Надумала запостити чергову потенційну корисність - ану ж бо ще комусь в передсвятковій метушні раптом треба організувати малючий прикид на свято зими :). Ми отак очікували чогось на зразок "сніжинок"....вже й біленькі платтячка підібрали, а тут бац - білочки! З одного боку хотілося якогось легкого рішення на зразок взяти напрокат. З іншого боку....точніше з інших боків: і на тих прокатах не знайдеш так, щоб і подобались до кінця (а треба ще й два!), та й платтячка вже в шафі висять. Білі. Вирішила додати трохи помаранчевого і переробити в білочок.
Тоді як вушка-лапки - то насправді зовсім не проблема, головна окраса та й головна ознака білоччиного наряду - хвостик - виявився справою не зовсім тривіальною. Мабуть, мав би бути об'ємним. А ще й загнутим догори, а не звисати донизу. А ще й якось до тих білих екс-сніжинок це все припасувати. Словом, пішла знов гуглити. Варіанти з туго набитими плюшевими хвостами відпали самі собою - радили для них шити цілі лямки, як у рюкзаків, щоб ту всю конструкцію втримати. Ні, такі білочки - то скоріше на зразок англійських вгодованих білок, а наші вивірки мали б вирізнятися чимось більш легким :).
Так я визначилась із матеріалом - фатін. Звісно, у мережі надибались зразу кілька майстер класів із виготовлення фатінових хвостиків. (Я й не знала, що існують цілі "хвостаті" стартапи - за певну ціну шиють їх окремо на замовлення. А там вже дочіпай-дошивай, як вийде.) Я обрала такий, який виглядав на фото найбільш пухнастим, бо за складністю усі більш-менш схожі.
Так ось, переможець....... бумбум..... ось за цим посиланням: клац. І хоча цікавості дублювати немає, я все ж перекажу тут коротенько суть справи, адже були кілька моментів удосконалення. Плюс завжди корисно мати "дзеркало", та ще й україномовне ;).
Так от, на два костюми (тобто на хвости, двошарові не надто пишні спіднички поверх платтячок та трохи зовсім маленьких обрізків на вушка-лапки) я замовила 3х3 метри оранжевого фатіну. Тобто на "ніс" ...чи то пак на "носик", відповідно, вистачить вдвічі менше.
Крок 1: нарізати смужки такою товщиною, яким би мав вийти за діаметром майбутній хвостик. Я брала десь 20 см. Довжину смужки можна підібрати "на око" - спершу визначитись із кінцевою довжиною хвоста (в мене були десь 60 см для діток 95 см зросту), спробувати зібрати одну смужку до потрібної кількості сантиметрів, слідкуючи, щоб вона була така злегка призбирана. Відріжете довший шматок фатіну - відповідно, пишнішою вийде кожна окрема призбирана смужка і, гіпотетично, загалом їх треба буде взяти менше для кінцевого виробу. Суть у тому, щоб набрати "пухнастість" хвоста, нашиваючи одину попри одну отакі призбирані смужки.
Таким чином,
крок 2 - це зігнути смужку наполовину вздовж (тобто згинати не довжину, а ширину) та пропустити нитку через середину смужки. Я робила це вручну, у МК вказується, що можна використати машинку із дуже великим стібками.
Крок 3 - стягнути нитку так, щоб отримати потрібну довжину хвоста, зафіксувати з обох боків.
Крок 4 - підготувати "основу хвоста" - вузьку (десь 5 см) смужку тканини. У МК виглядає, що це якась біла тонка тканина, але мій фатін виявився досить прозорим, тож така основа просвітлювалась (треба було нашивати тоді дуже багато шарів, щоб її замаскувати). Тоді (
удосконалення 1) я взяла за основу смужку такого ж фатіну, складеного вдвоє - і це спрацювало. Фактично невидима основа, яка не просвітлюється крісь товщу "пухнастого" фатіну, що формує хвостик.
Крок 5 - нашити кожну зі смужок на основу. Прострочуємо посередині смужки, а тоді загортаємо її кудись на один бік і відразу коло неї пришиваємо наступну. Як вже було сказано, фатін виявився досить прозорим, тому мені виглядав недостатньо переконливо оранжевим
:) - тому було застосоване
удосконалення 2: попри фатін я ще вставила зо три смужки оранжевого фетру. Вони самі по собі були вужчими майже вдвічі і одинарними -тобто я не згинала і не шила посередині, а просто прошивала по самому краєчку. Інший бік порозрізала, зробивши "торочками". Цей оранжевий фетр додав кольору і візуальної "ваги", а також підкреслив ще більше пухнастість.
Крок 6 - коли вже набрано достатньої пухнастості та оранжевості хвоста, смужку-основу треба зшити в трубку - так, щоб всі пристрочені смужки наче "виростали" зовні по колу...чи по циліндру.
Крок 7 - причепити хвости. Тут треба дивитись, що є основою. Я пришила низ до плаття, а верх причепила до бігунка блискавки, що защіпалась вгорі від пояса до вирізу на шийці. Вийшли задерті догори хвостики.
Коли була подолана основна складність проекту, то справа лишилася за малим - пошиті з фетру і набиті синетпухом "вушка" (китички з обрізків зібраного фатіну) та "лапки". Вушка нашила на гумки для волосся, які потім вчепила на "дульки"/хвостики. Лапки - просто вирізані заокруглені "латочки", як, згідно плану, мали лягати на зовнішню частину долоні, а кріпились на свого роду "мітенці" із фатіну (він трошки тягнувся, тому легко припасовувався та одягався на ручки) - "трубка" з діркою для великого пальця.
Із аксесуарів особливими були оранжеві кутасики, нашиті для святковості та два види горішків. По два фетрові фундуки нашила на фатінові спіднички.
В руках же (тобто лапках) мої білочи тримали такі собі
горіхо-дзвіночки, зроблені зі справжніх горішків. То був окремий виклик, тому знову опишу коротко, але покроково:
Крок 1 - в місце, де колись горіх (справжній, тепер помитий і висушений) кріпився до гілочки, "забила" маленьким молоточком такі наче цвяшки, що використовуються для створення біжутерії - вони тонкі та гнучкі. Іноді ці "цвяшки" проходили надто легко - тоді вартувало взяти іншого горішка. Вкінці той шматочок, що стричав назовні, я загнула круглогубцями. Вийшли горішки із металевими петельками.
Крок 2 - пофарбувала горішки акриловими фарбами - бронзовою та такою бронзово-червонястою.
Крок 3 - прив"язала горішки на стрічку, нашила маленькі дзвіночки, а потім місце стику горішка із "цвяшком" та стрічкою ще закріпила клеєвим пістолетом, щоб не повилітали горішки під час танцю (ними малята активно дзеленькали
:)).
Звичайно, для кожної мами її білочки, мишки чи зайчики наймиліші. Тому зайве казати, як я пишалася своїми красунями :). Але особливої приємності додавала думка про те, що їхній образ доповнений моєю працею і любов'ю :)
