Лист 3. Туць!

5 липня 2015

Ці два дні ви, мабуть, не могли зрозуміти, що відбувається - спершу гуркотить і трясе, а тоді раптом океан чистого повітря і кілограм малинки :). А це ми їздили на дачу..... Мабуть, наш новий стан сприяє нічогонеробленню і ніженню серед травички, бо давненько ми не виявляли бажання отак провести вихідні. А тут я просто ловила кайф від кожної миті. Все кругом пахло свіжістю і силою, серед зелених трав можна було повалятися досхочу, прямо із кущів (переважно чужих, правда....при стежці :)) наїстися ягід, еххх. Ал допси геть не про це! Він про туць!

Вертаючись назад, наш дідусь обережно об'їжджав ямки - що вельми непросто, коли їх більше, ніж рівної дороги - але однієї не помітив. І добряче ми гримнулись... Трошки переляку було, хоча я встигла згрупуватись і підняти попу із сидіння - сподіваюсь, вам, зозулятка, не сильно дошкулило. Тим не менш далі мені вже хотілось одног -поскоріше доїхати. А тут, вже у Львові, на світлофорі у заторі я почула Туць! Сумнівів вже не було :). Це було щастя :). Мабуть, малята вирішили нарешті подати голос і трошки посварити нечемних дорослих :). Це у нас серединка 16-го тижня!

Немає таких слів, які б описали це чудо...у такі моменти я так радію, що я жінка і можу це відчути :) ну і трошечки шкодую мужчин, а особливо вашого татка. Потім, відразу зайшовши до квартири, ми хвилин 10 лежали на килимі, намагаючись "почути" ще туцьки. Але всі було тихо - малята спали :).