30 липня 2015
Дивлюсь на свій великий кругленький гарбузик і уявляю, як там тріпочуть дві рибки....рибки ереважно спокійні і чемні :).
Мої рибоньки, мабуть, великі сплюшки - коли я хочу їх розбудити і
викликати "на розмову", то це не вдаєтьс ані цукерками, ані лежаннями на
боках, ані морозивом... Спіть, мої солодкі :),
ще буде у нас багато хвилин, годин, днів, років. щоб я могла
намилуватися вами. Чемні татові дітки.... чемні татові доці? Здається
таку підозру нині висловив лікар? :) А мені постійно здавалося, що там два зозульчики...хоча ще хтозна :).
Наразі
мені вистачає того, що у вас все добре, рученята-ноженята на екрані
такі малесенькі і крихкі...напівпрозорими видаються, але вони вже
сильніші. Часом вже чую добрі такі туцьки - ніби хтось гладить
зсередини, або пальчиком натискає :). 19 тижнів!
Нині на УЗД одна зозулька лежала попою донизу, а інша навпаки. Долоньки-п'яточки - все перемішалося :)....
А одненьке ще й личко заховало від огляду. Вже й пішли ми поїли, і в
коридорі на лавці полежали на усіх боках - дзузьки! Другеньке цілий
кувирок зробило, а те потаємне далі собі в куточок забилося :). Ростіть собі тихесенько, мої найочікуваніші два дива.
четвер, 30 липня 2015 р.
Лист 4. Такі вже різні зозульки
Мітки:
вагітність,
щастя
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар