Жубаті Шацькі жабки :)

Ще не прийшов черговий  "місячний" день народження (місячний день - теж трохи оксиморон :)), але відчуття чергової сходинки вже присутнє тижні так з два....відколи повернулись з Шацьку. Дітлашня привезла 2.5 зуби на двох, вміння сидіти і повний ігнор до звичних мамських "трюків", якими я собі полегшувала життя :).

Щоб відразу зробити найголовніші зарубки: 24 червня ми (точніше наш тато) намацали перші "пилочки" у Ясика - відразу дві внизу! Сталось це під час "обіднього гвавту", що став помаленьку типовим для цьогорічної відпустки. Якось так їхали з тим, що випробували деякі овочі, а повернулись із прямо таки хижим апетитом і готовністю з'їдати цілу тарелю овочів :). А я ще хвилювалась за прикорм і харчовий інтерес! Вчергове переконуюсь, що мої страхи часто такі марні і дурні :). Наш кум вже жартує, що дитячий плач викликає у нього самого апетит - так звик, що малята починали вимагати їжі під час спільних обідів :).

Після повернення до Львова ми вже цілком впевнено освоїли і кашки (гречку, рис і кукурудзянку), тому топчемо майже дорослі порції і при цьому ще й уважно стежимо щоб мама ритмічно і швидко оперувала ложечкою :D. І за всіма правилами жанру, кожне нове вміння чи етап передбачає появу нових засобів-пристроїв-ґаджетів... Так, зміни у нашому раціоні ознаменувались появою стільця для годування (чекаємо ще на другий), активним використанням позиченої в мами мультиварки (там і яблучка печемо, і особливо улюблені бурячки на пару готуємо), юзанням слинявчиків і т.д. До слова про бурячки.... із ними наразі не зрівняється ніщо, навіть фруктовий мікс із персиків+яблук+бананів :D - коли вперше мама запропонувала цю смакоту, ми якось так майже розчаровано і геть недовірливо кривились і підозріливо плямкали губами. Може, справа ще й у консистенції, бо ж ми відразу звиклі до шматочків, а не "малявочного" однорідного пюре, а тут фрукти самі по собі утворили однорідну субстанцію, з якої негайно почав стібатись наш тато...поки не спробував :) (то ж нямка!).

Інше суперське вміння нарешті визволило нас із домашнього ув'язнення: як тільки ми твердо почали сидіти, як мама озброїлась візком-тростиною і нарешті-нарешті-нарешті самостійно, без жодної сторонньої (навіть дуже рідної) допомоги вибралась з під'їзду! Не передати це відчуття свободи і потенціалу, коли можна тролейбусом проїхатись в центр, вийти повалятись на капі десь на стадіоні чи просто вискочити по сметану. Одну принцесу саджаємо в ерго, іншу - у тростину і гайда! Кордони розсунуті, замкИ відімкнені, дівчата готові гуляти :).

І, як завжди, на фоні наших мега-новин ще назбирався міх невеликих спостережень та мімішок :). Невдовзі по своїх повних 7-ми місяцях Ясюньчик вперше майже на замовлення сказала "де-де-де та-та-та" :) - і відтоді любить погорланити вранці, прокинувшись :). Поки не прийде усвідомлення, що "йолки-палки, а де сніданок!?", доцік самовіддано щось розповідає...може переказує своє малючі сни? :) Ксеня теж часом калякає, але то якось у них відбувається по черзі - одночасно дві майже ніколи не балакають. Певно, навчені не перебивати одна другу :D. Цей час від прокидання і до голодних плачів надалі залишається моїм улюбленим - ще сонні, але вже усміхнені оченята, запах діток, лопотіння і смикання руцями за волосся (хоча це я намагаюсь "строгим голосом" контролювати :))...

Засинання - теж класний процес (якщо швидкий, звісно ....гггг). ПОдобається, як засинаюча пташка любить своєю руцею щось перебирати або якщо дати їй свою руку - то так обережно ніби гладити. Вона меганіжно торкається своєю мікро-лапкою до моєї долоні, наче метелик сідає :). Подумалось, що так хочеться когось торкатись на піку закоханості до обожнюваної людини: здається що ніколи не наситишся. Так обожнювально вміють торкатись мої донечки - і від того почуваю себе такою значущою і любленою, що переповнююсь сенсом, щастям і любов'ю :).

В Шацьку ми освоїли ще одну стихію - водну. Жодного плачу, навіть тоді, коли вода була далекою від гарячої (ну, скажімо, мені зайти у неї було дуже непросто). Спочатку широко розкриті оченята,  а тоді перші реготушки, коли мама і тато з птахами на руках підстрибували у воді, піднімали хмару бризок і з швидкістю розкручували першокупальниць. Спочатку я трохи побоювалась, що малюки можуть злякатися, тому ми занурювались у сорочечках, пошитих спеціально для такої оказії, але потім стало зрозуміло, що ніякі допоміжні засоби не потрібні, а дівчата себе почувають дуже добре у воді :).

Вже вдома ми винайшли новий безвідмовний спосіб заспокоїти малих плакс - посадити їх удвох в ванночку і дозволити плюскатись :). До речі, саме у такий момент, коли малята насолоджувались водними процедурами, я вперше побачила, як Ксеня розмішила Ясю аж до реготу: вона якось так смішно пффффкала, створюючи бризки і сама радісно сміючись. А Ясик кожного разу заливалась дзвінким реготом :). Мокрій мені залишалося лише приєднатись до цього розсміяного дуету :).

АПД: Саме нині у Ксені нарешті прорізався другий зубчик внизу! Ура, тепер в кожної по парі :). Мої жубаті жабенята.