Лист 9. Спілкуємось активно!

27 жовтня 2015

Давно нічого не писала...Маю відчуття згрупованості перед стрибком - чекаю, прислухаюсь і готуюсь до зустрічі. Ще трішки зарано - пішов 32 тиждень, але це знаковий і тривожний час для нас. Кожна зміна лякає - замало рухаються зозульки, забагато, чи так по-різному... Все лякає. Хоча скільки приємності саме зараз від спостерігання хвильок по животику! Наче підводні човники пропливають з одного боку пузика в інший :).

Дуже помітна різниця між пташками - справа у нас майже цілодобово можуть відбуватися "фестивалі", натомість зліва пузайчика треба терпеливо впрошувати хоч трошки поспілкуватися...і може десь в глибині ворухнеться ліниво щось кругленьке - і то ще треба встигнути прикласти долоню, бо і не почуєш :). Як же можна бути такими різними? :)
Ще одна відмінність - зліва ми часто гикаємо :), що відчувається як ритмічна пульсація.....і якій мама дуже тішиться, теж приписуючи її до методів "контакту" із тихенькою "лівою" зозулькою.

Все частіше думається про те, як будуть виглядати наші дівчатка, чи будемо ми знати, котра із них лежала з якого боку і чи впізнаємо ті ж риси характеру, які зараз так проявляються :). Сняться сни, в яких вибираю лашки і шкарпеточки....тоді як справжні вже попрані, попрасовані і чекають свого часу в пакетах :).

Такий приємний і тривожний час! Іноді я намагаюсь собі його зафіксувати в пам'яті, бо здається, що прийде мить, коли сумуватиму за ним неймовірно...але вже без страху і тривоги, просто із солодкою ностальгією. Великий круглий животик не дає виспатись, але робить мене саму уособленням чекання і ходячою обіцянкою :) - що щастя вже так близенько, що скоро зможу поцьомкати паленькі п'яточки і понюхати складочки шийки :), а оченята будуть найрідніші у світі!