Амстердам у варіаціях

Ще ноги не встигли відпочити від прогулянок над каналами Амстердаму..... А вже маю відчуття страху забути якісь такі малі, але дуже характерні подробиці, які, як кажуть англійці, made my dutch weekend :). Спочатку хотіла назвати цей допис "Амстердам на колесах" - вийшов би такий двозначний заголовок :D, хоча малися на увазі колеса велосипедні :D.

Так сталося, що цього року Амстердам сам мене ніби покликав - одночасно кілька знайомих заходилися описувати його принади... Тому довелося планувати поїздку - від долі не втечеш :). Ще кілька місяців на питання "як справи" я відповідала, що збираюся до Амстердама. Тому за деякий час дехто починав думати, що я там вже побувала...може й не один раз :D. Але ж процес вимріювання часом є невід'ємною частиною подорожі - потім же, бачачи наяву втілення вимріювань, говориш собі подумки "ооох, нарешті" і стає так гарно :).

Цю розповідь про Амстердам я почала писати раніше у моїй манері "інструкції та поради". Може й непогано...але про це місто хочеться писати легко і невимушено, трошки романтично і "з перчинкою". Не знаю, чи зумію...

Мабуть, найперше, що спадає на думку, коли питають "як воно було?", - це мої емоції від наново відчутої закоханості ван Гогом. Гадаю, це прозвучить дещо банально... принаймні на таку думку наштовхує спогад про довжелезні вервечки бажаючих потрапити до музею художника. І все ж таки я поділюся, бо мені здається, що став він мені трошечки ближчим :).

Взагалі вийшла ціла історія... Начитавшись відгуків про стояння у чергах, я наперед придбала квиток до музею ван Гога. Його перевагою було право на пріоритетний прохід.  Вирішила, що побіжу до музею відразу по прильоті - щоб потім наступний день повністю присвятити знайомству із містом вже при денному світлі. "Побіжу" вийшло на диво реалістичним - нашвидку зареєструвавшись у хостелі, я взялась із швидкою спринтера перетинати канали :). Пам'ятаю перший шок від кількості велосипедистів - було таке враження, що вони шмигають прямо перед носом, при чому за своїми тільки їм відомими правилами.... приблизно таке відчуття виникає влітку у найкомариніший сезон - безнадійно розмахуєш руками і потім просто шукаєш собі закапелок, щоб заховатися.

Отак, чудом маневруючи вузькими вуличками, я майже вчасно встигла прибігти до музею, гонорово показати квитка і нарешті віддихатися. Яким же було моє розчарування, коли за годину-півтори я зрозуміла, що наразі побачила максимум 2-3 роботи ван Гога! Звичайно, мене потішила картина Моне і цікаво було глянути вживу на роботи Шагала....але... де ж ван Гог? Питаюся - кажуть, що оце він і був у залі номер 2 :(.

У дещо зніченому настрої вийшла я із музею. Вже сідало сонце і навколо так несправедливо весело далі пролітали двоколісні  "комарики".... Аж раптом погляд черговий раз ковзнув по великому надпису "Van Gogh Museum Amsterdam" і виділив стрілочку.....у протилежному напрямку!!! Виявилося, що якимось дивом я самовпевнено пройшла із неправильним квитком у міський музей Амстердама і більше години намагалась зрозуміти, чому музей не виправдовує своєї назви!

Історія врешті закінчилась щасливо - у справжньому музеї ван Гога мене пожаліли - а може, у них таких горе-туристів є чимало (хехе) - і видали мені ще один квиток на наступний день :). А зранечку в неділю я вже не схибила!

Мені завжди здається, що музеї існують для того, щоб оживляти для нас тих чи інших відомих осіб, яких ми знаємо із вікіпедії або книжок. Коли бачиш гребінець, яким щодня по кілька годин розчісували волосся молодій імператриці, коли можеш провести рукою по повехні стола письменника чи просто дізнаєшся, що визначний митець насправді творив лише короткі 10 років і бачиш, як еволюціонувала його творчість - усі ці деталі роблять плоскі фігури реалістичними, дають змогу їх зрозуміти і сприйняти як людей. У музеї ван Гога мене найбільше вразив перехід від темних фарб і, можливо, трохи депресивної відвертості нідерландського періоду до вибуху кольорів і пізнаваної техніки пізніших робіт. Така трансформація настільки дивна та очевидна, що якби не було підписів під картинами - важко було б повірити що це рука одного майстра. Не знаю, з якими враження виходять ті всі тисячі туристів, які чемною колейкою із аудіогідами в навушниках пройшли всіма поверхами музею, але у мене було відчуття, що маю нового знайомого :) - дивного і часом не дуже зрозумілого, але яскравого і справжнього.

Ще одне із найсильніших вражень пов'язане із нічним Амстердамом. Неможливо ним не захопитися... Здавалося б, вода і світло - але все це перемішується на палітрі нічного міста і створює незвичайну, казкову картину. На водяну поверхню лягають мерехтливі доріжки, прикрашені ліхтариками мости створюють містичну окантовку, а будинки з обох боків каналів підсвічені м'яким різнокольоровим світлом.

Нічний Амстердам - повний протилежностей. Поруч із загадковою романтикою вуличок починає пульсувати інший вимір - запалюється червоними вогниками одіозний Red Lights District, вмикаються неонові вивіски численних кава-шопів та еротик-магазинів, і місто перетворюється. Щільні натовпи туристів, звичайно, роблять атмосферу дещо попсовою :), але однозначно на це варто подивитися. Пухкенькі "жриці кохання" буденно розсідаються у своїх кабінках і приманюють пальчиками "витріщак" (спеціально полізла шукати українського еквіваленту до "зевака" :D). Світяться у темряві яскравів вивіски із зображеннями дурманних мухоморів або ж хтивих бананів :D.

 

Пікантний Амстердам! Де, як не тут, варто відвідати музей Еротики чи музей Сексу :). Навіть глибоко літнього віку пані з поважним виглядом купують квиточка за 4 євро, щоб подивитися - що ж там за експозиція! Особисто я ще таких не бачила :). Суміш трохи вульгарних приколів, занадто відвертих знімків з минулого сторіччя та дійсно давніх експонатів на кшталт франкомовної Кама-Сутри чи грецьких тарелів із збраженням еротичних сцен...., а ще "солодка" вітрина із тортиками у вигляді найпотаємніших жіночих принад :D. А що! Чим, як не таким десертом, можна відмітити "Happy Breastday" :D?

Велосипеди - ще одна варіація на тему Амстердаму. Як я вже писала, це був один із перших шоків у цьому місті. Не відразу вдалося пристосуватися до того, що ані автомобілісти, ані пішоходи тут не командують парадом. Такої їх кількості мені ще не довелося бачити! Вдень вони миготять взад-вперед - неможливо зловити кадр, де хоча б на передньому плані не виявився розмитий двоколісний силует :). Мимоволі я собі пригадала, як одна пані у Відні мені нзадоволено зробила зауваження - що на тротуарі треба робити "геген", себто ходити.... а я ж тоді вперше освоювала велосипед, пересуваючись із швидкістю дворічної дитини :D.

Про амстердамські велосипеди можна було б написати цілу казкову історію.....Цілком як люди, вони кожен мають свою індивідуальність. Є гламурні дівочі роверчики із рамою, прикрашеною квітами чи кольоровими стрічками.

Бачила одну епатажну пану верхом на велосипеді спереду із кошиком, прикрашеним рожевим пухнастим боа - мабуть, цей образ із Амстердаму я згадуватиму так само, як того паризького бігуна із тріпочучим романтичним шаликом :).

Є велосипеди сімейні - із спеціальними тачками попереду, куди можна посадити зо четверо дітлахів :). Є "тандеми" - для закоханих. Є крутого вигляду "залізні коні" для справжніх мужчин...

Новенькі і стильні виблискують рамами, підстаркуваті та покриті іржою - ніби стомлено опираються на поручні... Як і у світі людей, у світі велосипедів є свою маленькі та великі трагедії - я навіть зафіксувала одну спробу "суїциду" :D.



Раненько, поки туристи ще не висипали на вулиці, а міщани, мабуть, насолоджуються можливістю відіспатися, місто виглядає сонним. Коло поручнів на мостах та каналах, між будинками, серед сквериків....справ і зліва ...можна побачити, як дрімають велосипеди. Деякі схилилися одне на одного. Їх часто навіть зв'язують між собою, бо не вистачає на усіх вільного місця, куди зачепити замочок - тоді виникає враження, що вони поснули в обіймах :). Деякі вночі попадали і безладно валяються на тротуарі з повикручуваними колесами, наче напідпитку. Але ще годинка - і знову вони будуть ганяти вузенькими вулицями та дзеленчати на роззяв. Взагалі-то у Амстердамі бути велосипедом - справа навіть небезпечна - я читала що дно місцевих каналів вкрито двоколісними невдахами на кілька метрів :).

Звичайно, за два дні неможливо зрозуміти місто у всіх його вимірах.

• Амстердам художників із Рейксмузею. 
• Амстердам барвистих тюльпанів і вітряків. 
• Амстердам човнів і каналів, велосипедів і мостів.
• Амстердам кокетливих путан із вулиці червоних ліхталів. 
• Амстердам вузеньких вуличок, але тим не менше із купою зелених кущів (не ганджі - я придивилася :D).
• Амстердам низесеньких дверцят і затишних віконець.
• Амстердам пива Хайнекен і канапок із оселедцем (шкода, не спробувала :)).

....

Стільки варіацій я не встигла відчути. Але все ж "Iamsterdam" ♥♥♥.