Стара добра Англія

Ну от я і в країні Гарі Поттера....Їхала-летіла довго, тому, коли опинилась у Лондоні, то діяла трохи на автоматі, навіть не вірячи, що я навіть не на материку. Перше, що допомогло опам"ятатись - напис на асфальті при сходженні із тротуару: "Подивись НАПРАВО!" :)....А я вже встигла й забути...Таке класне було відчуття: ніби ти щойно прокинувся, але ніби трішки на іншій планеті :).

А потім я зустрілась із Ковентрі (Coventry), містом у самому серці Англії (цитуючи мого друга). Саме тут мені мимоволі згадався Гаррі Поттер :) - варто було лише ковзнути поглядом по лінійці подібних одне на одного маленьких особнячків, що стоять пліч-о-пліч вздовж вулиці. Я вже колись милувалась затишком таких маленьких будиночків у Австрії, в Лінці, але тут вони якісь інші, такі дуже.....англійські чи що :).

Саме на такій вуличці я мала поселитись на цей місяць...

До речі, ще варто згадати по місцеві таксівки - машини на зразок класичних авто із фільмів про мафіозі в смугастих штанях :). Вони схожі формою на жуків, чорних і блискучих, що так діловито прилаштовуються в чергу одне за одним. Таксі не візьме пасажира, якщо воно не є першим у черзі, - водій чемно запросить використати іншу машину. І ось коли перший рушає - всі помаленьку підсуваються вперед :).


Через Інтернет я домовилась про оренду кімнати у будинку однієї пані із донькою. Саме у такому місці варто поселитись, щоб відчути місцеву атмосферу :). Моя кімнатка мені зразу дуже сподобалась: не схожа на безликий номер у готелі, "дихає" історією будинку і його жителів...

Загалом це типовий будинок - невеличкий, на два поверхи. Все дуже компактно: мініатюрна кухонька із виходом на задній дворик, малесенький передпокій перед вхідними дверима, в якому впритик можна розминутись, крихітна ванна із туалетом. Кімнатки також невеликі, але головне - всюди панує художній безлад :). Всі приміщення наповненні купою речей - старі книги, дзеркала у важких рамах, лампи із кольоровими тканинними абажурами, мохнаті килими, численні коробочки-скриньки-кошички - все це створює дивовижну декорацію, наповнює будинок загадкою і кличе пофантазувати....

Підсумовуючи, можу сказати, що перші дні мене не розчарували :) - я вже смакую усі майбутні враження і постійно маю в кишені фотоапарат - щоб зберегти для себе такі симпатичні картинки, як оця маленька (дуже зворушлива) цирульня:

Далі ставлю три крапки, бо впевнена - ще багато чим захочеться поділитись :)...

Д.С. Вирішила все ж дописати ще одне спостереження, яке додає штрих до загальної картини. Я помітила, що тут усі дуже люб"язні, починаючи від таксиста і закінчуючи перехожими: розминаєшся з кимось у дверях - почуєш "sorry", притримаєш двері - "thanks", а продавці звертаються "sweetheart" чи "darling" ("серденько", "дорогенька"). Дуже приємно, хоча, мабуть, то переважно звичка :)