Квест для малюків та їх батьків

Нещодавно перед спільним літнім відпочинком ми із сестрами вирішили, що оскільки збереться нас добряча юрба і цілий дитсадок у придачу, добре б цьогоріч підготувати "культурну програму". Ну...."ми" - це заголосно сказано, бо мотором-енерджайзером, як то часто буває, виступила Христя. Вона зібрала тематичну пінтерест-дошку, витягла мене на каву-обговорення, створила спеціальний гугл-диск і план дій ввела у розшарений документ....Словом, менеджер в дії :). Серед ідей нам сподобались: фестиваль піщаних замків та регата із власноруч зробленими корабликами, дизайнування відпочинкових "корон" із підручних матеріалів, смуга перешкод для малюків, перестрілки водяними пістолетами і пістолетищами :) (це у нашого дідуся така штука завелась).... Головний девіз намалювався десь так: "будь готовий і не напружуй(ся)" :), бо вирішили набрати із собою всеможливих заготовок і матеріалів, а на місці вже дивитися, до чого душа лежить. Але один пункт потрібно було детально продумати, і я зголосилася стати відповідальною :). "Пошуки скарбів" або просто кажучи, квест, обдумувався протягом всього напередодня, коли за правилами жанру треба докуповувати і допаковувати. В результаті діти вже полягали спати, а у мами ще "конь не валялся".....зате кістяк квесту був готовий!

Ото вже повернувшись, вирішила записати все, поки не забулося. Звичайно, такого роду добра у просторах нету купа-купезна....втім, може комусь зекономиться якийсь напередодень ;). Забігаючи наперед, попереджаю, що у нас все вийшло дещо задовго, тому в процесі пошуку головного скарбу - гіганської торби з кукурудзяними паличками, соків і ще якихось там дурничок - учасники помалу відсіювалися.... майже що в порядку старшинства :). Але хтось сказав, що у цьому квесті кожен знайшов собі своє маленьке задоволення, а цього мені вже вистачає з головою.

Отож, дано:
* команда із річної малечі, кількох майже-3-річок, двох 5-річок і їх мам у ролі "супроводжуючих"
* огороджена територія навколо будиночка, задекорована деревцями і кущами, під якими - цілий глиняний зоопарк :) - тут і лисички, і вовк, і олень, а ще черепахи-сурикати-білки... З цим і працюємо :).

- Ну що, поїхали?

 

А їдемо ми майже що в прямому сенсі: для наймолодших малюків найперше завдання: розказати, які види транспорту вони знають, а потім назвати зображений на картинках (хехе, нарешті знадобилися карточки Домана! :)).

А там у нас.... і жовта машина, і блакитний потяг, і синій мотоцикл :). Роздаємо карточки і питаємося, що ж із цього всього є у нас під боком? Правильно....автомобіль! Ану переверни карточку із машинкою!А на звороті намальована маленька зірочка - це і є підказка. Треба шукати зірочку десь серед нашого автопарку.  

 

<<< Шукаємо зірку!!! >>>

Картку із морською зіркою діти знаходять десь серед машин (у нас вона ховалася на колесі). Поруч причеплений фрагмент із незрозумілим малюнком (шматок карти!).

 

 

- Хто знає, що це таке? Дійсно, це морська зірка. То де вона живе?? Так, у морі....у воді! А знаєте, що тут десь поруч є і інші водяні жителі. Треба їх пошукати. Гайда!

<<< Шукаємо воду!!! >>>

Знаходять невеликий таз із водою, на дні якого лежать рибки (вирізані із кольорової плівки....довелось пустити під це папку для документів :); до кожної рибки причеплена скрепка), а поруч - "вудка" - паличка із прив'язаним тоненьким шнурком, до якого примотано магнітик.

 

Діти і без підказок наввипередки кидаються по черзі ловити рибку :).

- Ухти, скільки рибки ми наловили! Треба когось нею почастувати. Яких ви знаєте рибоїдів? (Діти перелічують дельфіна, кота, нерпу.... хтось згадує про пінгвіна). Так, і пінгвін любить рибку. До речі. один із них зараз десь сховався неподалік. Пошукаємо його? Він зрадіє частуванню.

<<< Шукаємо пінгвіна і годуємо його рибкою!!! >>>

Поруч із карткою з пінгвіном знаходимо ще один незрозумілий фрагмент, а також - запаковану коробочку.

У коробочці лежать кілька воскових олівців та білий аркуш, а також завдання - заштрихувати аркуш (він не простий - там "невидимим олівцем" намальовано наступну підказку;  тут ніякої магії, просто малюнок промальовано списаною ручкою або паличкою для суші :))

<<< Заштриховуємо аркуш >>>

 

На папері проступають обриси зображення - це.....слоник на колесах (може бути будь-що, звісно).
- Ну що ж, це наступна підказка. Мабуть, треба такого чудо-звіра знайти!

<<< Шукаємо слоника на колесах >>>

 

Малеча захоплено вигукує, коли помічає пластикову іграшку під ялинкою :). Це слоник-сорприз, бо у ньому є маленькі дверцятка. Всередині діти знаходять картинку-загадку:

 

- Хто тут намальований? Як каже ведмедик....що їсть зайчик.... якого кольору білочка... А хто зайвий на цій картинці? Правильно, котик! А чому? :) Дітки, котик - це наступна наша підказка. Побігли пошукаємо котика!

<<< Шукаємо котика >>>

 Котик - намальований на малюнку - причеплений десь неподалік.

 

На звороті - завдання для діток старших. Треба прочитати і доповнити віршика:

Котик наш нашкодив зранку:

виїв на столі сметанку.

Це бабуся підловила

і нечему насварила. 

Котик вуркотів і нявкав,

а тоді сховавсь під ..... (лавку)

Звичайно, що далі треба перевірити усі лавки :). Десь під одною із них приліплений пакет. У ньому - черговий фрагмент карти та набір картинок із завданням: "Поскладай по порядку, а тоді - переверни!".

 

 

 

На картинках - малюнки по кількості від 1 до 9. Їх треба викласти у порядку зростання, а тоді перевернути - на звороті кількох із них є три цифри. Вирішуємо їх записати десь в надійному місці, для чого знаходиться шматок крейди.
- Хто хоче перемалювати?

<<< Перемальовуємо цифри >>>

- Дітки, ми домовлялися, що шукати скарби будуть усі-усі, навіть найменші дітки. А що добре вміють найменші дітки? Варіанти відповідей :). А ще малята чудово вміють копати ямки у пісочку! Є у нас саме таке завдання для найменших. Ходімо?

Всі підходять до ємності із піском, в якому закопано багато дрібних фігурок тварин. Тут потрібно розповісти якусь байку про те, що, скажімо, найменший тут хто? Ось цей маленький білий ведмедик! А найменші дітки хіба можуть бути самі? Ні..... бо поруч завжди є хто? Мама! Треба пошукати маму ведмежати.

 

<<< Шукаємо ведмедицю >>>

Коли мама-ведмедиця нарешті знаходиться, то з'являється нова підказка: 4-й фрагмент карти та заклеєний конверт із вирізаною діркою, через яку видно загадку:

Сама хитренька,

Шубка руденька,

Має гостре личко.

Хто вона?....(Лисичка)

Діти відгадують загадку, після чого їм дозволяється відкрити конверт. Там дійсно лисичка, а поруч із нею хатка і питання: "Чим прикрасимо хатку лисички?" і намальовані нотки....

 

Разом із дітьми заводимо хором пісню-підказку, всім відому:

Я лисичка, я сестричка,

не сиджу без діла.

Я гусяток пасла,

полювать ходила.

А сьогодні у неділю 

треба відпочити,

свою хатку гарнесенько

треба прикрасити.

А щоб краща, а щоб краща

була моя хатка,

треба піти у гайочок,

квіточок нарвати!

- Малята, давайте допоможемо лисичці прикрасити її хатку? Ось тут у нас є кольоровий папір, ножиці і клей - можна наробити багато гарних квіток!

<<< Всі вирізають-клеять квіти >>>

- Знаєте, діти....тут такі в нас гарні квіти, що на них позліталися найгарніші метелики! Дивіться, вони знаходять шлях до квіток!
Одну квітку чіпляємо до фініша намальованого на великому аркуші лабіринту, а на початку там - метелик. Видаємо олівчик, яким треба промалювати шлях метелика.

<<< Малюють шлях через лабіринт >>>

На шляху по черзі зустрічаються ще три цифри. Їх домальовуємо до попередніх.
- Ой, а один метелик ніяк не може знайти шлях до наших квітів. Треба пошукати його і допомогти!

<<< Шукаємо метелика >>>

 

"Метелик" - це ще одна картинка. Він, виявляється, чекаємо на нас не сам, а з дочепленими фрагментом карти (спокійно, вже останній :)) та загадкою - цього разу для дорослих (щоб і їм нудно не було!).

 

Поки малеча складає карту-пазл і фіксує результат клейкою стрічкою, супроводжуючі матусі-татусі мають відповіти на таке каверзне питання:

 

Відповідь - цифру 5 - треба теж домалювати до знайдених раніше.

А останнє "доросле" завдання (може, для татуся, що здалеку з цікавістю заглядає ? :) ) якраз допоможе зрозуміти, для чого ж здався увесь цей шифр!

Відповідь на цю головоломку: +067 (кожну "руну" треба розділити уявно надвоє і побачити, що це символ та його дзеркальне відображення, хех :)). От і підказка...виявляється, що з такими труднощами зібраний числовий код - це телефон.

<<< Дзвонимо до загадкового абонента >>>

А попередньо проінструктований "абонент"повідомляє, куди заглянути, щоб знайти останній "ключ" - прозору плівку і нанесеним хрестиком. Накладаємо плівку на карту......і знаходимо місце захованого скарбу!! УРААААААААААААААА :) Тобто еврика ;)

 

Дівчачий тімбілдинг

Все частіше відчувається кайф від того, що дрібні гноми стають повноцінними компаньйонками у затіях :). Ну наразі затії все-таки більше діточо-орієнтовані, але десь собі тихенько мріється, що і на концерті Океану Ельзи ми ще разом поскачемо :D, і Горганами походимо, і на лижах покатаємось. Але всьому свій час. Ото кілька днів тому побували на ляльковій виставі "для найменших". Вже колись пробували - і не пішло тоді, а ось цього разу гарно додивилися до кінця (перші 5 хвилин адаптаційних плачів не рахуємо). Потім мали про що поговорити - і про ведмежаток, і про жабку, і про рибку....

Після вистави ми разом з колежанкою Солею та її мамою влаштували короткий променад містом. Гуляли, розглядали вітрини - ггг, типові дамські розваги. А ще ми трохи веселилися за маминою "домашньою заготовкою" - розклеювали заготовані раніше "рухомі очка", щоб і круглоголові стовпчики, і металеві леви на лавочці могли нарешті широко розчахнутими очима поглянути на світ :). Ідея ця запозичена від нашої затійниці тітки Христі :). Весело і координацію розвиває неабияк - бо ж треба ще вміти припасували маленьке кружальце у потрібне місце. Сподіваюся, такий невинний вандалізм викличе лише посмішки :).

 

    

Чудовий тімбілдінг завершився смакуванням фалафелями та кус-кусом у вегетаріанському ресторанчику. Штучний камін, сумка м'яких кубиків, гори подушок - і мами можуть собі спокійно потеревенити, поки щасливі чада досліджують територію. Гарнооооо :)

Діалоги 2+

Закінчився у нас дискретний період дитячих успіхів, коли з роздільністю в місяць виявлялася хмара першостей. А неперервний процес дивує навіть більше. Начебто ще у вересні тільки почали на гора видавати всі слова із словникового запасу, а вже у січні якось несподівано приходить усвідомлення, що вони таки повноцінно говорять - багато, про все і повними реченнями. Коли окремі мімішні слова переросли у майже дорослу мову?

 

Взагалі, оцей період кумедних слів виявився напрочуд коротким... добре, що у мами завжди під рукою є записник, бо вже й не згадалися б усі "няптя" (м'яско), "куюдуди" (кукурудза), "абеники" з "абезятками" (ведмедики з ведмежатками), "ковоя" (корова) чи "капотка" (картопелька). Тепер маму вже не здивуєш тим, що десь посеред зосередженої гри зозулі бурмочуть "сьисьтема" (система) чи "косьисьтенція" (консистенція О_О). ГГгг, непроста то штука - народитися у родині фізиків.

А ще кожен раз наново дивує те, як десь із закапелків пам'яті можуть активізуватися певні слова чи образи... Читаєш отако ті казочки беззубим кльоцкам, думаєш чи треба воно.... А потім бац! - і твоя дитина цитує фрагмент книжки. Дивина та й годі :). Ото як ставили ялиночку під Новий Рік, то інакше, ніж "кайина мойода" її не називали - а що, бабуся Тая даремно любить виспівувати  "А калина, а калина молода...."? Калинка-ялинка.... :)

Серед "казкових" моментів, що знайшлися у нотесику маю такі:

Тато:   "Як називається той, хто плаває у човнику і ловить рибку?"
Яся:    "Тееееесьик" (Телесик :)) 
Тато:   "Ні. Тобто так, але інакше.... Риииии-"
Ксеня: "...СЬ!" (Рись :))
Тато:   "Рибалка!"

або

Мама до Ясі, що закінчила їсти борщик: 
     "Зараз мама тобі ті всі бурячки пооб'їдає!"
Яся: "Не їсьти. Пісеньку!"
Мама:"..... !!!!.... Ти мені пісеньку заспіваєш? Ну співай!"
Яся: "Ясік у зясіку" (Ясік у засіку...за мотивами пісеньки Колобка "Я у 
     засіку метений..."))

Або от якось в контексті дорослої балачки прозвучало "Шевченко". Що б ви думали? Малята відразу підхоплюють нитку розмови, пригадують, що Шевченко був колись у бабусі на дачі (висить там різьблений портрет на стіні). А потім, години так через дві:

Мама питається дітлашню: "Ну, хто йде мити попи, чистити зуби?"
Діти: "Сєвчєнко!"

"Хто, хто. Дід Піхто!", як любив колись казати вже мій тато :D.



Є у мамині колекції і всякі малючі премудрості. Часом то тільки дорослим здається, що "все складно". Насправді іноді навіть коли тобі заледве 90 см зросту, можна знайти логічний розв'язок.

• Хочеш великого подаруночка від Миколайка? -"Теня айййикий подуська!" (А у Ксені велика подушка!©К. - все ясно!? :))
• Раптом вимкнули воду посеред миття рук? Треба підказати, що "Теба бісі кааани" (Треба купити більші крани!,©Я.) 

 Набуваємо і мінімального досвіду публічних виступів. Ото після насиченого дня, у переповненому-три-рази тролейбусі два горохи на весь голос пригадують, що "Панда! Любить! Людей!" - бо інакше чому ж він, велетенський, обіймався б з усіма підряд коло Оперного (фото-бізнес, знаєте, з отакими наче надувними двометровими костюмами :)) ?

А коли мама з тіткою Христею виступали з вертепом? На зовсім справжній сцені, зовсім справжній "бек": двоє жуків у вишиванках заповзято, хоч і тихо, гукали запропалу зірочку ("Зіііійкааааа!").

У два плюс, звичайно, не обійтися без прози життя - горшкова тема рулить :).


Ксеня на горщику сидить:"попісяя тоськи" (попісяла трошки себто)
Мама: "Так трошки і так собі тихенько ти попісяла?"
Ксеня:"киця ходить!" (так тихенько, як киця ходить :))

  

або

Ксеня на горщику, звісно :):"Є!"
Мама: "Йдемо мити попу, бо інакше кака буд кусати попу"
Ксеня:"Має пеціяйний йотик......" (має спеціальний ротик :))

і Ясюник не відстає

Яся вбрана у кофтину з намальованим Дональд Даком, який акурат посередині кругленького її животика. Справилась на горщик, взяла його в руки і тримає - якраз так, що животик випирає над ним: "Кацецька дивиться на пісю" (качечка дивиться на пісю. А що, може, неправда? :))

А в рубрику "устами дитини глаголить істина" записуємо отакий діалог у ванні:

Мама щоб помити голову зозулям, треба змусити їх відкинути її назад, а тоді полити з душа: "доця, ану скажи, якого кольору в мами очі?"
Яся: (довірливо і пильно дивиться прямо у вічі) "зеєєєєні" (зелені)
Ксеня:"фійоєтовіііі" (фіолетові) 
Отак :), і з кольорами то ще геть круто, бо взагалі то у нас власна класифікація: є "тавицька" (зелений) і "водицька" (синій), а ще "сонецько" (жовтий" і "апесинька" (оранжевий)....

Якось побудувала я їм ноутбуки із конструктора. Тицькають, показують мені "екрани":
"Фотовафія тут. Мама подивись! Недобйа фотовафія...." (Фотографія недобра, треба поправити) - клац-клац по "кнопках"

"Взе добйа фотовафія. Насті відпавити!" - я сміюся, дзвоню до Насті, а малим айтішницям кажу, що Настя вже чекає на фотку

"Не відпавийа. Кнопка не пацює! ....Тинет пойамався!!!" (Не відправила, бо кнопка не працює, Інтернет не працює) - я ...О_О.... не знаю що казати, кажу що хіба треба дзвонити до дяді, що поремонтував, малеча бере ще кусочок конструктора і "дзвонить" в техпідтримку :D

"Дядя! Кнопка не пацює! Тинет не пацює! Пойамався!"

Нам 2 і 3. Завіса :D.

 

Пуклякації у розпалі

За вікном - впевнений і глибокий мінус, тож прогулянку доводиться замінити на щось цікавеньке вдома. Цікавеньке - це означає, що мама щопівгодини мусить включати генератор ідей :). Дійшла черга і до прикуплених маленьких ножичок та завбачливо  прихованого кольорового паперу - на випадок, якщо доведеться відтягувати момент "фааааабиии!!" (себто "фарби", що означає закалапуцькані півкімнати, замочений одяг і вигадливі натільні розписи :) ). З двох зол вибираю чистіше - вирізання. Оскільки різати вміємо лише по прямій - пробую імплементувати думку, що будемо вирізати травичку :), але доводиться врешті витягувати всі кольори.

 

Трохи спокою -і маю дві гори дрібно насіченого барвистого сіна замість травички. З одного боку, най си тнуть...з іншого - треба би ще й мораль знайти у тій всій історії.

Беремо чистий аркуш паперу, видаємо їм ще й пальчикові клеї (ними вміємо користуватись, бо то "як губки малювати" :D).... ну і пробуємо щось з нічого створити. Пуклякація!!!! Ги. То прямо новий вид мистецтва...у мами він вийшов трохи з нальотом імпресіонізму :).

Ну що, Моне зацінив би? Impression ще той :).

 

 Упс, це вже інший процес. Теж творчий :)

Identical (?) twins

Вперше кинулось у вічі, що малята мають різний стиль малювання :). Ясик крутить "бублики", а у Ксені більше видовжених форм...Цікаво, як це б прокоментували графологи? :D