"Мохната" валентинка

На днях побувала на майстер-класі, де нас одна страшенно позитивна дівчинка вчила робити всякі цяцьки із збитої вовни... А так як справа була у перед-Валентинський тиждень, то "валяли" серця - червоні і білі, плоскенькі і товстенькі, асиметричні та рівненькі, з носиками-хвостиками...

Зібралась чудесна дівчача компанія, попри медитативний процес сухого звалювання точились всякі балачки. Пахло кавою і свіжою випічкою, бо ми займали великого стола у "Віденських булочках". Одним словом, процес був приємним, а результат - несподівано вдалим (скромно) :). Пишу,"вдалим", бо вийшло саме те, що собі задумала.

Спочатку ми навчилися надавати вовні довільної форми. Тут мені на руку зіграв досвід із намистом: коли зробиш хоча б тривіальну кульку, то вже з'являється відчуття контролю над витвором - ніби вгадуєш, куди кольнути, щоб вийшло задумане. Поверх готового серця кожна майстриня-валяльниця наносила "декор" - написи, завитки....що кому підказувала фантазія :).

А ось і мій фотозвіт (через мою нетерплячку у нас день закоханих почався раніше ;)):
Нанесений узор я назвала "деревом життя і любові" - сподіваюсь, що наше сімейне деревце буде кріпнути і зростати!