Буквально щойно з вокзалу (зараз класна буде фраза) - "їздила в Лондон" :).
Випереджаючи всі запитання, зразу напишу - всього не встигла :(! І під "всього" я не маю на увазі всього-всього, а всього із мого стратегічного плану. Хоча я все ж себе похвалю - я таки добре над ним попрацювала :). Перш за все, порозпитувалась у кого могла (дівчаткам із Посиденьок - окреме "дякую"), щось, безумовно, нашукала в просторах Інтернету....
Якщо у тебе є 1 день (!!!) , то чим ближче до очікуваної дати, тим більше накочується відчуття "фрустрації" - це як у ослика, що помер із голоду перед двома копицями сіна - не міг, бідака, вибрати!....Гм...і як це мені вдалось залишитись такою задоволеною після всього лиш 3 годин у Відні - містика :)...
Досить балаканини! :). Значить так: екскурсія Лондоном на 1 день.
Вирішила цей допис зробити дійсно корисним. Особисто мені було дуже приємно знайти розповіді про візити до Лондона із деякими практичними порадами. Тому, панове, будемо поєднувати приємне із корисним :).
Нульовий крок підготовки полягав у підбірці всіх цікавостей британської столиці та нанесення їх на створену Гугл-карту (тиць сюди) :). У список увійшли основні "приманки для туристів":
- Біг Бен (Big Ben) та інші відомі Вестмінстерські місця - сам палац та абатство (Palace of Westminster та Westminster Abbey)
- Букінгемський палац (Buckingham Palace)
- Собор св. Павла (St. Paul's Cathedral)
- Трафальгарська площа (Trafalgar Square)
- Королівська обсорваторія Гринвічу (Royal Greenwich Observatory)
- Тауерський міст (Tower Bridge) та сам Тауер (Tower of London)
та декілька цікавинок із розширеної версії списку (на правильність поділу списку на списочки не претендую :)) :
- Площа Пікаділі (Piccadilly Circus)
- Альберт-хол (Royal Albert Hall of Arts and Sciences)
- Мерія Лондона (London City Hall)
- Головний суд Лондона (Royal Courts of Justice)
- Шерлок-Холмсівські місця: музей (The Sherlock Holmes Museum) та Скотленд-Ярд (Scotland Yard)
Стартова точка маршруту - залізнична станція Лондон Юстон (
London Euston). Загальний вигляд карти із нанесеними "кнопочками":
Салатовим кольором відзначено пункт прибуття до Лондона. Видно, що усі місця огляду групуються приблизно на три групи:
- блакитний еліпс - область для "розігріву" :)
- червоний еліпс - основний плацдарм!
- фіолетовий еліпс - Грінвіч, який знаходиться далеко за географічним критерієм, проте близько за критерієм "хотілки"
...і дуже недоречно дисонує Альберт-хол
:( . Що ж, бути йому десертом
:).
Також хочу додати, що серед запланованих атракцій обов"язковим пунктом була зустріч із Темзою - хотілося поплавати по ній
:).
Відразу хочу застерегти - бажаючи встигнути ВСЕ, я зробила помилку щодо пріоритетів, тому не встигла побачити значної частини червоного сектора! Проте завадив мені не так поганий розрахунок (бачите самі - це майже військова точність та науковий підхід
:)), як брак світлового дня. На моє велике здивування та розчарування, сонце почало котитися на захід вже о третій годині дня! Тому мій план був би ідеальним влітку
(дозволяю скористатись усім бажаючим
:)) .
Отже...
1) Прибуття на Лондон Юстон.
Як то вже звично для цивілізованих країн, тут все чітко і зрозуміло - слідуєш за юрбою
:). А якщо серйозно, то вказівники не дадуть зблудити. Тут завданням номер один було придбання денного проїзного квитка на багато видів транспорту. Після ретельного дослідження транспортного питання, я вирішила придбати денну картку Travelcard для зони 1 і 2. Поясню: Лондон поділено на декілька зон, враховуючи віддаленість від центру, який сам є зоною №1. Для виконання обраного маршруту цілком достатньо 1 і 2 зон.
А щодо Travelcard - то якщо вона купується на вихідний чи святковий день, то є трішки дешевшою (на момент публікації ціна - 6.60 фунтів) та носить назву "Day Off-peak Travelcard" (вся інформація тут:
тиць). Картка діє на метро (Undegraund або Tube), DLR (розшифровується "Docklands Light Railway") та London Overground - це все ніби різні види поїздів, але якісь бігають під землею, а якісь - по поверхні, а якісь - ..і сама не знаю
:). І нащо їм стільки видів поїздів??
:)Нижче - кавалок із файлу про місця, де можна придбати Тревел-картку, із сайту "
Транспорт у Лондоні"
....який підтверджує те, що картку можна придбати практично всюди на зупинках вище перерахованих видів транспорту
:).
При виході із поїзда на Лондон Юстон відразу скористаємось послугами Self service ticket machine, яку розшифровуємо як "квиткова ..." (гм, мабуть ні
:)) - "машина самообслуговування для придбання квитків"! Увага - якщо не було зроблено бронювання через Інтернет, то відразу пхати кредитку у щілину - це свідчення "поганих манер"
:)...жартую. Просто можна спершу поклацати по меню, розібратись - і вже тоді ризикувати фінансами - ну хто його зна, коли ті машини збунтуються і почнуть витворяти казна-що
:). ОБОВ"ЯЗКОВО треба дочекатись видруку картки і забрати її внизу!
При вході та виході (!) із метро Тревел-карту потрібно вкласти у спеціальну щілину справа від турнікету (інші види карток можна просто притулити вгорі до сенсора) - картку "з'їсть" і "виплюне", запропонувавши вам її забрати та пройти.
2) Не першим у списку, але важливим для мене пунктом була вулиця Бейкер стріт
:). Так...я в курсі, що Шерлок Холмс - вигаданий персонаж. Але ж він видається реальнішим за деяких справжніх
:). І, до речі, я десь колись читала, що сам автор - Конан Дойл - мав схильність до дедуктики. Виходить, що Холмс міг би мати якусь часточку живого прототипа! От як завернула
:). От вам і дедукція. Ну як може бути неживим той, кого ми цитуємо? "Елементарно, Ватсон"! ....Тут в мене можуть заслужено полетіти капці - цитату то міг і не Конан Дойл вигадати, а сценаристи російської версії "Холмса"
:) хі. Як все запущено.
Згадала зі школи анекдот:- що це за жахливе гарчання!?
- це собака Баскервілів!
- а що це за моторошна мовчанка?
- ... а це риби Баскервілів!
:)Тим не менш, я із великими дитячим захопленням очікувала зустрічі із легендарним будинком під номером 221b. Тепер там функціонує цілий музей, не кажучи вже про сувенірний шоп. Проте одна справа - постояти навпроти будинку, де міг би жити твій уявний герой, міг часом відхиляти рукою край фіранки або просто виходити на вулицю із якимось саквояжем (був такий!?)....А інша справа - розглядати реальні речі вигаданого Шерлока у музеї. Якось дивно
:).
Дослідивши схему метро, я втішилась, що на Бейкер стріт є навіть окрема зупинка. Хоча потратила немало часу, щоб таки туди доїхати - чомусь у деякі дні цілі гілки Лондонського метро можуть бути закритими. З кількома пересадками-перебіжками я таки добралась туди!
Шерлоківський дух відчувається вже із першим кроком на платформу:
і просто приголомшує в міру просування
:). Перше, що впадає у вічі - невеличкий пам"ятник детективу вже при виході із метро. А далі примостилися кілька невеличких магазинчиків, вщент заповнених всяким сувенірним крамом типу ведмедиків у клітчатих капелюшках та з лупою
:). Туристична індустрія - велика сила
:), проте вона у мене не відбила охоти знайти №221b. І ось....ми зустрілись
:):
3) Наступним обо"язковим пунктом програми було відвідання Букінгемського палацу, при чому саме о 11:00. Вичитала на офіційному сайті, що в цей час має відбуватись зміна почесної варти (може вона якось по іншому називається, але сенс приблизно такий). Наївна.... думала, що одна така цікава на весь Лондон
:).
Спустившись вулицею Бейкер-стріт, я перейшла до Гайд-парку (Hyde park), яким можна спуститись до Букінгемського палацу. Я вирішила дочекатись церемонії з користю: жуючи канапку та запиваючи гарячою кавою. Каву купити я встигла, а тоді зрозуміла свою помилку - перед Букінгемським палацом майже усі стоячі місця були зайняті - величезний натовп чекав на початок атракції! Складний вибір між кавою та церемонією був вирішений в дусі "хліба і видовищ" - взявши в одну руку каву, а в іншу - фотоапарата, я таки змогла зайняти місце серед роззяв
:).
Виявилось, що чекати треба довгенько - аж до 11:30. Тому я таки допила свою каву.... без канапок, зате із відчуттям заздрості із боку сусідів по натовпу
:).
Скажу одне - чекати було варто, але в іншому місці. Тепер я знаю, що краще прийти раніше і зайняти місце коло самої решітки, що огороджує пляц перед палацом. Хоча перед нами проходили усі колони: і оркестр, і різноманітні "мундири", - але більшу частину часу ми спостерігали, як на подвір"ї під музику чемно виконували якісь накази верхівки чорних високих шапок
:).
Але й побачені фрагменти мені сподобались - виточені рухи, урочиста музика та відчуття страшенного офіціозу
:). А натовп як натовп - часом його чіткі "береги" починали розмиватись, і тоді лад наводила кінна міліція:
Учасники дійства випромінювали непідробне почуття власної важливості
:):
Отак непомітно спливли цілих 1.5 години!
4) Далі, згідно плану, можна було діяти за двома сценаріями. Перший варіант передбачав огляд центральної частини міста, а тоді - "річковий круїз" до Грінвіча. Інша опція - поміняти місцями центр і Грінвіч
:).
Серед решти пунктів запланованого списку часові обмеження стосувались Грінвіча (10:00-17:00), Собору св. Павла (8:30-15:30, о 12:30 - Служба), Тауера (9:00-16:30) та виставки на мості Тауер (Tower Bridge exposition, 9:30-18:00). Мені в першу чергу кортіло побачити нульовий меридіан, тому я спочатку вирішила поїхати у Грінвіч, а тоді повернутись Темзою до центру. Саме в цьому і полягала моя помилка - з огляду на короткий пізньо-осінній день, не варто було відкладати огляд центру - адже в темряві його важко розгледіти
:). Проте усвідомлення прийшло запізно, тому я вирішила встигнути все, що зможу
:).
Отже, Грінвіч! Добратись туди на метро не вийде - потрібна пересадка на лінію DLR на зупинці Canary Wharf ("
wharf" - пристань, а "
Canary" - трохи інші Канари
:)). Потрібно вийти назовні та пройти трохи прямо, у бік великої скляної споруди - це і є зупинка DLR. Там не виявилось турнікетів, проте свою Тревел-кард потрібно було мати при собі - показати черговим.
Тепер цікавинка: цей поїзд DLR не мав відділення машиніста
:) - тобто починався відразу із вагона з великим вікнами. Лише на одному із місць сидів хлопчина, який (успішно маскуючись під пасажира) зосереджено натискав якісь кнопочки та часом переміщував важелі... Варто відразу ж знайти на пероні місце, звідки можна сісти в перший вагон - картинка відкривається дуже гарна
:). Мені як львів"янці (тобто не звиклій до метро
:)), взагалі було цікаво їхати у вагоні високо над землею, та ще й мати можливість усе розглядати майже на 360 градусів! Я наготувала фотоапарат, адже нам потрібно було перетнути Темзу. Ото буде видовище!
"Видовище" виявилось закритим тунелем попід рікою
:) :).
Другий важливий момент - якщо їхати в першому вагоні, то перед виходом на своїй зупинці варто переміститись на пару дверей далі до середини поїзда - виявилось, що на усіх не вистачає перону!
:)Трошки поблудивши.....
(до речі, Fish and Chips (смажена риба та картопля) - одна із найбільш традиційних страв у меню британців
:)....а я завжди думала, що фрі - це американський винахід
:). Хоча, зрештою, сучасна Америка сама є в якійсь мірі "винаходом" європейців
:)).
... я врешті знайшла Greenwich Park. Високо на пагорбі виднілись шпилі королівської обсерваторії.
Відразу при вході - старовинний годинник та шкала мір довжини: фути, ярди. дюйми...
За дорослий квиток на експозицію та дозвіл потоптатись по меридіану довелось викласти 7 фунтів (ех
:()....Якби мати більше часу - то там страшенно цікаво! Наприклад, розповідається про перші мікроскопи та годинники, різні способи визначення координат, купа історій про королівських астрономів. Наприклад, я дізналась, що був колись мікроскоп, поміщений у глибочезний колодязь
:). А ще - що бідні самовіддані працівники обсерваторії постійно страждали на застуду та інші хвороби, адже проводили свої спостереження часто на холоді та у всяких несподіваних місцях. А ще - Ньютон якось добряче "наступив на мозоля" одному із вчених - опублікував ще неповний каталог зірок без дозволу його автора - першого королівського астронома Джона Флемстіда (John Flamsteed).
Дуже сподобався сонячний годинник із дельфінами: тінь від кінчиків їх зведених хвостів показує час. Товстішими лініями на цьому годиннику позначені години, а тоншими - 10-хвилинні інтервали між годинами.
Експозиція загалом дуже цікава - все оформлено з вигадкою, динамічно змінюються картинки, відриваються дверцята і т.д. Шкода, але вечірнє забарвлення сонечка підганяло мене - тому я швиденько поклацала на фотоапарат деякі цікавинки та здійснила першочерговий задум - постояла на нульовому меридіані!
:) Уррря (згадався мені вислів нашої сусідки: "поросяче щастя" - оце воно
:)). Мабуть, ці знимки можна так і підписати: "пуп Землі"
:).
5) Ще лише трішки перейшло за третю годину - а я вже серйозно переживаю за "успіх операції" - сонце так невблаганно все починає забарвлювати у золотистий колір.... Отже: швиденький спуск до пірсу....ой кудись не туди пішла
:)....знов швиденький спуск до пірсу і....побачила, як мій річковий автобус набирає ходу
:(. Це не біда - вони ходять там щопівгодини, але шкода - довелось почекати у черзі.
Примітка - із денною Тревел-кард діє знижка при купівлі квитка на річковий автобус (всього 3.70 фунтів)! Можна було обрати не автобус (River bus), а річковий тур (River tour). Звичайно, це непорівнянні речі, але усе доводилось вибирати із врахуванням браку часу. Крім того, на автобусі я мала змогу побачити майже ті ж краєвиди, але за значно меншу ціну (разів так в 4). Нарешті: "екіпаж подано!"
:).
Мушу зауважити, що мене вразила вправність членів екіпажу: щоб пришвартувати автобус, їм потрібно за кілька метрів поцілити канатною петлею на спеціальний стовпчик!
Отримала хмару задоволення від поїздки!! (Де тут смайлик, який плеще у долоні?
:)). Через велике вікно (а я сиділа спереду!) я бачила, як з обох боків пропливають чудернацькі будинки - ніби учасники конкурсу на найвигадливішу форму
:). А ще - нарешті знайшлась хвилинка з"їсти свою канапку
:).
Знову ж таки як справжня львів"янка ( без метро, без ріки.....де тут смайлик, який тупоче ногами!?), я від душі насолоджувалась водяною гладдю Темзи, тим, як вигинались хвилі з-під днищ зустрічних човнів, та спокійним спогляданням Лондонського передвечір"я.
Ми проминули десь близько п"яти різних мостів - і всі різні! Безсумнівно, найвеличніший - Тауерський міст, такий романтичний і загадковий...
Тауерський міст давно вже став одним із символів Британської столиці. Виявляється, що його часто помилково називають Лондонським мостом (London bridge) - настільки сильно він асоціюється із Лондоном. Існує одна міська легенда про те, начебто якось американці захотіли його купити. То англійці поводили покупців по Тауер-мості, а у паперах вказали назву "Лондонський міст".
:) шахрайство з нерухомістю у особливо великих масштабах
:).
Насправді Лондонський міст є трохи вище за течією і також має свою особливість, адже веде свою історію від найпершого мосту, що сполучав центр Лондона та район Сіті. Більше того, Лондонський міст довгий час був єдиним сполученням через Темзу, аж до відкриття Вестмінстерського моста у 1750 році.
Однією із родзинок нашого маршруту була панорама самого Тауера. Після прочитання різних художніх творів у мене зберігалась стійка асоціаціа Тауера з в"язницею. Я собі уявляла якусь темну похмуру вежу... Виявилось, що це дуже мальовничий замок (ну, звісно, не для ув"язнених
:)). У вечірній позолоті Тауер виглядав розкішно - шкода, що не довелось там побродити (галочка в умі на наступний раз
:)).
Звичайно, найбільшого трепету мені завдавало передчуття зустрічі із славнозвісним Біг Беном. Раніше я знала рівно те, що Біг Бен є візитною карткою Лондона - красивою і знаменитою. Ближче до поїздки я прочитала, що це годинникова башта Вестмінстерського палацу. Точніше, назва Біг Бен ("великий Бен") стосується саме дзвону, який розміщений всередині годинникового механізму. Цей дзвін є найбільшим у своєму роді,.... ну і називається відповідно
:).
По дорозі до очікуваного Біг Бену можна було роздивитися знамените "Лондонське око" (London Eye) - гігантське колесо огляду на протилежному березі.
Нарешті! Нарешті я маю змогу порозглядати Великого Бена з усіх боків. Він виявився дійсно дивовижним: навіть будучи так далеко внизу я змогла роздивитись золоте мереживо та витончені детальки циферблату - високо над будинками Лондона, він ніби мудрий і вельможний хранитель часу
:). А найбільше враження справляє уся композиція Вестмістерського палацу - навіть бракує прикметників, щоб описати свої емоції! Я завжди любила готичні споруди, а тут - просто як переповнення готикою! Мені здавалось, що можна тут дочекатись вечора і спокійно їхати додому - і я буду впевнена, що побачила найцінніші перлини міста
:). Нема змісту тут описувати всі елементи ансамблю Вестмінстера - це треба бачити!
Як видно із фото, невдовзі швидкі осінні сутінки таки втрутились у мій план...але я не шкодую
:). Ще встигла дійти до Трафальгарської площі та пожаліти бідолашного адмірала Нельсона - він виглядає так самотньо на височенному шпилі
:).
Фото з моєї мильнички вийшли не надто художніми, тому для покращення враження наважусь додати ще "рекламну світлину" цієї площі - насправді симпатичного місця зустрічі кількох центральних вулиць Вестмінстера:
Маю враження, що встигла побачити все, що можна були "втиснути" у один день. Звичайно, навпроти деяких пунктів списку не вдалось поставити галочку, але товстенного плюса я собі сама намалюю за чудову суботу в Лондоні!
:)
До слова, я таки прикупила в якості дрібних сувенірів традиційні кольорові карамельки у вигляді паличок, як рекомендував один із сайтів
:).
Екскурсія "Шекспірівськими місцями" розпочинається з місточку через Ейвон...Навіть
Вздовж невеличких бетонних пірсів поважно походжають вгодовані чайки, а з берега на них часом трохи зневажливо косяться не менш вгодовані, пишні ....гуси. Очевидно, що уся ця братія давно звикла до туристів і навіть часом знаходить собі вигоду:
Якщо глянути на будиночки вздовж берега, то можна помітити "художній безлад" віконець: різного розміру, на різній висоті :).
І вперше мені попався МакДональдс настільки автентичного вигляду, ніби споконвіку там і "сидів" між сусідами-будинками :).
Та найцікавіше починається прямо за рогом: затишні вулички, невеличкі кафе, попідвішувані квіти і передріздв'яні декорації. Проте головне - старовинні будинки у такому справді англійському стилі (здається, називається стилем Тюдор), з перехрещеними дерев'яними балками та трохи виступаючими вікнами.
Нарід снує взад-вперед, у повітрі пахне якимись невідомими смакотами, а ще можна відразу розрізнити зграйки щасливих туристів :) - щось бельмочуть, кожен на своїй мові, намагаються не потрапити у кадр одне одного :). Такий розмірений ритм вихідного дня у маленькому містечку - це те "що лікар прописав" для усіх здепресованих, запрацьованих і взагалі - вихідців із якої-небудь динамічної столиці.
Зрозуміло, що Стратфорд не перший рік вабить цікавих - розвинулась ціла така собі "Шекспірівська індустрія". Цікаво було помітити навіть в одному із віконець звичайної оселі фігурку драматурга :).
Зовсім поруч можна побачити ще одну атракцію Стратфорда - пам'ятник Блазню із комедії Шекспіра "As you like it". Довелось спостерігати за групою японців, які один поперед одного позували для фото, перекривляючи позу блазня. А поза тим, сюжет зовсім навіть філософський: у високо піднятій руці "The Jester" тримає комедію, а у іншій ховає за спину трагедію. От і привід для роздумів :). І напис на постаменті: "O' noble fool, a worthy fool".
Ще за декілька кроків знаходиться так званий "American fountain" - фонтан і годинник, два-в-одному. Таким незвичним подарунком місту один американець відзначив золотий ювілей королеви Вікторії у 1887 році.
Якщо знову спуститись до ріки вуличкою Wood, то з'явиться можливість "кинути оком" на прибережну панораму та Королівський театр Шекспіра (The Royal Shakespeare Theatre):
Від театру поворот направо - вже традиційна "овеча вулиця" :) - Sheep Street. Тудою варто пройтися вже тому, що це просто ще одна із чудесних ВУЛИЧОК - саме так пестливо їх і хочеться називати, в порівнянні із дорослими ВУЛИЦЯМИ. Знову смачні будиночки, знову зворушливі прикраси... Але крім того, тут можна відвідати музей "Світ Тюдор" (ну чи якось так), де вам запропонують нічний тур із привидами, прогулянку Стратфордом із самим ...Шекспіром :) (мабуть, працює у них на півставки :)) та хмару інших атракцій. До речі, вичитала, що веб-сайт ціього закладу є одним із "most haunted" (дослівно - "найбільш польований", а по-нашому то популярний) в Англії (якщо зацікавило - тиць тут)!
Якщо Sheep-вулицею піднятись та на перехресті звернути наліво, на Chapel Street, то буде нагода побачити ще одне із "шекспірівських місць" - будинок Неша (Nash’s House), а Неш доводився Шекспіру зятем :).
Прямо коло обійстя Нешів (на попередньому фото навіть видно шматочок муру) - вхід до каплиці "Guild Chapel", яка, в свою чергу, стоїть впритик до Школи короля Едварда для хлопчиків. Саме тут колись навчався юний Вільям....
Така собі трохи моторошна логічна послідовність - розпочинала я свою екскурсію від місця народження Шекспіра, а завершила місцем, де він свого часу і помер...
Якби хто планував поїхати у Стратфорд на Ейвоні - раджу прочитати коротенькі коментарі про цікаві місця на веб-сторінці отутка.
