понеділок, 28 квітня 2014 р.

"Десь тут була подоляночка"

Цього року мій список "вперше" активно зростає - чи то настрій якийсь батярський, чи то за усіма поїздками відбувається звикання до швидкого ритму :) - як би там не було, а є велике бажання врешті-решт перенести дещо із довготривалого списку "хочу" у "було класно" :).

Ще більше стимулює (а Христя таки права :)) до розплющування очей і хапання моментів участь у проекті "100 днів щастя". Це своєрідний онлайн-флешмоб чи просто "моб" :) - бо мобілізує бачити щастя навколо. Завдання дуже просте - кожного дня треба постити хоча б одне фото, яке асоціюється із приємними емоціями дня минулого...  Завдання просте, а працює сильно! Якщо шукати цікавинки і уважно приглядатися до свого дня, виявляється, що він таки несхожий на низку інших буднів - і взагалі він ніякий і не будень, а свят-день :).

Мій 9-й щасливий свят-день привів мене на водіння гаївок коло церкви у нашому районі. Якось раніше не доводилося брати активну участь - та й цього разу було трошки ніяково :), але я собі сказала: "коли, як не зараз?" і пішла! І хоча я була найстаршою гаївчанкою, напевно в тому числі і тому я гостро відчувала особливість моменту... :) Пізніше на запитання "ти ціла?" я щиро відповіла - "ціліша, ніж до того - наповнена радістю!". І оте наповнення супроводжувалось спогляданням всяких хлопчачих забав, діточих щебетань і дівочих хороводів. А ще я не пам'ятаю, коли востаннє із таким азартом бігала по вологій траві, діставала ременем по попі (не залишаючи у боржниках ;)) і мимохіть верещала від захвату :).


Виявилось, що окрім назви "гаївки" та класичної "Подоляночки", я фактично нічогісінько більше не знаю про цей чудовий обряд... Тому з'явилася ще одна галочка в умі - все уважно занотувати :D! От нотую...

Отже, перша гаївка у дописі буде зовсім класична - усі її знають з дитинства :). Дівчина посередині присідає, а решту - водять хоровод навколо і закликають подоляночку вмитися і тішитись життю, приставши до кола :) - натомість вона вибирає на своє місце іншу дівчину.

Подоляночка
"Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона впала, до землі припала,
Личка не вмивала, бо води не мала.

Ой встань, встань, подоляночко,
Умий личко, як те шкляночко,
Возьмися за боки, покаж свої скоки,
Підскочи до Раю,
Бери ту, що скраю."



Далі - дівчачо-спокійна - хоровод "Чижику". Всі стають у коло, взявшися за руки і співають слова, після кожного куплету показуючи, як і що треба робити :):


Чижику, чужику
"Чижику, чужику, пташко маленька,
чи тибачив, чи ти чув, як сіють мак?”
Ось так-так, ось так-так, так сіють мак!
Ось так-так, ось так-так, так сіють мак!
["рух сіяча" - розлогий. наче висипає щось у землю]

Чижику, чужику, пташко маленька
Чи ти бачив, чи ти чув, як росте мак?”
Ось так-так, ось так-так, так росте мак!
Ось так-так, ось так-так, так росте мак!
[руками догори - так росте мак!]

Чижику, чужику, пташко маленька
Чи ти бачив, чи ти чув, як цвіте мак?”
Ось так-так, ось так-так, так цвіте мак!
Ось так-так, ось так-так, так цвіте мак!
[долонями сформувати квіточки]

Чижику, чужику, пташко маленька
Чи ти бачив, чи ти чув, як ріжуть мак?”
Ось так-так, ось так-так, так ріжуть мак!
Ось так-так, ось так-так, так ріжуть мак!
[ніче серпом зрізАти]

Чижику, чужику, пташко маленька
Чи ти бачив, чи ти чув, як їдять мак?”
Ось так-так, ось так-так, так їдять мак!
Ось так-так, ось так-так, так їдять мак!"
[з кулачка, як із пачечки горошки "висипаємо" до рота, пристукуючи по "денцю" іншою рукою]






Ще одненька із тих, які мені не вдалось застати, але про яку із захопленням розповідаля кумася. Ця забавка для найменших діток - вони "гусочки", які мають бігти до своїх мам. Але не все так просто, бо з іншого боку на них чигають "вовки" - старші хлопці, які перехоплюють пташат :). Слів наразі не знайшла :(.


Гаївку "Вінок" бавляться усі разом (молодь) - всі беруть за руки і "навиваються" спіралькою навколо першої людини, приказуючи щось на кшталт "завієм-завієм-завієм вінок"..... Коли усі намотались у тугий клубок (а чим більше учасників, тим важче всім втриматися на ногах :)) - то з самої серединки ті, що починали намотування тепер мають знайти вихід попри всіх та вилізти назовні, витягуючи всіх за собою і розмовтуючи вінок: "розвієм-розвієм-розвієм вінок"!


Ну і ще дві гаївки - зовсім такі хлопчачі "потусовки". Одна називається вежею і .... означає будувати вежу :D. Завдання - не впасти, для чого кожен ярус має бути гарно стулений. Тоді за першим разом не зовсім вдалося, зате за другим вежа вийшла на заздрість Вавілонській :). А потім ще й кілька сміливців зіскочили звідти вниз (це з висоти одного-двох людських ростів!)  через подвійне сальто!! Отакі у нас козаки!



І ще одна "чоловіча гаївка" - "Лава на лаву" - своєріжне змагання. Хлопці стають у дві шеренги обличчям одні до одних і скріплюючись руками (попід лікті). Після сигналу  лави рухають одна одній назустріч, при цьому кожна намагається окільцювати іншу. Захоплену у кільце "лаву" змушують присісти. Якщо до всього цього дійства додати трикратне хлопчаче "Слава Україні - Героям Слава!" та задоволене гарчання в процесі нападу.... втіхи встачає на всіх вкупі із глядачами та "тітоньками з фотоапаратами" :).


На жаль, фото аж ніяк не передають енергії, яка бринить у повітрі, емоцій та всієї втіхи....Може спробую поділитися відео :).


Акумульованого позитиву вистачило надовго.... Залишилося питання - ЧОМУ раніше я не вибиралася? :) Та й цього разу я, можна сказати, лиш зазирнула одним оком у шпаринку! А скільки ще є незнаних гаївочок :). Ех, багатий ми народ :).

2 коментарі:

Юлька сказав...

як класно!!! сто років гаївки не бавилася, а було так весело...
а щасливими днями Христя і мене заразила - класна ідея)

Olesya сказав...

Ну мене не Христя заразила, а інша сеструлька...а може то все одночасно :). Але проект класний - мотивує до щастя :)))