірньої панорами із місця, де ми палили вогонь, колядували, присипані сніжною крупкою, пили гарячий глінтвейн, їли тістечка-картопельки і просто тішились товариству одне одного. 

З новим роком усіх! Хай 2021 виявиться цікавим і добрим до нас :)

Святкуємо з Анною та Ельзою. Холодне серце - 3 :)

Цікаво, це для всіх дітей їхнє "свято" таке очікуване? Аж настільки, що про листопадове розпитувати починають у червні? :D. Бо в нас саме так. І жоден карантин не віднімає і не применшує тієї дитячої нетерплячості. Я сама вже не пригадую, коли перестала любити свій день народження - це щось таке, напевно, теж типове. Доросле. Але локдаун не має права забрати ані частки дитячого дива! Тому роздуми роздумами.... а хоч у якомусь форматі свято мало бути. Тим паче, це ж напівювілей, як виявилось (якось я цього не усвідомлювала аж до отримання "вітальних адрес"  :) ). Солодкі п'ять моїх солодких двох.

Оскільки минулого року в нас було Свято киць, а киці - це любофф Ксені, то цього року Яся вимагала права вибирати тему. "Може, це буде свято леопардів?". Гм....ну можнааааа...... "Ні, давай єдинорогів!". Гаразд....."Ні, свято Анни і Ельзи!!!". І ось так ми втрапили у мейнстрім :D.

 

Майже впритик до "дати ікс" я планувала камерне домашнє свято у родинному колі: звісно, із тортом-свічками та рештою обов'язкових атрибутів (ага...пригадую, як колись сказала малятам, що на роботі "дядя святкує день народження", а вони мене змусили купити кульку - бо без кульки не буває свята! А дяді, на хвилиночку, 80 тоді виповнилось :)). Але за 4 дні ДО мама якось зовсім експромтом вирішила, що таки зберемо дітлашню на свято у парку. Експромт був каталізований іншими знайомими мамусями, за що їм "дякую" :).

У момент цейтноту було прийнято вольове рішення залучити зовнішнього експерта - аніматора. Але не кожен нам підходив! І мова не про теплий костюм "із начосом" (а тоді вже було мінус 2) - просто я страшенно не люблю типових сценаріїв, коли феї-посіпаки-єдинороги виконують ті самі завдання.... Забави то, звісно, безпрограшні, і діти тішаться, це так. Але бракує "індивідуального підходу". Тому вибір впав на аніматора, який професійно є таки актором і погодився внести корективи та "підіграти" несамовитій мамочці :D.

Королівство Ерендел оформляли у найближчому парку. Так сталось, що там зараз пустує покинута дерев'яна сцена, колись кимось вибудувана так...ггг... доречно. Прикуплені на стоку штори "ельзівського кольору" мені видавалися дуже романтичним атрибутом оформлення, хоча потім виявилось, що сильний вітер ту всю романтику швиденько роздмухує :), забавляючись відриванням декоративних сніжинок (останні я повирізала із такого білого пакувального матеріалу, яким були перекладені наші нові меблі). 

Тим не менше, у цьому холодному царстві ми з кумою таки примостили імпровізований столик із печенюшками та глінтвейном у термосах для мамів. А ще в куточку ховався розкішний торт, вичаклуваний подругою (за сумісництвом сусідкою). Все було готово, аби принятий гамірливий гурт червононосиків. Ще за задумом мав бути пінопластовий Олаф, але ми пошкодували нашого тендітного друга, залишивши для домашніх фотосесій. До слова, наприкінці ще похвалюсь тим, як просто виявилось його змайструвати.

Отже, гостей за задумом зустрічала сестриця-сніговиця (у моїй власній персоні: той же пакувальний матеріал з-під меблів, кілька кутасиків і клейовий пістолет - набір джентельмена сніговиці для створення костюма за 5 хвилин). 

Дорогою із зупинки в парк ми з дітками пригадували, як називається чарівна країна сестер Фроузен, провели перекличку тих, хто не менше 10 разів дивився обидві частини мультика...словом, мило поспілкувалися, намагаючись іти швидко та не змерзнути ще до початку :D. Сніговиця згадала діткам, як Ельза начаровувала магічні кристали, і запропонувала наліпити собі схожі на ручки або на чоло (стікера наліпок вистачило).

На підході до  Еренделу усі мають пройти "смугу випробувань" - крейдою на бруківці доріжки ми намалювали:

• де-не-де букви перших імен основних героїв мультика - треба було перед кожною буквою зупинитись, голосно ї прочитати та згадати, чиє ім'я на неї починається. Були А (Анна), Е (Ельза), С (Свен), К (Крістоф) та наприкінці - О (Олаф наприкінці, бо саме він чекав на дітей далі :)).
• Різні типи "кристалів" - кольорових ромбиків, по яких треба було ступати вперед, не заходячи за контур. Для різних кольорів (були послідовності з синіми, рожевими, зеленими та білими) - різні додаткові завдання: не просто ступати, а ще й підстрибнути, обернутись наколо себе, присісти або ж плеснути у долоні. 
• намальована "драбинка" - крейдяна "зебра" імітувала сходи до льодового палацу
• а по фігурних кривульках треба йти дуже обрежено, не оступаючись

Коли стежка із завданнями привела усіх до входу в Ерендел - там вже чекав помічник Сніговиці - веселий...хто? Оооолаф!!! :)

З цього моменту я вже перейшла на бекстейдж, а запалював Олаф (він навіть умудрився нашого тата залучити! :)).

Звісно, деякі завдання ми з "помічником" обговорили наперед. Скажімо, вхід у альтанку перегороджували натягнуті нитки із прив"язаними дзвониками, крізь які треба було пройти якомога тихіше. Хоча ця магічна завіса - лише одна із багатьох на шляху відважних сестер Ерендельських :D. 

Незважаючи на доволі таки сумовиті барви пізньо осіннього парку, нашому Олафу вдалось влаштувати дітям справжню феєрію свята: кульки, лови, перетягування каната і бульбашкове шоу на морозі! Це таки не булька з носа (ой :)).

Попри заготовок із арсеналу самого аніматора, були ідеї адаптації відомих ігор на тему морозу. Скажімо, "море хвилюється раз......і...два...і....три - у вигляді сніжинки замри" - дуже навіть заморозюча забава. Або традиційні лови: той, кого зловили, має вчепитися паровозиком позаду ловця, поки не наморозиться ціла льодова гусінь :). 

Ще була така гра: дітки - витривалі здобувачі криги, які під музику (чи вигуки) мають вибігати зі безпечних домівок (на початку дітки всі завмерли, а ми обмалювати їх ніжки крейдою) та рушати на промисел. Завданням було підбігти до мішечка із кубиками пінопласту, набрати якомога більше "криги" та поки не стихла музика (або ж вигуки) - повернутись додому. Проте поки вони бігають, ми закреслюємо один із будиночків - тому одному здобувачу криги нема куди вертатись і він вибуває, обмінявши назбирану кригу на цукерки :). Гра продовжується доти, доки не залишиться лише один переможець - він теж отримує такі ж цукерки плюс всеерендельське визнання за спритність :D.

Після цих та багатьох інших ігор,  дітям винесли головний "приз" - торт. Ні...., треба з великої букви: Торт! :) 

Цьогоріч ми вирішили не дути свічки (бо на вітрі це може не вдатись), а запалювати маленькі бенгальські вогники (такі продаються свічечки-феєрверки). Проблема у тому, що запалити вогники може лише дух вогню.....який десь подівся. Дітям даємо завдання (показуємо малюнок) розшукати малого спритника - фіолетову ящірку із зачіскою а-ля "вогняний ірокез" :). 

Останнього теж можна виготовити з підручних матеріалів. Мене знову-таки виручив благословенний пінопласт (як же вчасно іноді приїжджають меблі :D) - тож цілком схожий на мультяшного прототипа фіолетовий малюк ховався за найближчим деревом. І хоча діти у запалі пошуку трохи пошкодили крихкого духа вогню, він із поставленою задачею справився на відмінно :).

Кульмінація свята, звісно, - запалення вогників на торті і хорове виконання "З днем народження Вас!"

 

З огляду на карантин і гулянку під відкритим небом, ми торта вирішили їсти вже вдома - тож розрізали і роздали у пакетиках. Невеличке кафе у парку погодилось здати в оренду кілька столиків надворі та з"їсти там по шматочку піци :). Все разом тривало не довго - годинки півтори, проте цього виявилось достатньо, щоб добряче вже захотіти додому, щоб там погрітись та, якщо пощастить, попити.....саме так - гарячого шоколаду :).

Д.С. Маючи під рукою не дуже товсті плитки пінопласту, з нього можна легко зробити майже все, що завгодно, головне - добре заточений ніж. Задумуєш, накидаєш контур і ріжеш! А зрізаний край потім можна трошки "припаяти" запальничкою - щоб не кришився надто. Олафа ми з малятами робили із різних кусочків, а з"єднували - вставляючи в обидва шматки дерев"яні шпажки. Руки - дротики, на які "одягнений" фетр. Очка пощастило мати готові, проте можна їх запросто намалювати. Волосся- теж дротики. Добре клеїться пінопласт клейовим пістолетом. Трошки часу + прості матеріали = милий герой, якого можна обійняти - але не дуже сильно, бо сніжок розсиплеться :D.

    

  

Дякую за допомогу моїй кумасі Лілі, сусідоньці Вірі, сестричці-фотографу Насті, всім гостям великим та маленьким, веселому та фаховому "Олафу" (ТУТ КООРДИНАТИ, ЯКШОШО ;)) - за те, що подарували нам свято :)

"Випробування королівських маджузі" - досліджуємо світ, граючись

Цей 2020 рік усіх нас вибив із колії своїми карантинними несподіванками. І нам з малятами вже ось півроку доводиться проводити багато часу у стінах квартири. Поки мама з татом намагаються працювати, дітки "граються у роботу" - і це трохи так...сумно, скажу я Вам, спостерігати, як вони малюють маленькі ноутбу-ч-ки для своїх феєчок. І якось не виходить бути повноцінною людиною-оркестром, щоб і на повну ставку виконувати зобов'язання, і таки десь погуляти чи провести час із дітьми :(. Тож із таким почуттям фонової провини я вирішила, що цього року на відпочинку придумаю їм якусь розвагу.

Як завжди, задумка виявилась геть відмінна від реалізації. Бо задумувалося, що це буде серія невеличких забав протягом 4-х днів. Натомість діти спершу вимагали "ще! ще!", а вже наприкінці потомилися, коли не було сенсу відкладати завершення. Завжди ці підводні камені із плануванням тривалості гри (моя Христя каже, такий прокол є типовим) - "танцюю із тими ж граблями", як то було у якомусь анекдоті :).  Ну та нічого. Розповім про задумку, а вже як її реалізувати - справа індивідуальна.

Оскільки ми останнім часом фанатіємо від мультсеріалу "Левина варта", а ще час від часу проглядаємо улюблену "Анну-і-Ельзу", то якось сама собою напросилась тема магії. Королівський маджузі у першому мультику - це такий собі хранитель мудрості та певних надприродніх здібностей, що дають змогу слухати вітер, оживляти малюнки на камені і просто бути супер-крутим ...ну чи супер-крутою :). Про магію Ельзи всі і так вже начулись, а от у другій частині "Крижаного серця" згадуються чотири стихії, які доповнюють одна одну, теж сплітаючи магічний клубок. Так от, за задумом гри, діти (у нас це були малЮчки від 3 років до 7, але якщо підключити когось, хто зуміє цікаво привнести елементи популярної науки і розповісти, скажімо, чому бульбашки літають - то і старшим діткам мало б бути цікаво) мають пройти свій шлях до перетворення у королівських маджузі. Така собі школа маленьких джидаїв...хоча це вже трохи інша історія ;).

Ведучий у образі королівського маджузі оголошує, що для того, аби набути своєї магії, треба "подружитися" з усіма 4-ма стихіями. Тут гарно можна побавитись, підібравши костюми та "бакору" - особливу магічну палицю. Оскільки у "Левиній варті" маджуз-ями "працюють" гамадрили, я розмалювала собі лице спеціальними кредками для лиця та просто подуркувала :).

 

 

Для початку треба трохи малих заінтригувати - урочиста промова загадковим голосом про "Шлях" і "Магію" - простір для власної імпровізації. Якщо за моїм прикладом натягнете на голову надувну подушку, то взагалі байдуже, ЩО саме Ви казатимете - всі будуть  роздивлятись прикид :D.

Кожному учаснику випробувань наліплюємо спеціальне тату - єдинорогів, левів ... або й поросятка підійдуть :).

 

Починаємо мандрівку із того, що треба відгадати загадку (можна використати іншу, а не такий варіант "сам пан склєпав" :)):

Він крило трима пташине,

З запахом трави прилине,

Розгойдає прапорець

Пустотливий ВІТЕРЕЦЬ

Кожній із стихій присвоюємо свій колір. Синій колір я припасувала водній стихії, зелений - земляній, а червоний (рожевий) - вогняній :). Вітерець, повітряна стихія, асоціюється із польотом, небом....я обрала для неї колір жовтий, як сонце у небі.

Відгадавши загадку про вітерець (повітря), діти отримують вказівку знайти заховану жовту стрілочку, яка  вказує на місце сили "моджа ква моджо"!! :) - місце, де захований пакет із реквізитом для "повітряних" випробувань.

Випробування для того, щоб подружитися із стихією повітря, з вітерцем.

(1) Саморобні вітрячки.
 

Реквізит: кольоровий папір, найпростіші олівчики із гумками, канцелярські кнопки, двосторонній або ж звичайний скотч.

Із кольорового паперу квадратної форми робимо заготовки (можна знайти цілу купу інструкцій онлайн, наприклад, тут):

 

 

Загортаємо "пелюстки", фіксуємо скотчем, а посередині проштрикаємо канцелярською кнопкою, яку потім треба запхати в гумку олівця. Якщо крила вітрячка вийшли задовгі - можна їх фігурно обрізати.

 

(2) Повітряні бульбашки.

Тут якоїсь особливої інтриги немає - ми просто спробували власноручно змішати бульбашкову рідину за рецептом та ще й додати трошки кольору. Забігаючи наперед, розкрию секрет, що наш витвір виявився геть невдалим - кульки виходии нестійкими...тому краще наперед спробувати пропорції, а рецептів у мережі теж є ціла купа. А зафарбовування точно не добре робити гуашевими фарбами :D

Добре, що знайшовся "запасний план" - чисто випадково сестра запаслася купованою рідиною - тож ми просто попускали великі і маленькі бульбашки.

 

 

Знайомство із повітрям ознаменовуємо надуванням жовтої кульки. залишилось ще три.

 

 

 Наступна загадка:

І зернинку обіймає,

Й силу в дерево вливає,

Ліс, дороги і поля - 

Під ногами та ж ЗЕМЛЯ

 

Випробування для того, щоб подружитися із стихією землі.

 
Черговий набір із реманентом - під зеленою стрілочкою. У цій частині пропонуємо погратися більш "приземленим" матеріалом - і зробити свої ляльки-капітошки. 

 

Знадобляться: повітряні кульки, борошно (або ж крохмаль), лійки і "попихачки" - палички, які пролазили б у отвір лійок, якісь нитки, фломастер. 

 

Знову таки, рецепт далеко не секретний - їх можна знайти до кольору до вибору. Скажімо, цитуючи якийсь із ресурсів:
 

"Щоб зробити капітошку, вам знадобиться: повітряна кулька, лійка, крохмаль, олівець, маркер, трохи ниток для чубчика.
1. Надуваємо і здуваємо повітряну кульку.
2. Насипаємо крохмаль і проштовхуємо його олівцем (тупим кінцем).
3. Набиваємо кульку доти поки вона не збільшиться в 1,5-2 рази.
4. Зав’язуємо кульку.
5. Малюємо личко маркером. Прикріплюємо до хвостика кульки бонбончик з ниток."

Взагалі це виявилось  непростою справою, тому капітошки вийшли невеликі. Зате симпатичні :)

 

 

Після надування зеленої кульки. Можна переходити до третьої загадки: 

 

Спішимо в ній ручки мити,

З нею можна чай варити,

Визирає із кринички,

Називається ВОДИЧКА

Випробування для того, щоб подружитися із стихією води.

 

Знайдена синя стрілочка приводить до пакету із набором юного експериментатора :). Я підготувала складники для 3 чи 4 простих дослідів із водою, але ми виконали лише один та ще побавилися трохи.

(1) Кольорова лавова лампа (наприклад, див. тут). 

 

Реквізит: Олія, вода, барвник, прозорі ємності та та будь-які шипучі таблетки. 

 

Наливаємо 3/4 об'єму олії, доповнюємо водою та додаємо кольори (ми домішували краплі звичайної гуаші). Тоді залишається кинути шипучку! :)

 

 

 

 

 

 

 

Незважаючи на простоту виконання, всі з цікавістю спостерігали за тим, як танцюють у воді ліниві кольорові бульбахи - діти просили повторити експеримент разів 5. 

(2) Магічні малюнки. Знадобляться паперові рушники, таз із водою та кольорові фломастери. Малюємо майже ідентичні малюнки на двох паперових аркушах, але вони мають трошки відрізнятися: яблучками на дереві або посмішкою на личку. Накладаємо один на оден і кладемо на поверхню води. Коли верхній шар паперу промокає, проявляються приховані елементи нижнього.

 

 

  

 

Надуваємо синю кульку як символ нової "дружби із стихією води" :).

Остання загадка, яка має привести до місця сили під червоною стрілкою:

Він зістрибне з сірничка,

Нам посмажить шашличка,

Тепло дмуха до долонь,

Називається ВОГОНЬ

Королівська маджузі оголошує найбільш інтригуючі досліди - із вогнеееем!

 

Випробування для того, щоб подружитися із стихією вогню.

(1) Вогняна забавка перша.  

 

У пакеті під червоною стрілочкою знаходимо потрібний реквізит: свічка з сірниками, дерев"яна шпажка, голка, скотч. кольоровий папір та ножиці. 

 

Просимо когось із дітей вирізати спіральку із кольорового паперу, на гострячок штажки скотчем фіксуємо голку, яка наче продовжує шпажку. Шпажку скотчем фіксуємо на якусь поверхню так, щоб вона стояла вертикально коло свічки. На вістря голки "садимо" кінчик спіралі і запалюємо свічу. Вуаля! Гаряче повітря починає крутити спіральку. Діти зачаровані :).

 

 

 

(2) "Вогняний фокус" другий. 

 

Реквізит: вода, барвник, мисочка, свічка із сірниками, вузька невелика склянка. 

 

Наливаємо води у миску і додаємо барвника. Посередині ставимо свічку і запалюємо її, а тоді накриваємо переверненою скляднкою. Спостерігаємо, як кольорова вода помалу починає підніматися всередині склянки! Приблизно отакі зображення можна знайти у мережі:

 

Коли четверта, червона кулька доповнює нашу колекцію, королівська маджузі хвалить дітей за те, що вони гарно пройшли усі випробування та оголошує їх новими королівськими маджузі!! 

Ну і, звичайно, потрібні подарунки. БАГАТО ПОДАРУНКІВ :)