Поваляємось?

Розпирає від гордості... :)

Навіть важко почати писати, бо зразу хочеться похвалитись :)

До речі, подумалось: може. то якийсь добрий знак, що я протягом останніх півроку вже кілька "вихвалялок" запостила? Хочеться вірити :)

Почалось все традиційно вже - із форуму. Там я вперше із здивуванням побачила, яку красу наші дівчата вміють створити. Так я помаленьку відчула спочатку непевні, а далі вже серйозніші симптоми такої собі хвороби - "рукоділеманії". Хвороба-хворобою, та ще й з наркоскладовою: не можеш пройти мимо крамничок із всякими інструментами, клеями. блискітками, бісером і так далі і так далі. Але інший бік медалі у тому, що за такими захоплюючими справами геть начисто забуваєш про депресії, час від час переживаєш миті "особливого творчого екстазу", завжди маєш під рукою хенд-мейд подаруночки, менше часу проводиш в моніторі... Ну, може з останнім пунктом я дещо поспішила :).

Отже, валяння вовни.
(Так, мені також було смішно із словосполучення, коли я вперше його зустріла...хіхікаю :))

Вже й раніше мені часом потрапляли на очі цікаві такі, "мохнаті" прикраси. І я навіть не могла собі подумати, що їх насправді можна легко зробити своїми руками. Проте, цитуючи когось із "Камеді Клаб"-у, "главное - просто верить".

Довго розбиратись у теорії не вистачило терпцю. Погортавши статті із майстер-класами, я вирішила використати популярний метод "наукового тику" і придбала собі набір для валяння. Туди ввійшла зелена губка (найзвичайнісінька, такою можна і авто пуцувати), пара дивних голок, кілька клубочків різнокольорової вовни та деяка фурнітура для сережок чи намиста - защіпки, кільця... Далі запустила перший же майстер клас на Youtube і ...

Теорії по валянню вовни можна нашукати безліч у просторах Інтернету. Тому скажу лише пару слів про це. Є два типи валяння: сухий метод та мокрий. Наскільки я зрозуміла, мокре валяння використовується для створення плоских форм (пелюсток квітів, шарфів, ...), а за допомогою сухого можна отримати об'ємні фігури абсолютно різної форми.

Для створення звичайних кульок використовуємо сухе валяння з елементами мокрого :)

Крок 1. Спершу треба відірвати від клубка вовни таку собі смужку та згорнути її у щільний рулончик. Боки цього "рулетика" треба намагатись загорнути всередину (щоб не "вискакувало" назад, можна відразу використати голку - її кінчиком заправити краї всередину). Увага! Відірвати треба трохи більше вовни, бо після звалювання кулька зменшиться у розмірах майже вдвічі!

Крок 2. Кладемо клубочок на губку і спеціальною голкою (або двома одночасно - так швидше) починаємо швиденько проколювати його. Коли голка проходить крізь вовну, вона ніби сплутує волокна між собою, зчіплюючи їх. Клубочок треба поступово повертати. щоб поколоти його з усіх боків - тоді він набуде округлої форми. Чим довше робити "поколювання", тим краще зваляється вовна і тим щільнішою вийде кулька.












Важливо: треба старатись дивитись на голку в руках, а не фільм :) - цю мудрість підказують мої сколені пучки пальців :)

Крок 3. "Закріпити результат" допоможе етап мокрого валяння. Треба замочити кульку у теплому розчині мила, а потім добре її витиснути.











Крок 4. Відтиснуті кульки ще катуляємо між долонями, а додатково - по поверхні, накритій плівкою з бульбашками (така використовується для пакування товарів), що допомагає вовні звалятись ще краще.

Крок 5. Фінальна сушка.

ВСЕ! Я ж казала - так просто :)

Коли готові намистини ( а їх можна робити абсолютно різного, або ж зовсім однакового розміру), то далі справа лише за фантазією. Можна населити кульки на жилку, чергуючи з бісером, або використати інші декоративні елементи. На жаль, мені дісталась найменша доза терпцю у цьому Всесвіті :) - як я могла чекати на можливість походити по крамницях за декором? Тому я просто населила все гарненько, пронизавши жилку через звичайну голку.

Я так тішилась, що навіть мій чоловік, який категорично не любить жодного виду біжутерії, не зміг мене покритикувати :). Я так світилась від щастя, що його промимрене "гарно" сприйняла із геть неадекватним задоволенням :).

Цілу годину не могла зняти свого чудо-намиста, хоча воно добряче "кусається" (цікаво, чи такий "баг" є у всіх прикрас із вовни!?). Гарний вечір, гарна "вихвалялка" :).

Вихвалялка!

Мушу ще й тут похвалитись...

Я є великою любителькою всяких затій, які можна швиденько довести до кінця та отримати мега-добрий результат :).

Нещодавно на форумі вичитала рецепт домашнього майонезу....Обіцяно було смачнющий продукт без Е-шок :). А виявилось, що ще й простий у приготуванні.
Отже, цитую авторку рецепта:
" Отже, маємо:
три яйця
пів чайної ложки солі
2 ч.л. цукру (можна менше)
2,5 - 3 ч.л. оцту
перець
часник до смаку

1 ст.л. сметани
1 ч.л. гірчичного порошку (сметану і порошок можна не давати)

олія (нам пішла вся, що на фото) Збиваємо в блендері все, крім олії. Вливаємо олію: ллємо як заманеться, блендер і так не впустить більше, ніж треба. Тонкою цівкою ніколи не лили :). В якийсь момент ножі в блендері починають "пробуксовувати", всередині утворюється булька з повітря, в якій крутяться ножі, і майонез більше не збивається. Це означає, що вже досить. Але, якщо у вас ще є нерозмішана олія, - її можна розкалатати ложкою і запустити блендер ще на кілька секунд, а потім повторити. Виходить півлітри майонезу і ще трошки - дуже масткий, двома-трьома ложками можна розмастити повну велику салатницю. Згадала: майонез зберігається досить довго, одного разу ми поїхали на море на два тижні, а банку з майонезом залишили на балконі. Був ще добрий, ніц йому не бракувало. "

В мене вийшов густенький і запашний (трошки з часничком) соус - тепер тішусь і жую хлібчик з майонезиком :).


Смачного!

Моя Англія в картинках

От я вже і вдома :) - із жменьою різдв'яних льодяників, валізкою вражень, довжелезним списком справ, що були відкладені "на потім".... а також із доброю порцією натхнення до роботи та відчуттям переповнюючої радості від перебування вдома. У моєму випадку абсолютно справедливим є відомий вислів про "вдома найкраще" :).

Вирішила наостанок згадати декілька миттєвостей-цікавинок :), які роблять наші враження відмінними від описів у туристичних довідниках...(Наприклад, я ще й досі з приємністю згадую того темношкірого хлопця з великим бомбоном із Відня або їхні розчулюючі світлофори :)).

Серед моїх найперших вражень від Англії (і Ковентрі (Coventry) зокрема) надійно зайняли місце їхні білочки (вони ж вивірки :)) - живуть собі у парках та скверах, випрошуючи ласощів у перехожих - великі, блискучі, допитливі. Одна така красуня нахабно підійшла якось до мене. Я тихенько присіла, щоб не сполохати...Яке там "сполохати" - вона встала на задні лапки, а передніми "рученятами" сперлась мені на коліно і вимогливо заглядала у вічі! Мені навіть стало соромно. що я не маю чим її почастувати :)

Не менше відчуття власної гідності та розуміння своїх прав - у гусей, що чинно походжають Стратфордом :). Як мені хтось пояснював, їх не можна в жодному разі ображати - вони під королівськи захистом!

А таку ось заплутану "пташину стежину" (ач як загнула :)) я запримітила по дорозі в Університет:


По-осінньому сумний вигляд із мого вікна. Цікаво, що з "парадного" боку вулиця має зовсім інший вигляд, ніж коли виглянути із вікна на протилежний бік - там один попри одного туляться рядочки таких міні-двориків :). Як я помітила, це типово для англійських будинків - кожен собі там може облаштувати приватний "затишний куточок", терасу для чаювання або ж майстерню...

Додам фото головного Собору Михайла у Ковентрі - це щось більше схоже на уривок із "туристичного довідника", але дійсно вражає... Дві непоєднувані частини - супер-новий собор та старовинні руїни. Всередині нового, на жаль, не побувала, проте мала змогу насолодитися атмосферою спокою та помилуватись на мереживні стрілчасті вікна старого.
А ось - картинка Ковентрі вночі... Денні суперечності стилів та епох майже непомітні під покровом ночі та у сяйві вогнів.
Ще одна знимка нічного міста - майдан "Міленум", де неоном позначено часові пояси світу.
А така симпатична автівочка, яку я назвала принцесою Фіоною (через зелені "вушка"), щодня проводжала мене довірливим поглядом круглих фар по дорозі на роботу :)
Просто одна із затишних вуличок...
А це - герб міста Ковентрі (Coventry). Чому центральною фігурою є слон - для мене залишилось загадкою :). Може, раніше замість білок тут водились зграйки слонів?:) Таким же незрозумілим "геральдичним елементом" мені видався вовк чи то лис на самому вершечку - мабуть, треба поГуглити...
Незвичне освітлення внутрішнього дворику університету гармонує із незвичним східним стилем альтанки :)
Дуже милий старовинний будинок на одній з вулиць: таке враження, що йому затісно серед сусідів, тому він крутиться на місці, намагаючись визволитись (одним "плечем" вже виліз:))
Така художня вивіска на воротях викликала однозначну асоціацію із одноіменним готичним фільмом жахів :)....Бррррр
Мабуть, добірку почесно завершить фото із Українського клубу Ковентрі :) - посередині Англії наші співвітчизники гуртуються, бавляться, п'ють пиво (і не тільки ;)) і співають по-українськи. Гарна атмосфера, раритетні фото і прапорці "ФК Карпати" - все страшенно мило :), але що вразило - молоді люди, вже у другому поколінні народжені в Англії, спілкуються українською мовою. Отакий приклад деяким нашим "українцям"!