Солодкий букет

Нова приємність: тепер вмію робити ще одну цікавинку. Стандартні кроки: "проковтнута" наживка на форумі --> МК з інтернету --> швидким кроком по магазинах :)...

Але цього разу наперед не похвалюсь - доведеться дочитати до кінця!

Значить так: серед "інгредієнтів" у нас
- декілька цукерок такої форми, як "Зоряне сяйво"
- дерев"яні шпажки (такі, на яких продають невеличкі шашлики)
- гофрований папір
- ножиці
- всячина: скотч, дротики, клей....

Шпажки я купити не подумала. тому випросила в коханого старого мережевого кабеля :) - порубала його на шматки ... вийшло навіть цікаво :)

Значить так:

КРОК 1
Прикріплюємо цукерку до палички (як я вже написала, у моєму випадку, до шматка кабеля у вигляді трошки такої гнучкої палички). Насправді я прикріпила цукерку скотчем - дуже надійно, але видається мені, що над цим ще треба подумати-погуглити.


КРОК 2
Із гофрованого паперу (червоного) вирізаємо один трошки більший квадратик (зі стороною ~10 см) і багато менших прямокутничків.

Спершу у великому квадраті пальцями посередині ніби розтягуємо папір, випрямляючи "гофрованість" - виходить, що він ніби стає випуклим посередині. У цю ямку вкладаємо цукерку і краями обгортаємо її.

Інші прямокутнички ножицями підрізаємо у вигляді пелюстки: донизу тонше, а зверху кругло. І посередині так само робимо випуклості. Краї "пелюсток" ножицями закручуємо в той бік, де є випуклість (і відповідно не в той. де ямка :)).
Мають вийти класичні пелюсточки - і чим більше вони різні, тим природніше (отже, ріжемо "на око") :):
КРОК 3: і вже зрозумілий
Обгорнену цукерку, яка буде серединкою квітки, обкладаємо пелюстками. Краще їх накладати по черзі з різних боків квітки: тиць сюди і тиць туди :). Я притримувала пелюстки пальцями внизу, а вкінці скріпила їх флористичним дротиком.
КРОК 4
Беремося за стебельце. Але перед цим треба зробити для нашої троянди такі зелені "вусики", що підтримують пелюстки.

Із зеленого гофропаперу вирізаємо прямокутник десь 8 на 6. Тоді робимо заготовку:
Далі треба кожен "пальчик" зіжмакати на кінчику, імітуючи природні листочки. Я переконалась, що робити це найкраще вологими пальцями :)
КРОК 5
Прикліплюємо "вусики" під суцвіттям, заодно прикриваючи місце з"єднання пелюсток.
Далі вирізаємо довгий тонкий зелений прямокутник - для обгортки всього стебла.

От і все :). Троянда готова: симпатична, доступна у будь-яку пору року та ще й із солодким сюрпризом всередині! Залишилось "намотати" цілий букет :). До речі, можна ще поробити листочки: трохи гофропаперу і підручних матеріалів...

"З найкращими побажаннями!"

"Мохната" валентинка

На днях побувала на майстер-класі, де нас одна страшенно позитивна дівчинка вчила робити всякі цяцьки із збитої вовни... А так як справа була у перед-Валентинський тиждень, то "валяли" серця - червоні і білі, плоскенькі і товстенькі, асиметричні та рівненькі, з носиками-хвостиками...

Зібралась чудесна дівчача компанія, попри медитативний процес сухого звалювання точились всякі балачки. Пахло кавою і свіжою випічкою, бо ми займали великого стола у "Віденських булочках". Одним словом, процес був приємним, а результат - несподівано вдалим (скромно) :). Пишу,"вдалим", бо вийшло саме те, що собі задумала.

Спочатку ми навчилися надавати вовні довільної форми. Тут мені на руку зіграв досвід із намистом: коли зробиш хоча б тривіальну кульку, то вже з'являється відчуття контролю над витвором - ніби вгадуєш, куди кольнути, щоб вийшло задумане. Поверх готового серця кожна майстриня-валяльниця наносила "декор" - написи, завитки....що кому підказувала фантазія :).

А ось і мій фотозвіт (через мою нетерплячку у нас день закоханих почався раніше ;)):
Нанесений узор я назвала "деревом життя і любові" - сподіваюсь, що наше сімейне деревце буде кріпнути і зростати!

Багатовекторність

Перед тим, як написати перше речення, я під номером "нуль" викладу таке невеличке філософське міркування: наш світ щораз стає "тіснішим".

Думка не нова, але я її щойно обдумувала по-новому... Світ стає тіснішим не тільки просторово, не тільки стає концентрованішим у часі

...бо ж як можливо стільки ВСЬОГО вмістити в свій день!?...

але й часом тіснішає духовно - маємо нині унікальну можливість ділитись найпотаєнішими чи буденними думками, або ж просто "зайвими", які хочеться комусь передати, щоб позбутись такого собі дзижчання в голові :).

Ідея такої духовної близькості виникла після того, як на блозі сестрички прочитала її роздуми про минулий рік.

До слова, сподіваюсь, така дещо синтетична близькість ніколи не витіснить реальну, ту... з обіймами, чаюванням, з очима...

Яким був цей рік для мене? Сказати, що якоюсь ... емоційною безоднею...нічого не сказати. Але розвивати далі цю думку не буду. Хочеться все ж поділитись іншим. А саме - ще одним спостереженням

...Обережно! Немодерованість блогу спричиняє часом трошки безпідставне відчуття власної вседозволеності :)...

- мені так видається, що наші світлі смуги життя діють як розслаблююче СПА - хочеться поринути у мить, нічого не змінювати і просто ...гм...кайфувати!? Натомість темні смуги, які повлягалися бар"єрами нам на шляху - вони тонізують, вони часом творять дива. Бо як інакше можна назвати тотальні зміни в собі? А таки хочеться щось змінити! Найголовніші зміни невидимі сторонньому оку. Можна заплутатись, бо часом як дуже прагнеш тих змін, вже себе практично переконуєш, що так і сталось - що ти інша, що ти десь трохи залізна, що самодостатність - твоє друге "я". Але ж ось....раптом....якась дурничка.... - і все випливає назовні - і безпорадність, і якась душевна втома, і бажання покластись на когось, заритись обличчям у рідні обійми... І тоді розумієш, як сильно ж можна себе обманювати.

Отака філософія. Читати багато, а думати - ще більше.

Але я повернусь до теми, яку написала вгорі і міняти не хочу :). Мої власні темні смуги, які цього року переплелися в товстенного шарфа і часом стягували горло - вони мене штвохали до пошуку чогось нового.

Є стільки гарних речей, щоб забутись і трохи "подитиніти" :). А я і не знала. Добре, що є можливість підглянути чиєсь щастя - і тоді з"являються ідеї.

Цього року спробувала дещо нове -і все різне :). Нижче - фрагмент моєї цьогорічної багатовекторності у картинках:

Листівочка для брата - на ній почесне місце займає прототип його омріяного ноутбука :):

Фоторамочка для маленького сонечка :), зроблена із фетру - кольорова і м'якенька:
Про буси із валяної вовни я вже писала, але "з пісні слів не викинеш" :):

Ще була листівка-гербарій :) для маміка - виключно із добра, назбираного власноруч в Карпатах:
Невеличкий "прибамбасик"-міні-листівочка до подарунку хресній:
Кулінарні спроби: кексики, які тепер модно називати "мафіни" - пробувала апельсинові і бананові (рецепт - тиць і тиць)....Такі смашшшні вийшли :) - нескромне "ммм". Є фотки лише апельсинових (бананових не стало ще швидше!):
Фотогалерейку мав би завершити десерт Тірамісу, але фото також немає :( - робила вперше. Виявилось, що це зовсмі нескладно, якщо мати всякі італійські смакоти за переписом. Результат також сподобався! :)

Отакий вийшов допис. Якщо комусь мої підглянуті "вектори" вселять якусь гарну ідею - буду рада :)

Поваляємось?

Розпирає від гордості... :)

Навіть важко почати писати, бо зразу хочеться похвалитись :)

До речі, подумалось: може. то якийсь добрий знак, що я протягом останніх півроку вже кілька "вихвалялок" запостила? Хочеться вірити :)

Почалось все традиційно вже - із форуму. Там я вперше із здивуванням побачила, яку красу наші дівчата вміють створити. Так я помаленьку відчула спочатку непевні, а далі вже серйозніші симптоми такої собі хвороби - "рукоділеманії". Хвороба-хворобою, та ще й з наркоскладовою: не можеш пройти мимо крамничок із всякими інструментами, клеями. блискітками, бісером і так далі і так далі. Але інший бік медалі у тому, що за такими захоплюючими справами геть начисто забуваєш про депресії, час від час переживаєш миті "особливого творчого екстазу", завжди маєш під рукою хенд-мейд подаруночки, менше часу проводиш в моніторі... Ну, може з останнім пунктом я дещо поспішила :).

Отже, валяння вовни.
(Так, мені також було смішно із словосполучення, коли я вперше його зустріла...хіхікаю :))

Вже й раніше мені часом потрапляли на очі цікаві такі, "мохнаті" прикраси. І я навіть не могла собі подумати, що їх насправді можна легко зробити своїми руками. Проте, цитуючи когось із "Камеді Клаб"-у, "главное - просто верить".

Довго розбиратись у теорії не вистачило терпцю. Погортавши статті із майстер-класами, я вирішила використати популярний метод "наукового тику" і придбала собі набір для валяння. Туди ввійшла зелена губка (найзвичайнісінька, такою можна і авто пуцувати), пара дивних голок, кілька клубочків різнокольорової вовни та деяка фурнітура для сережок чи намиста - защіпки, кільця... Далі запустила перший же майстер клас на Youtube і ...

Теорії по валянню вовни можна нашукати безліч у просторах Інтернету. Тому скажу лише пару слів про це. Є два типи валяння: сухий метод та мокрий. Наскільки я зрозуміла, мокре валяння використовується для створення плоских форм (пелюсток квітів, шарфів, ...), а за допомогою сухого можна отримати об'ємні фігури абсолютно різної форми.

Для створення звичайних кульок використовуємо сухе валяння з елементами мокрого :)

Крок 1. Спершу треба відірвати від клубка вовни таку собі смужку та згорнути її у щільний рулончик. Боки цього "рулетика" треба намагатись загорнути всередину (щоб не "вискакувало" назад, можна відразу використати голку - її кінчиком заправити краї всередину). Увага! Відірвати треба трохи більше вовни, бо після звалювання кулька зменшиться у розмірах майже вдвічі!

Крок 2. Кладемо клубочок на губку і спеціальною голкою (або двома одночасно - так швидше) починаємо швиденько проколювати його. Коли голка проходить крізь вовну, вона ніби сплутує волокна між собою, зчіплюючи їх. Клубочок треба поступово повертати. щоб поколоти його з усіх боків - тоді він набуде округлої форми. Чим довше робити "поколювання", тим краще зваляється вовна і тим щільнішою вийде кулька.












Важливо: треба старатись дивитись на голку в руках, а не фільм :) - цю мудрість підказують мої сколені пучки пальців :)

Крок 3. "Закріпити результат" допоможе етап мокрого валяння. Треба замочити кульку у теплому розчині мила, а потім добре її витиснути.











Крок 4. Відтиснуті кульки ще катуляємо між долонями, а додатково - по поверхні, накритій плівкою з бульбашками (така використовується для пакування товарів), що допомагає вовні звалятись ще краще.

Крок 5. Фінальна сушка.

ВСЕ! Я ж казала - так просто :)

Коли готові намистини ( а їх можна робити абсолютно різного, або ж зовсім однакового розміру), то далі справа лише за фантазією. Можна населити кульки на жилку, чергуючи з бісером, або використати інші декоративні елементи. На жаль, мені дісталась найменша доза терпцю у цьому Всесвіті :) - як я могла чекати на можливість походити по крамницях за декором? Тому я просто населила все гарненько, пронизавши жилку через звичайну голку.

Я так тішилась, що навіть мій чоловік, який категорично не любить жодного виду біжутерії, не зміг мене покритикувати :). Я так світилась від щастя, що його промимрене "гарно" сприйняла із геть неадекватним задоволенням :).

Цілу годину не могла зняти свого чудо-намиста, хоча воно добряче "кусається" (цікаво, чи такий "баг" є у всіх прикрас із вовни!?). Гарний вечір, гарна "вихвалялка" :).

Вихвалялка!

Мушу ще й тут похвалитись...

Я є великою любителькою всяких затій, які можна швиденько довести до кінця та отримати мега-добрий результат :).

Нещодавно на форумі вичитала рецепт домашнього майонезу....Обіцяно було смачнющий продукт без Е-шок :). А виявилось, що ще й простий у приготуванні.
Отже, цитую авторку рецепта:
" Отже, маємо:
три яйця
пів чайної ложки солі
2 ч.л. цукру (можна менше)
2,5 - 3 ч.л. оцту
перець
часник до смаку

1 ст.л. сметани
1 ч.л. гірчичного порошку (сметану і порошок можна не давати)

олія (нам пішла вся, що на фото) Збиваємо в блендері все, крім олії. Вливаємо олію: ллємо як заманеться, блендер і так не впустить більше, ніж треба. Тонкою цівкою ніколи не лили :). В якийсь момент ножі в блендері починають "пробуксовувати", всередині утворюється булька з повітря, в якій крутяться ножі, і майонез більше не збивається. Це означає, що вже досить. Але, якщо у вас ще є нерозмішана олія, - її можна розкалатати ложкою і запустити блендер ще на кілька секунд, а потім повторити. Виходить півлітри майонезу і ще трошки - дуже масткий, двома-трьома ложками можна розмастити повну велику салатницю. Згадала: майонез зберігається досить довго, одного разу ми поїхали на море на два тижні, а банку з майонезом залишили на балконі. Був ще добрий, ніц йому не бракувало. "

В мене вийшов густенький і запашний (трошки з часничком) соус - тепер тішусь і жую хлібчик з майонезиком :).


Смачного!

Моя Англія в картинках

От я вже і вдома :) - із жменьою різдв'яних льодяників, валізкою вражень, довжелезним списком справ, що були відкладені "на потім".... а також із доброю порцією натхнення до роботи та відчуттям переповнюючої радості від перебування вдома. У моєму випадку абсолютно справедливим є відомий вислів про "вдома найкраще" :).

Вирішила наостанок згадати декілька миттєвостей-цікавинок :), які роблять наші враження відмінними від описів у туристичних довідниках...(Наприклад, я ще й досі з приємністю згадую того темношкірого хлопця з великим бомбоном із Відня або їхні розчулюючі світлофори :)).

Серед моїх найперших вражень від Англії (і Ковентрі (Coventry) зокрема) надійно зайняли місце їхні білочки (вони ж вивірки :)) - живуть собі у парках та скверах, випрошуючи ласощів у перехожих - великі, блискучі, допитливі. Одна така красуня нахабно підійшла якось до мене. Я тихенько присіла, щоб не сполохати...Яке там "сполохати" - вона встала на задні лапки, а передніми "рученятами" сперлась мені на коліно і вимогливо заглядала у вічі! Мені навіть стало соромно. що я не маю чим її почастувати :)

Не менше відчуття власної гідності та розуміння своїх прав - у гусей, що чинно походжають Стратфордом :). Як мені хтось пояснював, їх не можна в жодному разі ображати - вони під королівськи захистом!

А таку ось заплутану "пташину стежину" (ач як загнула :)) я запримітила по дорозі в Університет:


По-осінньому сумний вигляд із мого вікна. Цікаво, що з "парадного" боку вулиця має зовсім інший вигляд, ніж коли виглянути із вікна на протилежний бік - там один попри одного туляться рядочки таких міні-двориків :). Як я помітила, це типово для англійських будинків - кожен собі там може облаштувати приватний "затишний куточок", терасу для чаювання або ж майстерню...

Додам фото головного Собору Михайла у Ковентрі - це щось більше схоже на уривок із "туристичного довідника", але дійсно вражає... Дві непоєднувані частини - супер-новий собор та старовинні руїни. Всередині нового, на жаль, не побувала, проте мала змогу насолодитися атмосферою спокою та помилуватись на мереживні стрілчасті вікна старого.
А ось - картинка Ковентрі вночі... Денні суперечності стилів та епох майже непомітні під покровом ночі та у сяйві вогнів.
Ще одна знимка нічного міста - майдан "Міленум", де неоном позначено часові пояси світу.
А така симпатична автівочка, яку я назвала принцесою Фіоною (через зелені "вушка"), щодня проводжала мене довірливим поглядом круглих фар по дорозі на роботу :)
Просто одна із затишних вуличок...
А це - герб міста Ковентрі (Coventry). Чому центральною фігурою є слон - для мене залишилось загадкою :). Може, раніше замість білок тут водились зграйки слонів?:) Таким же незрозумілим "геральдичним елементом" мені видався вовк чи то лис на самому вершечку - мабуть, треба поГуглити...
Незвичне освітлення внутрішнього дворику університету гармонує із незвичним східним стилем альтанки :)
Дуже милий старовинний будинок на одній з вулиць: таке враження, що йому затісно серед сусідів, тому він крутиться на місці, намагаючись визволитись (одним "плечем" вже виліз:))
Така художня вивіска на воротях викликала однозначну асоціацію із одноіменним готичним фільмом жахів :)....Бррррр
Мабуть, добірку почесно завершить фото із Українського клубу Ковентрі :) - посередині Англії наші співвітчизники гуртуються, бавляться, п'ють пиво (і не тільки ;)) і співають по-українськи. Гарна атмосфера, раритетні фото і прапорці "ФК Карпати" - все страшенно мило :), але що вразило - молоді люди, вже у другому поколінні народжені в Англії, спілкуються українською мовою. Отакий приклад деяким нашим "українцям"!