Лист 9. Спілкуємось активно!

27 жовтня 2015

Давно нічого не писала...Маю відчуття згрупованості перед стрибком - чекаю, прислухаюсь і готуюсь до зустрічі. Ще трішки зарано - пішов 32 тиждень, але це знаковий і тривожний час для нас. Кожна зміна лякає - замало рухаються зозульки, забагато, чи так по-різному... Все лякає. Хоча скільки приємності саме зараз від спостерігання хвильок по животику! Наче підводні човники пропливають з одного боку пузика в інший :).

Дуже помітна різниця між пташками - справа у нас майже цілодобово можуть відбуватися "фестивалі", натомість зліва пузайчика треба терпеливо впрошувати хоч трошки поспілкуватися...і може десь в глибині ворухнеться ліниво щось кругленьке - і то ще треба встигнути прикласти долоню, бо і не почуєш :). Як же можна бути такими різними? :)
Ще одна відмінність - зліва ми часто гикаємо :), що відчувається як ритмічна пульсація.....і якій мама дуже тішиться, теж приписуючи її до методів "контакту" із тихенькою "лівою" зозулькою.

Все частіше думається про те, як будуть виглядати наші дівчатка, чи будемо ми знати, котра із них лежала з якого боку і чи впізнаємо ті ж риси характеру, які зараз так проявляються :). Сняться сни, в яких вибираю лашки і шкарпеточки....тоді як справжні вже попрані, попрасовані і чекають свого часу в пакетах :).

Такий приємний і тривожний час! Іноді я намагаюсь собі його зафіксувати в пам'яті, бо здається, що прийде мить, коли сумуватиму за ним неймовірно...але вже без страху і тривоги, просто із солодкою ностальгією. Великий круглий животик не дає виспатись, але робить мене саму уособленням чекання і ходячою обіцянкою :) - що щастя вже так близенько, що скоро зможу поцьомкати паленькі п'яточки і понюхати складочки шийки :), а оченята будуть найрідніші у світі!

Лист 8. Спостереження, яке не хочу забути :)

Все планувала це записати.... а саме зафіксувати відчуття зворушення і мовчазної посмішки кожного разу, коли стягую с пузика широку гумку "вагітних" штанів: тоді з'являється не якась моя частина тіла, а таке кругле волохате звірятко :). Адже останніми місяцями у цьому місці ми вкрилися густим світлим пушком - і він так смішно виглядає, коли стирчить маленькими антенками. Волохата смішна домівка двох мишок :).

Виплітаємо маленькі приємнички :)

Вирішила спробувати себе у в'язанні...ну як спробувати - принаймні пригадати, що нас вчили у школі на уроках праці. Виявилось, це з розряду такого, що мені пасує - результат видно "на ходу" :). Ну це за умови, що плести щось маленьке :).

В'язання для чайників, відеоуроки на ютуб, пошук "як починати", "як закінчити"..... і ось я пробую.... :). Не сподівалася, що процес виявиться настільки релаксуючим і приємним, а ту приємність можна ще й примножити - коли готувати для когось.Напевне, моя похресниця так не тішилась тим креньким мітенкам, які їй приволокла сяюча від задоволення хресна :D. Сказати правду, там дійсно нічого надзвичайного не було - просто багато невидимого задоволення і тепла :).

А ось вже майже готова наступна приємничка (ну я так сподіваюсь) - тепленький пуловерчик для глиняного горняти моєї подруги і куми .... докладу томик віршів про любов і щастя - чим не осінній тематичний подарунок на день народження? :)