Тим, хто почав літати :)

Вихвалялка номер один - вчора я вперше подорожувала літаком :).... Комусь мій ентузіазм буде смішний, але то дійсно вражень купа. А коли робиш щось уперше, то для когось очевидні речі можуть бути даааалеко неочевидними :/!

Отже, неочевидні очевидності:

1) Я мала часу - цілу валізу і ще трохи....Була опція залишити речі в камері схову (за 15 грн) і піти у місто. Але раз я не хотіла залишати ноутбук, то довелось би все одно тягати наплечника із ним.....То найкращий варіант для мене був - знайти тиху місцину із кавусею і залізти в Інтернет.

Отже - із "головного" боку залізничного вокзалу у Києві шукаємо, де є вказівники на заклад швидкого харчування "Шаро-вара" (це як прийти від колій має бути справа). Як на такий овсім не ресторанний заклад, то кава там дорога, але зате безкоштовний WiFi і є розетки. Вони на касі дають папірчики із паролем....на вчора це, здається, було слово "sharovarainternet". Можна сидіти до "посиніння"...ніхто не виганяє, бо місця катма.

2) Летіли ми із Жулян, в Києві. Так от - добиратись із головного залізничного вокзалу туди можна на маршрутці! Чому знак оклику? Бо перш, ніж я взагалі дійшла до зупинки, мене мало не за рукав тягнули в таксі. Звісно, таксі - це супер, але я мала невелику валізку і купу купезну часу.....то питається: "чого напружувати людину!?".

Так от - цілком реально за 20 хв доїхати до Жулян на маршрутці №169 (станом на вчора, 1 листопада 2011). То тра вийти з "південного" боку вокзалу і від виходу йти трошки направо, а там не чекати з моря погоди :), а махнути потрібній маршрутці, яка буде їхати. І все :)

3) Як виявилось. вже всі давно знають, що валізи треба уважно запаковувати у плівки-скотчі-і-т-д....Я ніжно обмотала свою двічі харчовою плівкою :) гггг.....- то не допомогло б. В аеропорту є сервіс - пакування валіз. Коштувало то наразі 35 грн, але давало якусь гарантію, що валізі сильно не натруть боки та й не залізуть всередину... Хоча більшість пасажирів послугою не скористались...

4) Після реєстрації та всіх контролів у Жулянах є зал очікування на посадку. Так от....ближче до години посадки народ починає посилено рухатись і займати чергу до одних із двох дверей.... Але у черзі не варто стояти! Насправді під двері під"їжджає автобус, а за ним - ще один...поки не помістяться ВСІ. Навіть після цього перепитують, чи нема бажаючих ще долучитись. Автобуси чекають одне одного, тому першість-другість тут не грає ролі. Один автобус під"їхав був до одних дверей, а другий - до інших, тому переваги не мав ніхто. Більше того, хто стояв у черзі та витиснувся з приміщення першим - той сидів, а не стояв у автобусі.....а тому не мав змоги вийти із автобуса першим....а тому в сам літак потрапив далеко не першим :)

Тому - треба робити все дуже спокійно - повний релакс! Варто собі сидіти, їсти канапку і спостерігати за броунівським рухом зденервованих пасажирів :).

....отакі підказки, кому знадобиться....(хоча, не гарантія, що завжди все однаково!)...

А поза тим після польоту варто сказати велике ВАУ :) краєвидам "в ілюмінаторі" - Київ у вогнях навіть нічим не поступався Лондону!! :) :) :) Картина заворожуюча....хоча тяжко усвідомити, як ти є високо у такий момент. А ще тоді, коли картинка за вікном раптом втікає кудись і ти всім нутром чуєш, як літак починає робити спіралевидні маневри - ох, а це вже навіть може бути лячно (ну але не мені ж!:))

Отакі найсвіжіші враження. А ще - чистота Лондонського аеропорту.....можливість використати купу селф-сервісів (як, наприклад, роздрукувати собі такий файнезний квиток, який забронював через мережу...)..... і та знаменита "starbucks coffee" (яка...вже була зачинена :Р )....

Все починається гарно.