Прогулянка у Kenilworth Castle

Екскурсія замком Кенілворт (українську версію назви замку послужливо підказала Вікіпедія, тому що я сама досі ніяк не можу її запам"ятати :)) починається саме такою табличкою на мості, поруч із пунктом пропуску.

Відразу скажу, що погуляти у замку мене запросили знайомі - дівчина із Польщі та її бойфренд із Франції. Отакою колоритною компанією ми і рушили в Кенілворт гарного недільного дня.... наразі одного із небагатьох листопадових днів в Англії, який сірі відтінки поміняв на святкову золоту одежу :).

Отже, як справжні батяри, ми під"їхали до замку, увіковічнили гарний краєвид:
...а тоді вузенькою стежкою попід мостом проникнули на територію, зекономивши 6 фунтів :). Виявляється, "халява" - улюблена страва усіх часів і народів!

Ще з автомобільної стоянки панорама виглядала просто розкішно: червонуваті руїни замку так гарно контрастували із ще зеленою травою, а лагідне осіннє сонце додавало картині об'ємності.

Замок Кенілворт достатньо сильно пошкоджений, щоб перебувати у статусі руїн, але і збережений рівно настільки, щоб можна було з легкістю його довершити в своїй уяві.
Високі стіни, величезна кількість вузьких вікон (деякі навіть із залишками декоративних елементів) і чудесний лабіринт із різнорівневих приміщень, сходів та переходів - все це справляло враження перебування у якійсь фантастичні грі :) (от вони ми - діти віртуальності!).

Із почуттям дитячого захоплення ми облазили всі закутки: малесенькі камери для утримання злочинців, винні погреби, тераси... До речі про вино і злочинців - виявляється, що ув'язнені бідаки мусили відчувати справжні "Танталові муки" - їх спеціально тримали у кімнатах, де добре відчувався запах вина... отакі от тортури :).

Позаду головного замку розкинувся відреставрований сад. Правда, о цій порі року він виглядав не найбільш привабливо, але багатообіцяюче як мінімум :).
На фото видно щось на кшталт альтанки - спочатку ми думали, що це невеличка оранжерея, але виявилось, що там живуть птахи :). Там ми бачили пишного фазана та маленького павича (якщо я правильно роздивилась, бо він виявився дуже сором'язливим :)). А ще були такі смішні сірі пташки, які буквально застигли непорушно, заховавши голови десь у пір'ї (ми сміялися, що вони вдають із себе камінчики - такі ж сіренькі, тільки з маленькими білими крапочками :)).

Крім пташок, у саду проживають два... білі ведмеді :).

На території замку найкраще зберігся будинок (величенький будинок чи маленький замок - одне з двох :)), в якому нині є невеличка експозиція і кілька умебльованих кімнат. До слова, я і раніше бачила замкові інтер'єри, але саме ці викликали асоціації із лицарством за круглими столами :).
Всередині приміщень відчувався подих давнини.... уявляю, наскільки сильним був би контраст із бароковими пишними хоромами з купою позолочених речей, гобеленів та вишуканих кріселок з вигнутими ніжками :).


Серед осінньої позолоти живописно виглядає щось-ніби-господарський будиночок на території замку - там відбуваються традиційні англійські чаювання :).



Правда, нам не вдалось спробувати знаменитого "five o'clock" чаю з молоком - виявилось трохи запізно... :( Хоча ми надолужили все в селищі поблизу замку із такою ж назвою - Кенілворт :).

Отак на приємній ноті завершилась наша прогулянка. Приємна "чайна" нота була підсилена за рахунок чізкейка (сирного пирога) :). Всіх запрошую нам позаздрити :).