Думки в якості інтро

Можливо, це приходить з віком: назбируються минулі дні у скарбничку життя, а іноді хочеться їх порозкладатиі ще раз ретельно перебрати пальцями. Ця думка прийшла мені після того, як я якось перечитувала записи в онлайн-щоденнику своєї сестрички...Так :) Іноді аж смішно, яким парадоксальним буває наше "сьогодні" :).... Пізнаю краще свою рідну сестричку після 21 року спільного життя в одній квартирі....після того, як спали багато років на одному дивані, після того, як один в одного позичали речі і потім за них же сварились......і мирились :) І взагалі - якщо ще хтось не вірить чи не в курсі - мати сестру - це так КЛАСНО :) а якщо мати ще й дві - класно в квадраті.

Але саме тому я боюсь починати щось писати - бо пишу так само, як їжджу на ровері - не по прямій..а величезними зигзагами і часом - з кувирками :)

Так от...моя сестричка, сама того не підозрюючи, зарядила оптимізмом..але змішаним з легкою філософською ноткою. Читаючи її щоденні спогади, мені почали випливати мої власні :) Я розглядала фотографії і мені було по-доброму заздрісно - яке в неї кольорове життя!

А потім я почала пригадувати свої минулі декілька тижнів....І що ж - виявилось, щоя була несправедливою до свого життя :) Воно мені дарує такі гарні миті...а я іноді так швидко їх переживаю, що не встигаю і розсмакувати:) І наразі це не означає, що я вирішила вести щоденник - я і далі погано їжджу на велосипеді :)))
Але я вирішила поділитись чимось таким, що мене недавно гарно потішило :) Це одна з таких приємних "швидких" подій, якою варто поділитись..та ще й комусь може виявитись корисним :).

Це було те саме "інтро"..Далі вже тільки по суті!