Хвостаті білочки: костюм своїми руками

Надумала запостити чергову потенційну корисність - ану ж бо ще комусь в передсвятковій метушні раптом треба організувати малючий прикид на свято зими :). Ми отак очікували чогось на зразок "сніжинок"....вже й біленькі платтячка підібрали, а тут бац - білочки! З одного боку хотілося якогось легкого рішення на зразок взяти напрокат. З іншого боку....точніше з інших боків: і на тих прокатах не знайдеш так, щоб і подобались до кінця (а треба ще й два!), та й платтячка вже в шафі висять. Білі. Вирішила додати трохи помаранчевого і переробити в білочок.

Тоді як вушка-лапки - то насправді зовсім не проблема, головна окраса та й головна ознака білоччиного наряду - хвостик - виявився справою не зовсім тривіальною. Мабуть, мав би бути об'ємним. А ще й загнутим догори,  а не звисати донизу. А ще й якось до тих білих екс-сніжинок це все припасувати. Словом, пішла знов гуглити. Варіанти з туго набитими плюшевими хвостами відпали самі собою - радили для них шити цілі лямки, як у рюкзаків, щоб ту всю конструкцію втримати. Ні, такі білочки - то скоріше на зразок англійських вгодованих білок, а наші вивірки мали б вирізнятися чимось більш легким :).

Так я визначилась із матеріалом - фатін. Звісно, у мережі надибались зразу кілька майстер класів із виготовлення фатінових хвостиків. (Я й не знала, що існують цілі "хвостаті" стартапи - за певну ціну шиють їх окремо на замовлення. А там вже дочіпай-дошивай, як вийде.) Я обрала такий, який виглядав на фото найбільш пухнастим, бо за складністю усі більш-менш схожі.

Так ось, переможець....... бумбум..... ось за цим посиланням: клац. І хоча цікавості дублювати немає, я все ж перекажу тут коротенько суть справи, адже були кілька моментів удосконалення. Плюс завжди корисно мати "дзеркало", та ще й україномовне ;).

Так от, на два костюми (тобто на хвости, двошарові не надто пишні спіднички поверх платтячок та трохи зовсім маленьких обрізків на вушка-лапки) я замовила 3х3 метри оранжевого фатіну. Тобто на "ніс" ...чи то пак на "носик", відповідно, вистачить вдвічі менше.

Крок 1: нарізати смужки такою товщиною, яким би мав вийти за діаметром майбутній хвостик. Я брала десь 20 см. Довжину смужки можна підібрати "на око" - спершу визначитись із кінцевою довжиною хвоста (в мене були десь 60 см для діток 95 см зросту), спробувати зібрати одну смужку до потрібної кількості сантиметрів, слідкуючи, щоб вона була така злегка призбирана. Відріжете довший шматок фатіну - відповідно, пишнішою вийде кожна окрема призбирана смужка і, гіпотетично, загалом їх треба буде взяти менше для кінцевого виробу. Суть у тому, щоб набрати "пухнастість" хвоста, нашиваючи одину попри одну отакі призбирані смужки.

Таким чином, крок 2 - це зігнути смужку наполовину вздовж (тобто згинати не довжину, а ширину) та пропустити нитку через середину смужки. Я робила це вручну, у МК вказується, що можна використати машинку із дуже великим стібками.

Крок 3 - стягнути нитку так, щоб отримати потрібну довжину хвоста, зафіксувати з обох боків.

Крок 4 - підготувати "основу хвоста" - вузьку (десь 5 см) смужку тканини. У МК виглядає, що це якась біла тонка тканина, але мій фатін виявився досить прозорим, тож така основа просвітлювалась (треба було нашивати тоді дуже багато шарів, щоб її замаскувати). Тоді (удосконалення 1) я взяла за основу смужку такого ж фатіну, складеного вдвоє - і це спрацювало. Фактично невидима основа, яка не просвітлюється крісь товщу "пухнастого" фатіну, що формує хвостик.

Крок 5 - нашити кожну зі смужок на основу.  Прострочуємо посередині смужки, а тоді загортаємо її кудись на один бік і відразу коло неї пришиваємо наступну. Як вже було сказано, фатін виявився досить прозорим, тому мені виглядав недостатньо переконливо оранжевим :) - тому було застосоване удосконалення 2: попри фатін я ще вставила зо три смужки оранжевого фетру. Вони самі по собі були вужчими майже вдвічі і одинарними -тобто я не згинала і не шила посередині, а просто прошивала по самому краєчку. Інший бік порозрізала, зробивши "торочками". Цей оранжевий фетр додав кольору і візуальної "ваги", а також підкреслив ще більше пухнастість.

Крок 6 - коли вже набрано достатньої пухнастості та оранжевості хвоста, смужку-основу треба зшити в трубку - так, щоб всі пристрочені смужки наче "виростали" зовні по колу...чи по циліндру.

Крок 7 - причепити хвости. Тут треба дивитись, що є основою. Я пришила низ до плаття, а верх причепила до бігунка блискавки, що защіпалась вгорі від пояса до вирізу на шийці. Вийшли задерті догори хвостики.

 

Коли була подолана основна складність проекту, то справа лишилася за малим - пошиті з фетру і набиті синетпухом "вушка" (китички з обрізків зібраного фатіну) та "лапки". Вушка нашила на гумки для волосся, які потім вчепила на "дульки"/хвостики. Лапки - просто вирізані заокруглені "латочки", як, згідно плану, мали лягати на зовнішню частину долоні, а кріпились на свого роду "мітенці" із фатіну (він трошки тягнувся, тому легко припасовувався та одягався на ручки) - "трубка" з діркою для великого пальця.

   

 

Із  аксесуарів особливими були оранжеві кутасики, нашиті для святковості та два види горішків. По два фетрові фундуки нашила на фатінові спіднички.

 

 

 

В руках же (тобто лапках) мої білочи тримали такі собі горіхо-дзвіночки, зроблені зі справжніх горішків. То був окремий виклик, тому знову опишу коротко, але покроково:

Крок 1 - в місце, де колись горіх (справжній, тепер помитий і висушений) кріпився до гілочки, "забила" маленьким молоточком такі наче цвяшки, що використовуються для створення біжутерії - вони тонкі та гнучкі. Іноді ці "цвяшки" проходили надто легко - тоді вартувало взяти іншого горішка. Вкінці той шматочок, що стричав назовні, я загнула круглогубцями. Вийшли горішки із металевими петельками.

  

Крок 2 - пофарбувала горішки акриловими фарбами - бронзовою та такою бронзово-червонястою.

Крок 3 - прив"язала горішки на стрічку, нашила маленькі дзвіночки, а потім місце стику горішка із "цвяшком" та стрічкою ще закріпила клеєвим пістолетом, щоб не повилітали горішки під час танцю (ними малята активно дзеленькали :)).

 

Звичайно, для кожної мами її білочки, мишки чи зайчики наймиліші. Тому зайве казати, як я пишалася своїми красунями :). Але особливої приємності додавала думка про те, що їхній образ доповнений моєю працею і любов'ю  :)

 

Квест для малюків та їх батьків

Нещодавно перед спільним літнім відпочинком ми із сестрами вирішили, що оскільки збереться нас добряча юрба і цілий дитсадок у придачу, добре б цьогоріч підготувати "культурну програму". Ну...."ми" - це заголосно сказано, бо мотором-енерджайзером, як то часто буває, виступила Христя. Вона зібрала тематичну пінтерест-дошку, витягла мене на каву-обговорення, створила спеціальний гугл-диск і план дій ввела у розшарений документ....Словом, менеджер в дії :). Серед ідей нам сподобались: фестиваль піщаних замків та регата із власноруч зробленими корабликами, дизайнування відпочинкових "корон" із підручних матеріалів, смуга перешкод для малюків, перестрілки водяними пістолетами і пістолетищами :) (це у нашого дідуся така штука завелась).... Головний девіз намалювався десь так: "будь готовий і не напружуй(ся)" :), бо вирішили набрати із собою всеможливих заготовок і матеріалів, а на місці вже дивитися, до чого душа лежить. Але один пункт потрібно було детально продумати, і я зголосилася стати відповідальною :). "Пошуки скарбів" або просто кажучи, квест, обдумувався протягом всього напередодня, коли за правилами жанру треба докуповувати і допаковувати. В результаті діти вже полягали спати, а у мами ще "конь не валялся".....зате кістяк квесту був готовий!

Ото вже повернувшись, вирішила записати все, поки не забулося. Звичайно, такого роду добра у просторах нету купа-купезна....втім, може комусь зекономиться якийсь напередодень ;). Забігаючи наперед, попереджаю, що у нас все вийшло дещо задовго, тому в процесі пошуку головного скарбу - гіганської торби з кукурудзяними паличками, соків і ще якихось там дурничок - учасники помалу відсіювалися.... майже що в порядку старшинства :). Але хтось сказав, що у цьому квесті кожен знайшов собі своє маленьке задоволення, а цього мені вже вистачає з головою.

Отож, дано:
* команда із річної малечі, кількох майже-3-річок, двох 5-річок і їх мам у ролі "супроводжуючих"
* огороджена територія навколо будиночка, задекорована деревцями і кущами, під якими - цілий глиняний зоопарк :) - тут і лисички, і вовк, і олень, а ще черепахи-сурикати-білки... З цим і працюємо :).

- Ну що, поїхали?

 

А їдемо ми майже що в прямому сенсі: для наймолодших малюків найперше завдання: розказати, які види транспорту вони знають, а потім назвати зображений на картинках (хехе, нарешті знадобилися карточки Домана! :)).

А там у нас.... і жовта машина, і блакитний потяг, і синій мотоцикл :). Роздаємо карточки і питаємося, що ж із цього всього є у нас під боком? Правильно....автомобіль! Ану переверни карточку із машинкою!А на звороті намальована маленька зірочка - це і є підказка. Треба шукати зірочку десь серед нашого автопарку.  

 

<<< Шукаємо зірку!!! >>>

Картку із морською зіркою діти знаходять десь серед машин (у нас вона ховалася на колесі). Поруч причеплений фрагмент із незрозумілим малюнком (шматок карти!).

 

 

- Хто знає, що це таке? Дійсно, це морська зірка. То де вона живе?? Так, у морі....у воді! А знаєте, що тут десь поруч є і інші водяні жителі. Треба їх пошукати. Гайда!

<<< Шукаємо воду!!! >>>

Знаходять невеликий таз із водою, на дні якого лежать рибки (вирізані із кольорової плівки....довелось пустити під це папку для документів :); до кожної рибки причеплена скрепка), а поруч - "вудка" - паличка із прив'язаним тоненьким шнурком, до якого примотано магнітик.

 

Діти і без підказок наввипередки кидаються по черзі ловити рибку :).

- Ухти, скільки рибки ми наловили! Треба когось нею почастувати. Яких ви знаєте рибоїдів? (Діти перелічують дельфіна, кота, нерпу.... хтось згадує про пінгвіна). Так, і пінгвін любить рибку. До речі. один із них зараз десь сховався неподалік. Пошукаємо його? Він зрадіє частуванню.

<<< Шукаємо пінгвіна і годуємо його рибкою!!! >>>

Поруч із карткою з пінгвіном знаходимо ще один незрозумілий фрагмент, а також - запаковану коробочку.

У коробочці лежать кілька воскових олівців та білий аркуш, а також завдання - заштрихувати аркуш (він не простий - там "невидимим олівцем" намальовано наступну підказку;  тут ніякої магії, просто малюнок промальовано списаною ручкою або паличкою для суші :))

<<< Заштриховуємо аркуш >>>

 

На папері проступають обриси зображення - це.....слоник на колесах (може бути будь-що, звісно).
- Ну що ж, це наступна підказка. Мабуть, треба такого чудо-звіра знайти!

<<< Шукаємо слоника на колесах >>>

 

Малеча захоплено вигукує, коли помічає пластикову іграшку під ялинкою :). Це слоник-сорприз, бо у ньому є маленькі дверцятка. Всередині діти знаходять картинку-загадку:

 

- Хто тут намальований? Як каже ведмедик....що їсть зайчик.... якого кольору білочка... А хто зайвий на цій картинці? Правильно, котик! А чому? :) Дітки, котик - це наступна наша підказка. Побігли пошукаємо котика!

<<< Шукаємо котика >>>

 Котик - намальований на малюнку - причеплений десь неподалік.

 

На звороті - завдання для діток старших. Треба прочитати і доповнити віршика:

Котик наш нашкодив зранку:

виїв на столі сметанку.

Це бабуся підловила

і нечему насварила. 

Котик вуркотів і нявкав,

а тоді сховавсь під ..... (лавку)

Звичайно, що далі треба перевірити усі лавки :). Десь під одною із них приліплений пакет. У ньому - черговий фрагмент карти та набір картинок із завданням: "Поскладай по порядку, а тоді - переверни!".

 

 

 

На картинках - малюнки по кількості від 1 до 9. Їх треба викласти у порядку зростання, а тоді перевернути - на звороті кількох із них є три цифри. Вирішуємо їх записати десь в надійному місці, для чого знаходиться шматок крейди.
- Хто хоче перемалювати?

<<< Перемальовуємо цифри >>>

- Дітки, ми домовлялися, що шукати скарби будуть усі-усі, навіть найменші дітки. А що добре вміють найменші дітки? Варіанти відповідей :). А ще малята чудово вміють копати ямки у пісочку! Є у нас саме таке завдання для найменших. Ходімо?

Всі підходять до ємності із піском, в якому закопано багато дрібних фігурок тварин. Тут потрібно розповісти якусь байку про те, що, скажімо, найменший тут хто? Ось цей маленький білий ведмедик! А найменші дітки хіба можуть бути самі? Ні..... бо поруч завжди є хто? Мама! Треба пошукати маму ведмежати.

 

<<< Шукаємо ведмедицю >>>

Коли мама-ведмедиця нарешті знаходиться, то з'являється нова підказка: 4-й фрагмент карти та заклеєний конверт із вирізаною діркою, через яку видно загадку:

Сама хитренька,

Шубка руденька,

Має гостре личко.

Хто вона?....(Лисичка)

Діти відгадують загадку, після чого їм дозволяється відкрити конверт. Там дійсно лисичка, а поруч із нею хатка і питання: "Чим прикрасимо хатку лисички?" і намальовані нотки....

 

Разом із дітьми заводимо хором пісню-підказку, всім відому:

Я лисичка, я сестричка,

не сиджу без діла.

Я гусяток пасла,

полювать ходила.

А сьогодні у неділю 

треба відпочити,

свою хатку гарнесенько

треба прикрасити.

А щоб краща, а щоб краща

була моя хатка,

треба піти у гайочок,

квіточок нарвати!

- Малята, давайте допоможемо лисичці прикрасити її хатку? Ось тут у нас є кольоровий папір, ножиці і клей - можна наробити багато гарних квіток!

<<< Всі вирізають-клеять квіти >>>

- Знаєте, діти....тут такі в нас гарні квіти, що на них позліталися найгарніші метелики! Дивіться, вони знаходять шлях до квіток!
Одну квітку чіпляємо до фініша намальованого на великому аркуші лабіринту, а на початку там - метелик. Видаємо олівчик, яким треба промалювати шлях метелика.

<<< Малюють шлях через лабіринт >>>

На шляху по черзі зустрічаються ще три цифри. Їх домальовуємо до попередніх.
- Ой, а один метелик ніяк не може знайти шлях до наших квітів. Треба пошукати його і допомогти!

<<< Шукаємо метелика >>>

 

"Метелик" - це ще одна картинка. Він, виявляється, чекаємо на нас не сам, а з дочепленими фрагментом карти (спокійно, вже останній :)) та загадкою - цього разу для дорослих (щоб і їм нудно не було!).

 

Поки малеча складає карту-пазл і фіксує результат клейкою стрічкою, супроводжуючі матусі-татусі мають відповіти на таке каверзне питання:

 

Відповідь - цифру 5 - треба теж домалювати до знайдених раніше.

А останнє "доросле" завдання (може, для татуся, що здалеку з цікавістю заглядає ? :) ) якраз допоможе зрозуміти, для чого ж здався увесь цей шифр!

Відповідь на цю головоломку: +067 (кожну "руну" треба розділити уявно надвоє і побачити, що це символ та його дзеркальне відображення, хех :)). От і підказка...виявляється, що з такими труднощами зібраний числовий код - це телефон.

<<< Дзвонимо до загадкового абонента >>>

А попередньо проінструктований "абонент"повідомляє, куди заглянути, щоб знайти останній "ключ" - прозору плівку і нанесеним хрестиком. Накладаємо плівку на карту......і знаходимо місце захованого скарбу!! УРААААААААААААААА :) Тобто еврика ;)

 

Дівчачий тімбілдинг

Все частіше відчувається кайф від того, що дрібні гноми стають повноцінними компаньйонками у затіях :). Ну наразі затії все-таки більше діточо-орієнтовані, але десь собі тихенько мріється, що і на концерті Океану Ельзи ми ще разом поскачемо :D, і Горганами походимо, і на лижах покатаємось. Але всьому свій час. Ото кілька днів тому побували на ляльковій виставі "для найменших". Вже колись пробували - і не пішло тоді, а ось цього разу гарно додивилися до кінця (перші 5 хвилин адаптаційних плачів не рахуємо). Потім мали про що поговорити - і про ведмежаток, і про жабку, і про рибку....

Після вистави ми разом з колежанкою Солею та її мамою влаштували короткий променад містом. Гуляли, розглядали вітрини - ггг, типові дамські розваги. А ще ми трохи веселилися за маминою "домашньою заготовкою" - розклеювали заготовані раніше "рухомі очка", щоб і круглоголові стовпчики, і металеві леви на лавочці могли нарешті широко розчахнутими очима поглянути на світ :). Ідея ця запозичена від нашої затійниці тітки Христі :). Весело і координацію розвиває неабияк - бо ж треба ще вміти припасували маленьке кружальце у потрібне місце. Сподіваюся, такий невинний вандалізм викличе лише посмішки :).

 

    

Чудовий тімбілдінг завершився смакуванням фалафелями та кус-кусом у вегетаріанському ресторанчику. Штучний камін, сумка м'яких кубиків, гори подушок - і мами можуть собі спокійно потеревенити, поки щасливі чада досліджують територію. Гарнооооо :)

Діалоги 2+

Закінчився у нас дискретний період дитячих успіхів, коли з роздільністю в місяць виявлялася хмара першостей. А неперервний процес дивує навіть більше. Начебто ще у вересні тільки почали на гора видавати всі слова із словникового запасу, а вже у січні якось несподівано приходить усвідомлення, що вони таки повноцінно говорять - багато, про все і повними реченнями. Коли окремі мімішні слова переросли у майже дорослу мову?

 

Взагалі, оцей період кумедних слів виявився напрочуд коротким... добре, що у мами завжди під рукою є записник, бо вже й не згадалися б усі "няптя" (м'яско), "куюдуди" (кукурудза), "абеники" з "абезятками" (ведмедики з ведмежатками), "ковоя" (корова) чи "капотка" (картопелька). Тепер маму вже не здивуєш тим, що десь посеред зосередженої гри зозулі бурмочуть "сьисьтема" (система) чи "косьисьтенція" (консистенція О_О). ГГгг, непроста то штука - народитися у родині фізиків.

А ще кожен раз наново дивує те, як десь із закапелків пам'яті можуть активізуватися певні слова чи образи... Читаєш отако ті казочки беззубим кльоцкам, думаєш чи треба воно.... А потім бац! - і твоя дитина цитує фрагмент книжки. Дивина та й годі :). Ото як ставили ялиночку під Новий Рік, то інакше, ніж "кайина мойода" її не називали - а що, бабуся Тая даремно любить виспівувати  "А калина, а калина молода...."? Калинка-ялинка.... :)

Серед "казкових" моментів, що знайшлися у нотесику маю такі:

Тато:   "Як називається той, хто плаває у човнику і ловить рибку?"
Яся:    "Тееееесьик" (Телесик :)) 
Тато:   "Ні. Тобто так, але інакше.... Риииии-"
Ксеня: "...СЬ!" (Рись :))
Тато:   "Рибалка!"

або

Мама до Ясі, що закінчила їсти борщик: 
     "Зараз мама тобі ті всі бурячки пооб'їдає!"
Яся: "Не їсьти. Пісеньку!"
Мама:"..... !!!!.... Ти мені пісеньку заспіваєш? Ну співай!"
Яся: "Ясік у зясіку" (Ясік у засіку...за мотивами пісеньки Колобка "Я у 
     засіку метений..."))

Або от якось в контексті дорослої балачки прозвучало "Шевченко". Що б ви думали? Малята відразу підхоплюють нитку розмови, пригадують, що Шевченко був колись у бабусі на дачі (висить там різьблений портрет на стіні). А потім, години так через дві:

Мама питається дітлашню: "Ну, хто йде мити попи, чистити зуби?"
Діти: "Сєвчєнко!"

"Хто, хто. Дід Піхто!", як любив колись казати вже мій тато :D.



Є у мамині колекції і всякі малючі премудрості. Часом то тільки дорослим здається, що "все складно". Насправді іноді навіть коли тобі заледве 90 см зросту, можна знайти логічний розв'язок.

• Хочеш великого подаруночка від Миколайка? -"Теня айййикий подуська!" (А у Ксені велика подушка!©К. - все ясно!? :))
• Раптом вимкнули воду посеред миття рук? Треба підказати, що "Теба бісі кааани" (Треба купити більші крани!,©Я.) 

 Набуваємо і мінімального досвіду публічних виступів. Ото після насиченого дня, у переповненому-три-рази тролейбусі два горохи на весь голос пригадують, що "Панда! Любить! Людей!" - бо інакше чому ж він, велетенський, обіймався б з усіма підряд коло Оперного (фото-бізнес, знаєте, з отакими наче надувними двометровими костюмами :)) ?

А коли мама з тіткою Христею виступали з вертепом? На зовсім справжній сцені, зовсім справжній "бек": двоє жуків у вишиванках заповзято, хоч і тихо, гукали запропалу зірочку ("Зіііійкааааа!").

У два плюс, звичайно, не обійтися без прози життя - горшкова тема рулить :).


Ксеня на горщику сидить:"попісяя тоськи" (попісяла трошки себто)
Мама: "Так трошки і так собі тихенько ти попісяла?"
Ксеня:"киця ходить!" (так тихенько, як киця ходить :))

  

або

Ксеня на горщику, звісно :):"Є!"
Мама: "Йдемо мити попу, бо інакше кака буд кусати попу"
Ксеня:"Має пеціяйний йотик......" (має спеціальний ротик :))

і Ясюник не відстає

Яся вбрана у кофтину з намальованим Дональд Даком, який акурат посередині кругленького її животика. Справилась на горщик, взяла його в руки і тримає - якраз так, що животик випирає над ним: "Кацецька дивиться на пісю" (качечка дивиться на пісю. А що, може, неправда? :))

А в рубрику "устами дитини глаголить істина" записуємо отакий діалог у ванні:

Мама щоб помити голову зозулям, треба змусити їх відкинути її назад, а тоді полити з душа: "доця, ану скажи, якого кольору в мами очі?"
Яся: (довірливо і пильно дивиться прямо у вічі) "зеєєєєні" (зелені)
Ксеня:"фійоєтовіііі" (фіолетові) 
Отак :), і з кольорами то ще геть круто, бо взагалі то у нас власна класифікація: є "тавицька" (зелений) і "водицька" (синій), а ще "сонецько" (жовтий" і "апесинька" (оранжевий)....

Якось побудувала я їм ноутбуки із конструктора. Тицькають, показують мені "екрани":
"Фотовафія тут. Мама подивись! Недобйа фотовафія...." (Фотографія недобра, треба поправити) - клац-клац по "кнопках"

"Взе добйа фотовафія. Насті відпавити!" - я сміюся, дзвоню до Насті, а малим айтішницям кажу, що Настя вже чекає на фотку

"Не відпавийа. Кнопка не пацює! ....Тинет пойамався!!!" (Не відправила, бо кнопка не працює, Інтернет не працює) - я ...О_О.... не знаю що казати, кажу що хіба треба дзвонити до дяді, що поремонтував, малеча бере ще кусочок конструктора і "дзвонить" в техпідтримку :D

"Дядя! Кнопка не пацює! Тинет не пацює! Пойамався!"

Нам 2 і 3. Завіса :D.

 

Пуклякації у розпалі

За вікном - впевнений і глибокий мінус, тож прогулянку доводиться замінити на щось цікавеньке вдома. Цікавеньке - це означає, що мама щопівгодини мусить включати генератор ідей :). Дійшла черга і до прикуплених маленьких ножичок та завбачливо  прихованого кольорового паперу - на випадок, якщо доведеться відтягувати момент "фааааабиии!!" (себто "фарби", що означає закалапуцькані півкімнати, замочений одяг і вигадливі натільні розписи :) ). З двох зол вибираю чистіше - вирізання. Оскільки різати вміємо лише по прямій - пробую імплементувати думку, що будемо вирізати травичку :), але доводиться врешті витягувати всі кольори.

 

Трохи спокою -і маю дві гори дрібно насіченого барвистого сіна замість травички. З одного боку, най си тнуть...з іншого - треба би ще й мораль знайти у тій всій історії.

Беремо чистий аркуш паперу, видаємо їм ще й пальчикові клеї (ними вміємо користуватись, бо то "як губки малювати" :D).... ну і пробуємо щось з нічого створити. Пуклякація!!!! Ги. То прямо новий вид мистецтва...у мами він вийшов трохи з нальотом імпресіонізму :).

Ну що, Моне зацінив би? Impression ще той :).

 

 Упс, це вже інший процес. Теж творчий :)