Фініш і старт

З одного боку, це наша історія пологів... з іншого - про самі пологи не розповім  ані слова, бо просто нічого не пам"ятаю. Як то кажуть "шел, упал, очнулся - гипс". Так і в мене вийшло - черговий раз розплющивши очі 19 листопада 2015-го року, вже була мамою. Проте з іншого боку, для мене наші післяпологові напружені 2 тижні стали природнім продовженям пологів, точніше їх особливою варіацією. В їх результаті народилися не лише дві дівчинки-зозульки - за словами оточуючих, важкенькі і величенькі як на двійнят, і крихітні та тендітні на мій погляд. Тривалістю у два тижні (а може, довше) народжувалась у мені мама - в тому сенсі, щоя крапля за краплею щодня набиралась віри, що так є і тепер так буде завжди; народжувався татко у чоловікові - хоча, здається, у нього ця трансформація відбувалася набагато швидше :); народжувалися ми як оновлена сім'я.

Але спочатку хотілося б трошки порефлексувати на тему, так би мовити, допологову. Ця, четверта за рахунком, наша вагітність не була важкою у класичному розумінні. Були нюанси (це тепер вони мені здаються нюансами, а тоді - справжнісіньким "фсьо пропало, шеф" :)) на самих початках, а тоді вже - "як книжка пише".

 

Проте ця вагітність була мегаскладною у психологічному плані. Кожен день відраховувався, кожен тиждень, що минув, сприймався як маленька перемога. І хоч від самого початку була якась така віра, що "ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ" - як я  усім кажу, це моя теперішня мантра на усі випадки життя  - проте бували моменти, коли я собі казала "як має бути, так буде, від мене залежить зараз лише не хвилюватися і приймати все, що мені дається". Так день за днем ми просувалися через весну, парке літо і холодну осінь у напрямку до передбачуваної для нас лікарями дати ікс - 25 грудня 2015 року (саме католицьке Різдво!).

Хочеться пригадати перше планове УЗД у 12 тижнів - воно нам принесло звістку про наше подвійне очікування. Пам'ятаю, як лікар так буденно каже "ну Ви ж в курсі, що у Вас двоє діток", на що я підсміхуюсь і кажу "це  Ви так жартуєте?" :). Пізніше я все намагалась пригадати вираз обличчя чоловіка при цьому :). А ще ... коли ми йшли з обстеження додому через місцевий ринок, то якраз продавали трускавки, а одна тітонька припрошувала "купуйте, вони чисті, домашні, можна дітям давати". Ми з посмішками на вустах купили у неї тих ягід, які "можна давати дітям". Напевно, в ту мить я вперше відчула якесь дивне нове відчуття - що у мене є хтось (навіть кілька), хто потребує моєї опіки :).

Далі було ще чимало обстежень, аналізів і буденних обліково-вагітних дурниць. Кожне УЗД ми сприймали, як свято - ішли з надією ще раз побачити наших зозульок :). Не потрібно було ні фото, ані відео...просто черговий раз почути "у вас все добре, гарно ростуть... однаково... в нормі". На тижні, здається, 33 чи 34 сказали, що дітки величенькі, одна малеча прямо таки "повненька" :). Якщо на знимці з 12-го тижня видно щось подібне до двох квасольок поруч в стручку, то після 30 тижня можна роздивитися вже губки бантиком і щічки кожної з дівчаток. Одна і направду виглядала пампулястою. Після того ще пару тижнів у нас із чоловіком нашим
таємним посміхайком був вираз обличчя з надутими щічками :).

Загалом вагітність проходила спокійно і без зауважень, але моя готовність до всяких новин нагадувала стан стисненої пружинки. Нарешті минув і ТОЙ тиждень.... власне "the week", якого я страшенно боялась. І, на диво та на радість, все далі було гаразд! Ще від дня, коли ми дізналися про двійню, я почала просвіщатись на цю тему у мережі - тож знала, що подвійні пташки часто народжуються раніше, ну але якщо вже після 34 тижня...то це добре. Просила своїх сидіти в пузику до кінця листопада - а вже після цієї критичної цифри 34 хай вирішують самі, коли з'явитися. І дітки послухалися. Хоч всеодно не дуже очікувано, але "постукались" вони в неповні 35 - точніше у 34 тижні і 5 днів.

  

Ми з чоловіком якраз увечері переглянули чергову серію нашого вечірнього детективу, як майже на титрах я відчула "щось не те" - якось тягнуло не так, щось загалом було не як звично. Пішла до ванни, а там вже у нас почали відходити води - чистенька водичка тонким, але впевненим струменем. Пам'ятаю, що з одного боку була трохи шокована, що вже таке відбувається, з іншого боку - десь трохи рада, що очікування скінчилось, а ще - здивована з власної незворушності. Адже я стільки разів прокручувала всі наші минулі історії і завжди приходила до думки, що я завжди занадто панікую, що "от якби зараз - я би повелась по-іншому". І от настало це "зараз" і дійсно, я спокійна, як удав. Йду до пакетів з недоскладаними речима, даю вказівки чоловікові... Ще думалось, що скоріш за все просто полежу в патології з крапельницею, ще почекаю пару тижнів :).

На огляді у ПБ сказали, що то безсумнівно таки води і що почалось маленьке відкриття. Потім я вперше у житті відчула перейми - періодичне оперізування напруженим болем - і якось відчула себе дійсно жінкою, яка народжує. А поза тим вже писались списки медикаментів на операцію, заходили якісь лікарі, ставили якісь питання... Мені не вірилось, що це дійсно вже фініш, що за якісь дві години це станеться. А вже ось я лежу на столі під лампою, руки розведені у сторони - вставляють катетери, копошаться медсестри, намазують живіт чимось холодним. І ще мені дуже страшно. Наче вже й не вперше, але страшно так, що я вже не знаю, чи зуби цокотять від зимноти, чи від страху. Останній спогад - до лиця наближаться маска і щось там жартує поруч анестезіолог (Вони всі такі жартуни? Першого разу теж такий був :)).Вже потім виявилось, що під анестезією я розповіла лікарю все - і імена рідних.. і навіть назвала своїх донечок (хоча доти ми ще не дійшли до єдиного рішення стосовно імен, а вже потім якось було зрозуміло, що іншого варіанту немає :)).

Прокидаючись, я чую голос чоловіка "Олеся, Олеся..."- кличе він мене. А очі відкрити так важко... а сфокусувати картинку вагалі не виходить - обходжуся одним оком, щоб роздивитись, де я. І цей момент, коли чую, що наші доні величенькі - 2500 і 2250 (тепер чоловік сміється, що я перепитувалась про це разів з десять і кожен раз, почувши, однаково полегшено зітхала), що вони жваві і красиві, народилися з різницею в 1 хвилинку (в 2:34 "перша" - як їх потім і кликатимуть лікарі, а у 2:35 "друга") .... цей момент заспокоєння і умиротворення. Тим же одним функціональним оком намагаюсь роздивитись фото на телефоні - невже це МОЇ ДІТИ??

Думка про близькість рідних крихіток - хоча і таку далеку, розділенням аж в два поверхи! - допомагає мені по-діловому виконувати всі післяопераційні вказівки типу спочатку крутитись у ліжку, а тоді же й встати і самій пройтись. Ще за трошки везе мене наш новоспечений татко на кріслі-каталці вниз, у віддлення, де зберігають найдорожчі скарби - новонароджених найменших маляток. НЕВЖЕ ЦЕ МОЇ ДІТИ!??? :) А вони величенькі.... а вушка мої, а губки твої.... Пізніше чоловік згадував: "стоїть вона над тими дітьми, плаче...".

Наступний день згадую із холодком по плечах, бо після таких багатообіцяючих новин і подій раптом "у вас животики здуті", "покличемо хірурга із Орлика для консультації" і т.д. :(. Моторошне де-жа-вю...страшно і ще раз страшно. Не забуду вираз безпорадності на обличчі чоловіка. І раптом починає все боліти - шви, серце, голова. А поруч цілу добу плачуть чиїсь здорові немовлята і цямають циці... Пригадую стан емоційного затерпання після того - не хотілось ані читати, ані розмовляти, ані ..нічого. Найпростіше було просто перечікувати хвилинка за хвилинкою і робити буденні речі, а це у нашому випадку були снування коридорами (профілактика післяопераційних ускладнень і емоційних ям), сніданок-обід-вечеря і слідкування за грудьми, які почали "прокидатися". У палаті дівчата догодовували малят із пляшечок, а я собі говорила, що хотіла б, аби мої "висіли на грудях", як то стільки раз читала від бувалих мам на форумі. Добре, що анабіоз тривав лише добу - вже наступний ранок виявився красивим - білим-білим від першого цьогорічного снігу. "Михайло приїхав на білому коні" - і привіз нам першу добру новину. Цікаво було спостерігати сама за собою - я себе почувала як дозріла брунька навесні: звідкись взялись сили і бажання щось робити, з кимось побалакати і навіть посміятись. Скільки то треба для щастя :).

Ще за пару днів ми із чоловіком знову виписувались із пологового без згорточків, проте із надією в серці. На форумі дали мені пораду помолитися дев"ятницю до Юди-Тадея про допомогу у безпорадній ситуації... І тут дійсно почалося ДИВО - фактично кожного дня від початку молитовного ланцюжка ставалися приємні грандіозні несподіванки. Пам'ятаю, як я у понеділок вранці вирішила випити доброї кави - вперше за багато місяців...адже нам виразно дали зрозуміти, що моє молоко ще не скоро підійде малятам у кувезиках... а про спільне перебування наразі тільки можна мріяти. І тут ...не встигла я задмухати  стрітенську свічку, як дзвонить чоловік із Орлика і каже - "терміново готуй молочко - одна манюня готова!". В мене шок і приємна паніка...а ще - переживання з приводу клятої кави (ще й по мережі довелось поповзати, щоб довідатись півперіод виведеня :)). А тоді дорогоцінний згорток із термосом, де серед холодильних елементів перевозилась малюсінька баночка із якимись 30 мілілітрами молочка, поїхав у реанімацію - із обережністю та урочистістю, з якою перевозять хіба що серця для трансплантації :).

На другий день знову звістка - вже друга манюня готова...правда наразі лише до 5!!!!! мілілітрів (спробуйте відміряти цю мізерну кількість, аби зрозуміти!). На третій день мене застала новина, що можна лягати на Орлика у палату до малят. "Що означає до малят?" - думали ми, - "це, мабуть, можна відвідувати і цідити молочко!?".  Приїжджаємо у лікарню, а там серед палати вже стоїть маленький лоточок із найсолодший згорточком - привезли нашу "другу" манюню! :) Перші секунди розгубленості, коли ти не вмієш ні взяти, ні переодягти дитинку, а тобі кажуть ще й пробувати відразу прикласти до грудей...Але ми всього вчились у лічені секунди. Тато з мамою у прискореному ритмі проходили "бойове хрещення" із підгузками, годуваннями (на жаль, зондом) і  милувалися-милувалися-милувалися тим крихітним личком серед покривалець. Вночі спати, залишивши зозульку в лотку, я не могла - хотілося притиснутись до неї всіма кліточками тіла. Так і спали ми обнявшись :)...правда недовго, бо виявилось, що дітки вміють не лише безпробудно спати цілий день, але й невтішно плакати цілу ніч :).

Так день за днем Небо посилало нам добрі новини. Буквально за кілька днів привезли і другий згорточок. Знову безпорадність і шок - як то справитись з обома!? Перша ніч, після якої о 8 ранку я дзвонила нашому татові із питанням "ти коли приїдеш, чому так довго??" здавалась чимось жахливим - плакали обидвоє і одночасно, а ті мізерні мілілітри, яких вони так вимагали, ніяк не витискались із маленьких грудей. Аже тепер ці проблеми видаються розв'язуваними...і то часом паніка перемагає мамську (точніше татську...бо мамська у нас зовсім крихка) незворушність :).

Отака у нас вийшла історія про перші тижні нашого нового життя. Після неї розпочалась інша - з не меншими труднощами і плачами (усіх трьох дівчат - двох маленьких і їх великої мами), з думками "я нагірша мама в світі", але і з втіхою від можливості понюхати діток за шийкою і поцьомати у дрібну дупцю. Словом....звичайні (лише помножені на два...я б сказала ще із певним коефіцієнтом :)) батьківські будні новонароджених малих впертюшок-красунь.

Лист 10. Наші булочки

10 листопада 2015 р.

Мало хто зрозуміє, з яким страхом і трепетом чекала я, поки мине 32, 33, а тоді їх замінить 34 тиждень. І ось серединка 34-го :) - збираємось на чергове УЗД-обстеження! Треба зізнатись, що ті часті УЗД, прописані для випадку з двійнею, - то як щомісячне "фуф" для мене і можливість переконатись, що у малят все гаразд. Просто заради цієї цікавості я б не ходила так часто...але "раз треба - то треба" :), а я і рада. Особливо цікаво стало на більших термінах - на екрані можна вже роздивитись обриси личок: губки батиком, оченята, носик.... А скільки захвату цього разу викликали пукенькі щічки! :) Так добре можна було роздивитись кожну із  красунь :) - а наш тато бурмотів задоволено під ніс, що вони обидвоє подібні на нього :D.

Тепер ми трошечки відрізняємось - справа сидить меньшенька (2100 г), а зліва ота наша гикуся набрала вже більше 2500 г! Я сміюся, що сидять у печі і печіться дві солодкі "булочки" - щокасті і симатичні :). Ще б попеклися вони з місяць, щоб мати силу голосно покрикувати (подивимось, скільки часу ці звуик будуть мені найкращою музикою :D), цямкати молочко і досліджувати новий для них світ. Просила доціків мінімум до 34 досидіти - послухались....тепер гладькаю і вмовляю ще на 4 тижні :).

Виростайте, мої солодкі булочки!

Лист 9. Спілкуємось активно!

27 жовтня 2015

Давно нічого не писала...Маю відчуття згрупованості перед стрибком - чекаю, прислухаюсь і готуюсь до зустрічі. Ще трішки зарано - пішов 32 тиждень, але це знаковий і тривожний час для нас. Кожна зміна лякає - замало рухаються зозульки, забагато, чи так по-різному... Все лякає. Хоча скільки приємності саме зараз від спостерігання хвильок по животику! Наче підводні човники пропливають з одного боку пузика в інший :).

Дуже помітна різниця між пташками - справа у нас майже цілодобово можуть відбуватися "фестивалі", натомість зліва пузайчика треба терпеливо впрошувати хоч трошки поспілкуватися...і може десь в глибині ворухнеться ліниво щось кругленьке - і то ще треба встигнути прикласти долоню, бо і не почуєш :). Як же можна бути такими різними? :)
Ще одна відмінність - зліва ми часто гикаємо :), що відчувається як ритмічна пульсація.....і якій мама дуже тішиться, теж приписуючи її до методів "контакту" із тихенькою "лівою" зозулькою.

Все частіше думається про те, як будуть виглядати наші дівчатка, чи будемо ми знати, котра із них лежала з якого боку і чи впізнаємо ті ж риси характеру, які зараз так проявляються :). Сняться сни, в яких вибираю лашки і шкарпеточки....тоді як справжні вже попрані, попрасовані і чекають свого часу в пакетах :).

Такий приємний і тривожний час! Іноді я намагаюсь собі його зафіксувати в пам'яті, бо здається, що прийде мить, коли сумуватиму за ним неймовірно...але вже без страху і тривоги, просто із солодкою ностальгією. Великий круглий животик не дає виспатись, але робить мене саму уособленням чекання і ходячою обіцянкою :) - що щастя вже так близенько, що скоро зможу поцьомкати паленькі п'яточки і понюхати складочки шийки :), а оченята будуть найрідніші у світі!

Лист 8. Спостереження, яке не хочу забути :)

Все планувала це записати.... а саме зафіксувати відчуття зворушення і мовчазної посмішки кожного разу, коли стягую с пузика широку гумку "вагітних" штанів: тоді з'являється не якась моя частина тіла, а таке кругле волохате звірятко :). Адже останніми місяцями у цьому місці ми вкрилися густим світлим пушком - і він так смішно виглядає, коли стирчить маленькими антенками. Волохата смішна домівка двох мишок :).

Виплітаємо маленькі приємнички :)

Вирішила спробувати себе у в'язанні...ну як спробувати - принаймні пригадати, що нас вчили у школі на уроках праці. Виявилось, це з розряду такого, що мені пасує - результат видно "на ходу" :). Ну це за умови, що плести щось маленьке :).

В'язання для чайників, відеоуроки на ютуб, пошук "як починати", "як закінчити"..... і ось я пробую.... :). Не сподівалася, що процес виявиться настільки релаксуючим і приємним, а ту приємність можна ще й примножити - коли готувати для когось.Напевне, моя похресниця так не тішилась тим креньким мітенкам, які їй приволокла сяюча від задоволення хресна :D. Сказати правду, там дійсно нічого надзвичайного не було - просто багато невидимого задоволення і тепла :).

А ось вже майже готова наступна приємничка (ну я так сподіваюсь) - тепленький пуловерчик для глиняного горняти моєї подруги і куми .... докладу томик віршів про любов і щастя - чим не осінній тематичний подарунок на день народження? :)

 

Лист 7. Наш татко

Вчора, як виявилося, було свято тата... Я щороку намагаюсь запам'ятати, коли ж воно і чомусь щоразу дивуюсь :). А це ж так важливо - пригадати і потішитися, що в нас є наші татки...сильні, надійні, всезнаючі і часом такі смішно-незграбні, особливо з доньками :). Вчора вперше отримав свого цьома і наш майбутній тато. Із безмежною надією, що відтепер цей день запишеться у наш сімейний щорічник, я наразі від імені наших зозульок дякую йому за те, який він є. Можна багато писати....але вистачить кількох мазочків, щоб змалювати ніжний і турботливий портрет :).

* Наш тато "відпрацьовує" додатковим екранчиком кожного разу, коли ми йдемо зустрічатись із малятами на УЗД обстеженні - мені не обов'язково мати змогу бачити безпосередньо....всі почуття відображаються на рідному обличчі - зворушення, подивування, розчулення. А ще я сміялася, що маю цілу 3Д-виставу, лежачи на кушетці, бо можу спостерігати, слухати, та ще й відчувати потиски руки в такт маленьким серденькам :).

* Наш тато нещодавно вперше спробував себе компотоварінні! Примовляючи про безумовну користь цілющого напою, від потім кілька днів ненав'язливо цікавився, чи п'ємо ми його компотик і як він нам смакував :).

* Наш тато тепер не виходить з дому без того, аби забезпечити нас цьомами на весь день - один мені і по одному кожній із пташок - прямо в пузика, якраз там, де приблизно вони лежать у гніздечку - справа цьом і зліва цьом!

* Наш тато вечорами кладе теплу долоню на животик і чекає солодких копнячків, при цьому сварячись на мене, коли я намагаюсь спровокувати дрібноту порухатись, натискаючи легенько пальцями :). А коли я прошу побалакати до пузика - він, мабуть, не знаходить слів, бо просто низьким басом гудить прямо в пупця :D. А ще наш тато любить притулитис до найбільш округлої тепер частини мого великого тіла носом і просити, щоб туцьнули його саме туди :).

* Наш тато нам зненацька любить принести жменю чищених горішків :) - корисно ж!

* Наш тато завжди розділяє з нами не тільки тривоги і жалі - особливо, коли мучить печія і не дає заснути - а й добросовісно бере участь у "лікувальних процедурах", поїдаючи гарбузове насіння :D.

* Наш тато вночі не спить так само, як ми - чує, як встаємо по надцять разів, як перевертаємось з боку на бік чи часом просто сідаємо і дивимось у темне вікно. Тоді схвильований голос питає "Дукі, у вас все добре?" :).

Список можна продовжувати....і я сподіваюсь, що ми матимемо багацько років всі разом, об насолоджуватись зворушливою чоловічою ніжністю нашого татка! :)

Думки про щастя і трошки філософії

Останніми роками я часто повретаюсь до питання про те, що означає ЩАСТЯ. Що воно є для когось? Можна розпитати, спробувати зрозуміти головою.... але що воно є для мене? Проекзаменувавши себе у проекті "100 днів щастя", я помітила, що наповненність кожним днем і його кольоровість залежить не від того, що сталось назовні мене - ці почуття йдуть зсередини. Мабуть, у намаганні "побачити"  щось у своєму будні, я наближалась до того, що дає медитація. Насолода від споглядання, але найголовніше - ЛЮБОВ.

Не можна насолоджуватись квіткою чи тішитись смаколиком без почуття любові. І не треба думати, що оця "маленька" любов до банальних речей є гіршою, мізернішою чи примітивнішою за любов, оспівану у поезіях. Треба, мабуть, бути дійсно наповненою і самодостатньою людиною, що почувати любов до маленьких речей - а з цих любовей складається наще щастя.

Якось зрозумілася оце мені одна штука.... Справжня любов - то та, яка настає від внутрішнього наповнення і переповнення. коли всередині вже так багато її, що вона виливається назовні, розходиться навколо тебе, як кола по воді (такий приклад знайшла у Ошо)... Наповненість любов'ю - це коли ти покриваєш цим почуттям усе навколо. Тоді ця любов безкорисна, не жадібна, не спрагла і самодостатня.

Але як часто буває, що ми намагаємось заповнити порожнечу в душі, самотність чи якусь незаповненість - і тоді в кожному зустрічному чи в кожній події шукаємо відпочинку від цього стану. Ми спрагло хапаємо задоволення і емоції в надії наповнити себе любов'ю. Часто саме із такою спраглістю ми шукаємо собі коханих. Принаймні, я точно можу пригадати оцю внутрішню настороженість.... коли ШУКАЄШ ...ніжності, повності, любові. Що може вирости із такого почуття? Любов ненаситна, любов сумуюча і затягуюча. Та чорна діра всередині нікуди не дівається, вона вимагає все більше "вливань", більше слів, подарункі, вчинків, емоцій...Більше більше, більше... Жадібна любов. Вона теж приносить відчуття щастя - але лише на мить, коли втішається  черговим задоволенням.

Цікаво, яким чином можна здійснити чудове перетворення і перейти до тієї вищої форми любові до життя? Як позбутися ненаситності? Не вірю, що шляху немає. Дуже хочеться вміти розібратись із своїми чорними дірами і нарешті наповнитись.

Лист 6. Перший ювілейчик і моя гірчична зернинка

10 серпня 2015

Непомітно пробираючись через тижні - повні тривог і щастя - ми дійшли до офіційного "екватора" :). Щоразу я ставлю собі найближчу відміточку - "от дочекаюсь свого ДН - нам буде вже майже 12!", "От 18 тижнів, то вже буде термін!".... тепер дуже хочу 24-х :).... Потрошку хвилювання якось бліднуть в порівнянні із насолодою чути своїх крихіток, "розмовляти" із ними. Мої золотульки, комашки, рибки, пташки.... :). Щоранку вмовляю їх привітатись зі мною, а ввечері і без намовлять вони завзято туцькаю "добраніч". Це ЩАСТЯ.

Страхи і забобони не відпускають не лише мене - наш таток теж тремтить внутрішньо....іноді це легко проявляється, але я відчуваю, що ми почуваємо в унісон. Тому сподіваюсь, що і мій хиткий спокій передасться і йому...хоч наразі він відмовився нас сфотографувати у наші 20. Маємо фрагментик :):

А мій маленький і виплеканий спокій - то подарунок згори, бо плекаю у обі віру, віру у добре. Хай та віра поки що малесенька, далеко не така, як гірчичне зернятко, але.... Вчора прочитала здавалось би дивну фразу: "Побачу - повірю, сказала людина. Повірю - побачу, відповів Всесвіт". А десь так воно і є?

Отак колихаюсь на хвилях настрою і, наче через теплі і холодні течії, перепливаючи то сплески хвилювання, то озерця умиротворення... ми чекаємо. Чекаємо....чекаємо....чекаємо вас, наші малята.

З кумедного: тепер у мами є свій портативний столик для книг, горняток і тарільчиків :). Іноді книжка весело підстрибує, ніби втось малесенький невдоволено буцькає ніжкою....це так гарно, солодко і особливо :).

Лист 5. "Привіт, татку!"

3 серпня 2015
 
Вчора було у нас невелике подвійне свято - вперше ми всі втрьох прийняли святе причастя - таке особливе відчуття освіченння і обнадієння :). А ще вчора ми перший раз привітались вранці із татком! Він вже якийсь час сподівався почути тук-туки, прикладаючи долоньки до животика, але пташенятка сиділи тихенько-тихенько....Аж вчора несподівано двічі туцьнули! Треба було бачити вираз обличчя нашого татка :)....

Лист 4. Такі вже різні зозульки

30 липня 2015
 
Дивлюсь на свій великий кругленький гарбузик і уявляю, як там тріпочуть дві рибки....рибки ереважно спокійні і чемні :). Мої рибоньки, мабуть, великі сплюшки - коли я хочу їх розбудити і викликати "на розмову", то це не вдаєтьс ані цукерками, ані лежаннями на боках, ані морозивом... Спіть, мої солодкі :), ще буде у нас багато хвилин, годин, днів, років. щоб я могла намилуватися вами. Чемні татові дітки.... чемні татові доці? Здається таку підозру нині висловив лікар? :)  А мені постійно здавалося, що там два зозульчики...хоча ще хтозна :).

Наразі мені вистачає того, що у вас все добре, рученята-ноженята на екрані такі малесенькі і крихкі...напівпрозорими видаються, але вони вже сильніші. Часом вже чую добрі такі туцьки - ніби хтось гладить зсередини, або пальчиком натискає :). 19 тижнів!

Нині на УЗД одна зозулька лежала попою донизу, а інша навпаки. Долоньки-п'яточки - все перемішалося :).... А одненьке ще й личко заховало від огляду. Вже й пішли ми поїли, і в коридорі на лавці полежали на усіх боках - дзузьки! Другеньке цілий кувирок зробило, а те потаємне далі собі в куточок забилося :). Ростіть собі тихесенько, мої найочікуваніші два дива.

Лист 3. Туць!

5 липня 2015

Ці два дні ви, мабуть, не могли зрозуміти, що відбувається - спершу гуркотить і трясе, а тоді раптом океан чистого повітря і кілограм малинки :). А це ми їздили на дачу..... Мабуть, наш новий стан сприяє нічогонеробленню і ніженню серед травички, бо давненько ми не виявляли бажання отак провести вихідні. А тут я просто ловила кайф від кожної миті. Все кругом пахло свіжістю і силою, серед зелених трав можна було повалятися досхочу, прямо із кущів (переважно чужих, правда....при стежці :)) наїстися ягід, еххх. Ал допси геть не про це! Він про туць!

Вертаючись назад, наш дідусь обережно об'їжджав ямки - що вельми непросто, коли їх більше, ніж рівної дороги - але однієї не помітив. І добряче ми гримнулись... Трошки переляку було, хоча я встигла згрупуватись і підняти попу із сидіння - сподіваюсь, вам, зозулятка, не сильно дошкулило. Тим не менш далі мені вже хотілось одног -поскоріше доїхати. А тут, вже у Львові, на світлофорі у заторі я почула Туць! Сумнівів вже не було :). Це було щастя :). Мабуть, малята вирішили нарешті подати голос і трошки посварити нечемних дорослих :). Це у нас серединка 16-го тижня!

Немає таких слів, які б описали це чудо...у такі моменти я так радію, що я жінка і можу це відчути :) ну і трошечки шкодую мужчин, а особливо вашого татка. Потім, відразу зайшовши до квартири, ми хвилин 10 лежали на килимі, намагаючись "почути" ще туцьки. Але всі було тихо - малята спали :).

Лист 2. То були метелики??

3 липня 2015

Вже кілька днів маю приємний сумнів - наче хтось в животику намагається дати пр себе знати :). Десь з кінця 15-го тижня так несміливо, так зозульчасто щось відбувалося. І хоча в ту мить коли мені видається, що я щось відчула, я завмираю, як у рекламі "най весь світ зачекає"....поки що чітко вловити нічого не вдається. Ті метелики (чи зозульки) настільки ще маленькі, а їх лапки такі тоненькі, що нема сил навіть полоскотати маму так, аби послати звісточку.

Але я все одно знаю - це ви, мої солодкі :).

Лист 1. "Відгукніться!"

21 червня 2015

Пташенята мої, я так рідко з Вами балакаю... наче боюся звикнути до того, що Ви коло мене. Боюся намріяти собі щось...хоча часом бачу картинку: двоє світловолосих малюків із пухкенькими рожевими п'яточками, багато сонця, і серце, напоєне спокоєм. :) Так гарно. Пора вже мені такі виплітати цей радісний узор у своїх мріях, адже ж пишуть, що на маминих мріях виношуються дітки. Пора, пора. Хоч і терпну від страху.... егоїстично так. Адже це не допомже ні мені, ні вам?

Спочатку я чекала 8-го тижня, тоді 12-го, тепер ось серединка 14-го... Чекала результатів УЗД, тоді ще одного... Може, вже варто не чекати, а жити моментом? Невже за ці роки я так і не навчилася так жити? Мені здавалося, що тільки так і можу..., а виявляється, я такий дилетант :).

Давайте хоч отак поговорю з вами. Давайте, розкажу, що мене так цікавить чи хвилює. Ну окрім того, чи все там гаразд із моїми птасями, які так мирно похитувались у "гніздечку" на чорно-білому екрані і які так гарно притулилися одне до одного на фото :).

Дуже мені цікаво, хто ви - зозульчики, чи дві зозульки. Хотілося б сказати, що байдуже...але ні. Якось неоднаково :). Насамперед, хочеться знати, як до вас звертатися....бо хоч зайченята, пташенята чи зозулята пасує, але все ж. А ще хочеться більше "цеглинок" для вигадування.... Якщо два дівчаточка, то можна собі уявляти, як я буду причісувати їх кучерики (чомусь думаю, що кучерики мусять бути, як не крути)..., як буду одягати їх у коротенькі яскраві спіднички - саме такі, щоб всі навколо замиловано казали "але то красуньки!" :). А якщо там два хлопченятка, то уявляється, як вони бррррр-кають - ну так дитячо, як це вміють маленькі хлоп'ята, з бульками слинки :D. А ще мої козаки вмітимуть їздити на велосипедиках...і звісно, грати в усі види спорту, де треба тримати ракетки :).


А ще я так чекаю, коли ви до мене постукаєте. Знаю, щ це катастрофічно рано...але ж в мене і так стільки див вже сталось. Чому б не ще одненьке? Іноді так уявляю ті перші тук-туки, що аж починаю сумніватись - то дійсно було, чи я напридумувала!? Так цікаво, чи чутиму я вас кожного окремо, чи зможу зрозуміти, що це одна пташка стукає, а он тоді інша? Пишуть мами на форумах, що чують... Може, і я зможу? Тоді щодня матиму дві вісточки: "мамо, у мене все гаразд".

Дуже-дуже чекаю, щоб ви нарешті відгукнулися.

Моє подвійне щастя

Маючи непросту історію планувань, я якось маю страх перед фіксацією отих особливих думок, коли наступає "той" період. Я і сама собі боюся признаватия у власних відчуттях... а ще більш моторошно їх випускати назовні. Боязнь того, що написане зараз доведеться витирати потім, що я перестану заходити у блог через небажання бачити ці дописи чи фото... На жаль, такий ПТС - посттравматичний синдром - я собі вже давно діагностувала.

...ПРОТЕ...

Сьогодні сталося щось таке, що сколихнло мене повністю...мене, яка вже вроді собі виробила мозоля на всі випадки життя і на всі категорії новин. Досі пам'ятаю першу свою думку після слів лікаря....подумалось, щодивні у нього жарти. Я це й озвучила :). Проте він якрах не жартував: зосереджено водячи датчиком, він твердо повторив - маєте двох діток.

- Як це так?
- Так може бути?
- Макс, ти чув?
....

мовчання....

Потім думка, що то зовсім не пасує отак мовчати на огляді :), нічого не питатись і взагалі "прикидатись мертвою" :). Але, знаєте, я і після 12 годин перебуваю у стані легкого оніміння. Ця фаза чергується якимось нестримним безпричинним сміхом і незмогою приховати посмішку.

У нас буде двоє діток :)....Ні не так..у нас отак в одну мить з'явилось аж двійко зозульчиків :). Вони мають носики і кругленькі, ніби вже "наїджені" животики, голівоньки і дрібні кулачки із крапочками-пальчиками! На одній знимці вдалось вловити дві голівки одночасно :).

Сумбурний допис...сумбурний стан. Важко описати мої думки і намагання абстрагуватись (хоча від чого!? ....сама не знаю, як так вийшло, що доводилось абстрагуватись від найчарівнішого стану у житті...ну або знаю). А ще були дивакуваті намагання уявити, що "там" живе хлоп'я - це чомусь викликало у мене міні-паніку. Натомість коли ми вийшли за двері кабінету, я з легкістю дозволила собі мріяти про двох хлопчисьок :) або ж двох красунечок :) - без страху, без паніки, а лише із глибоким почуттям вдячності за такий подвійний шанс на щастя :).

Д.С. Створюю нову, "вагітну" мітку - майже свято :). Але публікувати таки не буду....надто все це поки що тільки наше :).

Новий рік учотирьох

Не надто люблю святкування нового року. Чому? Так відразу й не скажеш - не люблю запитань "а що ти плануєш?" і не люблю цього такого зобов'язання за замовчуванням в принципі щось планувати. Хоча поклавши руку на серце, то було чимало гарних зустрічань-проводжань років :). І, як правило, найвдалішими виходять всілякі експромти... Тому "планування в топку!" :D. А проте експромтне планування - це окремий, особливий тип... Це планування в останні хвилини, коли є до того натхнення і хвилька часу поміж слідкуванням за стравою у духовці та останніми перемовинами "може ще ... купи" по мобільному :).

Цього року ми знову до останнього тягнули із планами...Фактично за день-два зовсім неочікувано знайшли собі чудову компанію, щоб розміняти 2014 на 2015 :). Процедура розміну обіцяла бути сімейною і домашньою, вчотирьох із ще однією молодою сімейкою. І от 31 числа нарешті прийшла муза щось придумати окрім салатів до столу.....

"Планом Б" завжди могли стати настольні ігри, кілька з яких лежать у шухляді, проте я вирішила поекспериментувати, позичивши деякі з підглянутих ідей та зліпивши їх докупки. Отже, розповім про ідею "культурної програми" для малесенької компанії :).

За задумкою, ми мали б трішки поподорожувати різними країнами, спробувавши відчути, як же зустрічають новий рік у різних кінцях світу. Зрештою, як побачимо, багато традицій святкування цього свята у чомусь є подібними за духом - позбавлятися старого і неприємного, відкривати двері новому і очікуваному, бажати одне одному щастя та удачі і трішечки "ворожити" на добрий новий рік :). Ведучий вечора мав би розповісти по кілька речень, які б пояснили ту чи іншу дію. Отже, поїхали!

----------------------------------------

У ту саму мить, коли куранти б'ють початок нового дня і року, у різних країнах прийнято робити ті чи інші символічні речі... Скажімо колись ми впродовж 12-ти ударів намагалися записати сокровенне бажання на краптику паперу, спалити його, а тоді попіл випити разом із шампанським :). Цікаво, хто придумав таку складну церемонію... А от у Японії прийнято просто встигнути посміхнутися...або ще краще розсміятися у першу секунду нового року. Вважається, що таким чином можна прикликати щастя... Як на мене, зовсім непоганий спосіб :). В Угорщині у ту "доленосну" мить, коли перетинаємо календарну межу, треба посвистіти. Проте при цьому треба використовувати різні свищики-ріжки-сопілочки. На відміну від поширеного забобону про те, що свистіти вдома не варто, бо не буде грошей.... угорці вважають, що веселим свистом можна відігнати від житла злих духів та закликати радість і благополуччя. В Шотландії в час бою курантів глава родини має мовчки прочинити двері, впусивши почесного гостя - новий рік, а от у сусідній Англії прийнято зустрічати його романтично - поцілунком під гілочкою омели.

Для того, щоб доєднатись до приємного англійською звичаю, треба заздалегідь підвісити десь на люстру чи карниз імпровізовану омелу :). Гарантовано: ніхто із гостей не відмовиться від цьомчика! Моя омела вийшла трохи дитсадківською, але свою функцію виконала на "5" :D.

У Японії - країні, що найраніше зустрічає схід Сонця - а також на 7 годин раніше розмінює старий рік на новий, ось вже понад тисячу років про це опівночі сповіщають рівно 108 ударів дзвонів. Згідно з буддійськими віруваннями, людину обтяжують 108 турбот, і вважається, що з останнім ударом дзвону зникають всі неприємності. У Таїланді, як і на Кубі турботи проганяють за допомогою води - обливають одне одного, щоб вихлюпнути із себе негатив і очиститись. Проте найчастіше звільнення від турбот та лихого асоціюється зі світлом - різноманітні традиції, що пов'язані із ним можна знайти у різних країнах. У Китаї, святкування нового року розтягується надовго і саме кульмінацією є вулична процесія із тисячею запалених ліхтариків, що освітлюють шлях новому року. Новорічна  смолоскипна хода є традиційною у Фінляндії. Святкові вогники та гірляди і у наших домівках нині є невід'ємним атрибутом свят. У Швеції впродовж новорічної ночі взагалі не гасять святло у оселях - щоб вулиці усього міста були яскраво освітленими, а свято разом зі святлом розливалося довкола. Більше того, свічка, особливо саморобна, є традиційним подарунком у цій країні. Свічки символізують веселощі, привітність та дружбу. Існує навіть цілий ритуал обрання королеви світла — Лютеції, яку вбирають у прекрасну білу сукню, а на голову одягають корону із запаленими свічками.

Ми також запалюємо багато свічечок на нашому столі.

У В'єтнамі новий Рік називається "тет". Колись в'єтнамці вірили, що бог плаває на спині риби коропа – тому новий рік припливає так само. У наш час на Новий рік в'єтнамці іноді купують живого коропа, а потім випускають його в річку або ставок.

У нас на столі також запечений смачнючий короп із грибочками :).

Справжній Санта-Клаус - Йоулупуккі - родом із Фінляндії (Лапландія). Проте тут існують і менш відомі символи зимових свят. Скажімо, у новорічну ніч фіни ворожать по розплавленому воску або олову - намагаються розгледіти передбачення на майбутнє.

У іншому кінці світу, в Китаї, на удачу не сподіваються - щастя прикликають. Тут напередодні Нового року на всі дверні рами своїх осель наклеюють парні каліграфічні написи, виконані на червоному папері. Зміст парних написів — висловлення життєвих ідеалів господаря будинку або добрих побажань на новий рік.  На двері також наклеюють, зазвичай у перевернутому вигляді, китайський ієрогліф «щастя». Адже китайською вираз «щастя перевернулося» співзвучне з «щастя прийшло». До речі.... ієрогліфів із значеням щастя - точніше різними його аспектами - існує кілька. Є, наприклад:

"Подвійне щастя" - приносить у дім виконання всіх мрій та гармонію в шлюбі. Так як це подвійне щастя, то цей ієрогліф допомагає одразу двом. Успіх стає успіхом обох, а щастя стає вдвічі більше! Якщо подарувати цей ієрогліф, то це означає щире побажання щастя, виконання бажань та вираз глибокої дружби.

"Щастя" - для кожного своє: для когось означає віднайти любов і сім'ю, для когось - досягнути кар'єрних висот, ще для когось - успіх в творчості... Цей ієрогліф щастя сприяє отриманню саме того, що саме для вас є щастям та благополуччям. 

А у нас - справжній "вінігрет" із традицій :). Пригадавши практику андріївських гадань, ми також "ворожимо" на воску. Проте не так запитуємо, як програмуємо бажане - малюватимемо китайські ієрогліфи щастя, щоб пізніше воно матеріалізувалося у 2015-му році :). Робиться це просто: над мискою із водою треба вдвох тримати запалену свічку, якою "малювати" символ. А це виявляється геть як непросто! ...Зате  виходить цікаво і дещо містично :).

Ми з Максимом намалювали ієрогліф щастя, яке мало б втілитись для нас двох у свій особливий спосіб:

Олежко із Анею старались над подвійним щастям, загадуючи гармонію у новій сімейці :):

 

Традиції прощання із старим та поганим - подібні у багатьох країнах світу. В Італії звільнення від від усього старого уособлює в собі звичай у викидати через вікна непотрібні речі у новорічну ніч. Так італійці позбавляються не тільки посуду, одягу, але і деяких меблів.  У Аргентині згідно з місцевою традицією, потрібно викидати з вікон непотрібні журнали, газети та інші папери. Таким чином, вже в середині дня центри аргентинських міст встелені рівним шаром паперу. Прекрасний спосіб для зняття стресу! У Шотландії та Фінляндії "спалюють" старий рік і висвітлюють дорогу новому, підпалюючи бочки із дьогтем та котячи їх вулицями. Тут також часто можна зустріти різні перфоменси із вогняними кулями та іншими ефектами. У Панамі прийнято спалювати опудала політиків чи інших відомих людей - вони символізують проблеми минулого року, а нема опудала – нема проблем. Так новий рік зустрічають із новими можливостями, цілями і мріями. За прикметами, місце, що звільнилося, неодмінно займуть нові речі.

У цьому місці пропонуємо кожному записати на клаптику паперу щось таке, що хотілося б залишити назавжди у минулому. Не показуючи нікому своє "старе", спалюємо його! :) А щоб на місці спаленого залишити щось нове, пишемо одне одному побажання - за задумом найочікуваніші речі одне одного. Чи вгадали ми мрії своїх половинок і наскільки вони здійснилися - повністю, чи частково, а може у несподіваний спосіб, в який важко і придумати - це буде видно наступного грудня. Тому не показуємо листів, а запечатуємо їх у конвертики :).

 Ще однією начебто зрозумілою та поширеною традицією є зустрічати новий рік у новому одязі. У Японії напередодні свята панує повний ажіотаж у одіжних магазинах - щоб рік був щасливим, кожен хоче зустріти його в обновці. В ніч на 1 січня жінки, чоловіки, і діти Італії намагаються одягнути щось червоне, навіть якщо це нижня білизна – нібито притягує удачу.

Щось нове і щось червоне одягаємо і ми - навіть якщо це просто бантики чи бабочки. Робимо фотки :).

У багатьох європейских країнах міські різдвяно-новорічні ярмарки відкриваються вже всередині грудня, наповнюючи місто ароматами кориці і ванілі....

І ми смакуємо гаряче вино.... 

Рецепт "Mulled wine" {від Клер та Ральфа}:

375 ml червоного вина

300 ml води

750 ml апелисьнового соку

спеції: кориця, гвоздика, мускатний горіх, імбир...

Нагрієвамо, помішуючи та не доводячи до кипіння. перевірно: ням-ням!

У Бразилії у новорічну ніч жителі Ріо де Жанейро виходять до океану і приносять Богині Моря Йеманже дари. Богині Моря поклонялися нащадки африканців, колись привезених на галерах до Бразилії в рабство. Зараз поклоніння цій богині стало частиною бразильської культури. Віруючі приносять богині дари: квіти, білі свічки, парфумерію, дзеркальця, ювелірні прикраси. Подарунки кладуться у маленькі човники і відправляються вморе в знак подяки за минулий рік та як прохання на наступний рік.

До речі про подарунки...це теж часто невід'ємна традиція святкування. У Франції їх залишають у черевиках, у Англії - в шкарпетках...

У великій шкарпетці кожен шукає маленький пакуночок-побажання. Я туди заховала різні магнітики: підківку з побажанням удачі у всіх справах; "мішечок доброго настрою зі Львова" із промовистою назвою; фігурку україночки як символ перемоги України у наступному році та особистих перемог на усіх фронтах; керамічні львівські будиночки з бажанням домашнього затишку та добра. 

Крім того, кожен витягував пакуночок із "смаком року" за мотивами гри-посміхайки сестрички:

От, в принципі, і все. Трошки часу на вигадування, дещиця приготувань .... і ще б трошечки відшліфувати програму... але в сімейному чи дружньому колі не обов'язково бути професічним ведучим чи "Назаром Бійчуком" ;). Без особливого напруження можна урізноманітнити і цілком камерний новорічний вечір ...на чотрирьох :).

З Новим 2015 Роком!

100 днів щастя

Близько півроку я зробила щось дуже для себе нетипове - в дусі моєї бжілки скоріше :) ....

щойно в мене вийшло чисто, як в недавно підглянутому "мамському" жарті:

коли діти прибирають, то:
1% часу вони прибирають
39% часу вони ниють, що прибирати не хочуть!
60% часу вони бавляться іграшкою, яку знайшли, поки прибирали :D

...пішла прибирати брати лінк блогу сестрички і поринула в читання :D....

- так от вийшло зовсім не по-Олесиному, бо підписалася я на довгу і систематичну штуку - забавку (я б сказала автотренінг навіть :))  під назвою "100 днів щастя". Цікаво, що заразила мене власне не сестричка-вічна-учасниця-всяких-штук, а інша - певно тому я і повелася (здивувалася, мабуть) ;). Завдання було тривіально просте і глобально складне. Але кожному неофіту воно видається зовсім незначним - щодня запостити у соцмережі хоча б 1 фото із прожитого дня, яке зробило Вас хоч трішечки щасливішим чи змусило посміхнутися. Звичайно, як усяка довготривала штука, ця забавка виявилась часАми зовсім непростою... але в результаті ще й мотивуючою і по-справжньому дзенською :).

Так як, з умовами гри, "постити" свої щасливі дні треба було в соцмережі - у ФБ в моєму випадку - то там вони і поселилися. А ще у моєму комп'ютері завелась одноіменна папочка, яку виявилось дуже радісно переглядати час від часу :). І от...не маючи до чого вчепитися під час чекання в аеропорту, я вирішила усі ці мої веселі, а часом трошки навіть сумні, але посмішки перенести сюди. Педантично поскладаю їх в одне місце :). До слова, описи днів англійською - так, як воно публікувалось впродовж гри - аби у моїх англомовних друзів на стіні 100 днів не з'являлося щось зовсім їм незрозуміле :D.

Отже, моя вибірка із буднів щастя року 2014, які часом важко буває зрозуміти і посміхнути. Вчитися ще і вчитися...ех :).
(UPD: виявилось, що виловити всі дописи з Фейсбука і розмістити тут - челендж ще той!! Зайняло інших 100 днів :)...майже)
(UPD2: я тепер розумію, нащо нам на роботі дали додатковий вихідний після нового року - щоб Олеся завершила нарешті цей пост :))

14 квітня
Happy Day#1. I'm happy to be home ...
Another "home" stuff.....Today I enjoyed the talk in the public transport - really in a Lviv-way :)))). Щось таке: "...прошу пані, я зупинюся за всіма тими бляшанками (О. - інші маршрутки на зупинці :))"

15 квітня

Happy Day#2: Today was the day of hugs, of emotions, of good memories, of interesting stories, of smiles... We should be happy - all of us, and we will be! ‪ — разом із Anna Struk, Christine Slobodian, Настя Мриглод

16 квітня
Happy Day#3: rather satisfied: simple joy of researcher - to read about smth like... "How a spin-glass model can help political parties select their policies" while drinking hot and truly lady's coffee - "tiramisu flavour" I guess... ‪

17 квітня
Happy Day#4: I'm delighted!! My first seminar on physics :). Me and "my-own-hand-written" Hamiltonian! :D

18 квітня
Happy Day#5: Today is a family day. My sweet niece - the best medicine ever to treat bad mood ... And since Easter Holidays are starting tomorrow and we are gathering in a "family paradise" without Internet connection , here is additional today snapshot which is called "Shopping with Dad!!" ‪— з Ігор Мриглод.

22 квітня

Happy Day#6-7-8: Easter-happiness means a lot of nice things :): painted Easter Eggs (not chocolate - real ones!), dearest faces and hugs, horseradish & "wurst"-s , God's blessing, rainbow and sunshine, broken sofa, "Wet Monday"... 

‪  

22 квітня

Happy Day#9: Traditional Easter "Hayivky" or "Spring-songs" - special games, dances and songs which symbolize Spring coming and Fullness of life I would say . Today I've got a lot of fun! I don't really remember the last time when I was running on a grass, full of joy! That was just great :)
— з Настя Мриглод та Севастіян Вонс.

23 квітня
Happy Day#10: Date with husband + italian ice-cream + LVIV to mix with perfect weather - this is the excellent recipe to get "happy Olesya" :) ‪

24 квітня

Happy Day#11: Our Laboratory is the most "femininum" - majority of girls! Probably due to this fact we have the most cosy and home-like tea-drinkings in the entire Institute . Today we had just perfect "Spartak" cake (too delicious to make a photo ....this time thanks to our colleague Petro) and giant chocolate Easter egg — з Оксана Добуш та Marjana Krasnytska.

25 квітня
Happy Day#12: Musical happiness: today I visited special event called "Вуличні Співи" at first time!! I am excited! What is "Вуличні Співи"? Simply magic ...Starting from Easter, every Friday two evening hours (8pm-10pm) are devoted to the singing songs on the Rynok Square ... People go there to "recharge" themselves by the energy of traditional and modern beautiful Ukrainian songs standing shoulder to shoulder :)

26 квітня
Happy Day#13 was started with delicious Spring salad (thank you, Nadya) and was ended with ice-cream together with my godson and my dearest friend :)

 

 

27 квітня
Happy Day#14 It is so easy to feel like a princess when you are surrounded by happy children . Today I enjoyed the ballet "Snow White" with Taras' family - his "bouquet of daughters", the little son-Lion and their sweet mommy Lesya :)

28 квітня
Happy Day#15 - woman's pleasure....new handbag and rhubarb pie baking - one of my personal symbols of late Spring!

29 квітня
Happy Day#16: It is great to have an opportunity to work at home alone . Another small present from Spring - all tones of violet and white lilac near my house ....I am thinking ..... about my new favorite flower [except daisy of course!!!!] :)

30 квітня
Happy Day#17 - "LILAC HAPPINESS" The biggest pleasure is to share your good emotions, you lilac, you happiness . I'm sharing this with all of you! Look how many "lucky" flowers we've found - with 3, 5 and even 7 petals!!

 

 

   

  

   

1 травня

Happy Day#18 - different fragments without comments today ... I just dare to ask you to check out my next status with video - really interesting combination of ancient Ukrainian musical instrument bandura, Ukrainian and English languages :)

2 травня

Happy Day#19: I was rocking today!!
Легендарні "Кому Вниз": [...Вийди, змучена людьми
І одурена думками,
Снами, мріями, казками,–
В лісі будем тільки ми.
В лісі дзвонять солов’ї,
Виливають щастя в звуки,
Виливають в звуки муки
Світові......]

5 травня
Happy Days#20-21 - BEAUTIFUL KARPATY!!!

5 травня
Happy Days#22. Our purely theoretical laboratory became experimental!! We've tested the first special device today . What I can say...good Monday makes good week. Have a nice week!

6 травня
Happy Day #23 - very promising sequence: a lot of flowers (different colors, different occasions, different kinds ) --> a "proper coffee" from Istanbul --> meeting with good old friend --> ?? (going out )

7 травня
Happy Day #24 !!!!! I've got a new GODSON! Our family becomes bigger Such a great day!
Невимовно тішуся, що матиму за кумів таких чудових людей, яких люблю і без "офіційних титулів"

8 травня
Happy Day #25 Today I was continuously happy because of very different things. I wanted to smile all the time :). Maybe that is due to my very soon leaving... Every stone here in Lviv was so special for me today.
Or maybe that's because one little boy will be my godson soon and at the same time my eldest goddaughter will already take a First Holy Communion.
Or maybe even in spite of changes in our plans, it is so good to stay at the office till the late evening. It is unusual to be in the empty and very quiet Institute drinking strong coffee "in Oksana's way", laughing and making strange self-photos :).
And the last but not the least - for sure I am happy because after first 25 happy days of our project I can clearly see the particularity of each day and each moment. Is that something which is called zen? 

10 травня
Happy Day #26. Cleaning is my favorite home work . Usually I like to stay at home alone, to listen music and to make all things in "right order" . Today in parallel I was watching the "classical" Ukrainian movie - "Пропала грамота"....
In the evening I had a pleasure to have a picknick near our City council - with nicest people, hot tea, sweets and songs singing :).And we are ending this happy day with new sort of beer and pumpkin seeds

10 травня
Happy Day #27. Another evening, another nice family . It's impossible to be unhappy being surrounded by kids :)

11 травня
Happy Day #28. Best wishes, flowers and hugs to our dearest moms on Ukrainian Mother's day !
Additional reason to be happy is meeting with old friends - even after 10 years we are the same joyful and cool girls, my ladies :))))
And finally... a wise sentence which I found on candy wrapper: "Probably, it is true that grief is the best school of life...but then happiness is the university!" :D

12 травня 
Happy Day #29. A bit of melancholy.... I have to leave home in such a great time. Lviv is beautiful! This is my favorite period of year....the colors are so deep and fresh. I have an impression that even air smells like green - green grass, green leaves..... green garlic in the salad!! It's almost summer, my friends! :)

13 травня
Happy Day #30. What a pleasure to prepare surprise for somebody important ..... BTW, I'm completely ready to go! :D

14 травня
Happy Day #31. Our adventures started in Budapest ..... and finally they brought us to Vienna

16 травня
Happy Day #32. First day in Austria: our exceptionally interesting flat which is called "Gemütliches Künstler-Appartement" - "The Cosy Artist's Apartment" (and I sleep on the second level!); the green "eyes of buildings", washed up with rain :); delicious (my favorite) weißwurst :)

17 травня
Happy Day #33. Rainy and puzzled day ...A little bit of work. A little bit of sadness. A little bit of good Austrian wine (now I know at least two known titles!) ....and nice long talk with great person who is my boss :). What a good occasion simply to talk....Oh! almost forgot! I have my new favorite waffles .....
Слухаю "А сталось так" від "Королівських зайців".... Гарного вечора!
 

18 травня
Happy Day #34. Couple of the strongest impressions from Vienna today. (1) Anti-fascist protests and art-events. Sometimes it is hard to beleive that this is Austria (2) I hired city bike at first time!! I was cycling.....couple of hours around city center!! This is big deal for me since I was not even sure that I can cycle at all! :))) (3) I've got "standing" tickets to Vienna Opera.... It was so hard to stand after cycling :D

18 травня
Happy Day #35. Today I've seen the first "mature" ballet in my life (yeah...a shame) in "Vienna Volksoper" - "Carmina Burana" [In fact, there were three pieces: "Carmina Burana", "Bolero" and "Nachmittag eines Fauns"]. ....Just amazing!
I decided to change format of "Happy Days" a bit since I'm not able to put a proper comment (Video piece is stolen from youtube).

20 травня
Happy Day #36. It is a very special ability -- to appreciate simple everyday things... Sometimes we need to have a lot of rainy days to be happy simply because of good weather . Today we had our lunch outside the office...we were sitting on a stump near Vienna university and were eating our sandwiches :)

21 травня
Happy Day #37. The yesterday working day was very fruitful. We were working hardly on three different papers! ....Finally, after we wrote "distribution of private massages" instead of "distribution of private messages", we decided to go home :D

21 травня
Happy Day #38. Another great sunny day, another working day...Controversially nice prose :D

22 травня
Happy Day #39. We've moved into the new room... It is too sunny and therefore hot, BUT here we have such a nice sofa!:D

23 травня
Happy Day #40. Today is a very special day - not because it is 40th , but because today is the 5th anniversary of our wedding! This is called "wooden wedding".
Probably, we experienced more things than some other couples did during decades... Sometimes this experience serves as a cement, which makes our family stronger, sometimes it is like a test of life. But we have each other . I wish us to feel, to understand and to SEE each other every moment.:)

24 травня
Happy Day #41. "You have a lot of free time to walk without any particular purpose and suddenly to buy new shoes ...You already know what does "bezirk" mean and you even remember that your's is "Ottakring" ... You feel yourself like a really local Austrian girl...until you get lost ." :)
Observation: this is so 'intimate' moment - to sit alone and eat good chocolate while listening the rain
BTW, I've got new photo camera! :)

25 травня
Happy Day #42. Today at least two very important things were done: I've made my contribution into the history by voting for my candidate on the president elections and I've started my ice-cream season today with gorgeous triple (mango+lemon+banana) :D!

26 травня
Happy Day #43. Sometimes I have this mysterious readiness to work ...Just like a snail, which carries his home on his shoulders, I carry all my "precious" results in my netbook.... going to work and going home...and again, and every day.... I deserved for a small prize .
Finally, I have only one tiny question: why don't we have banana jogurts in Ukraine?

27 травня
Happy Day #44. Melancholic spatial loneliness could give a good chance to understand yourself better. It is not easy! You need to be complete to feel good in a company.... with yourself .
Vienna after the rain remind me my dear Lviv - the same smells, the same flowers..... Come on! ...."Borshch-street"??!?:D

29 травня
Happy Day #45. Today I became older.....NO......more experienced! :D The first day of my next year started with a literally sweet surprise - a huge jar of Nutella! This made my day.... day full of good words, of the best people . Another good news - finally I've got a chance to socialize a bit in our Vienna group. Proper coffee + proper blueberry muffin = proper lunch break . But the best thing is that we already have the tickets to go to the concert of "Океан Ельзи"!! I'm really excited! :)
Nastya Mryglod, I'm finishing my day with Brad Pitt , just as I promised!:D

29 травня
Happy Day #46. Sometimes your day is obviously not the best. Sometimes everything is going wrong.... That's life! The best I can do in such situation is just to take it easier and to make a break..... a coffee-break, of course . Skype-theraphy is also extremely effective (in a case if you have a couple of good friends in your list :)) ‪

30 травня
Happy Day #47. First strawberries this year... Rather beautiful than tasty yet, but the aroma...! :)

31 травня
Happy Day #48. Finally weekend and relax! And finally I did it! I went to listen opera under the open sky . And BTW, it that sky I've seen a ....little pony! This is not a joke, somebody lost his pony-shaped balloon .
Another important "to do" was done I've seen Vienna's Danube at first time.:)

 

2 червня
Happy Day #49. Sunday service with Mozart's music in the Augustinerkirche . Amazing!
And lovely Vienna...:)

2 червня 
Happy Day #50. First I decided to take one of my work plots as a "happy photo" for today, since I'm very pleased to finish a piece of work....
But look! Today is exactly 50th of my 100HappyDays ! I will not finish my 50% only with that plot, no way!
So,..... lions - I'm smiling to all of them! And I know why! ...BTW, I keep seeing "Lviv" everywhere....probably it is time to pack my bag! :D

 

 

3 червня
Happy Day #51. Another fruitful working day and a very "local" dinner - Austrian "knődel"-s and Austrian beer (in fact, the beer which was brewed around the corner from my place)..... Sounds like "one typical day of bachelor's life"

4 червня 
Happy Day #52. Our guys from Vienna group. They are not so serious as it looks like! As usual, I'm getting used to everything here just before leaving :)

6 червня

Happy Day #53. Friday .....wait....Thursday GoOut..... No photos, just good mood. I'm putting another, a morning photo instead . It is called "going into a new day" (listening "Okean Elzy" )" :)

6 червня

Happy Day #54. Today is a very peaceful Friday. No rush, no stress... And the most beautiful in all of this that there is no particular reason for the explicit joy.... but there is one very good reason for being happy - just life :).I'm resonating with the poetry of Yurko Izdryk - therefore just a piece of "Carpe Diem" philosophy in Ukrainian instead of a photo for today ;):

"і так все серйозно що просто капець
проекти двіжухи і терки і мутки
немов би у цьому є якийсь сенс
так ніби задум в цьому присутній

а в задумі було – живи і плодись
а в задумі було – радій і кохайся
но вася така сложна штука ця жизнь
шо нада ловити якіє-то шанси

і так все серйозно – хоч всядься і плач
та я все кажу: ну прийди подивися
ось небо над нами – роздертий плащ
ось поле – заштопана плащаниця

ось річка моя – роздягнись увійди
ось сад що наситить і ліс що сховає
а ось безтурботна і сонячна ти
і наша кімната як філія раю

це все несерйозно як промінь чи сніг
це все ненадійне смішне і минуще
це все що у бога я викрасти зміг
та все це сенсовне
і справжнє
і суще" 

© Юрко Іздрик

13 червня

Happy Day #56. I'm not cheating. I decided not to obey the rules since this is also a part of my happyness - to be free. So.....I continue with number 56 . And the title will be "Bye -bye Vienna!" :P

14 червня

Happy Day #57. "Home, sweet home" .. My home are not the walls and not the places - my home are hearts and dearest faces (My first poem in English !? :D )... especially one little face 

14 червня

Happy Day #58. Lviv, coffee and girls' talking :) ♥♥♥

15 червня

Happy Day #59. Super-lyrical Sunday - a lot of poetry...in a bed, in a tram, everywhere.... Yesterday I treated myself with the new book of poems , today my dad gave me another, an excellent one...

I thought that will be really lazy pre-working day, but finally what could be better than hot chocolate with the friends? (probably a glass of wine...another time ;))

 

16 червня

Happy Day #60. Totally lost day in terms of work....totally happy in terms of emotions . No time for the photos among all the hugs . ....It is so peaceful in the home office  :)

17 червня

Happy Day #61. My June started only today  :D

19 червня

Happy Day #62. (i) The first ananas tree (or bush?) in our "home garden" (ii) "Hello" from the childhood - "kazinaky" (sunflower seeds with caramel) (iii) Great time with my godson ....nice happy day number 62!

19 червня

Happy Day #63. Small "strudel party" with some old (but gorgeous!! :D) and some new (I mean my pineapple :D) friends. Where is it possible to eat a proper strudel if not in Lviv!? :))))

20 червня

Happy Day #64. We tested new board game which is called "Citadels". Well.... it is definitely not our favorite "Carcassonne" :D

22 червня

Happy Day #65. My first "Beef Stroganoff" - it was quite good at the end .... [of course, not as good as the one which we tried in Coventry :D].....
The prose of the day was suddenly tranformed into a pure poetry.... even a song: Lviv was singing and dancing all the day.... Day of Music :).
A HUGE cup of coffee melange finalized this day properly ... :)

22 червня

Happy Day #66. Summer rain - is the best background for thinking, for dreaming and for...work!? ...Well I had to prepare my seminar....:)
Nevertheless, in the evening I've got a dose of Lviv&Music again :). "Viviénne Mort" this time.... I have to admit that Daniela is a very special person . That was amazing - how she could talk with a huge crowd in a same way as with her good friend :).

 

24 червня

Happy Day #67. "Seminar - DONE!" :) ....small award afterward. My colleagues are spoiling me .... Isn't it special when somebody unexpectedly brings a cup of coffee with candy directly to your office ?
Yesterday I spent my evening with Claude Monet, Edouard Manet, Camille Pissarro, Auguste Renoir and other great guys :) 

 

 24 червня

Happy Day #68. A borrowed piece of pure kids' happiness: to fly as a fairy [our mission is not to let them go TOO high :D], to eat sweets not caring about the dirty faces [only people who remember the cakes which are called "potato" from their childhood can understand my delight today :))))]

 

25 червня

Happy Day #69. My goddaughter drew a hundreds of small flowers on a paper and then she made a bouquet!! Moreover - it smells .... She took her mom's perfume to add an aroma!!! :)))) After that she had to put the bouquet on a balcony since the smell was too strong . What a nice story! What an excellent present . THANK YOU! I'm so happy to be have such a great godchildren ....
BTW, I'm even more red now (moving along the light spectra :D)!! 

27 червня

Happy Day #70. Certainly, PEOPLE - is the main base for our happiness! Good and reliable people is the main achievement in our lives ... Don't have all the photos, but I have all of you in my heart
Nice evening with tea-drinking and chatting with girls was properly finalized by the football score .... Thank you, Algeria! We celebrated this with ice-cream :)))

27 червня

Happy Day #71. Sometimes the complex nature of our happiness becomes more clear....
On one scale I'm glad to bake my favorite potato pancakes "deruny" .
On the other scale - huge news from Brussels! Ukraine has paid so big price for this signature....and this is not even the end . But finally we have a good plan. And it depends only on our efforts to follow it.
I hope we will be worthy of the memory of our heroes.

 

30 червня

Happy Day #72-73. I was waiting for my new meeting with Carpathians so long, that it is worth two happy days as minimum :)

 

30 червняHappy Day #74. "Recovery day" . The best way to spend time is such, when you need another day to rest . Pancakes (not to eat - to meditate while baking :D) and a lot of chatting.... sometimes that's what I need. Small victory: finally I figured out, how to avoid the worst MatLab error ever ("Out of memory" :Е)!

2 липня
Happy Day #75. Busy-busy working day... No time to look around.... And suddenly - mallows near our house :). Immediately I am starting to remember... I see my childhood, our games near the grandmother's house and a lot of colorful mallows. We used to play with the little flower princesses made of the flowers :)

2 липня
Happy Day #76. After hard work it is such a pleasure - to click "Send" ....and finally send that damned....wait...that incredible manuscript :)!
My orchid has pleased me as well - after 3 or 4 years it finally took a week to have a 15-cm peduncle. I'm looking forward to see the flowers :).
At the end I'm doing something really exciting - I'm buying tickets to Amsterdam . My card doesn't work at the moment ...but who cares - such a promising process :D. 

3 липня 
Happy Day #77. I would like to thank myself for this "after-work" impromptu. I would like to applaud to all that cool people I met in "Dzyga" today - it was like a new unknown universe for me... A lot of talking about some crazy things like modern drama and expressionistic poetry of Ivan Nepokora....Not bad, BTW! I've got the author's signature "for O." in a book which is called "Songs for O" . :)

 

5 липня 
Happy Day #78. Wow...Lviv is so different in the morning. No tourists, sunny streets, awakening of flowers...That was a ritual of "morning coffee" with two butterflies-girls, one little firefly-boy and their lovely mommy . I definitely have to borrow this tradition - great charging for entire day or maybe even week. :)

 

5 липня
Happy Day #79. Sometimes a small thing can change a lot...:)

7 липня 
Happy Day #80. I'm stealing this happy-day report from my sister's page since our happiness was one for all :D
 

 

 

 
7 липня

Happy Day #81. I'm proud of myself - finally I've tested the nearest gym! ....feel good....:)
But the most exciting moment today was the totally unexpected summer rain! In one moment everything around was covered by golden threads - sun was smiling through the drops ..... Complete delight !! Like in the childhood ! Suddenly I felt that I want to be outside :) 

10 липня

Happy Day #82-83....visited our alma-mater - a cup of good coffee and a bulk of gossips .... If seriously, it is always nice to come here .
+ one preprint yesterday :)

10 липня

Happy Day #84 Totally happy and totally exhausted ...I never though that it is possible to do so much during only 1 day!!! We were drawing, we were escaping from flies, we were.....screaming, hiding, running, walking, looking at the ducks, reading, sleeping, baking sand cakes, ..... (not full list :D). I love my Nyanya

14 липня

Happy Day #85-86-87 - Complete happy triple . Classical sequence:
Day 85 - preparation to the celebration of the 10th anniversary of our graduation from the Polytechnic University..... I've improved my "video-editing" skills while organizing our sweet memories
Day 86 - THE DAY - the day of dearest faces, of ... hugs-hugs-hugs..., toasts and even singing! I had a feeling that we left the university building just yesterday. Everybody is the same as 10 years ago - the jokes, the smiles, ....a short moment of amazement while seeing the photos of big children
Day 87 - relaaaax ...... half a day of doing nothing and then a walk in the city center with the husband..... Nice :)

15 липня

Happy Day #88: Last working day before vacations ! Celebration with banana cocktails :)

15 липня 

Happy Day #89: The preparations for vacations during the day (David, check out my new hat ) and sushi-celebration of husband's B-day in the evening :). 

 

 

16 липня

Happy Day #90: The last-minute preparations before leave.... Of course, I couldn't leave my pineapple without the proper "home" ... :)
Well... at least of the next 10 happy days will be definitely happy .....without Internet connection . Bye-bye! ‪

 

30 липня

Happy Days #91-100: The last 10 days in the ‪#‎100happydays‬ project.... Vacations :D: happy moments in a beautiful place near wonderful lake. It is even hard to distinguish all happy moments - it is rather a flow of joy :):
first step into the water this year
special morning and charming evening swim-sessions
sunsets and pine-trees
huge sweet berries with ice-cream and delicious baked fish
dear faces around
the first "official" title given by my niece - "anty Uva-Uva"
warm summer rain
a lot of board games
readiiiiing
dreaming
plunging and wet hair afterwards
lying on the water in the middle of the lake - just me, water and blue sky...
This is just a perfect final for the project . And personally for me the main outcome is that our happiness is waiting for our us.... it is waiting for our wish to be happy.

 

Таке просте і водночас складне мистецтво бути щасливим - його вивчаємо кожного дня, з кожним кроком. Легко цінувати звичайні речі після того, коли довго доводилось обходитись без них,.... запросто насолоджуватись просто тим, що нічого не болить після того, як довго мучила болячка.... так невимушено тішитись тим, що ти не один і поруч люди, що тебе люблять, коли повертаєшься після розлуки... Але треба вміти зберети це відчуття гостроти моменту назавжди - тут весь фокус :). Вчімося і будьмо щасливі!